Надія Ковалюк – Я тікаю сьогодні назавжди

Related posts:

1. Надія Ковалюк – Хороший мій, далекий мій, не мій Хороший мій, далекий мій, не мій… Твої долоні ще для мене рідні. На серці досі віє буревій, Не розтопились ще сніги тогідні… З надією збудовані мости Стоять до мого серця непорушно. І на душі ще досі тільки ти. Від іншого тепла мені вже душно. Навіщо я ту ніжність берегла? Невже, щоб комусь іншому віддати? Чому […]...
2. Надія Ковалюк – Я так хочу забути тебе Я так хочу забути тебе, Бо здається, що далі – вже прірва. Відчуваю, що годі уже, Але пам’ять – така непокірна. Надто важко тепер підвестись, (Я фатально спіткнулась об тебе). Наче зірці, що падає ниць – Не сягнути повторно до неба. А на п’яти вже ніч наступа, Скоро сон мене вкриє вуаллю… Напоїш ти мене […]...
3. Надія Ковалюк – Чи знаєш ти, як я тебе люблю? Чи знаєш ти, як я тебе люблю? Бузковими п’янкими вечорами Живицею-сльозою напою Твої вуста, щоб загоїти рани. Русалкою до тебе припливу, Манитиму очей зелених блиском. Всі зорі з неба в жменях принесу І з місяця зроблю тобі колиску. Я зіллям ніжності тебе приворожу, Змішаю в небі всі яскраві барви. Втамую спрагу краплями дощу, А з […]...
4. Надія Ковалюк – Скажи мені, коханий мій, чому Скажи мені, коханий мій, чому У грудях більше Серце не живе? Воно так щиро вірило в весну, Та необачно вибрало тебе… І після тисяч пройдених доріг Та попелу від спалених мостів- Упало без жалю тобі до ніг, Від болю не залишивши слідів. Ти… попіл перетворював в вогонь, Ти… казку про весну розповідав, Ти… Серце грів […]...
5. Надя Ковалюк – Сьогодні – мій останній із листів Сьогодні – мій останній із листів: Без докорів, без сліз і звинувачень. ВпізнАєш почерк серця між рядків, Бо всі слова тепер не мають значень… Пробач мене, що в люту заметіль Я зігрівалась спогадом про тебе, Пробач широкі обрії надій, Які собою закривали небо. Пробач, що не твоя і нічия, Що зачиталась на чужій сторінці, Що […]...
6. Надія Ковалюк – Будує ніч для неба свій гарем Будує ніч для неба свій гарем Із зір-іскринок, вічних полонянок, Що мерехтять, як тисячі знамен, Аж поки їх не викраде світанок. Виконують громи небесний хіт, Симфонія дощів мене чарує… Як лицарі, збираючись в похід, Дерева одягають листя-збрую… А я-до щастя міряю стежки,- Вони ж такі безмежні і безкраї… Шукаю свою долю крізь роки, Як макову […]...
7. Надія Ковалюк – Лелека В полях України, далеко-далеко Де сонце ховається в житі, Від суму і туги вмирала Лелека, А їй би ще жити і жити. Загинув коханий в холодному краї Де люті вітри-буревії. Без нього-і зорі на небі не сяють, Без нього і крила німіють… Стоїть, наче статуя вірності, в полі З глибокої ночі до рання Немає в […]...
8. Надія Ковалюк – Я знов торкаюсь твого тіла, наче вперше Я знов торкаюсь твого тіла, наче вперше. Хоч знаю, що востаннє… і нехай. Я заціловую тебе, на мить завмерши, Наповнюю жагою через край. Вуста вустами затуляю на пів-слові. Я знаю, це закінчиться… нехай… І моє тіло із твоїм в шаленій змові. Кохай мене, хороший мій, кохай… Я загорну тебе в красу свою жіночу, І заведу […]...
9. Надія Ковалюк – Шукатиму до щастя я свій путь Шукатиму до щастя я свій путь, До справжнього, до самого земного. І стрілки на годиннику завмруть… Сьогодні-день народження у Нього. Я серцем напишу йому листа, Якому не дійти до адресата. Мені на це не вистачить життя- Бо так багато хочу побажати. Усі слова, не сказані колись- Можливо зайві, навіть не потрібні. Та він – в […]...
10. Надія Ковалюк – Було багато пройдено доріг Було багато пройдено доріг… У подругах, у друзях, у коханих Я бачила для себе оберіг. Але так рідко згадувала маму… Коли ж втрачала віру у людей, Коли життя надламувало крила,- Я линула до маминих грудей, Свої невдачі – в жменях приносила. Вона ж мене ховала від нещасть, А я завжди від неї так далеко… Вона […]...
