Националистам!!!
Україна-наша воля
Щаслива, горда, люба всім.
Така твоя, країно, доля
Ти наш єдиний милий дім…
Стражданнями та вірою у Бога
Боролася завжди за рідний край.
Була то не з легких дорога,
Сумна… та довга так і знай!
Але незламний, непохитно
Свободи голос у душі:
“Я-українець! Не помітно???”
Пишу з любов*ю ці вірші.
Поля, ліси, сади квітучі
Це Україна-наша ненька.
Там все є “і дніпро і кручі… “
Та пісня щира і тихенька.
Там колоситься світле жито,
А небо чисте та без хмар.
І фарби веселкові злито
Не обійшлося тут без чар.
Творці історії великого народу
Влоняємося щиро вам за все!
За незалежність та свободу,
Що гордість в серце принесе.
Хай же цвіте калина за вікном,
І світлого майбутнього державі,
А горе спить міцнішим сном
Та не забутись нашій славі!!!
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Зеленеє жито, зелене (народна пісня) Зеленеє жито, зелене, Хорошії гості у мене. Зеленеє жито женці жнуть, Хорошії гості мене ждуть.* Зеленеє жито, зелене, Хорошії гості у мене. Зеленеє жито при межі, Хорошії гості від душі. Зеленеє жито, зелене, Хорошії гості у мене. Зеленеє жито за селом, Хорошії гості за столом. Зеленеє жито, зелене, Хорошії гості у мене. Зеленеє жито ще […]...
- Микола Вінграновський – Фуга Сутеніло. Сатаніло. Погляд сходив кров’ю… В скафандрі хмар ішло землею небо. Сутеніло. Бомбами, бомбами, бомбами Бийте свободу в лоб!.. Праворуч кинувсь я, я кинувся ліворуч… А небо йшло в скафандрі хмар землею. А бомбами, а бомбами, а бомбами Кущилася земля у неба під ногами. Я кинувся праворуч і – до себе… А небо йшло на […]...
- Де тополя росте – Тичина Павло До тополя росте, Серед поля стою. І шумить, і співа Жито думку свою. Шумить жито, співа, Заохочує жить. Вітерець повіва, Жито хилить, п’янить… Жито шепче мені, Як привільно навкруг, І тремтить вдалині Й потопа виднокруг… Гей, простори які. Любо-мило землі: Де не глянь – колоски Та всі в злоті-сріблі. Де не глянь – колоски Проти […]...
- Микола Вінграновський – Романс Не говори, не говори Про світанковий яр, Там сплять прощання явори Під вибухами хмар. Бродили щастям дні мої З тобою у маю, І на багнети солов’їв Я кинув юнь твою. Я плескав небо мрій своїх На твій дівочий шлях… І жаль мені, що я не міг Спалить тебе в полях. Не говори, не говори Про […]...
- Надя Ковалюк – Ну от і все Ну от і все… подай-но запальничку. І з спогадів зроби мені коктейль. Любов до тебе – жевріє як свічка. Вона святкує свій останній день… То скиглить, то несамовито б’ється Як в клітці птах, що зроду не літав… Ти так уміло доторкнувся серця, І так недбало душу розтоптав… Згубились наші мрії веселкові… Вино кохання випилось до […]...
- Дмитро Павличко – “Море з моря ткалось гладко… “ Море з моря ткалось гладко, Шовком слалося до стіп. А по ньому йшло дівчатко, Голе й чисте, наче хліб. Море крила піднімало, Відлітало в ніч, як птах. Я відчув журби немало На зцілованих устах. Море падало на скелі І кричало, мов Ікар. Як дві зірки невеселі, Ми тулились поміж хмар. Море вранці шелестіло, Тліло, як […]...
- Христина Сможаник – Більше неба Коли я тут, а серце у космічній далі Коли десь там народжене життя, А я сиджу сама собі в печалі І світ сам створює моє буття. Коли так хочеться злетіти в небо Так крил немає лиш тягар кайдан А що, як схочу я до тебе, А ти поглинутий в цей океан. Я скину всі кайдани […]...
- Володимир Сосюра – Це було на острові Цейлоні Це було на острові Цейлоні, Де цвітуть веселкові гаї. Цілував вузькі мої долоні Ватажок із племені Аї. Обережно брав мене за груди, Заливався з радості плачем… І тремтіли стріли у отруті За його похиленим плечем… А коли на сходи пароплава Я зійшла… О море, о любов!.. Як його не кликала, не звала, Ватажок за мною […]...
