Неоромантизм

Related posts:

1. Неоромантизм поезії Олени Теліги Неоромантизм поезії Олени Теліги Романтизм як літературна течія виник на початку ХІХ сторіччя, але відновився через сто років у оновленій формі – неоромантизму. З самого початку головними темами романтизму були протиставлення мрії і дійсності, буденного та героїчного, надзвичайного. Романтики зображу вали виняткові, особливі характери, що розкривалися у надзвичайних обставинах, але якщо власне романтизм часто грішив […]...
2. Неоромантизм ранніх творів Максима Горького Мечтать – это не значит жить. Нужны подвиги, подвиги! Максим Горький Неоромантизм ранньої творчості Максима Горького був зумовлений життям і творчими пошуками молодого письменника. У період наростання революційного руху потрібно було сказати нове, героїчне слово, тому потрібний був новий герой у літературі. Герої революційно-романтичних творів Максима Горького – “Макар Чудра”, “Стара Ізергіль”, “Пісня про Сокола”, […]...
3. Неореалізм Неореалізм – стильова течія в українській літературі, яка виявила себе у 20-ті XX ст., зокрема у творчості Г. Косинки, В. Підмогильного, Є. Плужника, Б. Антоненка-давидовича, у 60-70-ті – у Гр. Тютюнника та ін – Поставши на грунті класичного реалізму, але не сприйнявши лінійно міметичного принципу “зображення життя у формах життя”, неореалісти визначали свій концептуальний принцип […]...
4. Космізм Космізм (грецьк. kosmos – всесвіт) – художнє відображення в літературі тем, мотивів, безпосередньо пов’язаних із уявленнями людини про космічну сферу. В українському фольклорі побутують твори про походження землі, неба і появу людини. Це вже помітно у києво-руських піснях, легендах і переказах. Пізніше, у XIX ст., в українській поезії космічна тематика втілилась у циклі “У космічному […]...
5. Щоденник Щоденник – літературно-побутовий жанр, фіксація побаченої, почутої, внутрішньо пережитої події, яка щойно сталася. Щ. пишеться для себе і не розрахований на публічне сприймання, у ньому нотуються переважно явища особистого життя, здебільшого у монологічній формі, хоча може бути й внутрішньо діалогічна (полеміка із самим собою, з уявним опонентом тощо). Ці ознаки особистого Щ. сприяли його поширенню […]...
6. Імажизм Імажизм (фр. image – образ) – модерністська течія у світовій літературі, наріжним каменем якої є поняття образу як самодостатньої одиниці поетики художнього твору. Зародилася в англо-американських мистецьких колах на початку XX ст. Теоретиком вважається Т.-Е. Г’юм – засновник клубу “Школа імажизму”. Пізніше цей напрям у літературі представляли Е. Паунд, Р. Олдінгтон, дж. Г. Флетчер, Т.-С. […]...
7. Кладовищенська поезія Кладовищенська поезія – течія в англійській ліриці середини XVIII ст. (Т. Грей, Р. Блейр, Е. Юнг), що розвивалась у річищі сентиментального романтизму, зосереджувалася на осмисленні ірраціональних проблем буття, його нетривкості і почасти марності у видимих формах. В українській поезії XIX ст. помітна у творчості А. Метлинського. У XX ст. до мотивів К. п. зверталися модерністи […]...
8. Автобіографія Автобіографія (грецьк. autds – сам, bios – життя, grapho – пишу) – літературний жанр, головним героєм якого (в літературному сенсі) є сам автор; основа автобіографістики, що включає, крім автобіографії, мемуари (спогади), щоденники, почасти й листування, а також автобіографічні художні твори. Все це разом можна означити терміном “автобіографізм”, тобто тією особливістю, що полягає в наповненні твору […]...
9. Позитивний персонаж (Герой) Позитивний персонаж (Герой) – дійова особа твору, персонаж, який є носієм авторського кредо (образ Сомка у романі П. Куліша “Чорна рада”, Володька та Матвія довбенків у романі У. Самчука “Волинь”). У фольклорі, давній українській літературі, літературі новій, включаючи епоху класицизму, поняття “позитивний герой” та “ідеальний герой” не розмежовувалися. П. п. наділявся всіма моральними чеснотами, що […]...
10. Екзистенціалізм – визначення Екзистенціалізм – філософський напрям, який сформувався у французькій філософії та літературі в першій половині XX ст. Його основоположником є датський філософ Серена К’єркегор (кінець XVIII ст.), який уважав, що наука недостатньо звертає увагу на конкретну людину, її переживання та страждання, емоції та думки. Як філософська течія екзистенціалізм сформувався після Першої світової війни у Франції та […]...
