Головна ⇒ 📌Твори з української літератури ⇒ Ні! Я жива, я вічно буду жити… (Леся Українка)

Ні! Я жива, я вічно буду жити… (Леся Українка)

Доля справжнього поета нелегка і терниста. Улюблені Лесини співці мали чарівні голоси, але їхнє особисте життя – то драми. Шіллер, Байрон, Шевченко, Міцкевич, Лєрмонтов… Жоден режисер не поставить такої драми, якою було їхнє життя. Звідки ж вона, слабка, хвора, обділена долею жінка, черпала свої сили? Як гартувався її характер? Усі свої надії вона покладала на міць свого слова. Така вже була її доля: мусила гукати до людей, “прорицати, аки одержима” в той час, коли од туги хотілося в землю

увійти і замовкнути навіки. Із свого життя вона створила поезію, драму, пісню. Вона належала до таких людей, “що коли бачать перед очима маленьку хмарку, то їм здасться, що сонце погасло, а коли піймають промінь, то думають, що сонце прийшло жити до їх у саму душу… ” Так писала Леся до А. Кримського. Життя ламало навколо неї все, але не характер, який сформувався дуже рано і не змінювався ніколи.

Попри всі болі, жалі, трагедії, Леся любила життя. її зачаровували небо і море, дивували тисячолітні піраміди і старовинні замки, захоплювала велична і грандіозна картина світу, але думка поетеси завжди б’ється

над питанням, де шукати щастя, волю і надію. І народжується мудре слово:

Ні, думко! Даремно в світовім просторі

Притулку шукати,

В безодню дарма поринати.

Любов і надія не в зорях, не в морі, –

Між людьми поради питати!

Поетеса пильно придивляється до життя, до людських стосунків і проймається любов’ю до простих людей і ненавистю до гнобителів. Вона вбачає свій обов’язок у тому, щоб “сіять квітки на морозі”, поливати їх гіркими словами доти, доки не розтане лід гніту і зла і не зійдуть квіти добра та щастя. Заради Вітчизни, людей вона готова піднімати важкий камінь “на гору круту крем’яную” з веселою піснею на устах, шукати “зірку провідну, ясну владарку темних ночей”. Леся мріє своїм словом збудити народ до боротьби за правду і волю, знаючи, що у цій боротьбі може загинути багато борців, серед них і вона:

Ні, гук страшний я видобути мушу!

Хай я загину, та хай сяє мило

Над людьми сонцем правда і надія!

Поетеса своїми творами кидає рішучий виклик силам темряви, затверджує волю до боротьби і перемоги.

І не вмре та слава, не поляже,

В пісні, слові буде вічно жити

І про себе світові розкаже.

Такими словами закінчує Леся Українка поему “Роберт Брюс, король шотландський”. Ці ж слова можна віднести і до її життя та творчості. Вона дійсно залишається жити вічно у своїх піснях і в пам’яті вдячних нащадків.

(1 votes, average: 5,00 out of 5)

Твір на тему: Ні, я жива! Я буду вічно жити! Однією з найкрасивіших мов у світі є українська. Існує думка, що за своєю мелодійністю, милозвучністю вона поступається лише італійській. Можливо, з цим доречно було б посперечатися, та річ не в тому. Особисто я щиро пишаюся життєздатністю нашої рідної мови, що пройшла через віки крізь численні випробування, але збереглася у всій своїй красі та багатогранності. Протягом […]...

Віра в неминуче відродження рідного слова в поезії “Вічно жива” (2 варіант) Коли я читаю вірш Д. Білоуса “Вічно жива”, разом з автором відчуваю обурення за рідну мову. Її забороняли, над нею насміхалися, називали “мужицькою” за епохи царизму. Але мова “не корилася”, вона несла “мужицьку правду”, була “колюча”, “сміялася з ненависних панів”. Чому намагалися знищити нашу мову? Бо мова є “душею народу, його культурою,… в мові здійснюється […]...

Віра в неминуче відродження рідного слова в поезії “Вічно жива” (1 варіант) Із надзвичайною любов’ю автор вірша наголошує на відродженні української мови. Українська мова – це мова моїх пращурів, її коріння поринає у сиву давнину. Українська нація має свої звичаї, обряди, має свої естетичні ідеали. Мова такої нації не може зникнути безслідно. Неможливо її й знищити, як це хотіла зробити царська Росія. Саме про невмирущість цієї мови […]...

