Надя Ковалюк – Ще пам’ять минулі обрАзи колише



Ще пам’ять минулі обрАзи колише,
Та я не шукаю вбиваючих слів –
Вони найколючіші і найстрашніші,
Коли вимовляє їх той, хто любив.

Я знаю слова – смертоноснії стріли,
Що замість мішеней влучають в серця,
Злітають із вуст, обпікаючи тіло,
Надовго, можливо й на ціле життя.

Я знаю і ті – вітрюгани скажені,
Що здатні усе зруйнувати за мить;
Я можу наповнити ними кишені
Й жбурнути у душу твою – хай болить!

Я знаю слова – невщухаючі зливи,
Що гасять пожежу в гарячих серцях,
Від них ти відчуєш себе

нещасливим.
Хай скаже хтось інший їх, тільки не я!

Навіщо слова, що під ребрами тиснуть?
Невже я платитиму болем за біль?
Немає резону вбивати навмисно
Людину, яку так безмежно любив…

Я просто мовчала – ні менше, ні більше,
Втопивши слова у найглибшім з морів…
Сказав ти мені, заглядаючи в вічі:
“Ти знаєш… Мовчання – страшніше від слів… “

Я просто пішла, не промовивши слова,
Сховавши нездІйснене вбивство під плащ.
Мене проводжала зоря вечорова,
І тихе, далеке відлуння – ПРОБАЧ…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Опис про красу зимового лису.
Ви зараз читаєте: Надя Ковалюк – Ще пам’ять минулі обрАзи колише