Надя Ковалюк – Від тебе збожеволієш за мить

Від тебе збожеволієш за мить,
Моє минуле! Що ж ти серце краєш?
Так хочеться туди, де не болить,
Де забуття здається справжнім раєм.

Сто кроків по гарячому піску
І я вдихаю рай на повні груди.
Корабликом картонним всю журбу
У Чорне море відпускають люди.

І починають заново свій путь.
А час разом із хвилями тікає,
Тут чайки із долонь його клюють
І сіють за рожевим небокраєм.

Як дивно – скільки сили в цій воді,
Що найчерствішу душу захвилює,
А ще дивніше – чайка на крилі
Відносить мою тугу за минулим.

Цікаво: по периметру води
Куди приплине мій життєвий човен?
Нарешті я прощаюсь назавждИ
З своїм минулим, та ніяк не з море


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Твір роздум моя улюблена пора року.
Ви зараз читаєте: Надя Ковалюк – Від тебе збожеволієш за мить
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.