“О рідне слово, хто без тебе я?” (Д. Павличко)
Справедливо говорять, що біографія поета – у його віршах. Із поезії Дмитра Павличка справді можна дізнатися про життєвий шлях, становлення характеру, про погляди та переконання чи не більше, ніж із підручників, монографій, досліджень, де йдеться про цього талановитого поета.
Народився Дмитро Павличко, пригадує мати, “коли копати картоплю з батьком йшли вони”. Майбутньому поетові “тверда земля була за ліжко, шорсткий киптар за пелюшки”. Доля судилася Дмитрові така, як і всім українцям: нужда, тяжка праця, бідненька освіта –
В одному з ранніх віршів “Дві ялинки” йдеться про те, як у передноворічний вечір хлопчик продає ялинку, бо ж “треба купить бараболі матері хворій своїй”.
Та ось – вересень 1939-го. Звичайно ж, “син простого лісоруба” з радістю і надією зустрів його. Певна річ – не міг він тоді бачити, знати, що приніс він Західній Україні й депортації, арешти, колгоспи. Які ж зміни він відчув на власній долі? Школа рідною мовою. Українські книжки. А далі – університет.
Підріс, як пагінець із землі,
Звичайно, багато за що можна дорікнути поетові в ті роки. Та втримала його на крилі совісті любов – справжня синівська, не показна і не фальшива любов до України, до рідного народу, його історії, його мови.
У дитячому серці жила Україна –
Материнські веселі і журні пісні,
Та за мову мужицьку не раз на коліна
Довелося у школі ставати мені.
Непокривлену душу хотіли зламати,
Та лишилися тільки болючі киї,
Наді мною ночами відплакала мати,
Я ж не зрікся ні мови, ні пісні її.
… І в час, коли багато хто боявся повороту до старого й обережно промовчував, Павличко у вірші “Коли умер кривавий Торквемада” відтворює дух страху, непевності, нерішучості, який панував у країні.
Надто вже прозорою була алегорія, щоб її не зрозуміли… Та ще якби ж то сам “Торквемада”! А то й ряд “крамольних” віршів про мову, віршів, що відверто суперечили офіційній політиці сколонізованого народу.
“Ти зрікся мови рідної… “, “Якби я втратив очі, Україно… “, “О рідне слово, хто без тебе я?..”, “Лист до одного знайомого в справах філологічних… “. Для Павличка мова – то найцінніший скарб, з яким ніщо не може зрівнятися. У народі прийнято вважати Найбільшою цінністю зір. Кажуть: бережи, як зіницю ока, або – як око в лобі. Павличко ж у сонеті “Якби я втратив очі, Україно”, пише, що, осліпнувши, міг би жити:
Мені і в непроглядній пітьмі днів
Твоя лунала б мова солов’їна.
Та вся природа зі своєю красою не замінить співу, мови, втрата її – “ото була б загибель – смерть моя”,- признається поет.
Павличкова ліра тяжіє до загальнолюдських проблем у їх найгостріших суперечностях, контрастах. Добро і зло, любов і ненависть, пелюстки і леза, світло і пітьма – Павличко розмірковує над цими вічними тезами, розповідає про них у точних і вишуканих образах.
Потрясаюче сильно звучить вірш “Голгофа”, в якому з глибини віків проступають трагічні долі гнаних, засуджених, ображених невірою, розп’ятих – Овідій, Джордано Бруно, Ян Гус… Мученицька смерть – це, звичайно, страшно. Але ще страшніше, коли народ байдуже дивиться на страту:
… знімають ката
З охрестя справедливої ганьби,
І ждуть в мольбах, що він от-от воскресне.
І тут на перший план виходить ганьба народу, який боїться навіть тіні мертвого ката. Та ще більша ганьба, коли іменем цього ката чинилися нелюдські злочини – а його колишні підручні намагалися реанімувати вже як не його, то його справи. Вражаюче звучать рядки вибухової сили:
Одна Голгофа споконвік була.
Розбійник і творець висіли поруч,
І в темряві не розрізняли їх.
