Не відпустила

Related posts:

1. Гострі кігті інертно відпустила осінь Гострі кігті інертно відпустила осінь, Інтерпретувала їх у листопадний сніг. Навіть в аскетизму затряслися кості І саме осіннє сіре сумно пасмурніло небо. Я шкандибаю калюжами узбіччя, Передімною караван нових-чужих авто. Я хочу просто так поглянути тобі у вічі. Поруч нікого. Бінокулярно: Капелюх, Пальто, Пальто, Пальто…...
2. Дмитро Павличко – “Були ми в натовні. Не знаю, як це сталось… “ Були ми в натовпі. Не знаю, як це сталось, Що люди роз’єднали нас. Тебе за руку Тримав я міцно, та лиця твого не бачив. Почувши раптом крик, я випустив долоню; Можливо, ти від болю скрикнула? даремно Я намагавсь тебе знайти в тісняві. Люди На мене почали недобре поглядати, Бо я хапав за руки їх. А […]...
3. Микола Руденко – На битій дорозі підкова лежить На битій дорозі підкова лежить. Вилизує хвиля німі береги. В нікуди, в нікуди дорога біжить – В затоплені морем луги. Над вербами тягне димком від села, А змучена думка волає одно: В нікуди, в нікуди дорога лягла – Кудись на замулене дно....
4. Твір на тему: Сюрприз (твір-опис) Сюрприз (твір-опис) Я живу з батьками у двокімнатній квартирі. У мене є своя кімната. У ній стоять письмовий стіл, ліжко, шафа для одягу. На підлозі лежить вовняний килимок; тому мені тепло ходити босоніж у будь-яку погоду. Ще у мене є полиця біля книг і комп’ютер. У батьківській кімнаті – канапа, меблева стінка і телевізор. А […]...
5. Оксана Осовська – Бувай! Бувай – а я спішу в нікуди! Судилися мені буденні і сумні Без тебе нові дні – Я звикну, будь що буде! Бувай! А смуток – через край! А варто : отак життя – на карту? Найтяжчі ці хвилини старту Від тебе! Що ж – бувай! Бувай! думки мої пречисті, А ніч спада на плечі… […]...
6. Кафешки маленькі..дороги вузькі Кафешки маленькі..дороги вузькі.. І серце моє..що б”ється в Тобі.. І вітер… волосся який розвиває.. І серце… яке так тихо кохає… Кохає тому що Ти-це життя.. І я це життя..колись мрія твоя.. А зараз тихіше Ти кажеш люблю… А як вміти чути твою тишину? Рутина..і дні сірі..небо десь сіре.. А я в тишині, в полоні білім.. […]...
7. Елизавета Замана – Знаєш, іноді мене Знаєш, іноді мене Злість брала Бо я тебе Ніколи не мала. Я була мала І зовсім, здавалося, Сама. А потім миналося… Мама брала за руку, Навчала життя. Я освоювала науку, Вчила правила буття. І непомітно Він з’явився, та став Поряд незамінно Наче знав, Що вчасно. Розмовлє красивою Ворожою мені Російською, Не говорячи імені Називає – […]...
8. Олена довганюк – Я хочу назавжди з тобою лишитись Я хочу назавжди з тобою лишитись, Щоб дихати твоїм теплом, У твої очі глибокі дивитись І бачити усмішку знов. Я хочу так міцно тебе обійняти, Щоб чути серцебиття. Я хочу твоєю частинкою стати, Віддати тобі все життя. Я хочу всю душу тобі присвятити, Вірші всі свої і пісні І, знаю, не можна нічим замінити З […]...
9. Чи хотів би я мати такого друга, як Ігор? (за оповіданням “Вірний”) (2 варіант) Оповідання “Вірний” розповідає про хлопчика Ігоря, який забрав до себе маленьке цуценя від Тимка, рудого хлопця, який мучив собаку. Автор змальовує Ігоря як добру, порядну людину. Ігор любить тварин, він не робить їм прикростей, як робив це Тимко. Він дуже любить свого собаку, навчає й Тимка, щоб той не чіпав гніздечка ластівок та буслів. Ось […]...
10. Тут обелісків ціла рота… – Костенко Ліна Тут обелісків ціла рота. Стрижі над кручею стрижуть. Високі цвинтарні ворота Високу тишу стережуть. Звання, і прізвища, і дати. Печалі бронзове лиття. Лежать наморені солдати, А не проживши й півжиття! Хтось, може, винен перед ними. Хтось, може, щось колись забув. Хтось, може, зорями сумними У снах юнацьких не побув. Хтось, може, має яку звістку, Які […]...