Іван Франко – “Я буду жити, бо я хочу жити!..” Я буду жити, бо я хочу жити! Не щадячи ні трудів, ані поту, При ділі, що наш вік бересь вершити, Найду й свою я тихую роботу. З орлами я не думаю дружити, Та я опрусь гниючому болоту; Щоб через нього й другим шлях мостити – На те віддам свій труд, свою охоту. А як часом […]...

Дмитро Білоус – Вічно жива ВІЧНО ЖИВА А мова не корилася царю – ані царю, ані його сатрапам, з орлом двоглавим стаючи на прю, що брав її у пазуристі лапи. Несла устами відданих синів мужицьку правду, ту, що є колюча, сміялася з ненависних панів, що їхня правда на всі боки гнуча. Плюндрованій, не надавали прав, немов на звіра, об’являли лови. […]...

Вірш – Там можна вічно жити У вись взлетіти б, Розправивши широко крила. Там можна вічно жити, Була б лише пташина сила. Так легко, стримано та ніжно Відчути б на собі той дотик вітру, Який звабливо пестить моє тіло, Не знаючи, що хоче він: війни жорстокої чи просто миру. Прозорістю б легкою закрити очі. Що варто ще зробити? Можливо знов віддатись […]...

Вічно жива – Білоус дмитро А мова не корилася царю – Ані царю, ані його сатрапам, З орлом двоглавим1 стаючи на прю2 , Що брав її у пазуристі лапи. Несла устами відданих синів Мужицьку правду, ту, що є колюча, Сміялася з ненависних панів, Що їхня правда на всі боки гнуча. Плюндрованій, не надавали прав, Немов на звіра, об’являли лови. Орел […]...

Україно! Доки жити буду доти відкриватиму тебе. (Василь Симоненко) Україно! Доки жити буду доти відкриватиму тебе. (Василь Симоненко) Ти звеш мене, й на голос милий твій З гарячою любов’ю я полину; Поки живуть думки в душі моїй, Про тебе, ненько, думати не кину. / В. Самійленко / У руках тримаю улюблений томик поезій українських поетів. Перегортаю сторінку за сторінкою, читаю – і раптом бачу […]...

Юлія Кириленко – Буду жити, щоб жила Вкраїна Постріли. Кулі. Ніч. Душі летять врізнобіч. Спалахи. Морок. Жах. Кров зріє на вітражах. Мамо! Тату! Вже йдуть! Квітку рум’яну зірвуть… Я житиму в крихтах цих дат… Хлопчику, кинь автомат! Де ти? По тебе йду! Руки немов у льоду… Ні, я не вірю! Живи! В жалобі схилились церкви… Сьогодні так сонячно в нас, В мого серця […]...

Шевченко – це народ, і як народ, він буде вічно жити Тарас Григорович Шевченко – великий поет, геній українського народу. Поет зробив неоціненний вклад у духовну скарбницю людства. У своїй творчості митець сягнув на світовий рівень. Його довершені твори сіють зерна світла й добра, палахкотять незгаслим полум’ям безкомпромісної справедливості, проникливої мудрості. Тарас Шевченко народився кріпаком, тож йому, як нікому іншому, були близькі й зрозумілі страждання бідноти. […]...

Леся Українка – геніальна дочка українського народу Українська земля породила багатьох письменників і поетів, які не тільки збагатили нашу літературу, але й уславили її серед інших літератур світу. Одне з найвеличніших імен серед них – ім’я Лесі Українки. Доля не була поблажливою до неї. Захворівши в дитинстві, поетеса змушена була все життя долати тяжку недугу, вести, за її словами, “тридцятилітню війну” з […]...

Безсмертна Леся Українка Леся Українка… Її ім’я золотими літерами закарбувалося на скрижалях нашої літератури, нашої історії. Ми споруджуємо їй пам’ятники, будуємо меморіальні комплекси, влаштовуємо урочисті концерти на її честь і не підозрюємо, що дух її завжди присутній серед нас. Жінка-борець, жінка, яка “в серці має те, що не вмирає”. Життя Лесі Українки – це боротьба впродовж довгих років […]...

Леся Українка – Сосна З вітром весняним сосна розмовляла, Вічно зелена сосна. Там я ходила і все вислухала, Що говорила вона. Ой, не “зеленого шума” співала Вічно смутная сосна… Ні, не “зеленого шума”! Чулася в гомоні тяжка зимовая дума. Ранком зимовим діброва мовчала, Наче замерла сумна, Тільки рясним верховіттям шептала Вічно зелена сосна; Там я ходила і все вислухала, […]...

