Надя Ковалюк – Синьоокий малюк, ангеля білолице

Синьоокий малюк, ангеля білолице,
Своїй мамі щовечора пише листа,
І не знають ці очі, не відає серце,
Що колись непотрібним для неї він став.

Запорошений снігом, дитячий будинок…
Тут втрачають слова своє значення й суть,
Коли руки простягує кожна дитина
Й щиро вірить у те, що її заберуть.

За вікном колискову співають їм птАхи,
А обіймами служить холодна стіна,
На плечАх худорлявих – поношені лахи,-
Не знайшлося цим дітям у сім’ях тепла.

Не застелить ніколи матуся їм постіль,
Не розкаже їм казку

про звірів чуднИх,
Не зберуться у дім в день народження гості,-
Ці маленькі дрібниці, на жаль, не для них…

Де початок бере ця гірка неминучість,
Що таїться в глибоких дитячих очах?
Ким призначена їхня немислима участь –
Все життя біль сирітства носити в серцях?

Десь голосить малюк, і щось рветься у грудях,-
Ці покинуті ангели… в чім їх гріхи?
Ми так часто в житті помиляємось в людях,
Дуже жаль, що і діти для нас – помилки…

Де початок бере синя даль того неба,
Що розгойдує вічність на крилах вітрів?
У дитячих очах… якщо бачив хто-недуть
Тих дітей, що не знають своїх матерів.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Образ автора в романе евгений онегин.
Ви зараз читаєте: Надя Ковалюк – Синьоокий малюк, ангеля білолице
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.