- Крізь відлуння прадавніх віків Крізь відлуння прадавніх віків, Голос цей знову озветься. Вийшла країна з вогнів, Вона Україною зветься. Ця горда земля козаків. Свободи і волі країна. Вшануймо ж ми наших дідів, Що назвали її Україна. Гляньте на наші Карпати, Мов горда й велична стіна. Й поллється від хати й до хати, Пісня дзвінка як струна. І небо блакиттю […]...
- Соборна Україна Лунає пісня солов’їна І вітер віє степовий. Моя соборна Україна Знов зустрічає день новий. Послухай, брате-українцю, Хоч історично склалось так, Що територія різниться, Та все ж – це в нас одна земля. Ми з вами – це одне єдине, Ми – це родина: ти і я. Дві сторони у України, Та Україна в нас одна. […]...
- Борис Грінченко – Не сумуйте Низько, низько похилилась Наша рідна хата: Не єдна любов до краю Більше з братом брата; Там, де кров лилась річками За свою країну, Там недбалість і байдужість Бачимо єдину. Але ж не сумуйте! Не скрізь ще руїна: Високі душею єсть люди, І в серці в людей тих живе Україна, І жити повік вона буде! Низько, […]...
- Олесь Гончар – Україна Україна – плантаторське поле, Україна – лиш ярем скрипіння, Україна – плачі й голосіння, Які не вщухають ніколи! 1943...
- Леонід Кисельов – Він був як полум’я. Його рядки Та не однаково мені… Шевченко Він був як полум’я. Його рядки – Дзвінкі і небезпечні, наче криця, Переживуть і жито, і пшеницю, І хліб, і сіль, і війни, і віки. Він був як полум’я. Свої слова – Легкі, як небо, сині, наче квіти, Що ними тільки правду говорити, – Він в наші душі спраглі наливав. […]...
- Микола Руденко – Небо А небо не змінилося – так само Сідає сонце і хмарки пливуть. І сто заграв зненацька за лісами Скривавлять дум моїх тернисту путь. Так, небо не змінилося. Єдине, Що здатне душу втішити в снігах. Із світанкових хмар у серце лине Болюча, нерозгадана снага. Підводиться гіркою таїною Невільницької долі дивний знак: Раніше синь оту, що наді […]...
- Ой чиє ж то жито… – Українська народна балада ОЙ ЧИЄ Ж ТО ЖИТО, ЧИЇ Ж ТО ПОКОСИ Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси, Чия то дівчина розпустила коси? Коси розпустила, гулять не ходила, Молодого хлопця навік полюбила. Проводжала мати сина у солдати, Молоду невістку в поле жито жати. Жала вона, жала, жала – не дожала І до сходу сонця тополею […]...
- Микола Руденко – Хтось тисне з хмар на землю Хтось тисне з хмар на землю, тисне Люто, А ми повинні небо підпирать. З чужинських стріл вливається отрута У нашу кров, коли йдемо на рать. І небо падає в холодні трави, Коли нас братство в землю зарива. Лише у зорях відгомоном слави Звучать востаннє мовлені слова. А там, дивись, ідуть сини змужнілі І знов беруть […]...
- Аня Тет – Читай мене по лініях долонь Читай мене по лініях долонь Шукай в рядках, посе? ред слів оцих, Малюй лише яскравим полотно, Де ми удвох.. Бо ми – долі творці.. Чекай мене на усіх станціях, Стрічай, крізь сотні світових епох Усе, чому судилось бути..Станеться.. Бо зводить нас не випадок, а – Бог.....
- Семенко Михайль – Альбатроси Чи бачив хто, як сліпнуть думи І серце розпадається, надвоє розколене? І коли вирисується воно зі стуми – Це ж жах, коли побачить, що воно – оголене. Чи чув хто, як мріють роси Про життя вічне, ранком, як червоніє схід? Над гатором безшумлять крилаті альбатроси І над душею – привиди страхіть. Заспокоює електрика – Так […]...
- Розлилися круті бережечки – Народна лірика РОЗЛИЛИСЯ КРУТІ БЕРЕЖЕЧКИ Розлилися круті бережечки, Гей, гей, по роздоллі; Пожурились славні козаченьки, Гей, гей, у неволі. Гей ви, хлопці, ви, добрі молодці, Гей, гей, не журіться, Посідлайте коні воронії, Гей, гей, садовіться! Та поїдем у чистеє поле, Гей, гей, у Варшаву Та наберем червоної китайки, Гей, гей, та на славу! Гей, щоб наша червона […]...
- Борис Грінченко – Землякам ЗЕМЛЯКАМ, Що збираються раз на рік на Шевченкові роковини Співати гімн “Ще не вмерла Україна” Ще не вмерла Україна, Але може вмерти: Ви самі її, ледачі, Ведете до смерти! Не хваліться, що жива ще Наша воля й слава: Зрада їх давно стоптала, Продала, лукава! Ваші предки торгували Людськими правами, Їх продавши, породили Вас на світ […]...
