Німі монологи
Чи то до себе я звертаюсь?
Чи до когось?
Чи почує мене хто,
Чесно я собі зізнаюсь?
До чийогось серця,
Слово донесу,
Мені принесли сум,
А я радість Віднесу.
Закрию у коморі всі нещастя!
А ви б хотіли щастя?
Щоб воно, лізло вам в вікно,
Й щоб його, багато так було,
Щоб не знали де його садити,
Й ненароком його не зачепити,
Аби не втекло, і щоб у вас,
Весь час жило…
Але ж, так ніколи не буває,
Щастя порівну на всіх,
Чомусь не вистачає…
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Павло Мовчан – Монологи 1. Я йшов навпрост, підламувались кроки, Мене змивали з хатніх шиб глибоких, І двері відчиняли, щоб вивіявся дух, І дмухали на слід, щоб швидше той потух. Вигнанцеві шляхи підводяться угору, За ним стає стовпом неперемлілий порох, За ним… За ним – стіна, За мною – прірва чорна І тиша ночетворна. В сувої полотна, у смоляні […]...
- Внутренние монологи героев как средство психологического анализа в романе Л. Н. Толстого “Война и мир” Лев Николаевич Толстой является непревзойденным мастером в искусстве психологического анализа души человека. Наиболее ярко этот феномен писателя проявляется в его великом произведении – романе-эпопее “Война и мир”. В героях романа мы видим реальных людей с близкими нам чувствами и переживаниями. Н. Г. Чернышевский отмечал основные принципы мастерства Толстого: “Внимание графа Толстого более всего обращено на […]...
- Внутренние монологи героев как средство психологического анализа в романе Л. Н. Толстого “Война и мир” (1) В романе-эпопее Л. Н. Толстого “Война и мир” широко представлены все формы психологического анализа состояния героев: портреты, речь и поступки героев, пейзаж, внутренние монологи и др. Остановимся подробнее на последнем художественном приеме где ярче всего проявляется мастерство писателя передавать тончайшие переживания, что и дало повод Н. Г Чернышевскому назвать эту сторону таланта Толстого “диалектикой души”. […]...
- Іноді ..іноді, Неймовірно хочеться, щоб ти до мене прийшов, Нехай навіть просто на чай. Ось так випадково, не попередивши, ненароком. Базікав про те, як нове щастя знайшов. Просив: “ну не перебивай”. І мені залишається тільки мовчати, дивлячись як остигає твійчай. І начебто ситі спілкуванням сповна, Але знову слова, пропозиції невпопад, Ти не знаєш, Але після цих […]...
- В неї червона ниточка на зап’ясті – Катерина Бабкіна В неї червона ниточка на зап’ясті, Блиск для губ на смак як сухе вино І стільки дрібниць в кишенях, і всі на щастя. Якщо вночі вікно залишити навстіж – Вересень прийде і всядеться в це вікно. Якщо вночі залипати надовго з другом, Якщо писати пальцем ім’я на склі І витирати, спадає якась напруга. Ранок виходить […]...
- Дмитро Павличко – “Як би я знав, де ти живеш… “ Як би я знав, де ти живеш, Дивився б крізь вікно знадвору, Як ти виходиш із одеж, І входиш в мрію снів прозору. Я там стояв би цілу ніч, Щоб знову бачити, як вранці Злітає сон із твоїх віч, І ти встаєш в прозорій тканці. Та я не знаю… Не дано, Бо ми з тобою […]...
- Надя Ковалюк – Як часто я задумуюсь над тим Як часто я задумуюсь над тим, Чи є на світі люди незамінні… Якщо немає, то з яких причин Я згадую про тебе щохвилини? Людське життя – найбільше із чудес, Це подарунок, з чорно-білим бАнтом, Та хтось післав любов нам із небес, Щоб на землі її коронувати… Ми бігли стрімголов в її полон І піднімали білий […]...
- Павло Мовчан – Моє вікно Моє вікно. Перекреслене рамами. Обплетене вітами яблунь, Обліплене листям. Воно З шматками блакиті Склом облите. На ньому, мов шаблі, Танцюють блискавки дзвінколезі. Йому належить Через квадрати Світло цідити в кімнату, Вихлюпувать з сірих стін Все темне на вулицю. Моє вікно – то кін, Де я роль головну виконую. Я часто бачу, як воно плаче І […]...
- Тіна Карабанович – Лист про “нас” Я вже як чарівниця, що пише записки божевільно. Наступні місяці принесли грози і дощі, так сильно, що аж шиби тріскотіли. Тими вечорами я часто пила чай і гладила кота, дивлячись у вікно… а там спалахували блискавки одна за одною. Горіло небо і плакало, та я не могла дихати рівно та тихо. Ковтала просто те повітря. […]...
