Наталія Пиж – Чужі
Ми чужі з тобою – ти і я.
Ми на різних полюсах планети.
Ми з тобою наче течія,
Що несеться крізь міцні тенета.
Ми з тобою одинокі як завжди,
Ми з тобою зовсім різні люди.
Наші розійшлися поїзди,
Зустрічі у нас уже не буде.
Ти стоїш на березі ріки,
Ти стоїш і дивишся так пильно.
І, здається, вже пройшли віки,
Обминувши наші долі ненасильно.
Ми чужі з тобою – ти і я,
Ми з тобою, як опале листя.
Ти нічий, а я є нічия
І дороги наші розійшлися.
Не зійдуться більше ті путті.
Не зійдуться, ну й нехай так буде.
Ми з тобою назавжди чужі,
Ми з тобою незнайомі люди
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Наталія Пиж – Любов як кара Любов як кара, ти як покарання Ти ніби є, та все ж тебе нема. Життя проходить у думках й чеканнях. І знаєм двоє – вороття нема. Нам не забути Нас. Все збереглось глибоко. В душі, у серці міцно залягло. І лиш покаже час, хоч визнати нелегко Для чого це, і що таке було. Чужі ми. […]...
- Наталія Пиж – Заплуталась Заплуталась. У лабіринті власних почуттів. І я не я. І Ти не він. Все так кумедно, різко і палюче Таке життя Воно нас вчить чи учить. Чому? Чому складається все так? І є сім”я, та всеодно ти одинак. Ти у думках один, самотній, ти чужий Немов не з цього світу, Немов ти не такий. Тягар. […]...
- Надя Ковалюк – Хто ми тепер? Не рідні й не чужі Хто ми тепер? Не рідні й не чужі, Не стали ні коханцями, ні друзями, Розпечені в палаючім вогні, І невимовним холодом застужені. Ми – тіні нездійснЕнних сподівань І два мости над річкою, розведені; Ми – пелюстки розвіяних бажань, І дві весни, загублені у тЕрені. Два божевілля, загнані в кути, І дві надії, до світання страчені… […]...
- Галина Танай – Чуєш, як сточують камінь чужі голоси Чуєш, як сточують камінь чужі голоси, Як проростають у небо, скляне і глибоке, Поки покірно ковтають солоджену синь Ваших холодних будинків розбухлі коробки? Вас небагато лишилось – лиш ти і вона, Двоє на вимерзлу темінь порожніх кварталів, Двоє чужих і неторкана довга зима, Двоє живих на розметане сніжне провалля. Слухай різдвяного дзвону далеку луну, Слухай, […]...
- Наталія Пиж – Помилка Роблять багато помилок Люди в своєму житті. Моєю помилкою, любий, Донедавна був тільки ти. Усвідомивши речі буддені, Усвідомивши ціль у житті, Я забула про ті проблеми, Що створював ти мені. Адже кажуть же люди в народі- Це іще квіточки. В майбутньому буде нагода Дізнатись й про ягідки. Не один ти на світі, коханий, Не спустошене […]...
- Наталія Пиж – Так хочеться Так хочеться щось написати Розумне, сердечне й просте. Так хочеться всім розказати, Що каже сердечко моє. Сумує, ревнує, страждає Огорнене сумом й печаллю За ким і для чого, кого і до кого Сама я для себе не знаю. Так хочеться бути собою… Та сили на це не хватає Так хочеться бути з тобою Та хто […]...
- Наталія дьомова – Я тобі не скажу Я тобі не скажу Як погода вибілює гори Як виболює горе І горло і робиться душно І приходять на голос до мене чужі кредитори Забирати подушне Бо немає вини І нікому ніхто не повинен Очевидно по суті І замість тут лити водицю Ти обидві відразу собі забирай половини Хай тобі пригодиться Хай тебе береже Хай […]...
- Наталія Пиж – Впізнай свою вину Вечірній туман спадає на плечі, Холодний вітер рветься у вікно. Мені одній не важче і не легше. Мені одній якось усеодно. В душі моїй і сум і туга плаче, На серці біль, обіда і печаль. Не знаю я що може все це значить, Але мене саму збирає жаль. Життя моє змінилося-я знаю. Не думала, що […]...
- Наталія Пиж – давай залишим все як є Давай залишим все як є Не будем будувать ілюзій Пройшло, минуло те усе Тепер з тобою просто друзі. Не будем плакати, страждать В душі вже все переболіло Не будем зустрічі шукать Для нас це все вже не важливо. Лиш інколи у голові Вспливуть моменти того щастя Коли були на самоті Кохали, й все було прекрасне. […]...