11. Анатолій Лупиніс – Золоті ворота Асфальт в жагучих обіймах сонця Важко дихає, вгинається під ногами. Дерева з обтятими віттями – Каліки дерева. Квіти, закуті в бетон, Позбавлені пахощів квіти. Люди, уярмлені Молохом, Загнані в щільники люди. Золоті Ворота шляху, Обтятому з обох боків. Загратовані Золоті Ворота На шляху, що веде в нікуди. Увійдеш з одного боку – Вийдеш в нікуди, […]...
12. Олена довганюк – Чому так боляче стискає в грудях? Чому так боляче стискає в грудях? Й чому нічого я не тямлю в людях? Сьогодні друг, а завтра в спину ніж? На, ось бери, мене до крові ріж! Думка на вустах у всіх одна: Бери життя, і пий його до дна. Та чого коштує воно, хтозна, Яка кому життю цьому ціна. Ти вмієш жити? Інших […]...
13. Олена довганюк – Ти знаєш, як важко без тебе? Ти знаєш, як важко без тебе? Наскільки потрібен мені? В присутності твоїй потреба, Тобою наповнені дні. Як погано без тебе буває Як серце без тебе болить… І сум як мене покидає, Як голос твій чую умить. Авжеж, ти, напевно все знаєш, Про що я, буває, мовчу, Та уваги, на те, не звертаєш Про що я […]...
14. Відчуття Те, що відчуваю Не забутннє із тобою. Це як новий елемент життя, Але відкривши очі не бачу Тебе поряд із собою. Ту, що так жадав. Заради якої на все готовий. Пришвидчити час… І навіть стук серця в своїх грудях. Зробити сонячне проміння яскравішим, Або стати клаптиком тебе. Хоча тобі і все одно Хоча і не […]...
15. Солдат ЗСУ – Я ніколи в житті не стріляв з кулемета Я ніколи в житті не стріляв з кулемета, Я – гранату повік не тримав у руці… А чи треба країні сьогодні поети, Коли понад усе ій потрібні бійці? Закрутило мій край у страшній круговерті, Де щодня у людей відбирають життя, Знов замішано світ на стражданнях і смерті. А у мене думки про безцінність буття! Всюди […]...
16. Олена довганюк – Я знов покидаю тебе, покидаю Я знов покидаю тебе, покидаю І більше не граю з тобою в злу гру. І смуток з словами свої я ковтаю, Й його невблаганну самотність сестру. І чути безкрайнє “це було востаннє” Вже зовсім не хочеться більше, Довіри краплину здобути принаймні І слово за словом, і вірш йде за віршем, І біль все сильніше і […]...
17. Іра Сас – Що ти, люба? Не плач! Що ти, люба? Не плач! Вгомонись! Тонуть в сльозах заплакані очі. Що ти знаєш, мала? Не журись! Кожен день, як недоспані ночі. Не без смутку, дурна.. Перестань! В небі грім палить вранішнє сонце. Потерпи! Помолись! Зачекай! Скоро всміхненим зайде в віконце. Що ти, люба? Вже чую – кипить. І душа заховалась у клоччі.. Не всихай! […]...
18. Читаючи книгу, славетний життєпис… – Вітмен Волт Читаючи книгу, славетний життєпис, Чи це (я питаю) зве автор життям людини? Чи так, уже після моєї смерті, хтось і про мене напише? (Начебто хтось може знати по-справжньому хоч дещо Про мене, Коли навіть я думаю часто, що сам не знаю нічого, чи майже Нічого про себе – Тільки декілька натяків, невиразних, непевних свідчень і […]...
19. Іван Франко – Олі Коли часом на вулиці побачу Вдову убогу, сиротя мізерне, Що к мені руку простяга жебрачу, В німім благанні очі к мені зверне, Тремтить в лахмітті, босе, на морозі, Сльотою бите й гордуванням ситих, – Огнем на серце капають ті сльози, Той жаль голодних, нищих і невкритих. І думаєсь мені: “Недовго, може, Коли мене важка прийме […]...
20. Павло Мовчан – до життя Прихилля серця, мови любота, – З твоєї ласки шовк – ніжніше дихать, Я маю все, і навіть гіркота, Щоб смак не втратить, підмішалась стиха. Є в мене все: вода, в солянці сіль, І хліб в спідушці на листку латаття, І день, що йде поволі звідусіль, Аби його любов’ю привітати. Та є ще ти – безмежна […]...