11. Ілюстративність у літературі Ілюстративність у літературі (лат. illustro – освітлюю, роз’яснюю) – надужиття в художній літературі зображально-описовими елементами, які покликані унаочнювати, конкретизувати певну думку, ідеологічну доктрину чи партійну програму. І. – своєрідний прояв белетризації, тенденційності літератури. У 50-60-ті XX ст. широко побутував термін “лакувальна література” для означення творів, які прикрашували соціалістичну реальність, видавали бажане за дійсне. Проти І. […]...
12. Мадригал Мадригал (італ. madrigale – пісня рідною, материнською мовою, від лат. mater – мати ) – в епоху раннього Відродження – лірична пісня італійською мовою, на відміну від тих, які складалися латиною. Тексти для таких музичних М. писали Ф. Петрарка, дж. Боккаччо, Ф. Саккеті. Музичну форму М. розробляли композитори П. Казелла і Ф. Ландіно. В літературі […]...
13. Поетичний синтаксис в українській літературі Одиницею мови в синтаксисі є речення. Існують головні засоби синтаксичної організації мови, що надають їй емоційної виразності: граматичне оформлення речень; порядок слів у реченні; оформлення інтонації речень. Їх прийнято називати Фігурами: Інверсія (лат. “перестановка”) – це незвичайний порядок слів у реченні, необхідний для підкреслення слова або слів, на які падає логічний наголос; Анафора (тр. “віднесення […]...
14. Основні літературно-стилістичні напрями, течії Монументалізм – напрям в оригінальній літературі Київської Русі XI ст. (поряд з перекладною літературою). Прикладом творів цього стилю є “Повість минулих літ”. Визначальні риси монументалізму: відносно проста композиція творів. Характерна риса – думки викладу часто концентруються в певну афористичну формулу, здебільшого наприкінці викладу. Іноді формула повторюється кілька разів протягом викладу. Літературне завдання цілого твору або […]...
15. Відповідь на контрольне питання До творчості М. Куліша Що стало причиною арешту і загибелі Миколи Куліша? Микола Куліш із захватом сприйняв ідеї революції, але дуже скоро зрозумів, що подібні соціальні зрушення – це трагедія для народів. У п’єсах Куліша чується “біль і протест розчавленої людини”. Правда життя виходить на поверхню. Попри весь свій романтичний настрій, драматург показує події такими, якими вони були насправді. […]...
16. Сюжет літературного твору СЮЖЕТ (від фр. sujet – предмет) – система подій в художньому творі, в ході яких розкриваються характери персонажів і головна ідея. Оскільки події подаються у розвитку, в основі сюжету лежить конфлікт. Конфлікти бувають різноманітні: соціальні, любовні, психологічні, виробничі тощо. У художньому творі, як правило, є різні види конфліктів. Класичний сюжет має такі елементи: експозиція – […]...
17. Основний конфлікт “Чорної ради” П. Куліша Основний конфлікт “Чорної ради” П. Куліша Вагоме значення в українській літературі має П. Куліш як прозаїк. Основне місце тут займає роман “Чорна рада”, у якому автор точно відтворив провідні закономірності епохи. Основний конфлікт твору – це зіткнення верхів і низів, старшинських козаків і черні – запорожців, селян, ремісників. Письменник першим у літературі переніс всю увагу […]...
18. Маринізм Маринізм (лат. marinus – морський) – морська тематика в художній літературі, позначена не тільки естетичним переживанням морських краєвидів та життя моряків, а й часто поривом у незвіданий простір, жагою відкриття нового. Представниками поетичної мариністики в українській літературі можна вважати Т. Шевченка (“Гамалія”), Лесю Українку (цикл “Кримські спогади”, “З подорожньої книжки”), П. Карманського (вірші із збірки […]...
19. Панегірик Панегірик (грецьк. logos panegyrikоs – урочиста промова) – поетичний жанр, найхарактерніша ознака якого – вихваляння та уславлення визначної події чи подвигів видатної людини. Він наявний у західноєвропейських літературах а XVI ст. Славлячи тогочасних можновладців, автори порушували і злободенні питання суспільства. В українській літературі П. з’явилися наприкінці XVI ст. (“Просфонема”, 1591). Але панегіричні елементи наявні були […]...
20. Твір на тему: Життя – це любов В основі життя закладена любов. Частіше промовляйте: “Що я можу зробити для тебе?” Але дуже часто доводиться чути: “Що ти зробиш для мене?” Любов у своїй суті потребує від людини розкриття найкращих рис: доброти, співчуття, життєрадісності. А також постійного прагнення до досконалості. Чим більше будеш віддавати душевного тепла іншим, тим швидше воно повернеться. У житті […]...
