Національна доля українського народу в поемі Лесі Українки “Бояриня”
Свій перший вірш “Надія” Леся Українка (1871-1913) написала у дев’ятирічному віці. Загалом за життя поетеса (справжнє ім’я та прізвище – Лариса Косач) видала три збірки поезій: “На крилах пісень” (1893), “Думи і мрії” (1899), “Відгуки” (1902). Талановита поетеса, перекладач, критик і публіцист, Леся Українка є також авторкою багатьох драматичних творів: “Кассандра”, “Осіння казка”, “В катакомбах”, “Лісова пісня”, “Камінний господар” та ін. Особливе місце у творчому доробку поетеси займає драматична
“Бояриня” написана у квітні 1910 р. протягом трьох днів, але надрукована вперше. у часописі “Рідний край” тільки після смерті її автора: було окреме видання 1918 р., а 1923 р. драма увійшла в зібрання творів Лесі Українки. Що стосується критики, то тут картина приблизно така ж: відома одна рецензія на видання 1918 р. В. Страшкевича, який позитивно характеризує твір, як в літературному, так і в драматичному плані. Згадують про “Бояриню” М. Зеров, аналізуючи драматургію Лесі Українки в цілому; поет і критик 30-х років М. Драй-Хмара;
Але все це стосується 20-30-х років XX ст. – періоду другої хвилі національного відродження. Після того, аж до 1989 р., драма не виходила друком, про неї взагалі намагалися не згадувати. Причиною такого замовчування “Боярині” були національні мотиви, що є провідними в цій драматичній поемі.
Своїм змістом “Бояриня” пов’язана з добою Руїни і Петра Дорошенка. Леся Українка не першою звертається до тогочасних подій. Вони вже мали місце у творчості Т. Шевченка (взяти хоча б образ “старого Дорошенка запорозького брата” у вірші “Заступила чорна хмара”). Події 1663 р., що ними починається доба Руїни, відображені у “Чорній Раді” Пантелеймона Куліша (1857), який у свою чергу для написання твору використав літопис Самовидця, твори Свідзінського і Грабовського. Добу Руїни змальовано і в повісті “Чернігівка” (1881) Миколи Костомарова. Драма І. Карпенка-Карого “Гандзя” (1902) побудована теж на історичному матеріалі, взятому з доби Руїни. І от 1910 р. з-під пера видатної поетеси виходить драматична поема “Бояриня”.
Через тяжку хворобу Леся Українка дуже часто перебувала за межами рідної землі, і тим більше тужила вона за нею, все частіше звертаючись до української тематики. В листах до рідних з Єгипту, де й була написана “Бояриня”, звучать туга за рідним краєм, ностальгійні настрої, якими пронизаний і сам твір. Поетесу не могла не турбувати доля українського народу, його підневільне становище, причини, що спонукали його. Адже не тільки набіги зовнішніх ворогів спустошували землю, пригноблювали народ. Часто внутрішні протиріччя роздирали Україну, спричиняючи їй велике зло. Саме такою була доба Руїни, до якої звертається Леся Українка в “Боярині”.
Це був час, що наступив після смерті Богдана Хмельницького, коли Україну намагалися поділити між собою Польща і Московщина, сіючи ворожнечу, провокуючи безперервні внутрішні суперечки за гетьманство, протистояння козацьких низів і старшини. В поемі чітко вирізняється ставлення Лесі Українки до Московщини як до історичного ворога. Польща на той час занепала і вже не мала колишньої сили. І лише Росія продовжувала нав’язувати свою волю українському народу. Вона роздавала козацькій старшині привілеї, щоб схилити її до зради інтересам України, намагаючись позбавити народ мислячої інтелігенції. Але твір Лесі Українки – це не історична, а скоріше психологічна драма, створена на історичному матеріалі. Метою її автора було не відтворення подій конкретної історичної епохи, а бажання розібратись у поведінці людей за умов цієї епохи, що, в свою чергу, давало можливість співвіднести ідеї та настрої сучасників і події минулого. Адже саме в минулому зберігається та інформація, осмислення якої часто допомагає зрозуміти сучасне. Іншими словами, Леся Українка шукала паралелей в історичному минулому й сучасному їй житті.