21. Дивна любов Між нами така дивна любов Ти мене жартома А я тебе серйозно Але мені тепло поряд з тобою Хоч я і не знаю, Які твої руки на дотик Між нами так мало відстані Що я не встигаю Навіть випити води А ти вже чекаєш на мене в центрі І я несамовито біжу до тебе Щоб […]...
22. Катя Гуйван – Вистигло ліжко після Тебе Вистигло ліжко після Тебе. Я сягаю руками неба. Чи без Тебе мені щось треба? Я не знаю. Бо я без Тебе. Синім маревом очі плутались. Так, між нами: усе минається… Що ж для вічності залишається? Щоб “невидимі” в душу втрутились?! Нам без вірності виживається… Але… Хтось з НАС трахається, хтось кохається… Липень 2013р. автор: Катя […]...
23. Тарас Шевченко – Було, роблю що, чи гуляю Було, роблю що, чи гуляю, Чи богу молюся, Усе думаю про його І чогось боюся. Дурна була, молодая,- Я все виглядала, Чи не шле за рушниками… І не сподівалась, Що він мене, дурну, дурить. А серце боліло, Ніби знало, що так буде, Сказати не вміло. А якби було сказало, То я б не любила, Може, […]...
24. Торкнись мене Торкнись мене, за спину, Ніжний дотик! Обіймами, у снах мене горнула. Відстань відчула, смак, в устах солодких. Лише тебе. Ти ж не прокинулась. Заснула. Торкнись мене, долоня у долоню. І подивись, у очі вугляні. Вічність горю, ніколи не холоню. Вічність люблю… нажаль. Ти мене ні. Дитяче серце, бється від западин. Від тріщин, тих, ми ж […]...
25. Катерина Кочетова – Ти мене не почув, і тому вже давно загубив Ти мене не почув, і тому вже давно загубив, Кажуть правду: цінуєш тоді лиш, коли втрачаєш. Я хотіла навчити тебе звикати до див, А потрібно було – до життя, де мене немає. І я знаю, про що сказав і про що змовчав, І забути про це ми, напевне, вже не зуміємо. “Ви щасливі!” – читатимуть […]...
26. Богдана Лапченко – Мій тату, я тебе не знаю Мій тату, я тебе не знаю, А як же хочеться мені Забрать тебе із того Раю І оселити на землі! До тебе сісти на коліна І говорити про усе: Яка любов бува незмінна, Коли у грудях не пече, Як сонце сходить на світанку І як роса в траві блищить. А ти подуй на мою ранку. […]...
27. Христина Головко – Cталеві люди Сталеві люди Всюди? Кишать любов’ю Юди, Чи лиш у глибинах темних Їм так вільно й приємно? Залийте мені В пальці, Сонячного світла. Із совістю У танці, Душа у мене зблідла. В мене мала напруга Я не спішу нікуди Нема у мене друга Бо тут сталеві люди....
28. Катерина Кочетова – Вилікуй мене від надій Вилікуй мене від надій, що не здійснилися, Вилікуй мене від образ, які не йдуть. Поглядом спини чи поклич, щоб не барилися, Дотиком руки, словом, справою поряд будь. Вилікуй мене від людей, що у минулому, Може, це тому час нас разом тримає, Щоби на собі, що у мріях, відчули ми: Тільки від кохання жодних ліків немає…...
29. Ковальчук Людмила – Колись я вимовлятиму ім’я Колись я вимовлятиму ім’я Із гордістю, що ми були знайомі. Ти вибачай за все, що більше не твоя (Мої координати назавжди невідомі). У кожного із нас тепер своє життя… Так буде увесь час, до певного моменту. Та прийде і до тебе нестримне каяття, Коли усе твоє оцінять у два центи. Ти пригадай мене. Я вибачу […]...
30. Павло Мовчан – Полинова сутінь Дише степ і теплом, і росою краплисто, І тоненький вітрець у обличчя свіжить – І темнішає сад, і злипається листя, І остання бджола в сонний вулень летить. І останні ймена повертаються в губи, І тебе я гукав, та відлунку не мав. Чи загускло повітря, скажи мені, люба, Чи мій поклик летючий десь хтось переймав? Ось […]...
