Не перемотуйте треків
Усе наше спільне життя (якщо можна так казати) нагадувало музику. То була одна з тих пісень, де немає слів. І не тому, що хтось робить акцент на музиці, а тому, що сказати було нічого. Проте, часом слова не такі вже й важливі. Куди більше плаче душа від того, як солодко хтось водить смичком по струнах, як торкається білих клавіш, до яких торкатись дозволено лише йому. Клавіші здригаються і звідкись беруть звуки, що здатні вилікувати від байдужості. Мелодії чергуються. Рука на роялі виконує свою монотонну роботу. Слухач втомлюється і втрачає цікавість.
У нас також був рояль, за яким ховались від людей. Один із нас ховався від самотності, другий – від себе самого. Ми рідко помічали чорні клавіші. У темряві очі їх не бачили. Тому й здавалось так довго, що у рояля лише білі клавіші. Часом чулись звуки скрипки. Саме вони повертали нас до реальності і стримували сльози. Вони були, мов грім серед ясного неба, коли все йшло так солодко. Інколи думала, що то кінець
Проте, якою б чудодійною не була та музика, усе має свій кінець. Рано чи пізно музикант втомиться і зі злості зламає свій смичок, розтрощить рояль і заплаче. На його місце прийде інший. Слухач захоплено чекатиме перших нот. А коли почує, то розчарується: він чує ту ж симфонію, просто у виконанні іншого. У ній не змінилось нічого. І через вісім нот він почує скрипку. А потім знову рояль. А потім і той музика зламає свої інструменти.
Слухач вийде з залу, не розуміючи, що за роялем одна й та ж людина. Просто маски у неї різні…
Певно, легше вимкнути пісню після того, як прослухав раз чи двічі, бо нічого нового у ній не з’явиться. А так, у тебе до неї будуть найтепліші почуття і найсолодші спогади. Ти ще довго грітимеш в думках ті красиві звуки.
Не перемотуйте всоте. диск зітреться.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Микола Вінграновський – Коли починається ніч Коли починається ніч Все починається спочатку На чорному полі Витворений з криги та снігу З’являється білий рояль Висотою до неба Зліва Спиною до мене В темно-зеленому платті Дівчина входить Іде і сіда за рояль Мить І заплакали пальці її Мить Засміялися пальці І рояль почав танути Ось він уже як хмара Ось він уже пароплав […]...
- Старий рояль давно вже не звучить Старий рояль давно вже не звучить, Не чуть акордів від гітари, І ніжний голос вже давно мовчить, І світле небо затягнули хмари. Нема образ й недоліків не залишилось Лиш тиха пам’ять у старих фотоальбомах І світла тінь від ніжності твоїх очей. Немає сил і навіть шепоту уже немає, Куди поділась ти? І щастя де зникає? […]...
- Вальс Грає рояль так тихо й ніжно, Та недовго так йому грать, А пари-лебеді білосніжні По залу танцюють, по залу летять. У ритмі вальсу все закрутилось, У ритмі вальсу плинув час. І, ніби світ весь зупинився І, ніби все завмерло враз. Та грав рояль тихо і ніжно, Плинув і плинув невтримний час, А пари-лебеді білосніжні Спинились, […]...
- Читаючи книгу, славетний життєпис… – Вітмен Волт Читаючи книгу, славетний життєпис, Чи це (я питаю) зве автор життям людини? Чи так, уже після моєї смерті, хтось і про мене напише? (Начебто хтось може знати по-справжньому хоч дещо Про мене, Коли навіть я думаю часто, що сам не знаю нічого, чи майже Нічого про себе – Тільки декілька натяків, невиразних, непевних свідчень і […]...
- Повстання – Еллан-Блакитний Василь Андрієві Заливчому I Де оспіваний задуманим поетом Сивий морок звис над сонним містом, – Кинуто Революційним Комітетом, Наче іскру в порох терориста. Наказ дано (коротко й суворо): Вдарити й розбити ворогів. Спало тихе місто і не знало – скоро Звідкись грізний гримне стріл. Над безлюдністю провулочків порожніх Білий ранок опалево плакав. Раптом – п-ббах! – […]...
