Небилиця



Небилиця – невелике оповідання розважального змісту, комізм якого будується на дотепно скомпонованих алогізмах та каламбурі. Інколи має форму розмовного вірша. Прийоми творення комічного в Н. дали підставу для народних назв “побрехенька”, “нісенітниця”. Входить до репертуару виконавців, які володіють артизмом розповіді, анекдотистів. Н. розважали молодь на вечорницях, на різних забавах. Комізм своєї оповіді виконавець підсилював традиційним застереженням уважно слухати, а головне – не спростовувати його алогізмів. Ось

початок одного з таких оповідань: “… Слухайте, дівчата! Я вам розкажу, що колись зі мною було, та тільки цур – не перебивати і “брешеш” не казати, а то покину розказувати. Було це ще тоді, як мого батька й на світі не було, а ми з дідом вдвох на печі жили, та ще й добре жили, на комині хліб сіяли, та було в нас п’ять курок дійних, сім півнів їжджалих” (Воропай 0- Звичаї нашого народу. Т.1. – К., 1991.). Н. вплітаються інколи в казкову оповідь. У стилі Н. складена народна пісня “Коли б я був полтавський соцький”. С. Руданський майстерно обробив сюжет Н. у жартівливій поемі (“приказці”) “Вір -: не вір, а не кажи “брешеш”. У фольклористиці жанр Н. вивчений мало.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Федір тютчев я знаю в праосені пору.
Ви зараз читаєте: Небилиця