“Неволя живої душі не уб’є… ” (П. А. Грабовський)
Мені хотілось вже піти на муки не за Христа,
А за народ, і те бажання цілком опанувало мною.
Се була якась невідхильна потреба серця.
П. А. Грабовський
П. А. Грабовський – людина, яка стала символом нездоланності людського духу, взірцем відданості ідеалам щастя, справедливості і свободи.
Через все життя, сповнене трагедії, приниження, він проніс світлу любов до рідної землі, до України, до народу.
Життя Грабовського – це подвиг, подвиг в ім’я майбутнього. Ми, сучасне покоління, повинні пишатися його іменем, його подвижницькою
Ще з юнацьких років Павла Арсеновича захоплювало все незвичайне і романтичне, і він пройнявся бажанням “піти на муки за Христа”. Чутлива, тонка душа хлопця вбачала в українському селянинові красу, щирість, благородство, і дитяче серце з болем відгукувалося на мотиви туги, соціальної несправедливості. Він серйозно займається самоосвітою, вивчає вітчизняну і світову літератури. З прочитаного робить висновки.
Обставини життя, і особливо процес “193-х” вносять корективи у світогляд майбутнього письменника: тепер він вже хоче піти на муки не за Христа, а за народ. Юнак замислюється
Будучи студентом Харківської семінарії, хлопець багато читає творів українських та інших письменників і приходить до висновку, що український народ принижений в межах російської імперії, а тому, ставши членом підпільного харківського гуртка “Чорний переділ”, свій громадський обов’язок вбачає в пошуках правди, шляхів боротьби за соціальне і національне визволення рідної України. Ця мета формує його подвижницький характер, силу волі, вміння долати зневіру, розпач, підпорядковуючи свою діяльність загальнолюдським інтересам.
Життя П. А. Грабовського – це випробування, це сміливий злет вільної думки. Кого можуть залишити байдужими сторінки його біографії, пов’язані з першим арештом?! Він не лише не визнає звинувачення, не видає друзів, а уперто й відверто на допиті говорить про те, що урядові не співчуває, присяги на вірність імператорові не давав. І це в неповні 18 літ! Дивовижна людина.
Віру в свої сили, зневагу до існуючої дійсності він виявляє і на військовій службі. Коли ротний командир хотів покарати солдата за погане марширування, примусивши його марширувати перед ротою з повнісіньким ранцем каміння, Павло Арсенович самовільно покинув стрій, підбіг до командира і вигукнув: “Ви не маєте права з нас знущатися! Ви не мусите з муштри робити кару”.
Та особливу мужність, витримку, відданість своїм ідеалам виявив Павло Арсенович у сибірський період життя.
Пам’ятаєте, як він писав, що ладен стати на коліна і цілувати кожен кущик, кожну травинку тієї стежки, по якій ходили ноги великої російської людини М. Г. Чернишевського?!
Випробування, пов’язані з Якутською трагедією, не зламали поета-борця. Безумовно, він сумує за Україною (вона вбачається йому у сні), вболіває за рідною ненькою, горе переповнює його серце через розлуку з Надією Сигидою, та, переборюючи біль і сум, в’язень групує навколо себе арештантів-українців, береться до українських книжок, планує укласти словник української мови. І завдяки його волі, на думку І. Франка, українська література не завмерла, а значно зросла.
Роки заслання у Вілюйську – це одна сторінка життєвої трагедії П. Грабовського. Про неї ми дізнаємося з листів поета до І. Франка, Б. Грінченка, М. Павлика. Найстрашніше в цій трагедії те, що в’язень залишився самотнім. Не було однодумців поряд, не було тих, хто поділяв його погляди. До того ж місцевість характеризувалась суворим кліматом, глухоманню. І все це поглиблювало тугу за рідним краєм, погіршувало стан здоров’я, пригнічувало морально. Нестерпним болем, душевними стражданнями пройняті поезії цих років:
Чи ви живі, чи повмирали;
Чи я діждусь коли, чи ні,
Щоб клаптик часом переслати
Паперу братнього мені? –
Запитує він в уяві своїх адресантів з України, у болісних муках у 40-градус-ний мороз, виходячи за три кілометри назустріч пошті.