- Василь Еллан-Блакитний – Повстання Еллан-Блакитний Василь ПОВСТАННЯ Андрієві Заливчому I Де оспіваний задуманим поетом Сивий морок звис над сонним містом, – Кинуто Революційним Комітетом, Наче іскру в порох терориста. Наказ дано (коротко й суворо): Вдарити й розбити ворогів. Спало тихе місто і не знало – скоро Звідкись грізний гримне стріл. Над безлюдністю провулочків порожніх Білий ранок опалево плакав. Раптом […]...
- Андрій Малярик – У кожного птаха є своя̀ пташка У кожного птаха є своя̀ пташка, У гордого во̀вка – вовчиця. У когось, мабуть, є улюблена чашка, У кожного пана – цариця. У ста̀рого дуба є довге коріння, У озера тихе є дно. У квітів тако̀ж є дрібненьке насіння, У жита – пахуче зерно. У кожної матері – любляча донька, У тата – коханий синочок. […]...
- Твір на тему: Музика весняного лісу (твір-опис) Музика весняного лісу (твір-опис) Якщо прислухатися до весняного лісу, можна почути звуки незвичайні та різноманітні. Ось з витонченої гілки берези, що схилилась, спадає прозора крапля. Лунає тонкий кришталевий дзвін. Ось я чую стриманий шепіт молодого листя. Ось дятел починає веселий барабанний дріб. Від пня до пня перебігає метушлива миша. Гуде, ударяється об березу, збивається зі […]...
- Оксана Боровець – Напишеш – і зітреш. І знову не напишеш Клавіші Backspace присвячується Напишеш – і зітреш. І знову не напишеш. У місці чарівнім – могильники зі слів. Там жоден звичний звук не порушає тиші. До рук іде любе: візьми і ощаслив. Там кожне по собі – маленьке сіре зомбі, Одним бракує рук, а ті – без голови. Тож плачте в самоті, одні, в безсилій […]...
- Мелодійність та музичність поезій П. Тичини Кожен письменник має свій особливий стиль. Кожен поет по-своєму сприймає навколишній світ і по-своєму передає побачене та пережите у своїх поезіях. В літературі, кожен з нас створює собі певний образ козака. Якими я уявляю собі запорожців? Спробую відповісти на це питання. Творчість Павла Тичини – чи не найкраще підтвердження цієї закономірності. Його поезії важко сплутати […]...
- Твір на тему: Що нам заважає вчитися (замітка в газету) Навчання – це наша робота. Платню за неї ми одержимо пізніше – коли будемо закінчувати школу, вступати до університету або навіть коли працюватимемо. Хтось стане гарним учителем, лікарем, програмістом, видатним ученим, хтось обере інший шлях у житті. Підвалини нашого майбутнього життя ми закладаємо саме зараз. Як говорив мій батько, дитинство – чудова пора, але вона […]...
- Оксана Пахльовська – Нема ні стін, ні вікон, ані свіч Нема ні стін, ні вікон, ані свіч, Лише холодні клавіші і руки. Ти граєш і не музику, а ніч, Обвітрену століттями розлуки. Я ненадовго, але ти не вір. Я вже навіки, запитай у долі. Вітри гортають спалений клавір. Ні стін, ні вікон у твоєму домі. А тільки ніч, і музика, і ми – Як срібні […]...
- Клавіші життя … А клавіші ще довго не здавались. І з ними час провів нерівний бій. Слабкіші вже давно зірвались; Сильніші награвали “Амелі”… Вони ще не забули дотик польців, А їх тут безліч в вічності було… Упевнених в собі й блукальців, Яких життя у нетрі завело. Вони ще не забули звук мелодій І стукіт серця кожного із […]...