Отже, основні мотиви драматичної поеми “Бояриня” – це мотив національної гідності, патріотизму і водночас мотив пасивності – зради; час, про який ідеться у творі, – друга половина XVII ст.; сюжет грунтується на вигаданих ситуаціях; дійові особи теж вигадані.
Центральними персонажами драми виступають син колишнього козака, а пізніше московського боярина Степан та дочка козацького старшини Перебійного – Оксана. Одружившись, вони їдуть до Москви, де служить Степан. Життя в Москві стало для Оксани життям у неволі. Від невимовної туги за рідним краєм, не в змозі знести приниження, яке їй як українці довелось відчути у Московщині, вона смертельно занедужала. Весь час перебування на чужині вона внутрішньо протистоїть тому, що її оточує: побуту, звичаям, взаєминам між людьми. Її витончений смак не сприймає російського жіночого одягу, в якому немає ні тієї гармонії кольорів, ні вишуканості форм, що їх має український національний костюм. “Шарахван” нагадує Оксані попівську рясу, “кокошник” – український підситок. Ось як вона про це говорить: “Та ще й дівочий той шарахван неначе б форемніший, а що жіночий, то такий бахматий, та довгий-довгий, мов попівська ряса! Аж сумно, як се я його надіну? Ото й на голову такий підситок надіти треба? Зап’ясти обличчя?.. То я.. собі гадаю.. коли б я не спротивилася часом Степанові в такій одежі”. До речі, Леся Українка була добре обізнана з творами М. Костомарова, який про ту ж бахматість російської одежі писав: “Русские не заботились ни об изяществе форми, ни о вкусе, ни о согласии цветов, лишь бы блестело и пестрело. В их одеждах не бьіло талии: они были мешки”.
Героїня “Боярині” не може звикнути й до того, що в Московщині не можна самій дівчині ходити, не можна “з чоловіками жіноцтву пробувати при бесіді”, тоді – як в Україні дружина завжди була в пошані. Не зрозуміло Оксані й те, як то дівчина з парубком знайомляться й одружуються через сваху. Огидний їй “поцелуйный обряд”, який є невід’ємною частиною традиційного ритуалу пригощання гостя. Оксану дивує те, що в Московщині не співають по гаях, як в Україні. Вона називає Московщину тюрмою, а себе невільницею:
А що ж? Хіба я тут не як татарка
Сижу в неволі? Ти хіба не ходиш
Під ноги слатися своєму пану, мов ханові?
Скрізь палі, канчуки… Холопів продають… .Чим не татари?
З цими словами звертається Оксана до свого чоловіка, який сам “повинен “холопом Стьопкою” себе взивати та руки цілувати, як невільник”. До речі, в цьому, рабському звичаї цілувати цареві руку проявляється вся мораль московського боярства, яке не служить, а догоджає своєму повелителю, не противлячись такому принизливому становищу: адже має за це свої привілеї. “Та й я йому не можу повернути всього, що я приймав з його руки”, – говорить Степан, який при потребі й гопака перед царем танцює.
Внутрішньо Степан постійно роздвоюється. Але він терпляче зносить своє становище, бо знає, що за непослух буде покараний. Цим зумовлена і обережність Степана, його виваженість у словах і вчинках. Адже йому чи не найкраще відома та система доносів і шпигунства (“шпигуни московські цілим роєм ходять”), що була основою правління царської імперії. Тому й радить Степан Оксані спалити листа, якого вона отримала з України від товаришки – братчиці: бо ж “як візьмуть “на дибу”, то вже не жалуй!”
Трагічна доля Оксани (“Я гину, в’яну, жити так не можу”), в особі якої, як писав М. Драй-Хмара, “-можна вбачати… інтелігента, того, що довго боровся за принцип національного самовизначення, сперечався, протестував, але, попавши в пазурі царату московського чиновництва, не мав уже сили вирватися на волю й конав на чужині”.