- Український світ Cірків “Жили ми тут ліпше, як дома. Це була друга Україна, нова Україна, синку, але щасливіша. І назви наші люди подавали тут свої, сумуючи іноді за рідним краєм: Київ, Чернігівка, Полтавка, Україна… “. “Така вона, як і там, на Україні, і не така. Розборкана – он яка. Скільки тієї мужності простої, скільки тієї певності, може, неусвідомленої, […]...
- Весна (з Баратинського) – Тичина Павло Весна, весна! Яка блакить, Який кругом прозор! Садками ходить брунькоцвіт, А в небі – злотозор. Весна, весна! Який там гон На крилах вітерка? – То в вишині біжить, зника Хмар-хмарова ріка. Шумлять згори шум-пінярі; Ріка своїм хребтом Несе торжественно вперед Веселий, скреслий лом. Ще синій ліс не взеленів, Але квіток проріст Уже підняв і розрізнив […]...
- О Космосе великий наш – Тичина Павло О Космосе великий наш, Безмежжя розпрозорене! Ми із Землі блакитної Мчимо у далі зоряні. Ми всі до тебе звикнемо, Раніш ти був відчужений. Далеко ми проникнемо! Наш вік – такий напружений! О Земле, наше золото! Ще людство в нас розколото, А буде ж жить родиною Братерською, єдиною. А буде ж чисте в прагненнях, Не зле, […]...
- Павло Мовчан – За картиною Едварда Мунка “Крик” Причаєна сама в собі, Вода тамується і глибне; А там, де пройми голубів Стримлять стеблини непохибно. В розривах хмар така блакить, Що, мов забувши про тяжіння, Твоя душа летить, летить… Як в ірій пташка поосіння. І плоть, розмита на вітрах, Стеблом хитається безлистим,- Її пройма смертельний страх, Бо поклик обернувся свистом. І віддзеркалення страшне Ти […]...
- Павло Мовчан – На узліссі Відхилялось чисте небо – Жовтий полог йшов у літ, І світився в півня гребінь Під вікном, як первоцвіт. Дивно нам сьогодні зранку Вряд продмухувать шибки Й замість солоду у склянки Класти липові листки. Й крихти терпкості не чути – Чи ж воно так й має буть, Коли губ торкнеться сутінь Чи вишнева каламуть? Що ж, […]...
- Микола Вінграновський – Сива стомлена сутінь снігів Сива стомлена сутінь снігів, Слід сорочий і лисячий слід. І під крилами хмар-снігурів Сонця зимнього жевріє глід. Сиво як… сивосниву сосну Нюха заєць і тінь свою нюха… Так і є: з глибини в глибину, З рук у руки, із вуха у вуха Світ кидається й спить на ногах, Їсть і п’є, і нема йому свята… […]...
- Павло Мовчан – “На срібнім денці тишини… “ На срібнім денці тишини Лежали круглі зерна сміху, І навалились на тини Химери реготливих віхол. Вже відсміялись, знемоглися… Дивились порожньо в шибки. А на заржавлених завісах Ходили двері хилиткі. Так розчинялися відверто, Пускаючи байдуже всіх, Що я помислив: певно, смертним Є тільки березневий сніг; І що сумління сніжно-чисте Дароване нам на віки, Як оце небо, […]...
- Як чисте небо люблю Як чисте небо люблю І стягів жовто-сині стрічки, Мов солов’я пісню, дзвенить у гаю, Люблю твої очі – прозорі річки. Мов при дорозі квітучу калину, Зелену траву, квіти в росі, Люблю тебе всю, як стиглу малину, Навіки тону в безмежній красі. Ти моє сонце. Ніжні проміння – Це губи вишневі цілують твої, Райдуги пишне кольорове […]...
- Безжально била пальцями по струнах Безжально била пальцями по струнах Колись стальних ще струн моєй душі, Казала з цього всього вийдуть звуки, Мелодія польється навкруги. Казала ти із цього вийдуть звуки Вони то вийшли та які сумні. Пройшли крізь серце струни, ніби стріли І душу обійняв нестерпний біль. Не грай вже, досить, більше я не можу Давай послухаємо тишу в […]...
- Мозолевський Борис – Елегія Над косою Обиточною ні хмарки. Серпень в’яже біле сонце у снопи. Від Бердянської затоки аж по Харків Скошені стоять мої степи. Чисте небо дише волею самою. Над водою линуть чайки голосні. Я прийшов сюди, щоб звіритися морю, А воно несе свою печаль – мені. Заглядає у зіниці бірюзово, Зупиняється і синє небо п’є. Від Утлюкського […]...
