Надя Ковалюк – Сьогодні – мій останній із листів



Сьогодні – мій останній із листів:
Без докорів, без сліз і звинувачень.
ВпізнАєш почерк серця між рядків,
Бо всі слова тепер не мають значень…

Пробач мене, що в люту заметіль
Я зігрівалась спогадом про тебе,
Пробач широкі обрії надій,
Які собою закривали небо.

Пробач, що не твоя і нічия,
Що зачиталась на чужій сторінці,
Що йшла до тебе все своє життя,
А перейшла дорогу іншій жінці.

Що зірка долі не вказала шлях,
А час стікав, мов дощ по парасолі,
Що передбачити я так і не змогла
Сумну кінцівку повісті – не доля…

Ще мить і ляже осінь на поріг
І, наче трави, спогади зітліють,
В яких хотіла я, а ти – не зміг,
В яких були з тобою ми щасливі…

Ну от і все. Колись чужа рука
Закриє пережиту нами повість
Й перегорне листки календаря,
Де я пройшлася по її дорозі…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Твір опис місцевості міста києва.
Ви зараз читаєте: Надя Ковалюк – Сьогодні – мій останній із листів