21. Андронім Андронім (грецьк. antropos – чоловік, опута – ім’я) – ім’я, що переходить на жінку від її чоловіка. В українській літературі засвідчено чимало таких прикладів: Терпилиха від Терпила (“Наталка Полтавка” І. Котляревського), Лимериха від Лимаря (“Лимерівна” Панаса Мирного), Кайдашиха від Кайдаша (“Кайдашева сім’я” І. Нечуя-Левицького), Грициха від Гриця (“Розмови в дорозі до себе” І. Кошелівця) тощо....
22. Повість Повість – епічний прозовий твір (рідше віршований), який характеризується однолінійним сюжетом, а за широтою охоплення життєвих явищ і глибиною їх розкриття займає проміжне місце між романом та оповіданням. Крім обсягу, П. різниться від оповідання розгорнутішим сюжетом, більшою кількістю другорядних персонажів, повнішою та глибшою їх характеристикою, наявністю описів. Розмежування П. та роману менш виразне. Схожі вони […]...
23. Видіння, або Візія Видіння, або Візія (лат. visio – видіння) – літературний жанр, поширений переважно у середньовічному письменстві: сюжет розбудовувався на пригодах “благодійного” персонажа, котрий переживає уві сні насправді “чудесну” подію. Елементи В. спостерігаються в античній (Платон, Плутарх), житійній літературі, у “Божественній комедії” данте Аліг’єрї, у “Фаусті” Й.-В. Гете і т. п. Елементи В. є у “Києво-Печерському патерику”, […]...
24. Вічні теми Вічні теми – літературні теми загальнолюдського значення, перейняті пошуками смислу життя та першосутності, ролі особистості в контексті всесвіту. Тому у світовій літературі, незважаючи на ненастанно змінні конкретно-історичні ситуації, акцентуються визначальні мотиви людського буття, пов’язані з життям та смертю, людиною і природою, людиною і Богом, любов’ю і ненавистю, добром і злом, творчістю та руйнуванням тощо. Через […]...
25. Обрамлена повість, або Обрамлення Обрамлена повість, або Обрамлення – літературний жанр, якому властиве об’єднання за допомогою зв’язувальної рамки різнорідних сюжетів новелістичного, казкового чи байкового гатунку. Розважальна настанова вставних сюжетів сполучається із дидактичним завданням “рамкової” історії, сприяючи художній та логічній цілісності твору. О. п. зародилася в античну добу та в давніх літературах Сходу, зокрема у санскритській “Великій сповіді” Гунадхьї та […]...
26. Новела Новела (італ. novella, від лат. novellus – новітній) – невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, сконденсованою та яскраво вималюваною дією. Н. властиві лаконізм, яскравість і влучність художніх засобів. Серед різновидів епічного жанру Н. вирізняється строгою й усталеною конструкцією. до композиційних канонів Н. належать: наявність строгої та згорненої композиції […]...
27. Ліро-епічні твори в ураїнській літературі Поряд з епосом, лірикою та драмою в літературі доволі часто трапляються твори, у яких поєднуються особливості епічного, ліричного та драматичного родів літератури і суміжних сфер суспільної діяльності людини, зокрема науки та публіцистики. Найчастіше відбувається поєднання епічного й ліричного начал. Такого роду твори належать до Ліро-епосу. Ліро-епічний твір – це літературний твір, у якому гармонійно поєднуються […]...
28. Відповідь на контрольне питання До творчості Ю. Яновського У чому проявляється романтичне світобачення Юрія Яновського? Юрій Яновський – один із найяскравіших представників неоромантичної течії в українській літературі. Герої його творів – натури сильні, вольові, але разом з тим піднесені, романтичні, їхніми діями керує революційна ідея, а особисте відступає на другий план. “Злива почуттів”, емоцій переважає у творах письменника. Юрій Яновський був романтиком, мрійником […]...
29. Авантюрний роман Авантюрний роман (фр. aventure – пригода) – великий за обсягом, переважно прозовий твір з гострим динамічним сюжетом, з пригодницькими ризиковими ситуаціями. Відомий під назвами середньовічного лицарського та крутійського романів (зокрема про лицарів Круглого столу). Зверталися до цього жанру д. дефо, Ж. Берн, Р. Кіплінг, дж. Конрад та ін. В українській літературі інтерес до авантюрного роману […]...
30. Байківниця Байківниця – збірка байок одного автора, Іноді так називають збірку багатьох байкарів, підміняючи назву “антологія байок”. В українській новітній літературі термін Б. набув широкого застосування у 20-ті роки, після того як С. Пилипенко випустив у світ свою першу збірку байок під цією назвою. Сьогодні можна говорити про Б. М. Годованця, І. Сварника, П. Сліпчука, П. […]...
