Невідоме



Я п’ю за упокій своїх думок
І кожен раз я зустрічаюсь з ранком
А наче ж тільки споглядав у далечінь зірок,
Та вже тумани стеляться замріяним серпанком.
І ніч вже відійшла на тихий упокій,
Лишаючи в душі таємну тугу
Я з першим променем молюсь і знову в бій,
Я перед променем сповідаюсь як другу.
Шалений тиск небес і знову далечінь
А я вже не такий як був учора
І рідної землі несходжена гладінь
Покличе за собою дуже скоро.
Я маю тихий світ,
Я маю все життя,
Мені від Бога більше ніц не треба,
Та хоч би раз в житті пройти без каяття
По тим стежкам які простують в небо.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Художня література 30 років.
Ви зараз читаєте: Невідоме