“Найніжніша скрипка України”. Про Івана Малковича, його поезію і його незабутні образи
Іван Малкович знаний в Україні сучасний поет. Відтоді, як 1984 року побачила світ його перша поетична збірка “Білий камінь”, Малковича із захопленням читають в Україні, перекладають багатьма мовами світу. Ліна Костенко назвала свого часу молодого поета “найніжнішою скрипкою України”. І це дійсно так. Поезія Івана Малковича ніжна, лагідна, щира і добра. Вона якось непомітно полонить душу, огортає теплими материнськими почуттями. Іноді це спрацьовує набагато ефективніше, ніж довгі римовані промови і заклики, сповнені гуманізму. Ось
Взагалі образність Івана Малковича заворожує своєю влучною несподіваністю. Ось боса музика, яка пішла у ніч, а юнак докоряє і скрипці, і сивому смичкові, що відпустили таку гарну і таку беззахисну музику “в таку непевну звабну ніч”. Юнакові ж для наповнення свого життя сенсом саме не вистачає тієї прекрасної і таємничої мелодії. І юнак вирушає на пошуки музики:
О мамо, тату, як спитають,
Куди ваш син подався з віч –
Скажіть: він музику шукає,
Що босою пішла у ніч.
Інший ліричний герой поезії Малковича несе на плечі янгола. Янгол – його оберіг, його захисник, ще те, що Є найдорожчим у житті ліричного героя. Шмагають життєві негаразди і бурі, вже й свічка погасла, та ліричний герой сміливо йде крізь темряву, міцно тримаючи янгола. Поки з ним янгол, герой не схибить на своєму шляху:
… а він йде і йде, хоча
Вже й не дихає свіча,
Лиш вуста дрижать гарячі:
Янголе, не впадь з плеча.
Ця “старосвітська балада”, що має назву “Із янголом на плечі” за влучною метафорою Малковича “заводить душу”. У ній поет висвітлює вічну тему двобою чистого добра із жорстокою сірістю буденності.
Ось така вона музика “найніжнішої скрипки України”.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Можно ли назвать печерина маладший брат евгения.