Ой чиє ж то жито… – Українська народна балада

ОЙ ЧИЄ Ж ТО ЖИТО, ЧИЇ Ж ТО ПОКОСИ
Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси,
Чия то дівчина розпустила коси?
Коси розпустила, гулять не ходила,
Молодого хлопця навік полюбила.
Проводжала мати сина у солдати,
Молоду невістку в поле жито жати.
Жала вона, жала, жала – не дожала
І до сходу сонця тополею стала…
Прийшов син до хати: – Здрастуй, рідна мати!
Де ж моя дружина, що не йде стрічати?
Не питайся, сину, про свою дружину.
Бери топір в руки – рубай тополину. –
Як ударив вперше – вона й похилилась,
Як ударив вдруге – вона й попросилась:
Не рубай, коханий, бо я – твоя мила,
На моєму листі спить твоя дитина.-
Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси?
Не спішіть, дівчата, розпускати коси.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Велика поезія володимира сосюри.
Ви зараз читаєте: Ой чиє ж то жито… – Українська народна балада
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.