11. Надія Ковалюк – Запропонуйте нам любов, чоловіки! Запропонуйте нам любов, чоловіки! Не розбивайте наших люблячих сердець! Вас возноситимуть до неба всі жінки, І не шукатимуть, де товщий гаманець. Запропонуйте нам любов, а не інтим! Ми ж – в Бога крила украдем, собі на гріх. Як птах поранений, летітимем з одним, А інше – гордо покладемо вам до ніг. І не висловлюйтесь, що […]...
12. Надія Ковалюк – Ця ніч застала нас зненацька Ця ніч застала нас зненацька І самоті поклала край. Немов летіла дивна пташка, Відкривши нам дорогу в рай. І ми відчули, як буває, Коли рідняться душі враз. Немає “ти”, і “я” немає. Сьогодні ніч створила “нас”. Ми навіть мріяти не сміли У повсякденності розмов, Що полонить нам душу й тіло Та пташка – на ім”я […]...
13. Надія Ковалюк – Чому з тобою, наче на дуелі? Чому з тобою, наче на дуелі? Не стати б твоїм ворогом лишень. Я зачиняю в серце своє двері, Ховаючи його, як ту мішень. Ти цілишся образами, словами, Шукаєш найболючіші місця. Скажи мені, що сталося між нами: Кінець кохання, чи банальна гра? Чому з тобою, як на полюванні? Де ти-мисливець, твоя здобич-я… Напевно, ця дуель буде […]...
14. Надія Ковалюк – Я спогади збираю всі докупи Я спогади збираю всі докупи – Хай вітер їх розвіє між степів… Мені б тебе, як марево, забути, Сховати в лабіринтах своїх снів. Тебе я з свого серця вириваю, Сльозами омиваю всі сліди. За хвилю до омріяного раю Я власноручно спалюю мости. Нехай горять, хай буде тільки порох, Який осяде десь на дні душі. Тобі […]...
15. Надія Ковалюк – Я ще люблю… на превеликий жаль Я ще люблю… на превеликий жаль… Забути не змогла, чи не зуміла… І знову біль, немов струни скрипаль, Торкається і надриває тіло. І спогади… заміщують думки, Гортають за сторінкою сторінку… Десь є щасливі люди, та не ми… Я-не твоя… єдина в світі жінка. Дісталось нам в житті-гірке вино… Я відчуваю серцем твою тугу. Ми дзвонимо… […]...
16. Надія Ковалюк – Ти пам’ятаєш той далекий час Ти пам’ятаєш той далекий час, Коли цвіли ромашки білі-білі? Така любов буває тільки раз. І ми були-замріяно-щасливі. Від ніжності-всміхались береги… А дотики-мурашками по шкірі… І губи твої-рідними були. І рідна-кожна цяточка на тілі. А очі-волошково-голубі. Їх синяві позаздрить навіть небо… Я танула снігами навесні, Мрійливо пригортаючись до тебе. Ласкаво-ніжний вітер лоскотав Щоку твою-невибрито-колючу… Та вже […]...
17. Надія Ковалюк – Я повернусь… ти чуєш… повернусь! Я повернусь… ти чуєш… повернусь! Весняними квітучими садами. Коли дощами досхочу нап”юсь, Разом із перелітними птахами. Зів”ють лелеки гнізда на дахах, І роси будуть марити світанком. Коли запахнуть яблуні в садах, Я повернусь… весняним тихим ранком… І цвіркуни прокинуться в траві. У лісовому плетиві ожини Загубить сонце промені свої. Я повернусь… в погожу літню днину. […]...
18. Надія Ковалюк – У кого – дружина, сім’я У кого – дружина, сім’я,- Цінуйте, даруйте троянди. Хай будуть вам гаслом слова, Що хочу від серця сказати: Мужчино! Не зраджуй! Спинись! Бо вчинки – повторюють діти. І перед Всевишнім колись Прийдеться за все заплатити. Не вистачить сліз і жалю, Слова усі значення втратять. Коли залишаєш сім’ю – У небі всі ангели плачуть. Сім’я – […]...
19. Надія Ковалюк – Якби дві долі не переплелись Якби дві долі не переплелись- Мій розум з серцем були би у згоді… Якби я передбачила колись, Що друга віднайду в твоїй особі… Як керувати правильно життям? Якщо мій розум – вже планує втечу. А серце-аплодує почуттям, Чекаючи на відданість лелечу… Так важко-нести на своїх плечах Гнітучу ношу маревних ілюзій. Кохати один одного у снах, […]...