- Скарб (скорочено) – Староженко Олекса Жили собі чоловік та жінка. Усього в них було доволі. Свого сина єдиного вони шанували й пестили, особливо мати. Усе, що забажає, виконували, не давали й пилинці впасти. Доріс Павлусь до парубка, зробився гладким та опецькуватим, тільки руки в нього білі й ніжні, бо ніколи роботи не знали. Чоловік картав жінку – навіщо такого лінивого […]...
- Нумо в ліс чи в поле з суєти мізерної – Підсуха Олександр Нумо в ліс чи в поле з суєти мізерної, До дубів дніпровських, тиші крайозерної, Де первісне небо і луги первісні, А з куща калини – солов’їна пісня. Там для серця знайдем втіху і розраду… А знайшли – зажуру і гірку досаду. Під кущем калини – голопупі “містери”, Солов’ї поглухли, бо ревуть транзистори. Хто вони, і […]...
- Життя Життя чудове, … … .правда!? Але не весь час, не завжди Воно заводить нас в оману, Що ми одні, що назавжди… … . Це щастя і цей успіх буде, Як раптом, звідкілясь взялися сльози, І взявся страх, неспокій і турботи. Вже все не так Вже все змінилось ми, вони… Ніхто не знає де? що? і […]...
- Дмитро Павличко – “На мене дивиться вікно… “ На мене дивиться вікно – Щось рідне в погляді сумному, Так ніби я забув давно Свій молодечий образ в ньому. Так довго я дививсь колись На те вікно щодня й щоночі, Що в золоті шибки влились Жадні тебе юначі очі. Тебе нема. Ця дивина Мене також колись поглине. Ось я вже сам з твого вікна […]...
- Семенко Михайль – Я сам Ви розумієте? – Я не можу спать. Ви знаєте? – Я ночі не сплю! Мій мозок – символічний автомат. Я пишу грамоту королю. Місто стихне погасаючим сном,- Я звертаюсь до незнаних – вас, Останній трамвай продзвенить за вікном, Тоді надходе передзначений час. І заколишеться тінь силуетом міцним, І забушують повстання в гарячій голові. Я даю […]...
- Іван Андрусяк – зоря як дичина пройде поміж рядами Зоря як дичина пройде поміж рядами Судини і кістки полуда і лайно Ти вибереш вікно як пам`ятку для дами А дама не прийде і лишиться вікно Гортанна тінь руки на чорному фіранку Кому її віддам сьогодні уночі Одягнуті мерці не в патоку а в рамку Я нині сам піду провідати мерців Опуклі від стіни відчалять […]...
- Що ж таке щастя? (за оповіданням “Скарб”) Здавна люди замислювалися над тим, що таке щастя. Дехто мріє про пригоди й подорожі, хтось хоче мати вірних друзів, мрія деяких – бути відомим спортсменом, співаком або стилістом, деякі мріють про красиве вбрання, сучасну техніку, модні розваги. Історія Павлуся з оповідання О. Стороженка “Скарб” показує, що неробство й сите життя – це ще не щастя. […]...
- Марта Тарнавська – Будь зо мною Люблю тебе я давно, ти – світу вікно, Ти – радість і жаль, ти – сміх і печаль. Ходім у край наших мрій, коханий мій, До зір аж ходім, там вічний наш дім. Любов – життя наснага і джерело, В любові зустрічаймо добро і зло. Яке ж бо радісне наших серць злиття: Будь зо мною […]...
- Богдана Лапченко – Вчорашнє сонце висушило сльози Вчорашнє сонце висушило сльози, До річки йти не хочеться мені. А гратися ми й поодинці можем, Лише тепер із іншими людьми. Притулку не проси – чужі не впустять, Хоч стукай їм у двері, хоч в вікно. А скільки ж є на світі душ-відпусток, Що сіють в людях доброти зерно! Не гублячи свої думки у світі, […]...
- Тихо чекаю чуда Я не розумію чому, Всю ніч поринаю в зорі, Чому поринаю в думки, У ріки, у море, у гори… Я не розумію чому, Так боляче груди стискає, Та щастя приходить в ту мить І серце моє співає. Хоча… мабуть це через тебе, Пишу я оці пісні і бачу блакитне небо… А зараз лиш білі сніги […]...