Однак поет долає розпач і видає такі свої книжки, як “Пролісок”, “З півночі”, “Твори Івана Сурика”, “З чужого поля”. Тут же він пише ряд публіцистичних статей.
У листах з Якутська, куди вдалося йому переїхати, відчутні безнадія, сум, байдужість. Хоч, треба відзначити, поета не лишає думка про працю в ім’я України. Саме тут з’явився один з кращих поетичних творів письменника “Я не співець чудовної природи”.
Грабовський усвідомлював крах будь-якої надії повернення на Україну, це завдавало йому нестерпного болю, викликало депресію, однак він відмовився писати “прошеніє” на тему “Грех юности моля”, в якому б треба було визнати свою вину.
Ні, він не такий. Він не стане на коліна. Він і далі буде йти з високо піднятою головою. Невільне життя не вб’є його вільної душі, бо він “з людьми і для людей”, бо в нього “з ума не йдуть” українські люди, яким він хоче віддати “усі чуття свої”.
24 листопада 1902 року перестало битися серце змордованого урядом, системою благородного українця, людини-борця П. А. Грабовського. Пішла у вічність людина, та їй судилося безсмертя, бо для нас вона була, є і буде символом незламності, подвижником з великої літери, людиною, перед якою ми низько схиляємо голову.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- “Боровся я за щастя для людини, за світло в чорній млі” (П. Грабовський) (2 варіант) Історія української літератури XIX століття дуже точно відбиває становище українського народу – безправне, підневільне і, звичайно, безрадісне. Можливо, тому так багато серед письменницьких біографій сумних, навіть трагічних. Життя П. Грабовського – одна з них. Доля відпустила йому 38 років, з яких 20 пройшло на засланні. З юності й до смерті український поет страждав на чужині, […]...
- Павло Грабовський – лірик і громадянин Павло Арсенович Грабовський прожив усього тридцять вісім років, з них двадцять літ поневірявся в засланні, перебував у холодних тюрмах під наглядом царських посіпак. Але ніщо його не зламало. Не перестаєш захоплюватись цільністю й стійкістю революційних переконань письменника, його працьовитістю і надзвичайною порядністю. Твори Грабовського пройняті високими помислами, які тлумачаться просто: митець повинен служити своєму народові […]...
- “Перед долею важкою голови не похилю” (П. А. Грабовський) Видатний український поет-революціонер Павло Арсенович Грабовський усе своє життя віддав рідному народові. Його поетичне слово було міцною зброєю за найсвітліші ідеали людства. Життєва доля Грабовського – це типова доля тих сотень і тисяч борців за свободу, яких переслідував і гноїв у тюрмах царський уряд. Потяг з юнацьких років до “всього незвичайного та романтичного”, розвинуте почуття […]...
- “Моя бо й народна неволя – то мати тих скорбних пісень” (лірика Івана Франка) Іван Якович Франко жив у важкі часи безправ’я і темряви, яка огорнула Західну Україну в другій половині XIX століття. Рідна земля задихалася в “тюрмі народів”, як називав австро-угорську монархію поет: Багно гнилеє між країв Європи, Покрите цвіллю, зеленню густою! Розсаднице недумства і застою, О, Австріє! Де ти поставиш стопи, Повзе облуда, здирство, плач народу. Щоб […]...
- “Боровся я за щастя для людини, за світло в чорній млі” (П. Грабовський) (1 варіант) Місце П. А. Грабовського в українській літературі особливе. Поет, який більшу частину життя провів на засланні або в тюрмі під наглядом поліції, не тільки не зневірився, не впав у розпач, ні, він створив цілий ряд чудових поезій, які могли б прикрасити найбагатшу літературу світу. Про що і як писати? Це питання постає рано чи пізно […]...