Трагічна доля й Степана, бо, зрікшись свого рідного, національного, повернувся він до чужого, відірвався від землі, яка зростила його. Але в найскладніший і найдраматичніший момент (у розмові із смертельно хворою дружиною) він розкриває свою душу, усвідомлюючи всю безпутність обраного ним шляху життя:
Нас доля так уже скарала тяжко.
Що, певне, й Бог простить усі гріхи.
Хто кров із ран теряв, а ми із серця.
Хто засланий, в тюрму замкнутий був,
А ми несли кайдани невидимі.
Хто мав хвилини щастя в боротьбі,
А нас важка, страшна душила змора,
І нам не вділено було онаги ту змору подолати…
Очевидно, що основний конфлікт “Боярині” будується на протиставленні і протистоянні двох світів – України й Московщини. Це зумовило не тільки ідейно-тематичну своєрідність поеми, а, значною мірою, й образно-стилістичну.
Так, одним із стилістичних прийомів у створенні образної системи твору є контраст, за допомогою якого і здійснюється протиставлення героїв: представників патріотично настроєної частини українців (Оксана, її родина, жіноче церковне братство) і тих, хто перейшов на службу до російського царя (Степан).
Діалог у творі Лесі Українки теж демонструє саме протистояння героїв, засвідчуючи протилежність їхніх поглядів на одну й ту ж подію. Яскравим прикладом може бути діалог між Степаном та братом Оксани Іваном про значення Переяславської угоди, який авторка подає уже в першій дії поеми:
Степан
– Поки чогось добувся на Москві, мій батько тяжко бідував із нами. На раді Переяславській мій батько, подавши слово за Москву, додержав те слово вірне.
Іван
– Мав кому держати! Лихий їх спокусив давати слово!
Перебійний, втручаючись у розмову, намагається позбавити її гостроти й напруженості. Згадуючи ті часи, він зауважує, що “ніхто не знав, як справа обернеться”.
Іван (іронічно)
– Та певне! Краще зрадити Вкраїні!
Степан (спалахнув, але стримався)
– Не зраджував України мій батько! Він їй служив з-під царської руки Не гірш, ніж вороги його служили з-під польської корони.
Іван
– Та, звичайне, однаково, чиї лизати п’яти, чи лядські, чи московські!”
З цього діалогу видно також, що суттєву роль у створенні психологічної характеристики образу відіграють ремарки. І те, що Іван говорить “іронічно”, і те, що у відповідь Степан “спалахнув, але стримався”, свідчить не лише про напруженість ситуації, а й про особливості поведінки кожного із дійових осіб. Іван – прямий, відвертий, категоричний. Степан – стриманий, виважений, обережний.
Підсилюють драматизм твору, надаючи йому глибокого ліризму, народні пісні, які майстерно вводить у сюжет поеми Леся Українка. Вони передають душевний стан героїні, н постійну думу про рідний край (“Гуляй, гуляй, господине, нехай наша журба згине”, “Не бійся, матусю, не бійся, в червоні чобітки обуйся”).
Мовне багатство твору підсилюють використані приказки і прислів’я, а також слова із української народної лексики типу “голубонько”, “моя зоре”, “моя доле”.
Та відвертість, з якою Леся Українка виступає проти всього московського, була викликана відвертою зневагою до українців з боку Москви, приниженням їхньої національної гідності.
Як істинна донька свого народу, поетеса виступає на його захист, демонструючи у створеній поемі самобутність, здорову мораль української нації. До того ж, спирається Леся Українка в основному на свідчення історичної літератури і загальновідомі події та факти, намагаючись дотримуватись максимальної точності у зображенні звичаїв і традицій обох народів.
Взяти хоча б уже вищезгадуваний факт зневажливого ставлення в Московщині до дружини, що дуже дивує Оксану, яка звикла до шанобливих стосунків між чоловіком і жінкою на Батьківщині. Ось що писав про це Микола Костомаров: “У козаков женщины пользовались сравнительно большею свободою: жены козаков были их помощницами и даже ходили с ними в походы. У знатных и зажиточных людей Московского Государства женский пол находился взаперти, как в мусульманских гаремах”.
