Образ Івана Вишенського (за однойменною поемою І. Франка)
На зламі XVI-XVII ст. одним із найоригінальніших письменників-полемістів був Іван Вишенський. За припущенням І. Франка, у житті І. Вишенського повинна була трапитись якась подія, яка так вплинула на нього, що він вирішив стати ченцем. Іван Вишенський викриває несправедливість, брехливість, лицемірство, ненависть до простого люду, розбещеність не лише польського, а й українського панства, особливо ж вищого духовенства. “Була се натура проста й сильна, що не вміла кривити душею, а то щира і сміла душа і яке живе та міцне слово були у нашого письменника!”
Іван Вишенський був чернець-фанатик і демократичний діяч в одній особі. Його творчість і взагалі вся полемічна література того часу виводили українство в коло ідей Реформації. І. Франко писав: “Іван Вишенський порушує душу, збуджує “голос власного сумління”, утверджує “ідеали моральні, глибоко гуманні і поступові”. Могутній огонь, який горить у писаних словах Вишенського не перестає й досі промовляти до нашого серця”. “Писаніє до всех обще… ” являє собою літературну форму листа, що була притаманна творчості І. Вишенського. І. Франко писав: “Жива натура нашого автора, проявляючися в його писаннях, так і перла його до форми листу, тобто до того, щоб промовляти лише в обличчя до свого суперника чи прихильника, переконувати не самою силою абстракційно-богословських аргументів, але моральним і психологічним впливом особи на особу, живого слова, тону, колориту, бесіди… Форма послання свобідна, безпретенсіональна і заразом інтимно-суб’єктивна відповідала найбільше його натурі”.
Вимальовується своєрідність послання – автор оперує широкими викривальними узагальненнями. Сила Вишенського-художника переходить у його слабість. На цьому наголошував І. Франко: “Ані талант єго, ані політична освіта не вистарчили на те, щоб із сего матеріалу зробити працю публіцистичну, вийшло тільки ефективне щодо форми, але слабе щодо річи наслідування старозавітного пророка”. І тут же І. Франко про цей твір говорить: “Писаний він з великим запалом, але грішить подекуди многословієм і риторикою, хоч взагалі робить сильне враження, а поодинокі уступи з огляду на силу враження і величність помислів належать до найкращого, що взагалі посідає наша література”. Соціальні контрасти І. Вишенський передає контрастами стильовими.
У свій час І. Франко наголошував на особливому ліризмі творів І. Вишенського. У “Послання до єпископів” автор вклав багато почуття, причому це схвильованість не аскета-затворника, а любов демократа до голодних, обідраних, яких він захищає перед феодалами та відстоює їх людську гідність. “Я же ся вы духовними, а не толко духовними, – запитує І. Вишенський, – але и верными звати можете, коли брата своего, во единой купели крещения – верою и от единое матери – благодати ровно з собою породнившагося, подлейшим от себе чините, уничижаете, и ни за што быти вменяете, хлапаете, кожемякаете”. “Послання до єпископів” закінчується оптимістично. І. Вишенський вірить у силу свого народу, який ніколи не піде за уніатами на “блуд” до римської церкви і боротиметься також проти соціального і національного гноблення. “Ніколи ще до того часу сильні мира сего, світські чи духовні, не чули від простого южноруса таких гордих, рішучих і потрясаючо сильних слів” (І. Франко).
Спробуємо зробити уявну мандрівку в давнину, у XVII століття, а точніше – період між 1610-1621рр. Греція. У ті далекі часи вона була центром православного християнства. На гору Афон звідусіль ішли віруючі. Більшість з них, відвідавши святі місця, поверталися додому, але були й такі, що лишалися тут, приймали чернецтво і все подальше життя проводили в молитвах, сподіваючись на “милість божу”. Одного дня, коли сонце байдуже відбивалося у синіх хвилях моря, відчинилася темна брама монастиря і з подвір’я виступив хід. Почувся монотонний спів. Наче відблиски пожежі, над головами монахів коливалися червоні хоругви.
Попереду молодий чернець ніс дерев’яний хрест із розп’яттям. Далі йшла процесія босоногих ченців. Серед них важко пересував ноги зморщений похилий дідусь. Проста сірячина, накинута на голе тіло,
У руках невеликий березовий хрест. Морський вітер розвівав його білу, наче молоко, бороду. Хід повільно рухався до кам’янистих проваль. Урешті зупинився над безоднею. До білобородого старця підійшов ігумен, настоятель монастиря, і схвильовано, трохи тремтячим голосом запитав:
– Чи по добрій волі йдеш у цю печеру, старче Іване?