- Павло Грабовський – співець трудового народу Я не співець чудовної природи З холодною байдужістю її. З ума не йдуть знедолені народи, Їм я віддав усі чуття мої. Слова ці належать відомому українському поетові, революціонеру-демократу, співцю трудового народу П. Грабовському. Уся суспільно-політична діяльність і творчість поета нерозривно пов’язані з життям трудящих, їх думи і прагнення становили ідейну основу творчості поета, були її […]...
- Грабовський Реферат На тему: ” Грабовський” СПІВЕЦЬ МУЖНОСТІ І БОРОТЬБИ На його обличчі – печать зажури і мужності, мудрості і самозречення. Високе чоло, задумливий погляд сірих очей, ясних, аж прозорих, глибоких, як тінь вечорова. Такі очі одних гріють вогнем, а інших обдають крижаним холодом. Хоч більшу частину свого життя письменник провів у тюремних казематах і на […]...
- П. Грабовський РЕФЕРАТ На тему: П. Грабовський Народився П. А. Грабовський 30 серпня 1864 р. в селі Пушкарному, Охтирського повіту, Харківської губернії, в родині паламаря. Жила родина дуже бідно, впроголодь. Ще з юнацьких років поет зв’язав себе з революційним рухом в Росії, з ним разом виріс і розвивався. Змалку Грабовський зазнав всієї гіркоти життя сільської бідноти, пригніченої […]...
- Павло Грабовський – Біографія Павло Арсенович Грабовський (* 30 серпня (11 вересня) 1864, Пушкарне – † 29 листопада (12 грудня) 1902, Тобольськ) – український поет-лірик, публіцист, перекладач. Павло Арсенович Грабовський народився 11 вересня 1864р. у с. Пушкарне на Харківщині в бідній сім’ї паламаря. Вчився в Охтирській бурсі (1874 – 1879) та Харківській духовній семінарії, де самотужки грунтовно знайомився з […]...
- Грабовський Павло – Біографія Павло Арсенович Грабовський народився 11 вересня 1864р. у с. Пушкарне на Харківщині в бідній сім’ї паламаря. Вчився в Охтирській бурсі (1874 – 1879) та Харківській духовній семінарії, де самотужки грунтовно знайомився з художньою класикою, таємно виявляв велике зацікавлення політичною літературою, тягнувся до обговорення актуальних суспільних проблем. За зв’язки з харківським гуртком народницької організації “Чорний переділ”, […]...
- Постійно втрачається точка живої опори Постійно втрачається точка живої опори, Так жити не можна – порушення прав на щастя. Так жити не хочу – об землю вдарятися знову, Тікати від свОїх думок, як від злого ненастя. Де мій airplane?.. Не буває страшніше ілюзій, Як ті, що народжувались серед тихих прощань, Як ті, що народжувались у страшній недузі. А я уся […]...
- До Б. С.-го – Грабовський Павло ДО Б. С – ГО’ Прощай, коханий ляше-друже! Час розістатись настає. А як болить, як б’ється дуже Від туги серденько моє. Одно гадали ми з тобою, Шукали одного шляху, І от зійшлись в тюрмі з собою, Найшли недоленьку лиху. Мир чарівничої омани Пред нами птахом зник давно: Неволя вічна та кайдани – То нам судилося […]...
- Тарас Шевченко – Чи то недоля та неволя Чи то недоля та неволя, Чи то літа ті летячи Розбили душу? Чи ніколи Й не жив я з нею, живучи З людьми в паскуді, опаскудив І душу чистую?.. А люде! (Звичайне, люде, сміючись) Зовуть її і молодою, І непорочною, святою, І ще якоюсь… Вороги!! І люті! люті! Ви ж украли, В багно погане заховали […]...
- Сила мистецтва і живої природи, що облагороджує, в казці Г. К. Андерсена “Соловей” Ганс Крістіан Андерсен відомий усім дітям світу. Разом із добрим чарівником Оле-Лукойє він розповів нам десятки добрих, мудрих і красивих казок. Від нього ми довідалися про маленьку північну країну Данію, де жив письменник, про ельфів і тролів, про малюсіньку Дюймовочку й сумну Русалочку. Ми побували навіть у палаці китайського імператора, де змагались у мистецтві співу […]...