- Герасим’юк Василь – Оглядаючись На тій горі вітри збивають з ніг, Сльозяться очі і в очах дерева. З гори течуть, звиваючись… Лиш хата Стоїть собі. Ніхто в ній не живе. Я чув, що люди ті давно померли, І нині в хаті розгулявся вітер Такий, як скрізь, бо хата вся – зі шпар: Найбільші – двері, вікна, а в найменші […]...
- Таня-Марія Литвинюк – Що ти знаєш про неї? Що ти знаєш про неї? Ім’я і невпевнені рухи? Їй щоночі сняться моря – і болять у тобі океани. Чорно-біла любов її – клавіші фортепіано. А сама вона схожа на зиму, душа її – грудень. Що ти знаєш про неї? Погляд лякливого звіра? Вся свобода її – сховатися в слові “назовсім”. А у неї до […]...
- Твір на тему: “Полонез” Огінського (твір-оповідання на основі почутого) Із моря дмухнув холодний вітер, пронизуючи до самих кісток. Весна видалася холодною. Дрібний дощ швидше нагадував осінь, аніж весну. Сіре небо зливалося з сірим пінявим морем, сірими скелями, сірими шинелями. Оце так південь! У Керчі майже не було дерев, а ті, що і були, вже давно порубано на дрова. А тепла все не було, весна […]...
- Павло Глазовий – Гроші треба берегти Всі дивуються з Панька: як придбав він дачу? – Я уміло, – каже той, – грошенята трачу. Научився відкладать гроші помаленьку. Хтось купує коньячок, я беру біленьку. Хтось купує шоколад, я купую пончик. Хтось сідає у літак, я – в твердий вагончик. Хтось у Сочі на курорт виїжджа з сім’єю, Я з дружиною удвох… Та […]...
- Григорій Чубай – день відходить, кудись поквапившись День відходить, кудись поквапившись. Вечір. Тиша. Тебе нема. І в рояля холодні клавіші Білі-білі, немов зима. Три зорі, мов тугі бемолі. Три тополі, мов до-ре-мі. І в тенетах німого болю Я один при отій зимі. Сині тіні в снігах митарствують. Небо – наче сріблястий грот.. Над душею всевладне царствують Дивні очі зелених нот. Білій тиші […]...
- Христина Головко – Я і ви, і вас, і вами Я і ви, і вас, і вами Хтось із вами наугад Я ж саджаю молитвами Щастя сонячного сад Я і ви, і нас із вами Хтось із нами навпаки Я чекаю між містами Затаївшись-пошепки Я ви, і вас, і вами Хтось зі вами вже на ТИ? Ми жанглюємо словами Ми збираємось іти Я і ви, […]...
- Сочинение на тему: Встреча с прекрасным Моя первая осознанная встреча с искусством произошла давно, еще в первом классе. Тогда моя мама привела меня в музыкальную студию. Меня записали в первый класс, и я стала заниматься музыкой. На первое занятие я пришла с бабушкой, я волновалась и дрожала как осиновый лист. Зайдя в класс, я увидела огромный черный рояль, за ним сидела […]...
- Юля Миргородська – Це, як змішувати фарби, їх кольори … – це, як змішувати фарби, їх кольори, Коли не знаєш, що і до чого. … – це коли хтось з тобою годинами говорив, А тобі й сказати нічого… . … – це коли совість, Зовсім безсовісна стала. Бешкетує, жбурляє, як м’ячик думки. … – це коли ти, Як шоколадка розтала тільки від дотику. … […]...
- Коли тобі тяжко на душі Коли тобі тяжко на душі І серце в зовні рветься Коли депресія доходить до межі І пульс у тілі вже не б’ється Коли приходять чорні дні Коли здається що життя до тебе не вернеться І в ніч ужастики у сні І крик на вулиці, здається Коли на тебе дивляться страшні Ці темні ночі в темноті […]...