“І все-таки до тебе думка лине” Леся Українка Кажуть: ти не вмирала ніколи, Кажуть: ти, наче, пісня живеш. Ніби юність ясна, смаглочола, По країні в майбутнє ідеш. Я. Шпорта Лесю Українку називають у народі дочкою Прометея, бо саме вона перейняла від Тараса Шевченка і понесла далі естафету правди, добра і людяності. Її лірика сповнена глибокої пристрасності, ніжної задушевності, щирої любові до рідної землі, […]...

Настя Карпенко – Я не буду першою і не буду останньою Я не буду першою і не буду останньою, Хто напише про ці зрадливі вокзали. Хтось чекатиме вічно – не дочекається, Хтось поїде назавжди – назад не вертаючись. Я не стану складати історій ліричних Про кохання і муки розлуки тривалої. Не шукатиму їх в громадян пересічних, Бо вони поховались в залізних тамбурах. Я стоятиму на пероні […]...

“Слово, моя ти єдиная зброє… ” (Леся Українка) (3 варіант) У творчості всіх великих поетів обов’язково є вірші, присвячені слову – його силі, його призначенню в житті суспільства. Інакше й не може бути, адже, прийшовши в літературу, письменник повинен добре усвідомлювати свою мету і своє місце в мистецтві слова. Леся Українка розуміла своє покликання як служіння народові. Розуміла й діяла, не відступаючи від переконань – […]...

Леся Українка – Передмова Ольга Косач-Кривинюк Леся Українка в тому віці, як писала “Стародавню історію”. “Лесін білий домик” в селі Колодяжному, в ньому жила Леся Українка, як писала “Стародавню історію” Леся Українка, як була ще зовсім молодою дівчиною, то вчила свою молодшу сестру. Перед тим як починати вчити її історії, Леся Українка звернулася до звісного історика, свого дядька Михайла […]...

Андрій Любка – Якщо жити, то жити сповна Якщо жити, то жити сповна. На годиннику двадцять по восьмій. Їсти виключно з леза ножа Уже не понтово. Осінь Тим часом зникає. Чадить Жовте листя. Зникають каное, Відпливаючи в водну блакить. Втеча з ковчега Ноя Цілком імовірна, хоча Тут від нас ніщо не залежить. Одним словом, ранкова сльота Западає в свідомість. Нежить Непокоїть і далі. […]...

“Слово, моя ти єдиная зброє… ” (Леся Українка) (1 варіант) Багато всього сказано про незабутню Лесю Українку, але хіба ж можна сказати все про цю неординарну й цікаву особистість? Хвору й слабосилу дівчину, яка страждала на туберкульоз кісток, І. Я. Франко називав “трохи чи не поодиноким мужчиною на всю соборну Україну”, схиляючись перед її мужністю жити. Понад усе любила Леся Українка рідну землю, страждала через […]...

“Слово, моя ти єдиная зброє… ” (Леся Українка) (2 варіант) Лариса Петрівна Косач чи, як вона більше відома, Леся Українка, була дійсно великою жінкою. Поетеса, драматург-новатор, публіцист, критик, громадський діяч – і це лише мала частина її обдарувань. Леся Українка була першою серед тих, хто розпочинав нову українську літературу, хто прагнув вивести її на світовий рівень, позбавивши ознак хуторянства, замкненості. Проте ця жінка особлива не […]...

Леся Українка. Біографія для дітей у початковій школі (1-3 клас) Леся Українка Біографія для дітей у початковій школі (1-3 клас) Дитинство. Перші кроки. 1871 рік для української літератури дуже знаменитий. Цього року народилася Леся Українка, що згодом за словами Івана Франка, стала чи не наймужнішим поетом на всю Україну. Народилася Леся Українка 25 лютого в Новгород – волинському, в славній родині косачів (Лариса Петрівна Косач […]...

Леся Українка – ВІРШІ ПОЗА ЗБІРКАМИ У цьому розділі представлені в хронологічному порядку поезії Лесі Українки, надруковані після 1902 р. у різних виданнях (в основному періодичних) та опубліковані після смерті поетеси за автографами. Переважна більшість неопублікованих за життя Лесі Українки творів друкувалася за автографами протягом 1945 – 1947 pp. і була зібрана, зрештою, у виданні: Леся Українка. Неопубліковані твори. Львів, вид-во […]...