- В. Симоненко – людина глибокої душі “… я хочу в полум’ї згоріть, Щоб не жаліти за прожитим, Димком на світі не чадіть”. (В. Симоненко) В. Симоненко відійшов у вічність дуже рано, але до народу долинув стукіт його серця, зарядженого любов’ю до української землі. Черпав Василь Симоненко свою синівську любов з тяжкого повоєнного, напівголодного дитинства, із згорьованих удовиних сліз баби Онисі, в […]...
- “В мене крила, в крові – огонь, в душі – любов” (поет Олександр Олесь) Тривалий час творчість видатного українського поета Олександра Олеся була мало відомою широкому колу читачів, адже він був поетом-емігрантом. Змушений виїхати за кордон у 1919 році, Олесь так більше і не побачив рідної землі, адже там його чекали не визнання і слава, а табори і загибель. Його поезія не вкладалася в рамки вимог радянської влади до […]...
- Розуміння Павлом Грабовським ролі поета і поезії в суспільстві I. Павло Грабовський – поет-борець (поет із шляхетною натурою, що не мирився з неправдою і суспільним злом; багато років провів у в’язницях та засланнях за межами України; перший з українських письменників був висланий царським урядом до Сибіру за бажання визволити Україну з-під національного та соціального гніту). II. Погляди П. Грабовського на роль поета і поезії […]...
- Лірика Андрія Малишка – це пісня душі Знайомлячись з українською літературою та літературою інших країн і народів, я багато розмірковував над питанням, як і чому люди стають письменниками, поетами, драматургами. Зрештою, я дійшов висновку, що таємниця творчості назавжди залишиться таємницею, але деякі, якщо можна так сказати, критерії я все-таки визначив для себе. На мою думку, головним, що повинна мати людина, щоб стати […]...
- Пошуки душевної рівноваги, краси в житті та в душі людини у творах Максима Рильського Це долі нашої смутний узор Це нам пересторогу півень піє… Микола Зеров Максим Тадейович Рильський рано почав свою творчу діяльність – у 12 років він вже побачив свій перший надрукований вірш, а в 15 – видана збірка віршів, у якій юний поет прагне заглянути в майбутнє і визначити моральні засади для життєвого шляху: І життя […]...
- Ольга Кобилянська – тонкий знавець людської душі Ольга Кобилянська – тонкий знавець людської душі. Розкрити на матеріалі вивченого твору. Ольга Кобилянська – це письменниця глибоких душевних переживань, напруженої думки, ліричних настроїв. Вона виступила як прозаїк-новатор. За спостереженням Д. Павличка, читач і сьогодні приходить до її творів “по естетичну насолоду і по знання жіночого характеру, адже ж вона створила цілу енциклопедію жіночої душі”. […]...
- Олександр Довженко – “душі людської дивний чарівник” Олександр Довженко – “душі людської дивний чарівник” Олександр Довженко! Письменник і кінорежисер, маляр і політик, великий патріот свого народу і син свого часу. Кого не хвилюють його кінофільми “Арсенал” і “Земля”, “Аероград” і “Щорс”, “Повість полум’яних літ” і “Мічурін”, “Зачарована Десна” і “Поема про море”. Всесвітнє значення його таланту незаперечне, бо ще 1958 року на […]...
- “Зачарована Десна” як сповідь душі О. Довженка 1.”Зачарована Десна” – автобіографічний твір (у ньому письменник пригадує веселі і сумні, сонячні і похмурі сторінки свого дитинства): А) щирість, ліризм та задушевність повісті (всі події проходять через призму оцінки їх малим Сашком. Описуючи своє дитинство, Довженко з любов’ю згадує свою родину і просто хороших людей, що, як і його батько, рятували Селян від смерті, […]...
- Історична романістика Павла Загребельного як історія людської душі Історична романістика Павла Загребельного як історія людської душі Павло Загребельний – письменник загадковий, важко вгадати, чого від нього можна чекати завтра, куди ми, читачі, рушимо слідом за його нестримною уявою. Кожен знайде Щось для себе у його великому творчому доробку. Але є ті твори, про які знають усі без винятку, бо це розповіді про наше […]...