- Наталія Пиж – Ти пішов Ти пішов кудись у далечінь, Ти пішов і не спитав у мене. І злетіла в синю височінь Та любов, якої вже не треба. Ти пішов, не оглянувся ні на мить, Не вернувсь ні на одну хвилину. Птаха щастя піднімалась у блакить, Птаха горя опускалась у долину. Ти пішов дорогою кудись, Залишив мене одну єдину. І […]...
- Наталія Пиж – Ти зумій відпустити, я пішла в далечінь Ти зумій відпустити, я пішла в далечінь Перекресила наше майбутнє Ти зумій все простити, на стосунках вже тінь Ми з тобою вже разом – відсутні. Все пусте – у думках, у душі, в голові Не болить вже так прикро у грудях Залишились тепер ми самі по собі І провини шукати не будем. Ми почнем все […]...
- Мозолевський Борис – Міраж Хлюпоче море лагідно і щиро. Між небом і землею я один. І знову ти мені перед очима Стоїш у білій сукні край води І поглядом показуєш неначе Туди, де наші сходяться стежки. А всі ті дні, що я тебе не бачу, Між мною і тобою – як віки. Над плесом спіле сонце бронзовіє. Кохана, дай […]...
- Аркадій Любченко – Чужі І Кошлатий будяк… Жовтий, пересохлий, стебло вже пере гнулося, і заплуталось на ньому кілька останніх скручених листочків. Глянеш – жалко… Але як доторкнешся – вколе, добре вколе. Отакий Кіндрат, батько. У нього – син Михась, робітник із заводу, юний виклик на герць. … За містом, на Крутій вулиці є дім із підвалом. У підвалі куточок […]...
- Дарина Брильова – Зимова зустріч Я усміхалася. А ти губився, Вичерпними за мить стали слова. Напередодні сон мені наснився : Ми стоїмо, а навкруги зима, А на вуста рожеві впало небо Й розтануло в невидимім теплі… А ти стоїш, – і рідний, і далекий, Такий єдиний на усій Землі. Щось спалахнуло і не відпускає… В очах тривога і незносний жар. […]...
- Наталія Пиж – Пробач Ти у мене був першим, Я ж не перша у тебе Та для мене не має це значення. Хоч ми зараз не разом, Розвели нас дороги Я у тебе попрошу пробачення. Пробач милий, коханий, За любов, за страждання, За недоспані чорнії ночі. За нестерпне, болюче кохання І за мої заплакані очі. Я мовчу, я люблю […]...
- Наталія Пиж – Не треба. Від тебе нічого Не треба. Від тебе нічого не треба. Лиш дотики рук залиши. Візьми все, що було Далеко до себе Сховай, на гудзок зав’яжи. Не муч мене знову, Не край мені серце І душу не ріж на куски. Ти просто піди Далеко-далеко Лиш спомин про слід залиши. Бувало і гірше Пройшло все, забулось, Згубилось у просторі днів. […]...
- Наталія Пиж – Наречена Наречена в весільному вбранні Сумувала у затінку ночі, Сумувала вона за коханням І ховала заплакані очі. Її гості гуляли усі надворі, В них веселий й бадьорий був настрій. Лише в неї в душі бушували вогні Пропікаючи серце їй наскрізь. Як верба, що схиляється так до води, Так вона до землі похилилась. Цілувала чиїсь на травичці […]...
- Наталія Пиж – Сльоза Неначе капелька прозорої роси, Неначе капелька холодного дощу, Неначе капелька джерельної води Сльоза солона випекла щоку. Вона блищала на обличчі молодім, Вона сіяла як коштовний камінь, А у серці блискавка і грім Наганяли чорні, непроглядні хмари. Хмари диму, попелу, образ, Хмари нещасливого кохання, Хмари неправдивих ніжних фраз, Чорні хмари тихого страждання. І сльоза, неначе капля […]...
- Наталія Пиж – У спогадах У спогадах кохання, у спогадах страждання, У спогадах весна… . У спогадах душі стисканння, у спогадах життя. У снах, сльозах, вустах… лиш ти і я. У спогадах вона-любов моя. Життя і каяття, сумління і зобов”язання Життя… таке воно життя… . А десь далеко..в спогадах, щасливі Ти і я… ....