Те ж саме можна сказати і про нічим не підкріплене зверхнє ставлення московської знаті до представників неросійської нації навіть у питаннях релігії, віри.
Оксану обурює те, що навіть у церкві її зневажливо називають поза очі “черкешенкою”, “чужачкою”. І тут теж Леся Українка нічим не погрішила проти правди. “Московские Русские, – пише М. Костомаров, – считали себя единственным избранным народом в вере, и даже не вполне были расположены к единоверным народам – к грекам и малороссиянам: чуть только что-нибудь не сходно с их народностью, то заслуживает презрения, считалось ересью; на все не свое они смотрели свысока”.
Отже, не виступаючи проти росіян, Леся Українка виступає проти того ставлення московського панства до українців, яке ображало, принижувало наш волелюбний народ, народ з героїчним минулим, давньою культурою і високим рівнем морально-етичних принципів. Народ, який заслуговує на велику повагу і повноцінне самостійне буття.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Доля Оксани – головної героїні драми Лесі Українки “Бояриня” Доля Оксани – головної героїні драми Лесі Українки “Бояриня” I. Історична основа драматичної поеми “Бояриня”. (Леся Українка у поемі “Бояриня” показала драматичні події XVII століття, коли Україна переживала складний історичний період, який пізніше було названо Руїною. Після приєднання до Московії Лівобережна Україна переживала посилення колоніального закабалення, українці не хилили голови. Гетьман Дорошенко очолив боротьбу за […]...
- Історичні віхи в історії українського народу (за драмою Лесі Українки “Бояриня”) Історія українського народу надзвичайно трагічна й повчальна. Вона свідчить про якусь незбагненну силу українців, їхню здатність знову і знову відроджуватись після нищівних, здавалося б, смертельних ударів та катастроф. Можна було б свою розповідь розпочати від татаро – монгольської навали, яка не тільки знищила українську державність, а й фізично вигубила народ, так підірвала його біологічні сили, […]...
- Жіноча доля як уособлення трагедії рідного краю у драмі Лесі Українки “Бояриня” Патріотична драма “Бояриня” була написана Лесею Українкою в 1910 році. Поетеса дуже любила свою країну, свій народ, її хвилювала доля рідної України, яка перебувала під владою Росії, не мала навіть власної державності. У драмі “Бояриня” Леся Українка засуджує тих українців, які зрадили батьківщину, які заради почестей служили російському царю. Драма починається з опису родини Оксани, […]...
- Національні мотиви і особливості їхнього художнього втілення у драматичній поемі Лесі Українки “Бояриня” Національні мотиви і особливості їхнього художнього втілення у драматичній поемі Лесі Українки “Бояриня” Леся Українка. Леся… Це тепле сонячне ім’я мені знайоме з дитячих років. Відоме воно всім прогресивним людям, і в першу чергу, українцям, бо Леся Українка у недовгім житті стала народною поетесою. Вона була мислителькою та борцем шевченківського гарту. Все в її житті […]...
- Протистояння двох світів і морально-етичних позицій у драматичній поемі Лесі Українки “Бояриня” Протистояння двох світів і морально-етичних позицій у драматичній поемі Лесі Українки “Бояриня” Поема “Бояриня” не була у творчості Лесі Українки явищем випадковим. Задум і сюжет твору з трагічним фіналом відповідав “трагічно му світоглядові” самої поетеси. Її не стільки цікавила політична історія, скільки історія культурна, хоч сам твір присвячено драматичним подіям національної історії – добі Руїни […]...
- Трагедія рідного краю у драматичній поемі Лесі Українки “Бояриня” I. Ніжний і чистий образ геніальної української поетеси Лесі Українки (живе в душі народу, лагідна від природи, закипала гнівом на кожен вияв утисків). II. Драматична поема “Бояриня” – одна із сторінок історії України. 1. Основа сюжету поеми (історія життя дочки козацького старшини Олекси Перебійного). ‘2. Життя Оксани в розлуці з рідним краєм (тяжко сумує, душа […]...