Леся Українка – Біографія (СКОРОЧЕНО) Леся Українка Справжнє ім’я – Лариса Петрівна Косач (1871-1913) Народилася 25 лютого 1871 в місті Новограді-Волинському. Вчилася у приватних учителів. У 6 років почала вчитися вишивати. 6 січня 1880р. дуже застудилася, початок тяжкої хвороби. Влітку 1883 року діагностували туберкульоз кісток, у жовтні цього ж року видалили кістки, уражені туберкульозом. У грудні Леся повертається з Києва […]...

Леся Українка – Мріє, не зрадь! Мріє, не зрадь! Я так довго до тебе тужила, Стільки безрадісних днів, стільки безсонних ночей. А тепера я в тебе остатню надію вложила. О, не згасни ти, світло безсонних очей! Мріє, не зрадь! Ти ж так довго лила свої чари в серце жадібне моє, сповнилось серце ущерть, вже ж тепера мене не одіб’ють від тебе […]...

Леся Українка – життя і творчість Реферат на тему: Леся Українка – Життя і творчість Справжнє ім`я Лариса Петрівна Косач. Народилася 25 лютого 1871 року в м. Новгороді-Волинському, в сім`ї повітого службовця – юриста Петра Антоновича Косача, та відомої української письменниці Олени Пчілки. У зв`язку з переведенням Петра Косача по-службі родина мешкала в Луцьку та Ковелі, а з 1882 року постійним […]...

Ти говориш що кохатимеш вічно Ти говориш що кохатимеш вічно, Ти говориш що забрав мою душу, Ти говориш що вона відлітає, І ти вже знаєш що я не кохаю, Твій погляд стає жорстоким, Твоє серце бється скоріш, Відчуваю що хочеш сказати мені якусь підлість, І звучать з вуст ці слова: “Ти кохаєш його і я знаю, за це тебе довіку […]...

Леся Українка – “Великеє місто. Будинки високі… “ Великеє місто. Будинки високі, Людей тих – без ліку! Веселую чутно музику. Розходяться людськії лави широкі, Скрізь видно ту юрбу велику. І все чужина! ох, біда самотному У місті широкім! Себе ночувать одиноким! І добре, хто має к багаттю чийому Склонитися слухом і оком. То ж добрії люди мене привітали В далекій країні, Там друга […]...

Леся Українка на Західній Україні Реферат На тему: “Леся Українка На Західній Україні” Лариса Петрівна Косач, в одруженні – Квітка, відома читачам як Леся Українка. Народилася майбутня письменниця 25(13) лютого 1871 року в Новограді-Волинському і виховувалася в інтелігентній сім’ї. Мати Лесі Українки – Ольга Петрівна Косач, відома на той час українська письменниця Олена Пчілка – мала величезний вплив на доньку, […]...

Леся Українка – “Мріє, не зрадь! Я так довго до тебе тужила… “ Мріє, не зрадь! Я так довго до тебе тужила, Стільки безрадісних днів, стільки безсонних ночей, А тепера я в тебе остатню надію вложила. О, не згасни, ти, світло безсонних очей! Мріє, не зрадь! Ти ж так довго лила свої чари В серце жадібне моє, сповнилось серце ущерть, Вже ж тепера мене не одіб’ють від тебе […]...

Леся Українка – Леся Українка – Камінний господар (4) Оселя командорова в Мадріді. Опочивальня донни Анни, велика, пишно, але в темних тонах убрана кімната. Високі вузькі вікна з балконами сягають сливе до підлоги, жалюзі на них закриті. донна Анна у сивій з чорним півжалобній сукні сидить при столику, перебирає в скриньці коштовні покраси і приміряє їх до себе, дивлячись у свічадо. Командор (увіходить) Чого […]...

Леся Українка Леся Українка Доля дуже рано навчила Лесю Українку мужності. Вона змушена була змагатися з тяжкою хворобою, що вразила її ще в дитинстві, зробила недосяжною її блискучу музичну кар’єру і мучила поетесу всі подальші роки. Проте оця ще дитяча зневага до фізичного і душевного болю супроводжувала Лесю Українку все її життя. У несприятливій для повнокровного розвитку […]...

