Головна ⇒ 📌Теорія літератури ⇒ Одинадцятискладник
Одинадцятискладник
Одинадцятискладник – у силабічному віршуванні – віршовий рядок із одинадцяти складів. У європейській поезії розвинувся із античного ямбічного триметра. Італійський 0. мав обов’язкові наголоси на 10-му і 4-му (або 6-му) складах. Польський 0. з XVI ст. засвідчив обов’язкові наголоси на 10-му і 4-му складах і цезуру після 5-го, звідси поширився й на українську поезію:
Йди вже, книжечко; йди моя солодка,
Йди, від золота ясного ясніша
(Павло Русин).
Традиція 0. закріплювалася поетиками XVII-XVIII ст., до нього вдавалися Г. Сковорода, Т. Шевченко та ін.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Солодка вода – Воронько Платон Воду, що пити можна, На сході “солодкою” звуть. В цій назві щось ніжне й тривожне,- “Солодка” – не смак, а суть. Де пекло такирів, барханів1 – Земля, де немає землі, Там голови скельних титанів2 Одвіку в скорботній золі, Там зрада озер солоних Заспраглому – В груди ножем, Там подих вітрів похоронних За кожним новим міражем. […]...
- Степан Руданський – Три царі Циган, русин, третій лях Про те говорили, Якби царство хто їм дав, Що б вони робили. Циган каже: “Якби так Моє царство було, То такого б вже царя На світі не було. Я б по шию в салі жив, В сало б одягався, Сало б їв, на салі спав, Салом укривався”. “Ну, не диво такий […]...
- Стопа Стопа – найкоротший відрізок певного віршового метра, сконцентрованого у групі складів з відносно незмінним наголосом (ритмічним акцентом). С. сприймається як одиниця виміру та визначення віршового ритму. В українській силабо-тоніці, на відміну від античної версифікації, де за основу С, пойменованої подієм, бралося поєднання довгих (арсис) та коротких (тезис) складів, вона спирається на природне мовне чергування наголошених […]...
- Алкеєва строфа Алкеєва строфа – одна з античних строф, власне чотирирядкова строфа, що складається з різнометричних (логаедичних) стоп; серед них розрізняється “алкеїв одинадцятискладник”, що містить ямбічні рядки з анапестом у четвертій стопі, “алкеїв дев’ятискладник” ямбічного вигляду та “алкеїв десятискладник”, в якому наявні два дактилі та два хореї (-∪∪-∪∪-∪ – -). А. с. запроваджена еллінським поетом Алкеєм (VII-VI […]...
- Леонінський вірш, або Леонін Леонінський вірш, або Леонін (очевидно, за ім’ям латинського поета Лео, XII cm.) – гекзаметр чи пентаметр, де всупереч традиції античної поезії, яка не відала рими, певні піввірші зазнавали римування, зокрема у Вергілія та Овідія. Л. в. набув поширення у середьовічній латиномовній ліриці, вплинувши пізніше і на українську барокову лірику: “Вільність мають поетове” / “Щодо вимислів […]...
- Гіперкорекція Гіперкорекція (грецьк. hyper – понад, лат. correctio – виправлення, поліпшення) – надмірне правлення слів, що не ВІдПОВІдІІГ нормам літературної мови. Часто такі випадки трапляються у ситуації абсолютизування чергування о та і у закритих та відкритих складах (гора – гір, але не “крів’ю” замість “кров’ю”), вони спостерігаються навіть у класичних творах: Степан: Я тут зостануся. для […]...
- Гіпердактилічна клаузула Гіпердактилічна клаузула (грецьк. hyper понад і daktylos – палець; clausula – закінчення) – закінчення віршового рядка, слова в якому мають наголос на четвертому, п’ятому, навіть шостому складах від краю, починаючи з останнього (інтонаційного) наголосу. Не часті випадки Т. к. трапля; у доробку П. Тичини: “Не дивися так привітно, / Яблунено цвітно”, “день біжить, дзвенить-сміеться, / […]...
- Детальний Аналіз “Київ – традиція” Зеров ” Київ – традиція ” аналіз твору – тема, ідея, жанр, сюжет, композиція та інші питання розкриті в цій статті. ПАСПОРТ ТВОРУ Рід літератури “Київ – традиція” : лірика. Жанр “Київ – традиція” : сонет. Мотиви “Київ – традиція” : утвердження незнищенності Києва, його культури; духовності народу, його безсмертя; возвеличення краси золотоверхого Києва. Віршовий розмір […]...
- Рубаї Рубаї – чотиривірш, як правило, філософського змісту за схемою римування: а а – а (різновид монорими). Р. як викінчений мініатюрний віршовий твір, що виражає певну думку, підкреслену в останньому рядку строфи, – одна з найпопулярніших версифікованих форм у ліричній поезії народів Сходу, сягнула своєї досконалості в тюркомовному літературному середовищі (Захириддин Бабур) та іранському (Омар Хайям). […]...
- Маркіян Шашкевич – Болеслав Кривоустий під Галичем, 1139 Не згасайте, ясні зори, Не вій, вітре, зниз дністра, Не темнійте, красні звори, Днесь, Галиче, честь твоя! Бо хто русин – підлітайте Соколами на врага! Жваво в танець, заспівайте Піснь веселу: гурра-га! Побарися, облак тьмистий, Ще годинку, ще постій: Тобі прийде розповісти Славний руський з ляхом бій. Од Бескида аж до моря Піснь весела загула, […]...
- Симетрія Симетрія (грецьк. symmetria – гармонія, розмірність) – розміщення частини художнього твору за принципом віддзеркалення. Прикладом С. може бути олександрійський вірш – дванадцятискладник із цезурою посередині, обов’язковим наголосом на шостому та дванадцятому складах. Симетричним вважається суміжне римування, кільце тощо. Вживається С і в складних композиційних формах, як стихолітія. Цікаві зразки С. спостерігаються і серед фігурних віршів, […]...
- Твір на тему: Мої роздуми про російську поезію Мої роздуми про російську поезію Можна було б привести сотні доказів того, що поезія неможлива, якби не те, що вона існує. Ю. Лотман Найголовніше, що мене дивує у російській поезії, – це те, що вона майже завжди учениця “західної”, проте завжди її переростає, як на мій погляд. Справді, з уроків літератури ми знаємо, що російська […]...
- Аед Аед (грецьк. aoidos – співець) – еллінський поет, котрий виконував епічний твір, акомпануючи собі на струнному щипковому інструменті – формінкзі, лірі чи кіфарі. Образ А. відтворено у поемі Гомера – найбільшого давньогрецького А. – “Одіссея” (демодок, Фемій). Традиція А. була досить сильною, передавалася з покоління в покоління (рід Гомеридів на о. Хіос чи Креофелідів на […]...
- Аналіз віршів “Київ з лівого берега”, “28 серпня 1914”, “Київ – традиція”, “Київ навесні ввечері”, “У травні” Аналіз віршів “Київ з лівого берега”, “28 серпня 1914”, “Київ – традиція”, “Київ навесні ввечері”, “У травні” 1923 р. М. Зеров пише сонет “Київ з лівого берега” . Милуючись красенем-містом (“… Золотоглавий! На синіх горах”), слава якого нібито в минулім, поет закликає безіменного мандрівника все-таки уважніше приглянутись до цього дива й переконатися: Живе життя і […]...
- Лібортени, або Лібертини Лібортени, або Лібертини (лат. libertinus – вільновідпущений) – представники вільнолюбної тенденції у французькій літературі XVII ст., що вивільнялася з-під засилля-релігійної та світської догматики, захоплювалася повнотою земного життя, обстоювала принципи свободи особистості (поет Т. де Віо, філософ П. Гассенді, романісти Ш. Сорель, С. Сірано де Бержерак та ін.). Традиція Л. спостерігалася у творчості Ж.-Б. Мольєра, Ж. […]...