31. Твір на тему: На дитячому майданчику (твір-розповідь) У нашому зоопарку є дитячий майданчик. Там гуляють і граються одне з одним ведмежатко, вовченя, маленька руда лисичка, цуценя, їжачок і кізочка. Можна туди зайти, щоб подивитись на них ближче, можна навіть погладити по голівці. Годувати малюків не дозволяють. Ось кізочка підійшла до їжачка, хотіла його понюхати, але його гострі голки укололи її в ніс, […]...
32. Ну скажи : ти усе це навмисно? Ну скажи : ти усе це навмисно? Серця рани живі зачіпаєш!.. Знаєш, ти мені більше не снишся, Просто образ твій не зникає. І опівночі наче примара Ти до мене в думки приходиш. Бродиш в пісні, у вірш заглЯда, Темну арію знов заводиш. Просто ти був для мене єдиним, Просто я була тільки твоя. Небеса не […]...
33. Вірний (скорочено) – Чабанівський Михайло Ігор приїхав з міста влітку до тітки. Те, що побачив він у сусідньому дворі, дуже схвилювало його. Рудий хлопець, Только, тягав по саду цуценя, підстьобуючи його лозиною. Цуценя не встигало, переверталося й котилося по землі, як клубок ниток. – Ти чого мучиш? – вигукнув Ігор. – А чого його жаліти, коли він нам не потрібний? […]...
34. Дежавю Куди..Куди ведуть тебе дороги, Чому не озирнешся хоч на мить? Пороги..давно-давно чужі пороги Переступаєш, перебігаєш мимохідь… Твоя..Твоя невиліковно хвороблива Душа тремтить, шукаючи тепла Кваплива… безжалісна і вередлива Одна за Одною – із сигаретою рука… Не знаю, мабуть, не у тому щастя Для тебе, щоб здолати сум Перехотіти тих, хто за обІцянки продасться Перемовчати тих, хто […]...
35. Ольга Анцибор – Суперечка (переклад з Андрея дементьева) Йди! Тебе не тримаю… Пусти мою душу, Як гріхи відпускали у нас в давнину. І хоч третій вже хтось все до біса порушив, Я на себе прийму і печаль і вину. Не прошу я ні спокою в долі, ні смерті. А прошу справедливості тільки в однім: Хто в коханні усе зрозуміє і стерпить, Той живе […]...
36. Олеся Крисько – Тепла бракує Тепла бракує… Щирих почуттів… Руки торкнутись… Затишок відчути… Я так втомилась від жорстоких слів, Мені нестерпно їх постійно чути. Прошу тебе, не муч мене, прошу! Мені так важко з цим миритись болем. Я крізь життя самотність цю несу, І ти мені не додаєш покою… Холодний погляд твій пронизує все тіло, Ховаюсь від очей твоїх – […]...
37. Павло Мовчан – два дні Такі відмінні дні і кольором, і змістом: Учора – далечінь прозоро-молода, Сьогодні сам в собі, задмуханий до іскри, Замуливсь білий день, мов пойняла вода. І небо кам’яне висить важке над нами, А очі підведеш, побачиш глибину: Там тоне хтось, маха розпачливо руками, Дослухуюсь – чутно лиш тишу крижану. Сповзає зір важкий на зазубні й щербини, […]...
38. Олена довганюк – Я так за тобою сумую Я так за тобою сумую Із кожного дня в кожну мить, Радію, як голос твій чую І щастя крізь сльози блищить. Я так за тобою сумую! Ти – сонце моє, моє небо, Без тебе я просто існую І сенсу немає без тебе. Я так за тобою сумую Навіть в миті, коли обіймаю. І довгі години […]...
39. Павло Мовчан – Архип Тесленко в Харківцях Диму, диму сьогодні в мене в хаті було. З листа до М. Грінченка В холодній хаті протяги та цвіль, Сухар щербатий, смуток звідусіль. В холодній хаті важко однувати, Аби собі зап’ястя не розтяти, І, впершися очима у вікно, Розлити зір на біле полотно… В порожній хаті хтось сльозу зронив, В порожній хаті свічку запалив, В […]...
40. Загубила, розлюбила, втратила Загубила, розлюбила, втратила Тебе. Забула, посміхнулась і далі Поспішила. Всі мрії свої розтрощила. Щаслива була я до сьогодні. Поки тебе ще раз не зустріла, Поки в твої очі не вдивилась І зрозуміла що в них Розчинилась Не знаю коли в наступний раз Тебе побачуБо серце ще з хвилини розлуки Плаче Не знаю що робити чи […]...