– Так, – глухо відповів старець.
– Чи навіки ти відцурався від світу, від рідних, від земного життя?
– Так, – ще глухіше повторив старець.
– Чи усвідомлюєш ти безповоротність того, до чого прагнеш, чи не боїшся самоти, чи не явиться у годину тяжких роздумів до тебе каяття?
– Ні, – відповів він.
– Будь же благословенний, – сказав ігумен. – Тепер у земному у житті тебе не стало. Будь ти між нами братом, вознеси же у своєму подвигу!
Сказавши це, ігумен поцілував старця. Два наймолодші монахи обв’язали його мотузком і спустили на виступ скелі. Там була видовбана печера. Тепер вона стала його власною – до смерті. Зі світом залишається один зв’язок: раз у тиждень прийде чернець, постукає каменем по скелі і буде наслухати стук у відповідь. Якщо стук з’явиться, значить, аскет ще живий, тоді опустить йому кухоль води й пригорщу пряжистого бобу. І так доти, поки стуку не стане.
Хто ж цей чернець? Це був давньоруський письменник І. Вишенський. За висловом І. Франка, він був немов непідкупна совість южноруського народу.
По печері ходить старець,
Хрест до груді притискає,
Молитви тихенько шепче
І не думає про лист.
“Хрест – моє добро єдине,
Хрест – одна моя надія,
Хрест – одне моє страждання,
Одинокая вітчизна”.
Все, що поза ним, омана
І чортячая спокуса:
Лиш один тут шлях правдивий
І спасенний – шлях хреста.
І пливе душа аскета
На гармонії величній,
Мов на морських хвилях лебідь
Вверх гойдається то вниз.
Іван Вишенський – син свого часу, коли пануючою ідеологією була релігія. Полеміст і шукав у ній порятунку. Він вірив, що, вимоливши прощення у Бога, поліпшить народну долю, уважав, що власний
Приклад аскетичного життя спонукає сильних світу жити праведно і по совісті. Для себе бачив шлях порятунку – покинути польсько-литовську державу і йти в пустелю. Великому Каменяреві належать такі слова: “Іван Вишенський може ще і нашому поколінню служити прикладом твердості, стійкості характеру, прямоти та ясності у висловах своїх поглядів і згідності між переконаннями та цілим життям”.
У печері в самім вході
Згорблений сидить пустинник
І письмо раз в раз читає і сльозами полива.
“Слухай, рідна Україна,
Стара мати-жалібниця,
Голосом плачевним кличе
Воє любеє дитя”.
Любеє, нема що мовить,
Що в найтяжчую годину,
В непрозору, люту скруту
Свою матір покида!
Врем’я йде на неї люте,
Перехресная дорога
Перед нею – хто покаже,
Яким шляхом їй іти?
Не згордуй же сим благанням,
Поспішай спасати матір!
Може, голос твій і ум твій
Все поверне на добро.
І. Вишенський шукав порятунку в релігії; любов до рідної землі, до народу – ось провідна риса його характеру твердого, стійкого.
Я живу ще! По-старому
Ще кохаю Україну,
Решту їй життя віддам.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Актуальність вибору Івана Вишенського в наш час (за поемою І. Франка “Іван Вишенський”) Актуальність вибору Івана Вишенського в наш час (за поемою І. Франка “Іван Вишенський”) Коли читаєш поему Івана Франка “Іван Вишенський”, то відчуваєш, що кожний рядок, кожне її слово звернене до нас сьогоднішніх. Афонський чернець надзвичайною силою свого красномовства став на захист українства, виступив проти нищення народу, його віри і мови. І це був його вибір, […]...
- Біографія Івана Вишенського ІBAH ВИШЕНСЬКИЙ Вершиною української полемічної літератури кінця XVI і першої половини XVII ст. була творчість Івана Вишенського, який викривав не тільки римсько-католицьких і уніатських владик, а й “власть мирскую”, польсько-шляхетських і українських гнобителів. Народився І. Вишенський десь між 1545 – 1550 pp. у містечку Судова Вишня в Галичині (теперішня Львівська область) у міщанській родині. З […]...
- Полемічність творів Івана Вишенського Іван Вишенський – трохи загадкова і незвичайна особистість у літературі не тому, що такі скупі відомості про нього лишилися, а тому що він, хоча сам належав до церковників, так палко, так пристрасно виступив проти церковного устрою, де віра в Бога була другорядною. Він у своїх творах розмежував такі речі як віру, Церкву Божу та церковні […]...
- Проблема морального вибору людини (за поемою І. Я. Франка “Іван Вишенський”) Проблема морального вибору людини (за поемою І. Я. Франка “Іван Вишенський”) Чи має право людина вважати себе вільною від нелегких проблем життя свого народу? Чи може вона задля спасіння своєї душі відокремитися від співвітчизників, що потерпають у біді, і остаточно вирішити для себе: Щезло все, дрібне, болюще, Що чуття в душі ворушить І увагу відвертає […]...
- Історична правда і художній вимисел у поемі І. Франка “Іван Вишенський” Історична правда і художній вимисел у поемі І. Франка “Іван Вишенський” У 1990 році І. Франко створює одну з найвеличніших своїх поем – “Іван Вишенський”. Присвячена Агатангемові Кримському, поема ввійшла у збірку “Із днів журби”. Про сюжетну канву твору автор писав у передмові до окремого видання 1911 p.: “Основа поеми – печерне життя і смерть […]...
- Про аскетизм і не тільки. Мої роздуми над історично поемою І. Франка “Іван Вишенський” Прочитав історичну поему Івана Франка “Іван Вишенський” і спробував її осмислити. Вкотре шукаю відповідь на питання “Що таке аскетизм?” Це втеча від проблем буденного життя чи подвиг людського духу? Чи можна назавжди поховати себе живцем у печері, відгородитися від усього світу? Філософи кажуть, що людина народжується, щоб жити, страждати і померти. Страждань і так вистачає […]...
- Життя та творчість Івана Вишенського ІВАН ВИШЕНСЬКИЙ (між 1545/1550-1620) Іван Вишенський народився в середині XVI ст. в містечку Судова Вишня на Львівщині в родині міщан (у творах називав себе “Іоан мних з Вишні”, “странник речений Вишенський”, “Із Вишні”). Здобув початкову освіту, а потім перебував у Луцьку та Острозі, І. Франко висував припущення, що сюди його міг запросити князь Костянтин Острозький, […]...
- Роздуми Івана Франка над долею рідного краю (за поемою “Мойсей”) Поема “Мойсей” – філософський твір про майбутнє українського народу, про могутні сили мас. Це твір, у якому Франко осмислює історичну долю українського народу, трагічний шлях його розвитку. І. Франко написав поему в період першої революції 1905 року, піднявши важливі проблеми, якими жило українське селянство. Тема та ідея тексту визначена у пролозі. Поет висловлює жаль з […]...
- Образ Івана Підкови – козацького отамана (за поемою “Іван Підкова”) (2 варіант) Було колись – в Україні Ревіли гармати; Було колись – запорожці Вміли панувати. Т. Шевченко Увагу багатьох людей привертало славне минуле України. Не один митець присвятив свої твори тому ж феноменові Запорозької Січі. Але, на мій погляд, ніхто так поетично не оспівав “славу козацьку”, як Тарас Шевченко. У минулому рідного краю увагу Великого Кобзаря привертав […]...
- Віра Івана Франка в щасливий прийдешній день українського народу (за поемою “Мойсей”) І. Поема “Мойсей” – один із найкращих творів Івана Франка. 1. Принизливе становище українців перед владою царської Росії. (Невже тобі на таблицях залізних Записано в сусідів бути гноєм?) 2. Занепокоєння перед наступним поколінням (будуть соромитись своїх батьків, втрачені найкращі національні якості, накинули на себе ярмо рабства). 3. Віра поета в народ, у щасливе майбутнє, в […]...
- Образ Рафаловича у романі Івана Франка “Перехресні стежки” За жанровими ознаками “Перехресні стежки” Івана Франка – новітній суспільно-психологічний роман. У ньому поєднувалися традиції ідеологічного роману й. повісті, що складалися в українській літературі у творчості І. Нечуя-Левицького, Б. Грінченка, з елементами психологічного роману в дусі Достоєвського. Історія взаємин головного героя “Перехресних стежок” – “русина”, “мужичого” адвоката, радикального діяча Євгенія Рафаловича з його колишньою коханою, […]...
- Постать українського мислителя XVII століття в поемі І. Франка “Іван Вишенський” У світогляді І. Вишенського боролись погляди Релігійно-аскетичні і життєві, церковні і народні, Традиційні і сучасні. П. Попов. Франко увійшов в історію української літератури як геніальний поет, белетрист, драматург, історик, економіст, громадський діяч. Він своєю творчістю і багатогранною літературною та громадською діяльністю створив цілу епоху в історії української літератури. І скрізь, завжди і в усьому був […]...
- Образ Євгенія Рафаловича – представника покривджених у повісті Івана Франка “Перехресні стежки” Образ Євгенія Рафаловича – представника покривджених у повісті Івана Франка “Перехресні стежки” Іван Франко у своїй творчості часто звертався до зображення селян і робітників, які через об’єктивні і суб’єктивні причини ставали провідниками народних заворушень. У повісті “Перехресні стежки” письменник виписав образ інтелігента, головною метою якого було покласти своє життя на жертовник щастя людського. Саме з […]...
- Коротка біографія Івана Франка ІВАН ФРАНКО (1856-1916) Іван Якович Франко Народився 27 серпня 1856 р. в с. Нагуєвичі на Львівщині в родині коваля. Навчався у сільській початковій школі ( 1862-1864 рр. ), у так званій нормальній школі при василіанському монастирі ( 1864-1867 рр. ), пізніше – у Дрогобицькій гімназії ( 1867-1875 рр. ). 1875 року вступив на філософський факультет […]...
- Образ Івана Підкови – козацького отамана (за поемою “Іван Підкова”) (1 варіант) Багато славних сторінок має історія України. Ця земля колись була уособленням волі. Кріпаки XIX сторіччя ще пам’ятали про те, що предки їх були козаками, які не визнавали над собою жодної влади, нав’язуваної силою. Вони самі обирали собі гетьманів та отаманів серед тих, хто на їх думку був цього достойний. А слава про козацькі походи йшла […]...
- Нев’януча природність інтимної лірики Івана Франка Нев’януча природність інтимної лірики Івана Франка Вона так гарно, сяє так Святою, чистою красою, І на лиці яріє знак Любові, щирості, спокою. / І. Франко / Іван Франко належить до найвидатніших українських письменників дожовтневого періоду. Історія літератури знає небагато письменників, чиє життя і творчість були б так тісно пов’язані з життям народу, так глибоко відображали […]...
- Роздуми над долею народу (за поемою І. Франка “Мойсей”) Тема народу, його минулого й майбутнього, історичного призначення і місця серед інших народів – одна з провідних у творчості І. Франка. Особливо потужно прозвучала ця тема в поемі “Мойсей”, написаній поетом 1905 року, коли в Росії піднімалася революційна хвиля. Франко сподівався, що революція нарешті принесе визволення й українському народові. Поета особливо хвилювали взаємини широких мас […]...
- Іван Вишенський – видатний полеміст-сатирик давньої української літератури Серед письменників давньої української літератури найвидатнішим полемістом кінця XVI – початку XVII століття був Іван Вишенський. На жаль, біографічних відомостей про цього письменника-полеміста дуже мало: лише те, що був він людиною освіченою, а в 30-35 років постригся в ченці, став монахом-аскетом, переселився у Грецію на Святу гору, на Афон. На Афоні І. Вишенський почав свою […]...
- Мої роздуми над поемою І. Франка “Мойсей” Твори Івана Франка хвилюють і захоплюють сучасного читача. Написані геніальним майстром слова, вони є згустком болю письменника, для якого доля свого народу була головною проблемою життя і творчості. Саме в поемі “Мойсей”. яка є вершиною у літературній спадщині Каменяря, поет осмислює історичну долю українського народу, трагічні шляхи його буття. Поема починається прологом, в якому визначається […]...
- У кого украдено щастя? (за однойменною драмою І. Я. Франка) Творчість І. Я. Франка – надзвичайне досягнення нашого літературного слова. Він написав першу українську соціально-психологічну драму – “Украдене щастя”. П’єса написана на основі народної “Пісні про шандаря”. У драмі змальовано трагедію життя головних героїв – Миколи Задорожного, його дружини Анни та жандарма Михайла Гурмана. У кого ж із них украдено щастя? Анна ще змолоду любить […]...
- Розуміння людського призначення у поемі І. Франка “Іван Вишенський” Людина хоч раз у житті замислюється над вічним питанням: для чого вона живе? Адже ніхто не з’являється на світ випадково – у кожного своє призначення. Хтось стане всесвітньо відомим художником і буде дарувати людям прекрасні шедеври, хтось – геніальним ученим, який рухатиме науково-технічний прогрес, хтось – лікарем, який рятуватиме людські життя… Популярні зірки й ті, […]...
- Викриття злодіянь проти народу в “Посланні до єпископів… ” (1 варіант) Пнуться рівні скелі Афонської гори до неба, піднімається море до скель, демонструючи вічне бажання дістатися того, що вище. Високого і чистого неба прагнула душа Івана Вишенського – поета в миру, аскета в Бога. Поніс свою душу високо над злободенними і земними спокусами, а тіло назавжди заховав в печері Афонської гори. Будучи людиною кришталево чистою, пристрасно […]...
- “Моя бо й народна неволя – то мати тих скорбних пісень” (лірика Івана Франка) Іван Якович Франко жив у важкі часи безправ’я і темряви, яка огорнула Західну Україну в другій половині XIX століття. Рідна земля задихалася в “тюрмі народів”, як називав австро-угорську монархію поет: Багно гнилеє між країв Європи, Покрите цвіллю, зеленню густою! Розсаднице недумства і застою, О, Австріє! Де ти поставиш стопи, Повзе облуда, здирство, плач народу. Щоб […]...
- Проблема інтелігенції у прозі Івана Франка Загальна проблема інтелігенції була актуальна для української літератури і для творчості І. Франка зокрема. І. Франко покладав на українських інтелектуалів великі надії. Він вважав, що інтелігенція повинна була очолити визвольний рух в Україні, але вона була інертною, не виконувала покладених на неї сподівань. У своїй прозовій творчості І. Франко подає три типи інтелігенції: прогресивно-демократична інтелігенція […]...
- Проблеми честі і зради в повісті Івана Франка “Захар Беркут” Проблеми честі і зради в повісті Івана Франка “Захар Беркут” Зрада не раз завдавала горя і страждання нашим пращурам. Іван Франко все своє життя боровся проти зрадників українського народу. Створення образу зрадника в повісті “Захар Беркут” і зображення розправи народу над ним робило твір більш наближеним до сучасності, будило думку про визволення від іноземного поневолення. […]...
- Життєвий і творчий подвиг Івана Франка Життєвий і творчий подвиг Івана Франка. Є поети осені і є співці весни. Є письменники, що пишуть для дітей, інші – для молоді, ще інші – для дорослого читача. Наш Іван Франко (1856-1916) глибинно збагнув світ дитини, найніжніші тремтіння серця юнака і юнки, затамовані переживання зрілої людини. Іван Франко є письменником усіх пір року і […]...
- Дитяча творчість Івана Франка Іван Франко любив дітей. “Життя, – говорив І. Франко, – мені мало всміхалося, а діти були ти весняним сонячним промінням, яке зігрівало моє серце”. Саме для них, найменших, Каменяр написав чимало творів, але особливого значення надавав казкам-байкам як найбільш доступній формі викладу й сприймання. Адже в казковій одежі, в алегоричних обрядах, на думку письменника, можна […]...
- Трагічна доля підгірського селянина у творах Івана Франка Іван Якович Франко написав велику кількість прозових творів, у тому числі понад 100 оповідань. Найбільше оповідання з життя галицького селянства, яке він добре знав, бо сам з нього вийшов і не поривав з ним зв’язків до кінця свого життя. “Як син селянина, – говорив він, – вигодуваний твердим мужицьким хлібом, я почував себе до обов’язку […]...
- Я не хотів би зустрітися з фарбованим Лисом (за казкою Івана Франка “Фарбований Лис”) Здавна відомо, що в усіх казках Лисиця хитра й підступна. Це ж показує і Іван Франко в казці “Фарбований Лис”. Лис є уособленням хитрощів, лицемірства, нещирості. Але мене вражає довірливість усіх інших звірів, вони на віру сприймають усе, що скаже Лис. Казка є казкою, та в ній ми впізнаємо характерні риси людей. А вони, з […]...
- Символіка вірша Івана Франка “Каменярі” Височить на Личаківському кладовищі у Львові на могилі Івана Франка пам’ятник: могутній каменяр розбиває молотом гранітну скелю. Так постать письменника символічно злилася з образами створених ним будівників нового суспільства, яких він возвеличив у вірші “Каменярі” (1878). Цей вірш не можна читати без хвилювання: романтизм його захоплює і підносить, викликає глибоку повагу до тих, хто проголошує […]...
- “Він трудився завзято, як віл… ” Образ Івана Дідуха за новелою В. Стефаника “камінний хрест” Людська душа завжди цікавила будь-яку літературу з її муками і стражданнями, благородними поривами і сподіваннями на краще. Не обійшла ця тема і творчість В. Стефаника – великого новатора, творця і неперевершеного майстра новели про сільське життя. Василь Стефаник, сам хлібороб, вболівав за українських трударів, злиденне життя яких гнало їх у масову еміграцію до Канади. Проводи […]...