- Алітераційний вірш Алітераційний вірш – давньонімецький вірш, який ще називають “штабреймом”, вживаний в давньонімецькій, англосаксонській та давньоісландській поезії (VIII-XIII ст.), в якому кожен віршовий рядок мав чотири наголоси, розмежовувався цезурою на два піввірші з довільною кількістю складів між наголосами. Обов’язкова вимога А. в. полягала у повторенні переднаголошеного приголосного звука на початку першого та другого піввірша (наприклад, у […]...
- Ладкання Ладкання – народна назва весільних обрядових пісень, вживана на українських землях західного регіону Карпат (Бойківщина, Лемківщина, Закарпаття). Виконуються під час зустрічі молодого з молодою. Пісенний діалог між свахами молодого і дівчатами, що оточують молоду, називається “владкування молодої”. Прохання свах, “аби бояри сіли” і їм дали місце біля молодої, називають “виладкування”. Автори “Русалки дністрової” під назвою […]...
- Леся Українка – Пророчий сон патріота Що за диво, що за нове чудо!.. Перед світом у святу неділю Вельми дивний сон мені приснився, Що немов я опинився в Римі, Там я бачив Колізей і Форум, Капітолій і Тарпейську скелю, Звідки давні римляни невдячні В діл спихали чесних патріотів. Та те все мене не вдовольнило, Бо хто бачив Святоюрські вежі, Староруські Золоті […]...
- Логаеди Логаеди (грецьк. logaoidikos, від logos – слово та aoide – спів) – у квантитативній версифікації – вірші мішаних розмірів, утворені сполученням чотиридольних стоп (дактиль, анапест) із тридольними (ямб, хорей), поширені в античній поезії, зокрема в ліриці та трагедії. На їхній основі витворювалися нові строфічні структури (Алкеева строфа чи Фалекіїв вірш). Вживаються і в тонічних віршах, […]...
- Омограф Омограф (грецьк. homos – однаковий, grapho – пишу) – слова, що пишуться однаково, але вимовляються по-різному, мають відмінні наголоси та зміст (замок – замок, мука – мука, кулик – кулик тощо). О. часто зустрічається в літературних, зокрема поетичних текстах: На юність молодість лягла – Її обличчя опівденне… Прийшла дорога дорога До нас – до тебе […]...
- Юрій Андрухович – Пиво Ми терпляче прожили годину Липневої спеки. Мотоцикли минулих епох і старі арбалети Лишились позаду. Золота незасвічена Роза1. Й сімсот Неспокійних та спраглих атлетів З пересохлими вусами й нервами. Море, рятуй нас! Купання Для гострих твердих борлаків Чоловіцтва в загарбаній вежі. О як ми слухняно чекали! Кожен ковток є причастям. Рани від стріл проступають Під сорочками. […]...
- Павло Мовчан – “Ой, наїхали семигоряни із-за семи гір… “ Ой, наїхали семигоряни із-за семи гір, Намостили гаті з м’яти до тебе у двір, Вийди тишею із хати, забілій, мов сніг, Твоя доля непочата стала на поріг. Семигірна, семизірна, на семи вітрах Прилетіла сном вечірнім, сіла, наче птах, А під нею забриніла золота струна: Сім тривог і сім печалей, та любов одна. Вибирай собі дорогу, […]...
- Пісні калинової сопілки Ярило – Яринко, Що у ярім вінку, А хто на білому конику? – А це мій батенько – Ярило. Він золотим ключиком Небо відчиняє, Вирій повертає. Рось І русин-довговусин, І коса-русалка, Поливали Рось, Аж поки не ви-рос-ла. Калина По дорозі із варяг У греки спинилося моє ім’я (Ігор) Біля калини. – Як називаєшся? – Калина. […]...