- Василь Симоненко – Піч Лиже полум’я жовте черево, Важкувато сопе димар, Галасує від болю дерево, Піднімаючись димом до хмар. Бубонять рогачі і кочерги – Щось пригадують з давнини, І чекають покірно черги Засмаглілі горшки й чавуни. З тітки полум’я сон злизало, Тітка гладить рукою глек, Теплий ватяник зав’язала На застужений свій поперек. Біга тітка із кухні в сіни, З-під […]...
- Христина Головко – я хочу відкривати вас знову і знову Я хочу відкривати вас знову і знову Хочу забутись у вашому сні Візьміть мене з собою, випадково У новий рік, старий уже на дні Я хочу відкривати вас знову і знову Хочу вірити у ваше добро Візьміть мене з собою, випадково У новий рік, мене втомило зло Я хочу відкривати вас знову і знову Хочу […]...
- Семенко Михайль – Заклик Не будьте, не будьте такими затурбованими – На Хрещатику ніччю немає хмар. Не робіть, не робіть обличчя зосередкованими, Викиньте кишеньковий словар. Засвітіть в чорну ніч електрику безжурну, Уявіть, що навколо – храм. Полюбіть, полюбіть зруйнованість мурну – Більше немає, немає драм. Увільніться обачно від похмурості банної, Здеріть голову до аеропланних препон. Не визнавайте мудрості І […]...
- Семенко Михайль – Сіренний ранок Пейзажі такі задумані Тіні такі тонкі Фарби важкі в тумані І луни гудкі. За брамами опурпуриться Сіренний ранок І почне журиться Од нічних співанок....
- Микола Руденко – Українське небо Над Україною небо, коване в кузні громів, Бурями переоране, мов штормовий океан. Вдень і вночі снуються пасма їдких димів, І на козацькі плавні падає чорний туман. Не застогну від того, що перерита земля – Всюди вона сьогодні здиблена дном догори. Тут іще є вербиця та на лужку теля, І до старого тину хиляться явори. Може, […]...
- Дмитро Загул – “Ой піду ж я в чисте поле… “ Ой піду ж я в чисте поле, Вкрите рожами надій. Там розвіється на волі Нерозлучний смуток мій. Там розсію дрібні сльози, Сльози-перли розіллю І покошені покоси Слізоньками відживлю. Оживуть шовкові трави, Кожна квітка ожиє; Щезне горенько лукаве, Чорне горенько моє. Ой піду ж я в чисте поле, Вкрите рожами надій; Там розвіється поволі Невимовний смуток […]...
- Містер Коржик – небо чуло наші телефонні розмови Небо чуло наші телефонні розмови Хмари читали усі смс А дощ Йому окрема подяка Приносив мені запах твого тіла А коли осінь зомліла у порожньому сквері І листя одягнулося у прапор Венесуели Все зупинилося На одну мить Та цього було достатньо Аби пірнути в цю вічність В цю жовто-червону блакить порожнього сну І досі не […]...
- Дмитро Павличко – “дзвенить у зорах небо чисте… “ Дзвенить у зорах небо чисте, Палає синім льодом шлях. Неначе дерево безлисте, Стоїть моя душа в полях. Як надійшла щаслива доля, Збудила весняну снагу, Моя душа, немов тополя, Зазеленіла на снігу. Як надійшла любов справдешня, Хлюпнула пригорщу тепла, Моя душа, немов черешня, Понад снігами зацвіла. Як надійшла і засіяла Та дружба, що живе в літах, […]...
- Павло Мовчан – Шістнадцять рядків про дощ Таких крейдяних хмар не бачив я давно: Вони громадно йшли на сплющене вікно. Чи втрима рами криж, в якому скалки скла Тернинами стирчать, придатні для чола? Зсувалися шпилі, мінився колір хмар, Розверзнуте нутро вниз вивергало жар. І попільнястий грім, огромлюючи слух, Хитав колоду бджіл – хитавсь вощаний дух. І хвиля налягла – аж скособочивсь дім, […]...
- Микола Руденко – Лілея Де небо зажурилось над землею, Де голос пташки завмирає в кленах, Серед латаття водяна лілея – Мов білий Сіріус між хмар зелених. Але щоб дух людський у неспокої Дістав наснагу від її цвітіння – Серед намулу й гнилизни слизької Повинно в муках корчитись коріння. Раніш далеко від людського ока Вона з коріння візьме лушу білу […]...
Твiр жар птиця ирина жиленко.