- “Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі” (творчість Ліни Костенко) Мудрими людьми мовлено, що нація не існує як така без носіїв величного творчого начала, без людей, які уособлюють совість, цвіт усього народу. Слава Богу, наш народ має таких творців. Ліна Костенко входила до невеликого кола тих митців, які завжди несли слово правди своєму народові. У доробку поетеси є значна кількість творів, у яких вона розмірковує […]...
- В його душі була мета, ясна і проста – народ і Україна… (гімн молодості у романі Івана Нечуя-Левицького “Хмари”) “В його душі була мета, ясна і проста – народ і Україна… ” (гімн молодості у романі Івана Нечуя-Левицького “Хмари”) Як відомо, цивілізація розвивається лише тоді, коли кожне наступне покоління робить крок уперед, дбаючи про рідну землю, про свій народ. Воно повинно осмислити поклики попередників і внести власну часточку в розвиток свого краю. Це глибоко […]...
- Павло Грабовський – Трудівниця ТРУДIВНИЦЯ Хмуро дивилася школа, В бовдурі глухо гуло, Вітер вривався зокола, Сумно в хатині було. Мертва трудівниця-пані Біла, як віск, на столі Там почивала, заранні Збувшися скорбів землі. Рук і на час не складала, Щиро кохала діток, Листу якогось-то ждала,- Тільки і знав наш куток. За день одсунула книжку, За день не стала робить, Як […]...
- Трудівниця – Грабовський Павло Хмуро дивилася школа, В бовдурі глухо гуло, Вітер вривався зокола, Сумно в хатині було. Мертва трудівниця-пані Біла, як віск, на столі Там почивала, заранні Збувшися скорбів землі. Рук і на час не складала, Щиро кохала діток, Листу якогось-то ждала,- Тільки і знав наш куток. За день одсунула книжку, За день не стала робить, Як опинилась […]...
- Дещо про творчість поетичну – Грабовський Павло Довелось мені перечитати недавно в одеському журналі “По морю и суше” критичну замітку д. М. К. на збірник Грицька Кернеренка “В досужий час”. Я не бачив того збірника, як і попередніх творів автора, то й не знаю, наскільки справді вони заслугують такої гострої критики. В даному разі се питання мене і не клопоче; я ладен […]...
- Лірична новела М. Коцюбинського “Intеrmеzzо” – поема душі Новела “Intermezzo” написана Коцюбинським 1908 року. Це був час реакції – жорстоких розправ російського самодержавства з революціонерами та бунтівниками. Тюрми переповнилися вчорашніми правдошукачами, поліція та жандарми, військово-польові суди чинили розправи, а то й самосуди: стріляли, вішали, били. Украй виснажений службовими обов’язками, громадською діяльністю, знесилений хворобою та переживаннями, пов’язаними з політичними обставинами, Коцюбинський мріяв про відпочинок. […]...
- Павло Грабовський – Лист до Грінченка Тобольськ, 6 сiчкя 1901 року З новим роком, дорогий брате! Бажаю Вам більш світлих надій на нашу рідну будущину, ніж досі, і тих самих сил, які Ви для неї до сього часу покладали. Багато де в чому я б, може, не згодився з Вами, але високо ціню і шаную Вашу корисну безупинну працю і дуже […]...
- Сповідь душі митця у кіноповісті О. Довженка “Зачарована Десна” У кожної людини, мабуть, настає така пора, коли виринають у пам’яті найпривабливіші образи дитинства, згадуються дорогі, але далекі тепер люди, і вона намагається “усвідомити свою природу на ранній досвітній зорі Коло самих її первісних джерел”. Для О. П. Довженка це кіноповість “Зачарована Десна” – щира лірична сповідь, каяття у своїх та людських зроблених і незроблених […]...