- Христина Сирова – Асфальтоване небо Асфальтоване небо, втомлене і потріскане. Стікає плазмою по венах фантомного спокою. Мені здається я кимось залишена, посеред вдаваної, Чужої вистави ремаркою. Була на сторінках сценарію. Діалоги затерті дешевою гумкою, та й так, що до дір. Дерева сталевим гіллям дряпають спину, Птахи геть німі, і вітру нема. І кисень дре горло. Ця вся бутафорія нудить. А […]...
- Кодизована мова Кодизована мова – засекречена мова певної соціальної групи (див.: Слово, Жаргон). Так, співочі братства XVII-XVIII ст., які строго регламентували діяльність кобзарів та лірників, мали свій статут, касу, корогву та особливу, “лебійську”, мову. У художній літературі К. м. має вигляд анаграми, глосолалії тощо, за нею простежується фольклорна традиція (замовляння, дитячі лічилки і т. п.), магія культового […]...
- Тонічна система віршування Тонічна система віршування (грецьк. tonos – наголос) – система віршування, яка грунтується на сумірності наголосів у віршорядках (ізотонізмі), а також на їх варіативній рівномірності – впорядкованій і невпорядкованій. Кількість наголосів визначає розмір віршорядка: він може бути 2-, 3- і т. д.-наголошеним. Найчастіше спостерігається 3- та 4-наголошені рядки. Ненаголошені та напівнаголошені слова виконують лише допоміжну й […]...
- Микола Зеров – “Київ – традиція” – Характеристика Сонет “Київ-традиція” – поетична фсторіософія Миколи Зерова. У ньому поет з притаманним йому лаконізмом відтворив історію славного міста від найдавніших часів до сього дення. Вірш “Київ – традиція” входить до збірки “Сонети і елегії” Тема: оспівування “золотоголового” вічного міста Києва – як свідчення високої культури народу. Ідея: утвердження незнищеності стародавнього Києва, культури, духовного життя народу, […]...
- Микола Зеров – “Київ – традиція” – Аналіз Сонет “Київ-традиція” – поетична історіософія Миколи Зерова. У ньому поет з притаманним йому лаконізмом відтворив історію славного міста від найдавніших часів до сього дення. Вірш “Київ – традиція” входить до збірки “Сонети і елегії” Тема: оспівування “золотоголового” вічного міста Києва – як свідчення високої культури народу. Ідея: утвердження незнищеності стародавнього Києва, культури, духовного життя народу, […]...
- Олександрійський вірш Олександрійський вірш – римований 12-складник із цезурою посередині, обов’язковим наголосом на 6-му і 12-му складах та чергуванням парних окситонних і парокситонних рим. Одна з форм вірша у французькій поезії, відомим прикладом якої є епічна поема “Роман про Олександра Македонського” (XII ст.), хоча перші зразки спостерігалися раніше, в XI ст. (“Мандри Карла Великого в Єрусалим та […]...
- Обрамлена повість, або Обрамлення Обрамлена повість, або Обрамлення – літературний жанр, якому властиве об’єднання за допомогою зв’язувальної рамки різнорідних сюжетів новелістичного, казкового чи байкового гатунку. Розважальна настанова вставних сюжетів сполучається із дидактичним завданням “рамкової” історії, сприяючи художній та логічній цілісності твору. О. п. зародилася в античну добу та в давніх літературах Сходу, зокрема у санскритській “Великій сповіді” Гунадхьї та […]...
- Павло Мовчан – Ім’я І суцвіть, і пилок, і срібна труш Гуляли вихором і порошились в хату, Де дзвінко так лупало обіуш Ім’я твоє гірке, немов прокляття. І по складах годинник на стіні Ділив його, повторюючи всоте, І, мов бджола у склянці, у мені Воно гуло і радісно, й скорботно. – Невже ж це ти, Марієчко, невже? – Кажу, […]...
- Юрій Андрухович – Етюд серпня Серпень жарінь розпашілого глека Жовто спахнули дахи і портали Книга яку неуважно гортали Раптом сліпучо заквітла мов спека Серпень ріка невимовне солодка Плинуть будівлі старої сецесії Чиста й тонка світляна поволока Вкрила дерев полудневі процесії Серпень моя невблаганна ідилія Теплого воску олійна держава Вулиця скрипка соната неділя Гостра як жала Тривожна Тужава...