Та ми повинні бачити при світлі,
Де вбитий бог, а де всесвітній хам,
Що перед смертю розпинав народи.
Під віршем підкреслено стоїть дата: 1969 рік. Ідеться про трагедію чеського і словацького народів 1968 року.
Як і кожний справді самобутній поет, Дмитро Павличко сприймається читачами неоднозначно. Є в нього речі, які несуть на собі аж надто виразні прикмети часу, як от “славослов’я” вождю революції, але, за словами Анатолія Шевченка, “не можна не захоплюватися цією яскравою особистістю, цим невтомним будівничим нашого духовного життя, цим полум’яним громадянином рідної землі”.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- “О рідне слово, хто без тебе я?” (сонети Дмитра Павличка про рідне слово) Багато творів поета Дмитра Павличка присвячено проблемам розвитку української національної культури, історії, мови. Він починав навчання в польській школі, де українська мова, рідна для Павличка, була заборонена. Гіркоту зневаженої гідності виллє поет пізніше у віршах: “За мову мужицьку не раз на коліна довелося у школі ставати мені… ” З дитинства у нього любовне, бережливе, трепетне […]...
- “О рідне слово, хто без тебе я?” (За творчістю Дмитра Павличка) Що відрізняє одну націю від іншої? Насамперед, мова, національний характер, звичаї. Отже, втратити мову та традиції свого народу – значить втратити себе. Це дуже важлива думка, яку, серед інших, намагався донести до нас талановитий поет Д. Павличко. Любов до рідного слова відкрилася в юнакові ще з дитинства. За його власними спогадами, він був єдиною україномовною […]...
- Поетичне вираження глибокої любові до рідної мов (за поезією “О рідне слово, хто без тебе я?”) (4 варіант) Хто голодував, той ніколи не викине в сміття шматок хліба. Хто пройшов пекло війни, не буде співати гімнів кривавому богу Аресу. Кому затикали рота, відбираючи останній скарб, рідну мову, ніколи не забуде цього, він, як дзвонар у набат під час пожежі, буде скликати людей до захисту рідного слова. Таким дзвонарем є Дмитро Павличко. Син лісоруба, […]...
- Поетичне вираження глибокої любові до рідної мов (за поезією “О рідне слово, хто без тебе я?”) (1 варіант) Українська земля дуже часто народжує талановитих людей, бо сама є дуже щедрою. Серед них багато артистів і художників, письменників і поетів. Усі вони дуже люблять і поважають свою Батьківщину, намагаються своєю працею принести їй якнайбільшу користь, прославити її. їхня талановитість розкриває перед ними двері у широкий світ, де збирається увесь бомонд. Але, на диво, українці […]...
- Поетичне вираження глибокої любові до рідної мов (за поезією “О рідне слово, хто без тебе я?”) (3 варіант) Летить над просторами нашої рідної землі щира українська пісня, зігріваючи душу та бентежачи серце; від краю до краю чутно знайомі до болю мелодійні звуки. Це – українська мова. Від неї не може відцуратися справжній патріот, її не може забути той, хто хоч раз у житті почув її чудові переливи. Тому не треба чому дивуватися, що […]...
- Поетичне вираження глибокої любові до рідної мов (за поезією “О рідне слово, хто без тебе я?”) (2 варіант) Кожна людина, на мій погляд, яка любить свою Батьківщину, піклується про розвиток рідної мови. Це і не дивно, адже ми розуміємо, наскільки це важливо для нашого суспільства. Вірні патріоти мріють про подальший розвиток своєї країни, мріють побачити її наймогутнішою серед інших країн світу. А якщо країна не має власної мови, то гріш їй ціна. Це […]...
- Мова – найцінніший скарб нації (за поезією “Рідне слово”) П. Куліш як поет і патріот українського народу багато значення надавав мові. Багато хто навіть у XIX сторіччі вважав, що ця мова придатна тільки для побутового вжитку, що вона є звичайнісіньким діалектом російської мови, на якому спілкуються малоросійські чи південноросійські селяни, прості люди. Але Шевченко довів, що нею можна творити поетичні шедеври. П. Куліш продовжує […]...
- Коротко про “О слово рідне! Орле скутий!..” (1909) Літературний рід: лірика. Жанр: ліричний вірш. Вид лірики: патріотична. Провідні мотиви: любов до рідної мови і заклик до її збереження. Віршовий розмір: ямб. Літературознавці про вірш. У збірці “Будь мечем моїм… ” О. Олесь, розвиваючи традицію Т. Шевченка та Лесі Українки, гостро порушує проблему рідного слова, щиро захоплюється ним і нищівно картає колонізаторів, які […]...
- Олександр Олесь – О слово рідне! Орле скутий!.. (АНАЛІЗ) Аналіз твору Олександр Олесь “О слово рідне! Орле скутий!..” 1909 р. Літературний рід: лірика. Жанр: ліричний вірш. Вид лірики: патріотична. Провідні мотиви: любов до рідної мови і заклик до її збереження. Віршовий розмір: ямб. Літературознавці про вірш. У збірці “Будь мечем моїм… ” О. Олесь, розвиваючи традицію Т. Шевченка та Лесі Українки, гостро порушує проблему […]...
- Твір на тему: Мово рідна, слово рідне Мово рідна, слово рідне… Мово моя материнська, Квіти в душі й на устах. Ти – мій рушник український, Ти – моя доля, мій шлях. / І. Чернецький / Україна, український народ, українська мова! Які величні, незрівнянні ні з чим поняття! Україна, як і українська мова, мають свою історію. Україна… В одному цьому слові бринить жмуток […]...
- Критика “О слово рідне! Орле скутий!..” Олександр Олесь Громадянська лірика Олександра Олеся – це відображення особистої позиції поета в суспільстві, його переконань, ідеалів, урешті-решт, це свідчення часу, доби, у яку він жив. Вірш ” О слово рідне! Орле скутий!.. ” (1907 р.) зображує тяжке становище української мови в перші десятиліття XX ст., а також розуміння автором ролі поетичного слова, справжньої поезії в житті […]...
- Аналіз вірша Олександра Олеся “О слово рідне! Орле скутий!..” “О слово рідне! Орле скутий!” – пристрасний гімн рідному слову. Поет прославляє народ, який зберіг рідну мову в страшну годину, “коли він сам стоять не міг”. Слово в поезії О. Олеся може бути мечем і сонцем. Слово – це душа народу і її, душу, можна зберегти, тільки зберігши мову. Вірш “О слово рідне! Орле скутий!” […]...
- Олександр Олесь – О слово рідне! Орле скутий!.. (Характеристика твору) Характеристика твору Олександр Олесь “О слово рідне! Орле скутий!..” “О слово рідне! Орле скутий!” – пристрасний гімн рідному слову. Поет прославляє народ, який зберіг рідну мову в страшну годину, “коли він сам стоять не міг”. Слово в поезії О. Олеся може бути мечем і сонцем. Слово – це душа народу і її, душу, можна зберегти, […]...
- Аналіз “О слово рідне! Орле скутий!..” Олександр Олесь ” О слово рідне! Орле скутий!.. ” аналіз твору – тема, ідея, жанр, сюжет, композиція та інші питання розкриті в цій статті. ПАСПОРТ ТВОРУ Рід літератури: патріотична лірика. Жанр: вірш-медитація (історико-філософське осмислення ролі рідного слова, загалом митця в історичній долі народу). Мотиви: Щире захоплення рідним словом; гнівне картання тих, хто його нищить ізневажає; заклик любити […]...
- Твір на тему: Рідне слово Часто кажуть, що душа народу виражається в слові. Це справді так, бо рідне слово сповнене любові, воно витримало випробування впродовж століть, продовжує жити в душах тих, хто сприймає його не як державну мову, а як щось рідне, материнське, ніжне. А з ніжної душі й слово виринає чисте, свіже, запашне, як лірична українська пісня. Рідне слово […]...
- Пантелеймон Куліш – Рідне слово ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ РІДНЕ СЛОВО Я на сторожі коло їх Поставлю слово. Шевченко Мовчки предки наші в полі, Мовчки спочивають, Тільки чорнії могили 3 вітром розмовляють. Спочивають, дожидають Праведного суду, Що судити Україну Рідне слово буде. Вже судили княжі віча, Панські трибунали, І перевертні гетьмани Ради радували. Радували, – утікала Правда з того суду, Багатились підмовлянням […]...
- Рідне слово – Куліш Пантелеймон Я на сторожі коло їх Поставлю слово. Шевченко Мовчки предки наші в полі, Мовчки спочивають, Тільки чорнії могили 3 вітром розмовляють. Спочивають, дожидають Праведного суду, Що судити Україну Рідне слово буде. Вже судили княжі віча, Панські трибунали, І перевертні гетьмани Ради радували. Радували, – утікала Правда з того суду, Багатились підмовлянням На перелюб люду. Радували, […]...
- Рідне слово (скорочено) – Куліш Пантелеймон Я на сторожі коло їх Поставлю слово. Т. Шевченко Мовчки предки наші в полі Мовчки спочивають, Тільки чорнії могили З вітром розмовляють. Спочивають, дожидають Праведного суду, Що судити Україну Рідне слово буде. Вже судили княжі суди, та правда утікала з тих судів. За маєтки продавалася з радістю воля, насипалися могили – пам’ять про “безголов’я”. А […]...
- Пантелеймон Куліш – Рідне слово (СКОРОЧЕНО) Пантелеймон Куліш Рідне слово (СКОРОЧЕНО) Я на сторожі коло їх Поставлю слово. Т. Шевченко Мовчки предки наші в полі Мовчки спочивають, Тільки чорнії могили З вітром розмовляють. Спочивають, дожидають Праведного суду, Що судити Україну Рідне слово буде. Вже судили княжі суди, та правда утікала з тих судів. За маєтки продавалася з радістю воля, насипалися могили […]...
- Олександр Олесь – “О слово рідне! Орле скутий!..” О слово рідне! Орле скутий! Чужинцям кинуте на сміх! Співочий грім батьків моїх, Дітьми безпам’ятно забутий. О слово рідне! Шум дерев! Музика зір блакитнооких, Шовковий спів степів широких, Дніпра між ними левій рев… О слово! Будь мечем моїм! Ні, сонцем стань! вгорі спинися, Осяй мій край і розлетися Дощами судними над ним. 1907...
- Дмитро Павличко – “Я згадую тебе, хоч ти – переді мною… “ Я згадую тебе, хоч ти – переді мною. Я збуджую в собі неткнутий сивиною Дівочий образ твій – вставай, моя душе, І світло засвіти, і вийди з павутиння Такою, як була, а ти ж була богиня, Володарка моя в прозорім негліже. І справді ти встаєш із пам’яті моєї, Я сліпну, як бджола в глибинах орхідеї, […]...
- Дмитро Павличко – “Я роздягнув тебе в уяві… “ Я роздягнув тебе в уяві, І вивів голу на поля… Як діти, колоски тужаві До тебе бігли віддаля. Твоє чоло було безхмарне, Як свічки лик при поклятьбі, І вибігали з гаю сарни, Аби вклонитися тобі. Горнулися до тебе зела, Дерева, квіти і хліба, Ласкава ти була й весела, Як в сонці річка голуба. До тебе […]...
- “Україно моя, Україно, Я для тебе на світі живу” за поезією Д. Павличка Кожен із нас чув, як таємничо шепотить трава, як сюрчать коники. Кожен чув, як ніжно співає вивільга, як кує зозуля. Саме про це вірші відомого українського поета Дмитра Павличка. Ще хлопцем майбутній поет милувався краєвидами рідного села, в якому мальовничо розкидані білі хатки, оточені рясними садками. Там я знаю кожну стежку, Кожен камінець. Там узяв […]...
- Дмитро Павличко – “Коли до тебе прилечу… “ Коли до тебе прилечу, Засяє в сонці все навкруг, Як після теплого дощу В росі важкій зелений луг. Ти руку покладеш мені На очі, сповнені провин, І риси матері ясні Побачу я крізь пальців плин. Дитинство й ти. Це наче все. Далеко так. Близенько так. Мене до тебе принесе З паперу зроблений літак....
- Дмитро Павличко – “Що я для тебе маю?… “ Що я для тебе маю? Серце! Руки! Уста! Так, моя сумноока, Так, моя золота. Руками тебе обгорну, Поцілунками обів’ю, А серце! А в серце своє Заховаю печаль твою....
- Дмитро Павличко – “Я пригорнувсь до тебе… “ Я пригорнувсь до тебе Серцем і небесами, Плечима пагорбів рідних І доріг поясами. Я пригорнусь до тебе Мислею і землею, Темнотами чернозему І туманами глею. Я пригорнусь до тебе Піснею і яворами, Золотими крильми пшениці, Тінявими ярами. Я пригорнусь до тебе Подихом лісу і полем, Рокотанням козацького маршу, Тарасовим ореолом. Я пригорнусь до тебе Срібними […]...
- Дмитро Павличко – “Я прилітав до тебе… “ Я прилітав до тебе Як бджола До черешні розквітлої Я від сяйва й запаху Крони твоєї Знесилено падав Я сліпнув од радості Квітучого простору І важко було мені Перелітати з квітки на квітку Та ще важче було мені Знати Що ти неосяжна Відкрита для мене Для інших бджіл А також для ос Для джмелів Для […]...
- Дмитро Павличко – “Напав я на тебе раптом… “ Напав я на тебе раптом На стежці посеред степу, Нахлинув, як дощ краплистий, Як виливень буревійний, Липневий джигун-музика, Просяяний блискавками, Співаючий дощ любові. Ти кинулася тікати, А я танцював навколо, Шаліючи від натхнення, Від певності, що нікуди Сховатися ти не годна; На ста сопілках одразу Я грав, щоб тебе зманити, Принадити звуком бурі; А потім […]...
- Дмитро Павличко – “Я бачив тебе сьогодні… “ Я бачив тебе сьогодні Між дівчатками з п’ятого класу. Ти така ж, як вони: Тонесенька стебелина, Навколо якої скакалка Гуде, мов пропелер. Я бачив тебе сьогодні Між невістами молодими. Ти така ж, як вони: Біле чоло у веснянках, Навколо якого світить Ореол материнства. Я бачив тебе сьогодні Між бабусями сивоокими. Ти така ж, як вони: […]...
- Дмитро Павличко – “де ждав я тебе, як свята… “ Де ждав я тебе, як свята Натруджений жде чоловік, Там птахи, дерева й звірята Закохані в тебе навік. Де запах твого волосся Розквітнув, як синій без, Там серце моє вознеслося В сліпучі верхів’я небес. Де я в молодому бентежжі Під руками твоїми горів, Там світять зоряні вежі Найкращих моїх вечорів....
- Дмитро Павличко – “Хочу тебе цілувати. Рятунок… “ Хочу тебе цілувати. Рятунок Є в поцілунках від смерті. Бери Келех негайно, бо звітріє трунок – Більше на нього не буде пори. Це невагомість. Легкі і прозорі Стали печалі й турботи. Земля Нас відпустила. Ми вийшли між зорі, Мов космонавти із корабля. Не відпускай мене. Зоряна пуща Може поглинути. дай же уста! Ти в поцілунках […]...
- Слово матері – святе (за повістю “Слово матері”) (2 варіант) Мати… Чи є у світі найрідніша людина? Вона дала тобі життя, навчила говорити. Вона переживала з тобою болі, раділа твоїм перемогам. Її мудрі поради завжди допомагали тобі. Мати Івана Сметани, помираючи, залишила синові свою останню пораду: “З панами, сину, не водися”. Та Іван ще не був готовий сприйняти слова матері. Згадка про те, що він […]...
