Надя Ковалюк – Там, за вікном, турботи всі земні



Там, за вікном, турботи всі земні
Сховала ніч у стомлених долонях,
Притулку не знаходячи в траві
Заскочив вітер аж на підвіконня.
А притуливши спокій до дверей,
Запеленавши кожного в перину,-
Чаклує сон над долями людей,
І спить моя ріднесенька людина.

Усе, що є: і небо, і земля
Вмістилися у цих м”яких долонях,
Напевно більше, ніж саме життя
Люблю її – свою ласкаву доню.
Якщо перетоптати всі стежки,
Де можна віднайти душевний спокій –
Його ніде у світі не знайти,
Бо він лиш там, де будуть її кроки…
А деколи так хочеться на мить
Побачити цей світ її очима
Й від того, що бентежить і болить
Прикрити доньку власними плечима…

Пливуть роки, тікаючи від нас,
У них – сплетіння радості і болю,
Та кожна мама все в житті віддасть,
Щоб вимолити в Бога добру долю.
У коси сивину вплете життя,
Та і на цьому, і на тому світі
Живою залишається душа
Лише тоді, коли щасливі діти.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)




Валер'ян підмогильний започаткував в укр літературі.
Ви зараз читаєте: Надя Ковалюк – Там, за вікном, турботи всі земні
Copyright © Українська література 2019. All Rights Reserved.