- Проблема відповідальності за долю батьківщини у драмі Лесі Українки “Бояриня” Проблема відповідальності за долю батьківщини у драмі Лесі Українки “Бояриня” Минуло десять років від дня проголошення незалежності України. За ці роки моя країна пройшла нелегкий шлях випробувань, становлення державності. І завжди мої земляки з особливою увагою придивлялися до постатей своїх лідерів, перш за все враховуючи ступінь їхньої відповідальності за долю України та її майбутнього. Мабуть, […]...
- Трагедія рідного краю у драмі Лесі Українки “Бояриня” О воля, найясніша ти в темниці! Д. Байрон У драматичній поемі “Бояриня” Леся Українка звернулася до складних, суперечливих подій II половини XVII століття і висвітлила їх в основному на тлі сімейного життя, звичаїв, побуту козацької старшини та російського боярства. Оксана – дочка козацького старшини Олекси Перебійного, чахне в Москві від туги за рідним краєм, від […]...
- Трагедія рідного краю в драмі Лесі Українки “Бояриня” І все-таки до тебе думка лине, Мій занапащений, нещасний краю, Як я тебе згадаю, У грудях серце з туги-жалю гине. На мою думку, мало хто так палко любив свій народ, свій рідний край, як любила його Леся Українка. Недаремно і псевдонімом своїм взяла вона ім’я народу, назвалася його донькою. У багатьох її поезіях відлунює біль […]...
- Актуальність твору Лесі Українки “Бояриня” в наш час Серед драматичної спадщини Лесі Українки драматична поема “Бояриня” посідає особливе місце. Це твір, який за життя поетеси не видавався, вперше побачив світ у 1914 році, були окремі видання у 1918 та у 1923 роках. А з тих пір до 1989 року поема не тільки не виходила друком, айв літературній критиці та історії літератури про неї […]...
- Чим приваблює мене Іван Перебійний? (За драматичною поемою Лесі Українки “Бояриня”) Драматична поема Лесі Українки “Бояриня” побудована на матеріалі української історії. У творі йдеться про добу Руїни та гетьмана Дорошенка, який вів боротьбу за визволення українського народу з-під гніту російського царату. Це були важкі роки для України. Герої “Боярині” не є історичними особами. В особі Степана поетеса вивела образ українського інтелігента кінця XIX століття, який, втративши […]...
- Трагедія людини, відірваної від рідної землі, у драмі “Бояриня” Лесі Українки Трагедія людини, відірваної від рідної землі, у драмі “Бояриня” Лесі Українки. Драма “Бояриня” вводить читача у складний період української історії – добу Руїни. Цей надзвичайно важкий для українців час XVII століття був співзвучний державницьким змаганням в Україні на початку XX. Тому майже одночасно написано три драматичні твори про епоху Руїни: “Бояриня” Лесі Українки, “Гетьман Дорошенко” […]...
- Проблематика драми Лесі Українки “Бояриня” Проблематика драми Лесі Українки “Бояриня” Я вважаю, що головна проблема драми “Бояриня” – це проблема громадянської свідомості українців. Саме через те, що вони не усвідомлювали сбе як народ, у нашій історії дуже багато складних та неприємних моментів. Один із них – період Руїни, який настав після смерті Богдана Хмельницького. Це була людина, котра розбудила в […]...
- Відбиття громадянської позиції Лесі Українки в образі Оксани (за драматичною поемою “Бояриня”) Відбиття громадянської позиції Лесі Українки в образі Оксани (за драматичною поемою “Бояриня”) Твори Лесі Українки знайомлять читачів із цілою низкою яскравих образів жінок, сильних, непересічних, сповнених ліризму і натхнення. Мені здається, що у кожний такий образ письменниця вклала часточку себе самої, свого характеру, вдачі, своїх мрій і поривань, свого болю й нездійсненних сподівань. Тому і […]...
- Драма Лесі Українки “Бояриня” – твір з національної історії України Творчість Лесі Українки завжди була тісно пов’язана з життям і соціальними та національними визвольними змаганнями народу, виконувала активну громадянську функцію у цій боротьбі. Геніальна дочка свого народу, Леся Українка добре розуміла, яке велике значення в духовному розвитку суспільства має національна ідея, тому й звернулася у своїй творчості до історії України. Один із таких творів – […]...
- Туга за рідним краєм у драмі Лесі Українки “Бояриня” (3 варіант) Драматична поема Лесі Українки “Бояриня” увійшла в літературний обіг зовсім недавно. Вона навіть не входила до зібрань творів письменниці, про “Бояриню” не писали критики, історики літератури. Що ж крамольного було в цьому творі, що радянська цензура його не визнавала? В основі поеми – історичні події, що відносяться до XVII століття. Саме тоді, після смерті Богдана […]...
- Туга за рідним краєм у драмі Лесі Українки “Бояриня” (2 варіант) “Бояриня” – це єдиний драматичний твір Лесі Українки, написаний на тему історичного минулого України. Створила його письменниця під час перебування в Єгипті, і, як зазначають дослідники, у цьому є своя закономірність – ностальгія породжує звертання до української тематики. Героїня цього твору Оксана Перебійна також тужить за рідним краєм, як і сама авторка. Леся Українка говорить […]...
- Туга за рідним краєм у драмі Лесі Українки “Бояриня” (1 варіант) Батьківщина… Скільки емоцій і почуттів, радощів і переживань закладено у цьому слові! Відірвавшись від рідної землі, людина, мов відірвана від рідного грунту квітка, душевно в’яне, засихає. І тільки повернення на Батьківщину може відживити, поновити її втрачені сили. Випробування розлукою із рідною землею багато видатних українських діячів відчули на собі. Серед них і Леся Українка, відома […]...
- У чому трагізм життя Степана? (за драмою Лесі Українки “Бояриня”) Життя Степана, героя драми “Бояриня”, не менш трагічне, ніж доля Оксани. Степан – не історична особа, це український інтелігент другої половини XIX століття, який утратив національну свідомість, зрікся рідної культури і прийняв чужу. Одружившись з Оксаною, Степан мріє жити щасливо, але щастя йому не судилося, бо він виявився нездатним за нього боротися. Оксані Степан обіцяв, […]...
- Трагедія рідного краю в драмі Лесі Українки “Бояриня” (2) Безсмертний той, хто присвятив своє життя служінню народові, бо палає у його серці іскра незгасного Прометеєвого вогню. Іскра одержимості, іскра непокори, іскра самозречення. Мужність, велика сила духу були даровані тій, що ввійшла в літературу зі словами “воля”, “Україна”. На весь світ гордо проголосила: “Я – Українка”, хоч ще дитиною усвідомила: “Ні долі, ні волі у […]...
- Образ співця в поемі Лесі Українки “Давня казка” У творчості Лесі Українки важливе місце посідає тема ролі митця і мистецтва. Цій темі присвячено декілька віршів та поема “Давня казка”. Як поет Леся Українка завжди займала активну позицію в житті, тому тема поета і поезії не була для неї сторонньою. Головним героєм поеми “Давня казка” є поет, що “мав талант до віршів не позичений, […]...
- Трагічний конфлікт вільної жінки-українки і принизливих патріархальних звичаїв (за поемою Л. Українки “Бояриня”) Драматична поема Лесі Українки “Бояриня” – один з тих творів, що довгий час перебували під забороною. Цензура не пускала поему до друку, її не згадували підручники, дослідники. І тільки сьогодні твір став доступним широкому колу читачів. Що ж змушувало цензуру тривалий час замовчувати цей твір? Відповідь очевидна: темою поеми є гноблення Москвою українських лівобережних земель […]...
- Оксана – символ приниженої, але нескореної України (за драмою Лесі Українки “Бояриня”) Драматична поема “Бояриня” – один з найкращих патріотичних творів Лесі Українки. Написана в 1910 році, вона вперше побачила світ у 1914 p., вже після смерті письменниці. Через чотири роки “Бояриня” вийшла окремою книгою, а згодом увійшла до 12-томного зібрання творів талановитого драматурга. Однак за шкільною програмою цей твір почав вивчатися лише в 90 роки XX […]...
- Поет – друг і захисник народу (за поемою Лесі Українки “Давня казка”) Поему “Давня казка” Леся Українка написала у 1893 році. У цей час вона вже була відомим поетом. Про роль поета і його творів у суспільному житті Леся Українка і написала в поемі “Давня казка”. Саме тому головний герой твору – поет. В юності він славив красу природи, красу кохання. Його поезія була “і дзвінкою, і […]...
- Відповідь на контрольне питання До драматичної поеми Лесі Українки “Бояриня” У чому актуальність “Боярині” Лесі Українки? Поема не втратила актуальності і в наш час. Зараз, коли йде розбудова вільної Української держави, відроджуються її самобутня культура, мова, мораль, традиції....
- Чому гине Оксана, героїня драматичної поеми Лесі Українки “Бояриня” Часто трапляється так, що геніальні твори довгий час не можуть побачити світ. Чому? Тому що відображена в них життєва правда не дає спокою тим, хто має владу. Така доля очікувала на драматичну поему Лесі Українки “Бояриня”. Драма була написана далекого 1910 року за три дні під час лікування в єгипетському місті Гелуані. Неодноразово в своїх […]...
- Поетичні описи природи у віршах Лесі Українки “Зоряне небо” та “Вечірня година” Поетичні описи природи у віршах Лесі Українки “Зоряне небо” та “Вечірня година” Леся Українка була надзвичайно чутливою людиною. Свої почуття вона намагалася передати через поетичні твори. Так у вірші “Зоряне небо” поетеса розповідає про красу весняного нічного неба. Зорі бачать усе, що вночі ми не можемо побачити. Вони світять лагідним, теплим, але водночас величним сяйвом: […]...
- Патріотичні мотиви творчості Лесі Українки Ніжна, але сильна духом, пройнята прометеївським вогнем любові до людей, Леся Українка – неперевершений поет боротьби, поет-патріот. Саме тому Лесю Українку називають дочкою Прометея, бо саме вона перейняла від Тараса Шевченка й понесла далі естафету правди, добра, людяності. Провідне місце в ліриці Лесі Українки займає тема любові до рідного краю, який вона хотіла бачити вільним […]...
- Роль поета і поезії в житті і суспільстві (за творчістю Лесі Українки) Чи може суспільство жити без письменників, без поетів? Раніше я над цим не задумувався, але, познайомившись із творчістю Лесі Українки, я зрозумів, що ні! Без її слова, без слова геніальної поетеси, без слова найосвіченішої жінки свого часу, без слова такої сильної духом людини не могло жити людство, не міг жити український народ із його мріями […]...
- “В краю вічного проміння” (я поезією Лесі Українки “Тиша морська”) Коли я вперше побачила море, я полюбила його назавжди. Люблю сидіти на високому березі і вдивлятися у безкрайній синій простір. Я не можу описати свої почуття так, як їх описала Леся Українка, але море в її поезії мені зрозуміле і близьке: Тиша в морі… ледве-ледве Колихає море хвилі; Не колишуться од вітру На човнах вітрила […]...
- Дитинство Лесі Українки та його вплив на творчість письменниці (за поезіями “Мрії”, “Як дитиною, бувало… “) По-справжньому величним був життєвий і творчий шлях Лесі Українки – видатної української письменниці. На її долю припало багато випробувань, проте жодні не зруйнували її віри у життя, не змінили її прагнень та переконань, не зламали характеру цієї сильної жінки. Леся Українка (Лариса Петрівна Косач) народилася 25 лютого 1871 р. у Новограді-Волинському. Вплив родини на неї, […]...
- Мотиви лірики Лесі Українки Ні! Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає. Л. Українка. У моє життя Леся Українка увійшла своєю ніжною, лагідною і пристрасною “Колисковою”. Так і стоїть в уяві мати, що, захоплена красою місячної ночі, одночасно думає над тим, яке чорне, гірке життя людини. 1 що в цьому житті не […]...