- Настя Карпенко – Я не буду першою і не буду останньою Я не буду першою і не буду останньою, Хто напише про ці зрадливі вокзали. Хтось чекатиме вічно – не дочекається, Хтось поїде назавжди – назад не вертаючись. Я не стану складати історій ліричних Про кохання і муки розлуки тривалої. Не шукатиму їх в громадян пересічних, Бо вони поховались в залізних тамбурах. Я стоятиму на пероні […]...
- Анна Багряна – Ти – не кентавр, а я – не амазонка Ти – не кентавр, а я – не амазонка, Ми просто звуки із високих веж, Заховані в невидимих солонках Солоних марень і солодких теж. Моя емблема – вічність на долоні, Твоя – гітарна порвана струна. П’ємо вино, солодке і солоне, І сміємось, сп’янілі від вина. Ти – не кентавр. А, зрештою, навіщо Нам повертатись у […]...
- Життя летить Життя летить, години мимоволі Підносять крила вверх і тихо вниз, Чи хтось із нас бажав такої долі!?? На кожного чекає свій сюрприз… Ти зводиш свої мрії в нескінченність, Ти прагнеш мати те чого не мав, Ти оптиміст в реалі песимізму, Мов спати з тим кого ти не кохав.!! В твоїх очах нема усіх моралей, Ти […]...
- Алла Жабокрик – це тут. просто тут Це тут. просто тут. просто зараз. в чиємусь незрілому тілі. Чиєсь недоспіле кохання зірвалось і падає вниз. Це тут. в цьому просторі й часі. у цьому шаленому вальсі. Під ці неритмовані звуки хтось прагнув піднятися ввись. Це тут. в цьому місті розпусти. у місті палкого безумства. Хтось жадно хапає руками надшкрібки минулих подій. Це тут. […]...
- Сліпий художник Сліпий художник малював, Як б’ється серце в нього. Як він безмежно ним кохав, Як мав таку ще змогу. Він завжди це лиш малював, Лиш те, що міг відчути Лиш подих вітру і небес, У такт із серцем звуки. Кохати поглядом не міг, Як часто ми кохаєм. Він знав, що очі не дозволять Побачити хоч краєм. […]...
- Твір на тему: Наш шкільний двір (твір-опис) Мені сниться літо… Ранком мене будить сурма, як у таборі. Це вже наяву. Я прокидаюся, готовий вискочити з намету на траву, а бачу над собою високу стелю, а ліворуч і праворуч – красиві шпалери. Крізь відчинені двері видно рояль. Заради нього я і приїхав сюди з маленького селища під Донецьком. Зарядка, сніданок – і в […]...
- Тут обелісків ціла рота… – Костенко Ліна Тут обелісків ціла рота. Стрижі над кручею стрижуть. Високі цвинтарні ворота Високу тишу стережуть. Звання, і прізвища, і дати. Печалі бронзове лиття. Лежать наморені солдати, А не проживши й півжиття! Хтось, може, винен перед ними. Хтось, може, щось колись забув. Хтось, може, зорями сумними У снах юнацьких не побув. Хтось, може, має яку звістку, Які […]...
- Наталія Пиж – Не треба. Від тебе нічого Не треба. Від тебе нічого не треба. Лиш дотики рук залиши. Візьми все, що було Далеко до себе Сховай, на гудзок зав’яжи. Не муч мене знову, Не край мені серце І душу не ріж на куски. Ти просто піди Далеко-далеко Лиш спомин про слід залиши. Бувало і гірше Пройшло все, забулось, Згубилось у просторі днів. […]...
- Твір на тему: Мій улюблений твір мистецтва Мистецтво… Воно зачаровує нас силою краси: краси звуків, краси почуттів, краси побаченого. І якщо вже зачарувало людину – то це навіки. Отака вона сила – сила мистецтва. Когось зачарувала таємнича, ніжна, трепетна музика, когось довершена картина, когось прекрасна книга, когось чарівний спів виконавця. Серед музичних творів мені найбільше подобається “Місячна соната” Бетховена. Бетховен був геніальним […]...