20. Микола Вінграновський – Я сьогодні не прийду додому Я сьогодні не прийду додому – Де я? Я сьогодні в Київ не приїду – Де я? Я сьогодні не дивлюсь на тебе – Де я? Я сьогодні – вчора й позавчора – Де я? 1981...
21. Надія Ковалюк – А слово – то найбільша в світі сила А слово – то найбільша в світі сила, Йому ніколи не скінчиться строк. Воно людині обпікає крила, І водночас – підносить до зірок. Буває тихим, наче шелест листя І голосним, як ухкання сови. Буває, як сльоза, криштально-чистим, І руйнівним, як спалахи грози. Буває – закарбується на серці, Що вже не змиє течія років. Буває – […]...
22. Надія Ковалюк – Тремтіли руки, капала сльоза Тремтіли руки, капала сльоза. Ти розтоптав мою невинну душу… Та на плече лягла Його рука І прийняла на себе тую ношу. Нехай пробачить Він заздалегідь, Що з вуст моїх збиратиме отруту, Що загірчить Йому солодкий плід, Бо зрозуміє: ти – ще не забутий. Що не відчує вже Його рука Биття мого схвильованого серця. Хай Він […]...
23. Надія Ковалюк – Твій мерседес виблискує на сонці Твій мерседес виблискує на сонці. Він нас везе до станції “прощання”. І навіть крізь затемнені віконця- Я бачу тінь свого розчарування… Такі, як ти-не чесні, не відверті, Хвальбу і наглість носять, як медалі. Але в складній життєвій круговерті- Вони перемагають у фіналі. Таким, як я-життя ламає крила. Вони не носять титулу принцеси. Такі, як я-все […]...
24. Надія Ковалюк – Якось дивно ми створені,- люди Якось дивно ми створені,- люди: Уникаємо слова “добро”, Боїмося його, як отрути… Ми все щастя шукаєм свого. Та існують в житті якісь речі, Що збагнути не можемо всі… І нервово сутулячи плечі – Залишаємось на самоті. Знову душу ховаєм за грати, Бо відкриєш – розтрощать ущент. І доводиться “соло” співати, Не знаходячи вдалий “дует” Не […]...
25. Надія Ковалюк – А правду між людьми – загнали в “кому” А правду між людьми – загнали в “кому”. Якщо занадто чесний – ти вже “лох”. Тому ми і не віримо нікому, Бо праведним буває тільки Бог....
26. Аліна Міщук – Загублені назавжди Не пиши мені, не дзвони, ми загублені назавжди, Ми у прірві спогадів та вулканних снів, Ні тобі, ні мені, марна трата слів. Не пиши мені, не тривож, ми з тобою “врозь”, Забувай мене, залишай мене, Бо тебе й мене хвиля ця мине. Не приходь у сни, не тривож душі, залишай, Ми тепер не ті, зовсім […]...
27. Дмитро Павличко – “Я бачив тебе сьогодні… “ Я бачив тебе сьогодні Між дівчатками з п’ятого класу. Ти така ж, як вони: Тонесенька стебелина, Навколо якої скакалка Гуде, мов пропелер. Я бачив тебе сьогодні Між невістами молодими. Ти така ж, як вони: Біле чоло у веснянках, Навколо якого світить Ореол материнства. Я бачив тебе сьогодні Між бабусями сивоокими. Ти така ж, як вони: […]...
28. Надя Ковалюк – Хороший мій, я знов тобі пишу Хороший мій, я знов тобі пишу В думках своїх чуттєві телеграми. У них – я зір із неба не прошу: Скажи мені, що буде далі з нами… Колись ти перед вибором стояв Серед доріг, стежок і поворотів. Колись ти у минуле відступав, – До мене ж – залишалось десять кроків… Я все пробачу… та не […]...
29. Олена довганюк – Я хочу назавжди з тобою лишитись Я хочу назавжди з тобою лишитись, Щоб дихати твоїм теплом, У твої очі глибокі дивитись І бачити усмішку знов. Я хочу так міцно тебе обійняти, Щоб чути серцебиття. Я хочу твоєю частинкою стати, Віддати тобі все життя. Я хочу всю душу тобі присвятити, Вірші всі свої і пісні І, знаю, не можна нічим замінити З […]...
30. Семенко Михайль – Сьогодні Я сьогодні курю і курю папіроси Я сьогодні смутний Я сьогодні смутний я сьогодні Смертельно смутний Бо люблю її коси Вечір притих зачарований місяцем сонним Де самотить наш парк Я сьогодні не там ах я хочу у парк Хочу бути розмовним Але буду мовчать поки прийде четвер Кілька стоскнених день Бо не можу ж я […]...