- “Колискова” Лесі Українки – оспівування безмежної материнської любові Для кожного з нас найрідніша людина на світі – мама. Її ласку ми відчуваємо на кожному кроці. А в дитинстві нас сповивала любов’ю, теплом і ніжністю мамина пісня – колискова. Леся Українка у вірші створила свій образ матері. А в кожної матері, мабуть, своя пісня. Це залежить від того, яка ця жінка: багата чи бідна. […]...
- Леся Українка – геніальна дочка українського народу Українська земля породила багатьох письменників і поетів, які не тільки збагатили нашу літературу, але й уславили її серед інших літератур світу. Одне з найвеличніших імен серед них – ім’я Лесі Українки. Доля не була поблажливою до неї. Захворівши в дитинстві, поетеса змушена була все життя долати тяжку недугу, вести, за її словами, “тридцятилітню війну” з […]...
- Ідея служіння митця народові у творчості Лесі Українки Її мужність, пристрасність борця, її стійкість, Її непохитність у біді,- властивості, які вирізняють Не лише поезію, а й життя великої Лесі Українки. М. Бажан Леся Українка понад тридцять років віддала творчості. На ці ж роки припадає безупинне змагання з туберкульозом. Безперечно, і тяжка хвороба, і тривалі болі, і хвилинні радощі впливали на твори Лесі Українки, […]...
- Поетичний образ України у поезії Лесі Українки Поетичний образ України у поезії Лесі Українки Леся Українка, письменник-боєць, мала “в серці те, що не вмирає”, тобто палкий прометеївський вогонь любові до трудящих людей, до Батьківщини. Цю велику любов вона пронесла через усе своє життя. Поетеса оспівувала красу України, лила гіркі сльози над долею людей і вкладала у їхні руки слово-меч, кликала до боротьби, […]...
- Вплив зарубіжної літератури на розвиток драматургії Лесі Українки I. Багатовіковий досвід зарубіжної літератури. (Безперечно, драматургія Лесі Українки не постала на голому місць-Поетеса була добре обізнана в зарубіжній літературі. Мужні і ніжні постаті старогрецьких трагедій були їй дуже близькі. Наприклад, Кассандру вона зробила героїнею великої драматичної поеми, а в образі Іфігенії відбила свої почуття і становище людини, яку рятують добровільним вигнанням. Улюбленою героїнею Лесі […]...
- Співзвучність ідеї вірша Лесі Українки “Скрізь плач, і стогін, і ридання” з нашою сучасністю Співзвучність ідеї вірша Лесі Українки “Скрізь плач, і стогін, і ридання” з нашою сучасністю Леся Українка у своїх творах змальовувала народ не сліпою юрбою, а низкою яскравих особистостей, наділених рішучою вдачею, сильною волею, несхитним потягом до визволення. Сила, волелюбність і нескореність, мужність і патріотизм – характерні риси українців, які виділяла й оспівувала у своїх творах […]...
- Твори Лесі Українки, що вивчаються у початковій школі Твори Лесі Українки, Що вивчаються У початковій школі Д. В. Луцик, М. М. Проць, А. С. Совшак “Буквар” Л. Українка Казка “Як соловейко вскочив у біду”, оповідання “Воскресіння” і “Веснянковий обряд” Н. Ф. Скрипченко, О. Я. Савченко “Читанка” 2 кл. Л. Українка Розділ “Осінь щедра, осінь золотава… ” – вірш “Восени”, Розділ “Зима білосніжка”, – […]...
- Естетична і художня цінність пейзажної лірики Лесі Українки Леся Українка проблему естетики вирішувала в тісному взаємозв’язку з першочерговим завданням часу із визвольним рухом. Поетеса вважала, що завдання справжнього мистецтва полягає у правдивому відображені життя і всієї його багатогранної краси, в поглибленому вивченні дійсності. Вона розуміла, що прекрасне, насамперед життя у всій його багатогранності і величі. Пейзаж, як один із образних засобів, Леся Українка […]...
Публіцистичний твір теми.