- Герасим’юк Василь – Неправда, що деспот засліпить поета Неправда, що деспот засліпить поета, Й поета, який прикривав Криваву стіну, як барвиста верета, Бо в того поета у грудях трепета – Він душу чужу вколисав. Невже не посмів ну хоч раз, ненароком У день зазирнути живий, Почути прокляття за маршовим кроком? Продажний поет може бути пророком Лише у вітчизні своїй....
- Іван Вовчок – На смертному одрі Прощатись важко, але як без цього – У всіх нас час спливає непомітно, А мій вже сплив, – та це нічого, Надіюсь, що в кінці побачу світло. До тих хто поруч, першими звертаюсь, Бо перед вами я у вічному боргу, Не завжди правильно чинив, у цьому каюсь, Можливо й покидаю зараз вас тому. Кохана моя, […]...
- Розчарування Дияволе, звертаюсь у думках до тебе, Готовий себе принести я у жертву, Як вештаюсь, ти знаєш серед неба, Та чи потрібно душу мою мертву?… Так, думок я бачу гріховний зміст, Ти тільки вивільни з душі любов, І збудую в поміч, лише тобі свій міст, Підпишись, і залиши свою ти кров… Тобі подарую усі земні багаття, […]...
- Твір-відгук на новелу “За мить щастя” Кохання такої сили, що підносить над реаліями життя. Так, за це покладена смерть, але мить щастя коштує того, щоб ні про що не жалкувати. Ця розповідь – неначе ключ до розуміння філософії Олеся Гончара, його прагнення до ідеального, до свободи. Як письменник, він розумів, що абсолютна свобода можлива лише у сфері почуттів, бо лише вони […]...
- Антонич Богдан-Ігор – до музи 1 Навіщо ти прийшла до мене Й застукала в вікно? Навіщо серце б’є шалене, А думка з ним водно. Навіщо ти прийшла до мене, Веселкою заблиснула в вікні? Навіщо серце ти шалене В ці безпросвітні будиш дні. 2 Тисяча питаннів падає на наші уста, Тисяча шляхів навхрест лягає нам під ноги, Тисяча зірок свої вказує […]...
- Семенко Михайль – Геніальна поезійка Я сьогодні чергував удень І проминув лілові хмари Що після грому І замість того щоб привітать прекрасне В той мент море Я будував храми. У вікно я бачив золоті плями і срібні блиски Що впали в бухту Пастель олія акварель в моїй душі скипли А захід тухнув Дощ пройшов Якось несміливо зникли незадоволені хмари Танучим […]...
- Олена Багрянцева – Знали стіни мою історію Знали стіни мою історію. В синіх килимах холод плив. І звивались в німій агонії На віконницях крапки злив. Шепотілися мідні дзвоники. В кранах тихо текла вода. І дивилася з фото скромно так Мила мама – ще молода. Знали стіни – і вже не квапились. В синіх човниках холод плив. І любов, що колись тут трапилась, […]...
- Аліна Ольхович – дівчинко, себе цим не приспиш Дівчинко, себе цим не приспиш: “мені начхати, з ким Ти спиш і дниш; кого годуєш; з ким грішиш; Додому швидко чи біжиш; чи топиш в молоці гашиш; Від джазу плачеш чи скулиш”. Як б*єш мовчання сотень тиш: “мені начхати, з ким Ти постіль ділиш, сон, куліш; нагострений чи в Тебе ніж; Чи Ти сьогодні їй […]...
- Василь Стус – I поблизу – радянський сад I поблизу – радянський сад, Будова й роздуми в маруді Про довгу чергу самозрад. Я кочегарю в халабуді. Ставок тьмяніє, наче ніч, Розлита й вигускла до ртуті. Так добираються до суті Душі? доходять протиріч Із розумом? Iдуть на шпиль Тремкого молодого горя? Як вечір душу розпросторив. Як сяє антрацитний біль Із темряви. Немов відьмак – […]...
- Трішки щастя Все видерто живцем!… Ніякої довіри, почуттів, Мене поранено ножем І збито на мені весь гнів… Навіщо це??? Напевне заслужила… Проте, нічого У мені є сила! Я знаю! Зможу все забути І зовсім я не хочу чути Твоїх пісень, І слів, і звуків І дотик твоїх сильних рук… Не допущу собі я мук! Я буду сильна, […]...
- Василь Стус – Вертання Перерізане світлом вікно Вулиці – біле по білому Аж до болю. Насип. Далеке шосе. Машини. I небо вологе – над. Шлях у себе: Вабить (уже закритий), Відкривається (на розлуці). Темінь. Шукай. Що там? Сніг, Бором – кукурудзиння. Досвітні таємниці. Терикон. Смердюча річка Глибом випахла. Нехитрі подорожі Ставком. Дитяча зверхність, Невимовлене зріднення З кригою, з вітром. […]...