- Наталія Пиж – Спогад Життя. Яке воно? Просте? Складне? Чи може ненаситне? Яке воно у мене, в тебе і у нас? Вже різні ми давно Та доля сипле Нам спогади про той далекий час. Про ту любов дитячу і забуту Любов до тебе, чи до твого Я. Та що казати все давно минуло. Та спогади крадуться навмання. Ті спогади […]...
- Наталія Пиж – Чекання В вечірньому небі заходило сонце, Всі квіти голівки ховали свої, Вона ж виглядала його крізь віконце, Хотіла зустріти вечірні вогні. А він не приходив, не линув до неї Вона ж все чекала кохання своє. Хотіла провести цю нічку із милим, Хотіла дивитись як сонце встає. Та ось на ромашках роса виступає, В гаю десь далеко […]...
- Товаришу Дружба, найцінніший скарб у світі Дружба це допомога важкої миті Це не товар який можна купити, продати І не річ яку можна віддати. Кожного дня ми зустрічались Ну що тут такого, здавалось Але склались обставини так, Наші шляхи розійшлися, однак Справжня дружба ніколи не втратить від відстані сили Тому що з дитинства, ми вже дружили […]...
- Наталія Пиж – Як важко усвідомлювати світ Як важко усвідомлювати світ, Як важко жити в цю важку годину, Пройшло багато тих великих літ, Як Господь Бог створив людину. І живе людина на землі, Творить все, що можна сотворити. Діла добрі і звичайно злі, Хіба можна нам без цього жити. Знаєм, що не можна бути злим, Знаєм, що не можна всім брехати, Знаєм, […]...
- Наталія Пиж – Коли на душі мені важко Коли на душі мені важко, На серце лягає печаль, З’являєшся ти. Ненадовго. Секунду, хвилину… А жаль! Приходиш до мене як мрія, Як марево в тихому сні, І я, наче квіточка млію, А ти щось говориш мені. Обійми твої, твої руки, Твої ніжні й чуттєві вуста… Ніколи я їх не забуду. А зараз чекаю листа. Чекатиму […]...
- Дві піщинки, закинуті в чужі краї воєнний ураганом (за оповіданням М. Шолохова “Доля людини”) 1. Доля Ванюші. (Війна забрала життя батьків хлопчика. На вигляд дитина має п’ять-шість років, “такий собі маленький обідранець… а оченята – як зірочки вночі після дощу!” Жив Іван на милостиню добрих людей. Мешкав біля чайної.) 2. Доля російського солдата Андрія Соколова. (Була родина – віддана дружина, дві доньки, син Анатолій. Життя цих люблячих людей забрала […]...
- Моя країна Ми українці – сильний народ Долі тримати удари і часу невзгод Нам не вперше – так було завжди В історії залишили слід на віки Славні козаки – древні вояки Це ж наші славетні земляки, Які голови клали за долю Щоб здобути жадану нам волю. Йшли роки, докорінно мінялись Щось втрачалось, а щось здобувалось В історії […]...
- Леся Українка – Відповідь Не жаль мені, що я тебе кохаю, Та в нас дороги різно розійшлись. Ні, не кажи, що зійдуться колись! Не зійдуться, мій друже, я те знаю. Моє кохання – то для тебе згуба: Ти наче дуб високий та міцний, Я ж наче плющ похилий та смутний, – Плюща обійми гублять силу дуба. Та без притулку […]...
- Юлія Лисенко – Ти зав’яз по груди, наче в трясовині Ти зав’яз по груди, наче в трясовині, Думав, що на твердому стоїш. Звісно, мій коханий, ми з тобою винні За нас двох, за кожну нашу ніч. Кожен дотик, погляд, слово, навіть думку – Вдвох з тобою крадемо чуже. Ми свою буденність, мов стверділу гумку, Розрізаєм пристрасті ножем. Біль солодкий, млосно – просто дика мука, Що […]...
- Юля Миргородська – розлетілись листки Розлетілись листки, Розлетілись думки. Хочу літа. Поряд зовсім не ті. Чужі близько, Ти ні. Не здуріти б. Ти говориш, мовчу. У думках обійму. Знов розмови. Ну скажи щось. Кажу – Хочу в гори. Щоб нам тепло було, Щоб нам разом було, Щоб з тобою. А сьогодні я знов Замість купи умов, Доки бог не почув […]...
- Микола Вінграновський – Вже сказано ні в одлетілому літі Вже сказано “ні” в одлетілому літі, Хоч вчора-звечора було іще “так”, Червоно та біло у жовтому житі Зацвів та опався знервований мак. Ідеш чи стоїш, але слово за слово, Ідеш чи стоїш – за літами літа. Не встиг оглянутись, як слово солоно На сон твій, на крок, на літа обліта. 1965...