- Роман Штігер – Мовчати Блукаю руками у твоєму волоссі Ми босі бредемо бозна-куди До осені рудоволосолої Здавалось прийдемо Здаватись? Не хочу! тільки знову не йди! Не потрібно цих прощай і до завтра До кращих часів дороги не йдуть Ти прокинешся зранку завчасно Й прошепочеш коханий я тут Знову кров застигатиме повільними Рухами і все як завжди іде в нікуди […]...
- Наталія Пиж – І знову сни, і знову ти І знову сни, і знову ти І знову я не я… І знов весна, і знов сама І знову не твоя… . Лиш в снах одні На самоті З думками про життя Про те що ти не мій А я є не твоя… І знову сни, і знову ти Закохані… .щасливі… молоді… Залишимось такими як […]...
- Крістік Хрустік – Спокійно, тихо, зі сльозами Спокійно, тихо, зі сльозами Я зашивала пальцями минуле. Все, що було – усе пройшло між нами, Хоч ми й нічого не забули. Банально опускатися до болю І прикро убиватися думками. Більше ніколи я нікому не дозволю Ставати в серці чорними комками. Я зроблю аплікацію з емоцій та бажань І замість неба усе це розвішу. Зітру […]...
- Леонід Кисельов – дударик Коли б тобі горенько та печаль, То ти б вийшов на вулицю та й кричав. Пісня. Голосять баби на згарищах, На труну сльозами ллють. А вірші – так це не горе ще, Радше втіха у жалю. Діти хлібом снять, голоднії, В матерів на віях сіль. А хорали чи симфонії – То мистецтво, а не біль. […]...
- Богдан Кіселичник – Несправедливість Тут справедливості права сумнівні, Але ж на світі, всі здається, рівні?. Дивлюсь, що відбувається навколо: Хтось добре їсть, А хтось тамує голод. У когось гардероб безцінний, А хтось немає що вдягнути – бідний. Комусь дають усе, що він захоче, А хтось питає: “де зустрінеш, ноче?”. Чому ж так є у цьому світі!!!? Чому ще ненароджені […]...
- Василь Стус – Море – чорна грудка печалі Море – Чорна грудка печалі, Душа Мефістофеля Наодинці. Терпне рояль Під пальчиками дівочими, І в воду Падає з кручі земля. Шерхлі трави Вологі пасажі ловлять, І стогін стихії Туманом важким облягло. * Гусне вечір сурою корана, І в яру струмка гортанний звук. Стільки правди в горлі, стільки мук – Не переповісти і до рання. * […]...
- Андієвська Емма – Вігілії XXXVIII Із книги Вігілій Крило метелика – айва, з якої – плед, Що тягнеться з народжень до народжень. У срібло вхід: шляхів стрімка мережа, Де боржники, які – в обхід – від сплат. Крило метелика, гіркий і пізній плід, Що, не торкаючи, промінням ріже. Кути, які – на лабіринт вітражу, Що зберігає Пасіфаї блуд. У лялечці […]...
- Тільки в снах буває стільки мрій І знову ти пройшла не замітивши що стояв я поряд Знову ті ще самі відчуття Знову як сніг лились мелодії маленькогого поета Знову ми забули що між нами були почуття Нявряд чи ці слова ще здатні щось змінити Вони лиш так, як смуток що залишився в мені І мабудь це останній вірш, який колись ти […]...
- В серці і сльозн і біль… – Верлен Поль В серці і сльози і біль, – Небо над городом плаче. Що це за туга? Відкіль Цей невгамований біль? Мжиці зажурені звуки І на землі, й по дахах! В серце, що в’яне від скуки, Ллються зажурені звуки. Сльози і біль без причин В серці, якому байдуже… Тут ані зрад, ні провин: Туга моя без причин. […]...
Стислий переказ біографія юрія винничука.