- Тобі Тобі єдиному себе бажала Тобі себе я залишала Тобі все кохання віддавала Тобі… тобі… тобі Ти знай що ти життя моє Ти знай що тебе лише кохаю Я все про тебе мрію І з тобою шаленію З тобою мені легко і не нудно Мені весело та смішноЗ тобою шаленію я дурію Мені так хочеться щоб […]...
- Світлана Костюк – Ми знали і розуміли, що всі ми – смертники Ми знали і розуміли, що всі ми – смертники… Ще більше скажу, що страшно насправді на смерть іти… Під кулями снайпера впасти, але не зламатися, Бо скільки, скажіть, вже можна всього боятися… Святі небеса назустріч пливли херувимами… І Ангели в першій колоні у крок із загиблими… Хтось скаже опісля, що всіх нас, мовляв, підставили, А […]...
- Олена довганюк – Майнуло знов минуле за вікном Майнуло знов минуле за вікном. І вже не ріже, як колись давно Той холод, що проймає до кісток, Той страх, що зупиняє кожен крок. У рамках до сих пір закуті Згадали ми шляхи забуті. Що казати, що робити? – Не знали ми, як далі жити. Що нас наступної чекає миті, Сліпі чекатимемо тьмою вкриті. Ми […]...
- Це було мов сон Це було мов сон, я не міг повірити, що це стається зі мною… Я нагодував ангела прямісінько з своїх великих долонь… Так пекуче, як вогонь, запалилося щось в моїй душі. Миттєве, як іскра. Водночас протяжне, мов світлові роки. В мене великі долоні. Я складав їх одна до одної, щоб зробити поглибшу ємкість. Туди помістилося багато […]...
- Вірш Миколи Руденка – Найважча робота Натомлена душе моя, не дрімай – Нікому не дай тебе. душе, приспати. Струмочок життя не до прірви тримай І не до болотної греблі-загати. Струмочок життя… Де увірвешся ти, Щоб, випаром ставши, полинути в небо? Натомлена душе, сягай висоти – Бо тільки вона є домівка для тебе. Хай кажуть, що ти ефемера, нехай Тебе не відчути […]...
- Ольга Анцибор – Жіноче щастя Я жіночого щастя краплинку Вкрала в долі чи просто взяла. Я на віях сльозинку-перлинку Обережно і ніжно несла. Так боялась на землю зронити Під безжалісні ноги чужі, Так боялась її загубити, Бо ж сльозинка – частинка душі. А душа моя росами вмита, А душа, як пташина мала, Лихом шарпана, долею бита, Так їй хочеться щастя […]...
- Микола Луків – Не повертайтесь на круги своя Не повертайтесь на круги своя, Нічого це, крім болю, не приносить. Але душа не вірила, і я Таки поїхав. І для мене досить. Я те містечко пішки обходив. Я знав його, як власний досвід знають. Звучав для мене голубий мотив Далеких днів, які не забувають. А потім я постукав у вікно, І вийшла ти, і […]...
- Валентина Капшук – Прокинулась серед щасливих лиць Прокинулась серед щасливих лиць, Вітали день вони, не поспішали, Вони жилИ в цю саму мить, Образ та відчаю не знали.. Прокинулась і світло зустрічає, Кристали мрії втілились в життя.. Сьогодні наймиліший ранок, з чаєм, І джазова мелодія буття.. Навпроти найрідніші очі маю, Вітання..нОвий день для відкриттів! Це найщиріше моє щастя, знаю, І не соромитимусь більше […]...
- Микола Руденко – Що сталося? Що сталося? Чи Сонце другим боком Зненацька обернулось до людей? Вони на себе ніби ненароком Сьогодні подивились іншим оком,- Пробилось вільне слово із грудей. Хто покрутив оту небесну прядку, Нитки з якої тягнуться до міст?.. Словник той самий, та не в тім порядку Слова стоять,- немов на іншу грядку Зернятко впало і пішло у ріст. […]...
- Глибоке безпам’ятство… – Ірина Саковець Глибоке безпам’ятство наче бездонний Тартар. Ні кроку з цієї дороги: впадеш ненароком. Пильнує тебе всевидюще стосонячне око, І час по узбіччях каміння своє збирати. І час для покути гріхів – хороводи тіней Прозорі тепер, як сумління мерця й немовляти. До тіла твого – чистотіл, подорожник і м’ята. Між ребер твоїх – рятівні корінці прозріння: Все […]...
Ой летила стрела.