- Таня Гелетюк – Провал Увінчався твій успіх провалом, Потух лівий прожектор – кінець! Ти стоїш за кулісами долі Й поправляєш колючий вінець. Ти так прагнув овацій і слави, А навіщо, напевно, й не знав… Ти шукав нове місце під сонцем, А натомість утратив, що мав!...
- Сашка Токар – Ми гасили руками небо Ми гасили руками небо, Притушували пальцями зірки, Прицмокували, і говорили одне-одному Ніколи не буде “назавжди”, розумієш, “назавжди” – воно, Воно як долонями по воді – Ти відчуваєш, а вода – ні. Зірки мерехтіли, я говорила: – у небі – свічки. А ти: – ні, то лампочки, Або максимум лампадки, Такі безмежно гливкі, і зовсім не […]...
- Христина Сирова – Воля І ось, складай тепер слова у скрині. Замотуй у старі газети осінь. Це вчора ми були, як рідні. А завтра… Забирай собі себе назовсім. Як полохливий птах від люду. Біжи в краї чужі, незнанні. Хворі. А я хворітиму. Тобою? Ех, ні. Забуду. Це вчора, я своє життя зубцями різала на долі. Скувало пересохлі губи щастя. […]...
- Леся Українка – Питання Що ти говориш, любко моя мила? Се наче грім з ясного неба впав! Чи я тебе не щиро покохав? Ні! Певне, ти мене ніколи не любила! Журливо ти хитаєш головою І кажеш: “В нас дороги розійшлись”. О ні, я вірю – зійдуться колись, З’єднаємось навіки ми з тобою. Я поборю найтяжчі перешкоди, Я маю силу, […]...
- Ліна Костенко – Скіфська баба Ти, скіфська баба, кам’яна незграба, Стоїш в степах… Курай і бугила… Яка ж ти баба, ну яка ж ти баба?! За сто віків дитя не привела! Були б у нього кремінь-ноженята, Ото вже б гупотіло по ланах! Чого смієшся? Космос нежонатий, А ти стоїш одна у полинах. Невже ж таки ніхто не женихався? А висить […]...
- Іван Франко – “Я не лукавила з тобою… “ Я не лукавила з тобою, Клянуся правдою святою! Я чесно думала й робила. Та доля нас лиха слідила. Що щирая любов ділала, Вона на лихо повертала; Що чиста щирість говорила, Вона в брехню перетворила, Аж поки нас не розлучила. Ти ж думаєш, я не терпіла, В новії зв’язки радо бігла? Ти ж думаєш, я сліз […]...
- Наталія Пиж – І знову сни, і знову ти І знову сни, і знову ти І знову я не я… І знов весна, і знов сама І знову не твоя… . Лиш в снах одні На самоті З думками про життя Про те що ти не мій А я є не твоя… І знову сни, і знову ти Закохані… .щасливі… молоді… Залишимось такими як […]...
- Павло Глазовий – Нова п’єса Стрепенулася завіса, тихо розійшлася. В темнім залі все завмерло. П’єса почалася. Здоровенний, широченний стіл стоїть на сцені, А за ним сидять мужчини – інженери, вчені. Йде нарада. Йдуть дебати. Виступи. Питання. Так минула друга дія. Так пройшла й остання. Люди ляпнули в долоні й розійшлись помалу. Лиш дідок один лишився, не пішов із залу. Молоденька […]...
- Дмитро Павличко – “Коли на кримському базарі… “ Коли на кримському базарі Тебе запродали в гарем, Ти виплакала очі карі, І в світ пішла з поводирем. Воліла нипати сліпою І жебрати біля церков, Ніж мав би тішити тобою Султан свою студену кров. А нині ти сама в Стамбулі, Навикла вже до поганьби, Купця шукаєш на поснулі Грудей твоїх черстві хліби. Та я тебе […]...
- Ровесники – Підсуха Олександр Батьку, ми ровесники з тобою. Обірвав свинець твої літа. Над твоєю двадцять третьою весною Вічність проліта. Розминулись ми навік з тобою. Ти мене не бачив, я – тебе. У моєї долі, долі молодої Небо голубе. Батьку, в серце крадуться тривоги. Заслоняє тінь мою зорю. Без вагання я пройду твої дороги, Подвиг повторю. Ой ти весно, […]...
Росте антонич, і росте трава,.