- Павло Грабовський – Уперед УПЕРЕД Уперед за край рідний та волю, За окутий, пригноблений люд, Хоч нічого не знайдеш, крім болю, Хоч нас жде невіддячений труд! Уперед проти зла однодумно! Розрослася ворожа юрба. Не гадаймо прожити безсумно, Бо життя – неминуча борба. Уперед, хто не хоче конати, Статись трупом гнилим живучи! Сміле слово – то наші гармати, Світлі вчинки […]...
- На далекій півночі – Грабовський Павло (думка в прозі) Невимовна туга щоразу стискає моє серце, як тільки я проходжу повз оцей сумний, закинутий будинок, з важким замком на воротях та карюковою печаттю на замку. Кругом панує тиша, ні душечки, а колись… і мене тягне упасти на колінки перед високими заостреними палями двору, цілувати слід дорогої людини, – слід. що так виразно […]...
- Уперед – Грабовський Павло Уперед за край рідний та волю, За окутий, пригноблений люд, Хоч нічого не знайдеш, крім болю, Хоч нас жде невіддячений труд! Уперед проти зла однодумно! Розрослася ворожа юрба. Не гадаймо прожити безсумно, Бо життя – неминуча борба. Уперед, хто не хоче конати, Статись трупом гнилим живучи! Сміле слово – то наші гармати, Світлі вчинки – […]...
- Тривоги дитячої душі (Неповторний світ дитинства в поезіях Лесі Українки) Я була малою горда, – Щоб не плакать, я сміялась. Леся Українка Кожен поет чи письменник вкладає у свій твір часточку власної душі, висловлює власні почуття і переживання, своє бачення світу. Відома українська поетеса Леся Українка вже з дитячих років дуже тонко відчувала добро і зло, правду і кривду. Хоча її власне дитинство можна було […]...
- “Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі” (з улюблених поезій Ліни Костенко) Я – жниця поденна. Тяжка моя нива. За ціле життя я не вижну її. Ліна Костенко Ліна Василівна Костенко – це мужність і зрілість сучасної української поезії, її безкомпромісність, непоступливість у принципових, доленосних питаннях, небуденний талант у поєднанні з почуттям відповідальності перед минулим, сучасним і майбутнім. Для багатьох шанувальників її поезії Ліна Костенко стала загадковою […]...
- Тематика поетичної творчості Павла Грабовського. Аналіз поезій “До Русі-України”, “До українців” Тематика поетичної творчості Павла Грабовського. Аналіз поезій “До Русі-України”, “До українців”. Із 38 років життя П. Грабовський 20 років провів у неволі – тюрмах, таборах, па засланнях. Відірваний від рідиого краго, фізично недужий, часто доведений до відчаю, поет все ж зумів зберегти віру у праве діло борця за кращу прийдешність України. Він ні на хвилину […]...
- Історична романістика П. Загребельного як історія людської душі Лауреат Державної премії УРСР імені Т. Шевченка Павло Загребельний є неперевершеним романістом. Його твори різні за тематикою, він пише як про давнє життя наших предків, так і про теперішні проблеми буття. Вони здобули всесвітню славу, викликали великий інтерес, захопили багатомільйонного читача. Особливої популярності набула історична проза романіста. Неперевершеними за своїм змістом, багатоплановістю, образністю є твори […]...
- “Зачарована Десна” як сповідь душі Олександра Довженка Світанок. Жнива. Разом з сонцем підіймаються люди. Рано на селі починається праця, та не просто так починається, а з піснею. Бо співаючи, легше працювати, це відомо всім. Та ось скінчилася робота. Відпочивають – і знову з піснею. Десь там, серед берізок, голосно співають дівчата, із-за велетнів-дубів могутнім басом їм вторять парубки. Ллється пісня, причому так, […]...
- Доброта душі (за повістю В. Близнеця “Женя і Синько”) Повість В. Близнеця “Женя і Синько” вийшла в 1974 році, і одразу ж ста ла помітним творчим явищем в українському письменстві. Її можна назвати і казковою реальністю, і реальною казкою, оскільки в ній переплелись розповідь про сучасних дітей великого міста з фантастичними елементами. У повісті фантазійним витвором дівчинки Жені є кумедний чортик Синько. Чим більше […]...
Тарас бульба читать скорочено.