31. Антонич Богдан-Ігор – Назавжди Мужчини в сірих пальтах тонуть в синяві провулка, І тінь замазує панни, мов образи затерті. У склянці золотавий чай. Так хочеться опертись Об край вікна й міцний, терпкий і синій пити холод, Дивитись, як сумна зоря останнім поцілунком Прощається з сестрою, що у зореколі їй Не сяяти Вже більш. Так ніч Блакитним снігом миє в […]...
32. Ірина Ярко – Сьогодні заварила чорну каву! Сьогодні заварила чорну каву, Але навіщо? Нащо це мені? Не хочу я впиватися лукаво, Коли горять і блимають вогні. Сьогодні заварила чорну каву, З корицею, приємну до зірок, Тепер сиджу, дивлюсь на оту страву, Зробивши цей омріяний ковток. Сьогодні заварила чорну каву, Зі свіжим, біло-ніжним молоком, І уявила “квітень” коло ставу, Який рахує впевнено “дурдом”. […]...
33. Кость Москалець – Це літо – назавжди Це літо – назавжди. Тут білі ромашки Зриває тендітна рука. То сонце, то зливи, Світ мокрий, щасливий, Я знаю, то ти ворожиш На пелюстках. Тут холодна біжить ріка, Тут, на пісках, я шукав любов. Тут казали: її нема. Тут я тебе все одно знайшов. Тут зірка зелена, Тут сходи на небо, Любов тут сильніша за […]...
34. Надя Ковалюк – душа моя! Відкрийся і скажи Душа моя! Відкрийся і скажи: Чому всі карти сплутались в колоді? Кудись поділись всі мої тузи… А злодій час гуляє на свободі, Безжально забираючи роки. Де взяти стільки мудрості і сил? Черпнути з неба те велике вміння: Прожити так, щоб не обпікши крил, Впізнати порятунок і спасіння Для тонучих у морі сліз, вітрил. Чи правда […]...
35. Надя Ковалюк – Ані слова. Ні звуку Ані слова. Ні звуку. Ти тільки очей не відводь – Щоб таким, як тепер, я тебе все життя пам’ятала. Наші долі, як райдуги, в дуги згинає Господь, І забути цю мить мені вічності буде замало. Я тебе не побачу ніколи, і ти мене – теж – Щоб не кИдати виклик ні пеклу, ні райському саду, […]...
36. Василь Стус – Сьогодні свято Сьогодні свято. Спереду трамвая Вчепили шмат полотна з написом: “Хай живе рідна КПРС!”. На зупинці, обступивши вагон, Один з-перед другого Люди пхаються у двері, А старий чоловік, Геть обвішаний медалями, Лишився в кінці натовпу І лається на чому світ стоїть. Він набрався ще зранку I ледве тримається на ногах....
37. Юля Миргородська – Сьогодні у Львові Сьогодні у Львові пахне цукровим дощем. Завтра знову вокзал, а у мене ще стигне кава. В цьому місті постійно замріяна, і хочеться ще Танцювати під дощ у обіймах нічного туману. У кишені білет, у руках карта міста і ранець, Втричі легший за той, невблаганний зворотній білет. Завтра знову вокзал, але поки що Львів-коханець Одягає дощі, […]...
38. Надя Ковалюк – Розірви всі нитки і вузли Розірви всі нитки і вузли, Що пов’язують нас із тобою. Наче свічку вночі, загаси Те проміння, що зветься любов’ю. Промайни, наче потяг вночі, Переплутай до мене маршрути, Розчинись у вечірній імлі, Бо не хочу про тебе і чути. І забудь, що я в тебе була, Поклади свою пам’ять за грати, А на серце – табличку […]...
39. Надя Ковалюк – Згорає сонце у долонях неба Згорає сонце у долонях неба, Вже ніч сплітає зоряні вінки. Ти знаєш, він у мене – те, що треба, І все б – нічого, але він – не ти… Чия вина у тім, що так буває? Будуй мости хоч до самих зірок, Кохання або є, або немає, Це те, що не поділиться на трьох. Здається, […]...
40. Герасим’юк Василь – Сьогодні із трьох спроб Сьогодні із трьох спроб Два рази назву Василя Стефаника. Мені здається, що подібне щось Відбувалося і з тобою, Бо То не куля тебе вбила, То хліб замочився в крові, в маминій пазусі. Ти ще спробував перехреститися. І раз. І другий. І… … він був молодшим від нас, Коли повернувся на землю Русів....