Надя Ковалюк – Журилось сонце – жовтощокий сонях



Журилось сонце – жовтощокий сонях
У павутинні, сплетенім із хмар.
Я так хотіла у твоїх долонях
Журбу сховати, але ти – мовчав.

Зірки з’являлись – немовлята ночі,
Від доторку її чарівних крил.
Я почуття, мов зорі, непорочні
Просила вберегти, а ти – губив.

Ковтала сльози – для душі пігулки,
Невольним птахом бився в грудях пульс.
В твоїх руках шукала я притулку,
Просила врятувати, – відвернувсь.

А доля пригощала самотою,
Наповнюючи келих до країв.
Я ладна була дихати тобою,
Я так хотіла, ти ж-бо – не хотів.

Але віршами душу воскресила
Моя, найблагородніша із Муз.
Я відреклась від тебе, розлюбила…
І – дивно, ти до мене повернувсь.

Не жаль, що не гортатиму ніколи
Твоїх зізнань – пожовклих сторінок,
А жаль, що від квітучої любові
До нищівної ненависті – крок…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Твір роздум чи потрібна людству війна.
Ви зараз читаєте: Надя Ковалюк – Журилось сонце – жовтощокий сонях