Іван Андрусяк – так буває вічно і ніколи Так буває вічно і ніколи Сонний дим на землю опада Золотих хмарин ламкі околи Сонця кров солом’яно-руда Так перетинаються і терпнуть Ніби виливаються з юрби Голосів подаленілі верби Поцілунків темні голуби Так живуть як до життя прирослі Дні і ночі солоду і крил І роса для них пелюстки носить І осанну лебедить ковил І ніхто […]...

Леся Українка – Мрії (Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло)) У дитячі любі роки. Коли так душа бажала Надзвичайного, дивного, Я любила вік лицарства. Тільки дивно, що не принци, Таємницею укриті. Не вродливі королівни Розум мій очарували. Я дивилась на малюнках Не на гордих переможців, Що, сперечника зваливши, Промовляли люто: “Здайся!” Погляд мій спускався нижче. На того, хто розпростертий. До землі прибитий списом, Говорив: “Убий, […]...

“Жити хочу! Геть думи сумні!” Життєве кредо Лесі Українки Найширше, всенародне визнання Леся Українка здобула як поетеса, її ім’я увійшло в свідомість багатьох поколінь як символ мужності й боротьби. У творчості кожного письменника важливо визначити два головні аспекти: зміст і характер написаного та місце і роль його в історії літератури. Для аналізу творчості Лесі Українки це особливо суттєво, бо за ідейно-художнім змістом та значенням […]...

Леся Українка – Хотіла б я піснею стати (Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло)) Хотіла б я піснею стати У сюю хвилину ясну. Щоб вільно по світі літати, Щоб вітер розносив луну. Щоб геть аж під яснії зорі Полинути співом дзвінким, Упасти на хвилі прозорі, Буяти над морем хибким. Лунали б тоді мої мрії І щастя моє таємне, Ясніші, ніж зорі яснії, Гучніші, ніж море гучне. Критика, коментарі до […]...

Леся Українка – Лісова пісня (Стислий переказ, дуже скорочено) ЛЕСЯ УКРАЇНКА ЛІСОВА ПІСНЯ (Стислий переказ, скорочено) Драма-феєрія в 3-х діях Пролог Старий ліс на Волині, дика і таємнича місцина. Початок весни. З лісу вибігає “Той, що греблі рве”. Вік перемовляється з потерчатами та Русалкою, яка нагадує йому про своє кохання, дорікає зрадою. Водяник сварить Русалку, що вона водиться з облудливим чужинцем. Він тільки зводить […]...

Леся Українка – геніальна донька українського народу Реферат на тему: Тема уроку. Леся Українка – геніальна донька українського народу. Мета. Збагатити знання учнів про Лесю Українку, підвести їх до цілісного уявлення про неї як людину, митця, громадянина. Удосконалювати навички виразного читання і мовлення. Розвивати мислення за допомогою логічних операцій узагальнення, аналогії та ін. Виховувати інтерес до знань. Обладнання. Портрет Лесі Українки у […]...

Леся Українка – до натури Натуро-матінко! я на твоєму лоні дитячі радощі і горе виливала, І матір’ю тебе я щиро звала, З подякою складаючи долоні. Ти іскру божую збудила в моїх грудях; Надія, – їй же першу пісню я співала, – Мені провідною зорею стала, І з нею буду я добра шукати в людях. Коли ж почую я, що промінь […]...

Леся Українка – Північні думи Годі тепера! ні скарг, ані плачу, Ні нарікання на долю, – кінець! Навіть і хвилю ридання гарячу Стримать спроможусь. Нестиму вінець, Той, що сама положила на себе. Доле сліпая, вже згинула влада твоя, Повід життя свого я одбираю від тебе, Буду шукати сама, де дорога моя! Мрії рожеві, тепер я розстануся з вами, Тихо відводжу […]...

Давня весна (скорочено) – Українка Леся Була весна весела, щедра, мила. Промінням грала, сипала квітки. Вона летіла хутко, мов стокрила, За нею вслід співучії пташки! Все ожило, усе загомоніло – Зелений шум, веселая луна! Співало все, сміялось і бриніло, А я лежала хвора й самотна. Я думала: “Весна для всіх настала. Дарунки всім несе вона, ясна. Для мене тільки дару не […]...

Задивляюсь у твої зіниці текст.

Ви зараз читаєте: Ні! Я жива, я вічно буду жити… (Леся Українка)

« Аліна Міщук – На столі горнятко чаю

Становление личности в эпохе (Образ боярыни Волковой по роману “Петр Первый”) »

Related posts: