Не одлюби свою тривогу ранню… – Стус Василь



Не одлюби свою тривогу ранню,
– той край, де обрію хвиляста каламуть,
Де в надвечір’ї вітровії тчуть
Єдвабну сизь, не віддані ваганню.
Ходім. Нам є де йти – дороги неозорі,
Ще сизуваті в прохолодній млі.
Нам є де йти – на хвилі, на землі –
Шляхи – мов обрії – далекі і прозорі.
Шумуйте, весни – дні, ярійте, вечори,
Поранки, шліть нам усмішки лукаві!
Вперед, керманичу! Хай юність догорить –
Ми віддані життю, і нам віддасться в славі!
1958


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Твір чи вміємо ми дружити.
Ви зараз читаєте: Не одлюби свою тривогу ранню… – Стус Василь