- Слово – найдорожчий скарб народу (за віршем М. Рильського “Мова”) Понад три тисячі мов існує на світі, але для кожного народу найближчою і найдорожчою є його рідна мова. Мова – це душа народу, найбільший і найдорожчий його скарб. Ще у сповиточку рідну мову дитина чує від матері, нею перші ніжні слова ласки промовляє. Мова єднає між собою різні покоління людей, вона передається як заповіт, як […]...
- Слово матері – святе (за повістю “Слово матері”) (1 варіант) Повість “Слово матері” талановитого письменника Бориса Антоненка-Давидовича дає нам уявлення про те, як може скластися життя людей, які відцурались свого народу. Відірвавшись від своїх, вони не прибились до чужих і так і залишились назавжди “скаліченими на безвік”. Головний герой повісті – Іван Сметана, син простих селян. Наділений гарними розумовими здібностями, хлопець зумів добре скласти екзамени […]...
- Слово – найдорожчий скарб народу (за поезією “Мова”) (1 варіант) Мови нашої слова – Наче музика жива. С. Пархоменко Мова – велике духовне надбання народу, його гордість. Красу неповторної української мови оспівували Т. Шевченко, І Франко, Л. Українка, П. Тичина, В. Сосюра та інші представники українського славного письменства. Калиновою, солов’їною називали нашу мову поети. Великий український письменник М. Рильський, наслідуючи досвід батька, якого польські шляхетські […]...
- Павличко дмитро – Біографія Дмитро Васи́льович Павли́чко – український поет, перекладач, літературний критик, громадсько-політичний діяч. Народився 28 вересня 1929 р. у селі Стопчатів що на Івано-Франківщині) Початкову освіту здобув у польській школі в с. Яблунів, продовжив навчання в Коломийській гімназії, а далі – в радянській десятирічці. Від осені 1945 p. по літо 1946 р. був ув’язнений за сфабрикованим сталінськими […]...
- Образ України в творчості сучасних українських поетів (Д. Павличко, І. Драч, Б. Олійник, Ліна Костенка) Образ України в творчості сучасних українських поетів (Д. Павличко, І. Драч, Б. Олійник, Ліна Костенка). Доля України, її минуле, сучасне і майбутнє – лейтмотив творчості україн-ських поетів XX ст. Ця тема стала актуальною і для наших сучасників: Д. Павличка, І, Драча, Б. Олійника, Ліни Костенко. У творах Д. Павличка образ України насамперед асоціюється із рідним […]...
- Вірність материнському заповіту (за повістю Б. Антоненка-Давидовича “Слово матері”) Борис Антоненко-Давидович до шести років зростав у російськомовному середовищі, адже батько працював у Брянську машиністом. Та саме родина дала йому національний характер: бабуся Олександра вчила онука берегти пам’ять про свій рід, плекала любов до рідної мови, виховувала в ньому почуття національної гідності. Повість “Слово матері” письменник присвятив своїй родині. Образи цього твору багато в чому […]...
- Засудження бездуховності у творі “Слово матері” Ім’я українського письменника Б. Антоненка-Давидовича донедавна було майже невідоме читачам, бо твори його заборонялися, виключалися з літературного процесу. Проте сьогодні ми маємо можливість ближче познайомитися з творчістю цього письменника, який і у складних суспільних умовах продовжував відстоювати право української мови на існування. “… Може, й справді, нам бракує часто тої “твердості” щоб створити умови, за […]...
- Твір на тему: Мова, мовлення, слово. Думки відомих письменників 1. І. Вишенський. Трактат “Послання до єпископів” – яскравий взірець полемічної літератури, що подає справжню вагомість правдивого щирого слова, спрямованого на захист поневоленого народу. Сатиричне гостре слово допомагало зрозуміти хибність дій тих, хто до національного та соціального додавав ще й релігійне пригноблення. Вишенський звертався й до влучного народного слова та образу, тому його твори й […]...
Твір на темурідна мова моя.