- Трувер Трувер (фр. trouvere, від trouver – знаходити, творити) – поет на півночі Франції, який складав епічні та ліричні пісні з ” кінця IX до початку XIV ст., живлені фольклорними джерелами. З XII ст. творчість Т. зазнала впливу трубадурів, що розвинуло її версифікаційну, надто просту метрику і строфіку, збагатило куртуазними мотивами. Найвідоміші Т. – Конон де […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Ніч Розкрита книжка, лампа, блудні нетлі, Ляга на серце ржа думок. На стінах тіні в’яжуть круглі петлі В чудний і нерозплутаний клубок. Мов чорний кіт, сів череватий чайник, Годинник, наче джміль, гуде. Яка ж солодка ця принада тайни Та слово, що, мов з каменю, тверде! Бляшане небо, олив’яний місяць І ночі попелястий дим. Невже ж нема […]...
- Гроші – рушійна сила (за новелою О. де Бальзака “Гобсек”) I. Бальзак – один із найвидатніших романістів XIX ст. II. Згубна влада грошей над людьми. 1. Лихвар, який робить гроші із грошей (одне бажання Гобсека: неподільно володіти усе більшою кількістю грошей; гобсек вольовий, розумний, спостережливий: розуміє, що живе у злому світі, тому відповідно до цього і будує своє життя; любов до золота, прагнення до збагачення […]...
- Скальд Скальд (давньосканд. skald – поет, співак) – поет дописемної художньої творчості при дворах правителів скандинавських держав, який складав пісні про походи норманських вождів та пригоди вікінгів. Основні свідчення про поезію С. зафіксовані у “Молодшій Едді”. Переважна більшість віршів С. з’явилася у Х-ХП ст. Характерна ознака поезії С – вельми ускладнена тропіка з алегоричними перифразами (чоловік […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Молитва до зір Не срібло миршаве, не хміль, Не лавр сумнівний і двозначний, Не дотепів грайливих сіль, Не успіх в грі на риск небачній, Не уст золотомовних мед, Не почестей солодка манна І навіть не чеснот букет, Що світлість їх не раз оманна, Не винограду темний сік У колі дружньому за чаєм, Не муз єлей, що на ввесь […]...
- Вікторія дикобраз – Соснами, соснами, соснами Соснами, соснами, соснами траса тягнеться Крізь блокпости, крізь туман, крізь чади і ріки. Гарно казати, що це залежності. Зараз гарно. Страшно зізнатися: схід тобі дико ближчий. Соснами, соснами, соснами при окопах, Металоіржевих будинках, складах, озерах Всі вони моляться богу, іноді вперше – Що скоро повернуться. Тут, щоб ніколи більше. Соснами, соснами, господи, скіль-ки-ще Тобі вивільняти […]...
- Котився віночок по полю – Обжинкові пісні КОТИВСЯ ВІНОЧОК ПО ПОЛЮ Котився віночок по полю, Да просився женчиків додому: “Ой додому, женчики, ходіте, Да мене у стодолу візьміте. Нехай же я в стодолі спочину, А восени знову на поле вилину. Бо вже я дрібного дощику напився, Вже ж я буйних вітриків начувся, Вже ж я од соненька напікся, Од ясного місяця насвітився, […]...
- Людмила Васильєва – Сипле цвіт із черемшини Сипле цвіт із черемшини, Одягає землю білим, На гілках її пташина Надриває серце співом. У нові зелені фраки Одяглися осокори, Листя їх, щоб не забракло Світла, тягнеться угору. О, Весна, п’янка отрута, Ти – солодка, ти – завзята, Огортає м’ята-рута Серце ніжним ароматом. Сипле цвіт із черемшини, Наче чисті біли сльози, І вклоняються долини Неба […]...
Твір-роздум про працю хліборобів.