- “На правді й честі земля держиться” (моя оцінка головних героїв повісті Івана Франка “Захар Беркут”) Іван Франко у своїй історичній повісті “Захар Беркут” змалював життя руського суспільства XIII століття. Жителі карпатського села Тухля повстали проти боярського поневолення, коли князь Данило Галицький подарував землі Тухольщини бояринові Тугару Вовку. З такою ж відвагою вони розгромили татаро-монгольських завойовників. У цій повісті Франко показав, що саме простий народ був рушійною силою історії. На фоні […]...
- Розкриття проблеми громадянської відповідальності поводиря нації у поемі Івана Франка “Мойсей” (1) Поема “Мойсей” написана великим Каменярем майже сто років тому. Та сьогодні, коли Україна стала на шлях незалежності і вже десять років ним крокує, цей твір має гостру актуальність як ніколи. Країна налічує величезну кількість різних партій та об’єднань, які висувають своїх лідерів з їх програмами “за щасливе майбутнє нації”. Кому повірить, за ким піде український […]...
- Біблія у творчості Івана Франка Протягом багатьох століть у бездержавній українській культурі Біблія давала той пошукуваний ідеал і духовну підтримку, яких митці часом не знаходили в реальному житті. І справа не лише в тому, що деякі біблійні сюжети схожі з ситуацією, в якій перебувала Україна протягом кількох останніх століть, а й у тому, що Святе Письмо давало віру в свого […]...
- Співзвучність поезії Івана Франка з народнопісенною творчістю (2) Співзвучність поезії Івана Франка з народнопісенною творчістю У древнім Львові Чи в Криворівні Пісні Франкові, Слова чарівні. / О. Ющенко / Протягом віків пісня живе серед людей, поруч з людьми. То весела, то сумна, то мужня, то лагідна, вона супроводжує нас протягом життя. Це дуже добре знав Іван Франко – пісні сильно вплинули на його […]...
- Історична правда у поемі І. Франка “Іван Вишенський” Хто рече: кохаю Бога, А не порятує брата – Той брехню на душу взяв. З Біблії Франко, як засвідчують літературознавці, був першим дослідником і популяризатором творчості Івана Вишенського, видатного полеміста, борця проти унії, проти релігійно-національного і феодально-шляхетського гніту в Україні. Він високо цінував його за яскраві сатиричні малюнки тогочасного суспільно-політичного життя, за його блискучий полемічний […]...
- Основні мотиви лірики Івана Франка Основні мотиви лірики Івана Франка “Кожна пісня моя – віку мого день”, – писав про свою поезію Іван Франко. Велична ї прекрасна її музика ось уже півтора століття лунає для людей. Поетичним гімном борцю за волю народу гримить вона, веснянками чарує нам слух і будить нас до життя, п’яним, терпким і гірким присмаком зів’ялого листя […]...
- Мотиви лірики Івана Франка В історію української літератури Франко увійшов як лірик, прозаїк, драматург, філософ, публіцист. Поетична ж спадщина його настільки різноманітна, що її важко охопити стислою характеристикою. Лірика Франка – це вияв громадсько-політичних ідеалів, зброя боротьби проти ворогів трудового народу, своєрідний світ, що відбивав його інтимні переживання, філософські роздуми і думки про долю трудящого люду. Ліричний герой Каменяря […]...
- Розкриття проблеми громадянської відповідальності поводиря нації у поемі Івана Франка “Мойсей” Розкриття проблеми громадянської відповідальності поводиря нації у поемі Івана Франка “Мойсей” Поема “Мойсей” написана великим Каменярем майже сто років тому. Та сьогодні, коли Україна стала на шлях незалежності і вже десять років ним крокує, цей твір має гостру актуальність як ніколи. Країна налічує величезну кількість різних партій та об’єднань, які висувають своїх лідерів з їх […]...
- Провідні мотиви лірики Івана Франка Кожна пісня моя – Віку мого день. І. Франко Поетична творчість Івана Франка відзначається високою емоційністю, сміливістю думки, глибиною осмислення дійсності, багатством художніх засобів. Серед поетичних збірок найвідомішими є “З вершин і низин”, “Зів’яле листя”, “Мій Ізмарагд”, “Із днів журби”. Цілою епохою в українській літературі стала збірка “З вершин і низин”, що посіла найпочесніше в […]...
Релігійні мотиви в поезії антонича.