31. Лапідарність Лапідарність (лат. lapidarius, від lapis – камінь) – виняткова стислість і чіткість у висловлюванні думок, економне вико-ристання художніх засобів. Л. притаманна народним прислів’ям, приказкам, коломийкам, анекдотам. В українській літературі властива новелам В. Стефаника, Гр. Тютюнника, поезії Є. Плужника, М. Зерова та ін. Л. має синонім “лаконізм” (грецьк. lakonismos – стислість, притаманна мовленню спартанців – мешканців […]...
32. Гапакс легоменон Гапакс легоменон – слово, словосполучення, що зустрічається лише один раз у певному художньому тексті, більше ніде не повторюючись. Г. л. спостерігається у “Слові про Ігорів похід”: кихакуть, кичеть, папорзі і т. п. У новій та новітній українській літературі – це переважно неологізми (Т. Шевченко: “… Хребетносилі / Уже ворушаться царі”; М. Семенко: “… хрещатикуючи серед […]...
33. Революційний романтизм Революційний романтизм – одна із стильових хвиль в українській поезії на межі 10-20-х XX ст., яка, на відміну від класичного романтизму, схильного до неподоланного розриву між ідеалом та дійсністю, намагалася “одним ударом” покінчити з усілякими суспільними суперечностями. Наполягаючи на абсолютизації заперечення одних цінностей задля тотального утвердження інших, P. p., на якому позначалися модні на той […]...
34. Сімейно-обрядова поезія Сімейно-обрядова поезія – один з найдавніших різновидів фольклорної творчості, тісно пов’язаної із різними періодами людського життя (народження, хрестини, шлюбні ритуали, смерть і т. п.). Вона має обрядовий характер, іноді супроводжується співом, музикою, танцем, грою, примовками, постаючи своєрідною народною драмою. С.-о. п. широко відображена в українській літературі (“Сватання на Гончарівці” Г. Квітки-Основ’яненка, “Марія” У. Самчука та […]...
35. Евфуїзм Евфуїзм (грецьк. euphyes – високий, обдарований) – пишномовний стилістичний зворот, бундючний стиль. Назва походить від Евфуеса – героя романів англійського письменника дж. Лілі (“Евфуес, або Анатомія розуму”, 1579; “Евфуес та його Англія”, 1580). В українській літературі тенденція велемовної бундючності найбільш проявилась у добу більшовицького режиму: “Хто ж те сонце? То улюблений і рідний Сталін, батько […]...
36. Твір на тему: Що в красі людини є найціннішим? (твір-роздум) Людина ніколи не стане зрозумілою. її внутрішні і зовнішні якості завжди індивідуальні. У зовнішній красі найкрасивішим і найціннішим є обличчя. Саме на ньому знаходяться органи слуху, зору, смаку, нюху. Його ми не можемо закрити повністю, щоб оберегти від зовнішніх подразників. Очі – найкрасивіші органи всієї людини. Вдивляєшся у деякі і здається, що ти можеш у […]...
37. Утопія Утопія (від грецьк. u – ні і topos – місце) – твір, в якому йдеться про вигадку, нездійсненну мрію. Назва походить від твору англійського мислителя Т. Мора “Золота книга, наскільки корисна, настільки і забавна, про найліпший устрій держави і про новий острів Утопію” (1516), де мовилося про химерний острів, на якому ніби існував справедливий лад. […]...
38. Демократія і література Демократія і література – багатоаспектна проблема, з якою історик літератури і літературної критики зустрічається в таких терміносполученнях: письменник-демократ, демократична література, революційно-демократична література, демократизація літературного життя тощо. демократія як народовладдя характеризує політичний режим, від якого залежить функціонування літератури в суспільстві (умови освіти і розвитку таланту, можливість співіснування різних літературних напрямів, течій, стилів; ставлення до художніх експериментів; […]...
39. Бароко Бароко (італ. barocco – дивний, химерний) – напрям у мистецтві та літературі XVII-XVIII ст., якому належить важливе місце у поступі європейської культури. Б. прийшло на зміну Відродженню, але не було його запереченням. Художня система Б. надзвичайно складна, їй властиві мінливість, поліфонічність, ускладнена форма. Література Б. характеризується поєднанням релігійних і світських мотивів, образів, тяжінням до різних […]...
40. Зображення конічного в оповіданнях А. Чехова (за творчістю А. Чехова) I. Сміх – одна з численних переваг людини над твариною. (Лише людині властиво сміятися. За допомогою сміху людина позбавляється негативних емоцій, виявляє свої почуття, реагує на ті чи інші події або явища.) II. Використання комічного у літературі. III. Зображення комічного у творах А. Чехова. 1. Оповідання А. Чехова “Хамелеон” – яскравий приклад комічного. 2. Проблеми, […]...