На тебе я дивлюся з жалістю і болем

На тебе я дивлюся з жалістю і болем
І місця котрий день собі я не знайду
Ти добра, щира, ввічлива людина
Та зрозумій – тебе я не люблю..

Я люблю те, що ти приносиш квіти
Коли на вулиці шумить мороз
Що ти дзвониш мені і пишеш
Та зрозумій – тебе я не люблю…

А запитаєте тоді, кого кохати,
І з ким ділити той життєвий шлях?
Для кого вірші і пісні писати,
І поринати в ніжні почуття?

Кохання – це коли ти вже не можеш
Без погляду, обіймів і тепла,
Коли ти хочеш завжди відчувати,
Що біля тебе рідненька душа.

Коли не бачиш більш нічого в світі
Крім сяйва рідних, відданих очей…
Коли себе нікуди не подіти
Від пристрасті закоханих ночей.

Ти не сумуй, бо щастя твоє ходить
Десь по планеті й теж шука тебе!
Як згодом корабель свій порт знаходить
Так щастя відшукає і тебе!

І хочу я, щоб в кожної людини
Жило кохання в серці та душі,
Щоб відшукали золоту перлину
Перлину вічності, кохання й доброти.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Найважчий труд це творення самого себе.
Ви зараз читаєте: На тебе я дивлюся з жалістю і болем
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.