Оксана Лятуринська – За око – враже око
*
За око – враже око,
Оселя – за оселю!
Благословляйте келих,
Де хміль нуртує соком!
За око – враже око!
Одному з двох упасти.
Рука тверда, гранчаста,
Ніж гострий та широкий.
*
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Оксана Лятуринська – На озера на глибокі * На озера на глибокі Залюбки виходить лебідь, А орел ширяє в небі, А орлу подружить сокіл. Із країн південно-синіх, Із країн лише далеких Щовесни летять лелеки, Носять вісті провесінні. *...
- Оксана Лятуринська – На труну Ольжичеві Був стрункий, неначе ясень, Гарний, мов царенко. Де наш красень, де наш красень? – Вмер, вмер молоденький! Ой не вмер він, ой не вмер він Смертію своєю, Не зеленим вкритий дерном Дбайливо ріднею! І китайка жалобова Очі не прикрила. Може, галич десь у рові Сині очі пила. Очі пила, тіло рвала Пазуром хижацьким На поталу, […]...
- Оксана Лятуринська – Не знаю, як це почалось Не знаю, як це почалось. Прийшов, намовив мені хтось? Чи серце схаменулось: – “Мало!”? Чи щастя весен заблукало? Навкруг долини зацвіли, Джерела срібло розлили, І палац став зі знаком лева, На пальці – перстень королеви. Упав самоцвіт на чоло – Життя стобарвність і тепло. – Все, що корону прикрашало, Обрана, посідай настало! – Невже? Невже? […]...
- Оксана Лятуринська – Волинські буколіки У луках гра сумна сопілок. Хіба пашня зросла безсило? Чи між пшеничних, житніх піль Вродились колоси сліпі? Чи корінь вітер-сонце сушить? Чи не справдився сон пастуший – Багатство золотих черед, Розшитий ременем намет, Чемерка бита та наопліч І сплетений аркан з коноплі? Або вода знесла шувар, І млин, і села в хижий яр? У луках […]...
- Оксана Лятуринська – Один лишився сам на сам * Один лишився сам на сам. Нема ні кревного, ні друга. І любкою – помститись туга, І туга – подругою дням. Отак натрапити зненагла Вполудне чи в досвітні роси І бачити – о туго спрагла!- Як жах обличчя перекосить, Як все круглішатимуть очі… Де край жорстокого надхнення? Мов псам, відкинуть духам ночі На потіп ворога […]...
- Оксана Лятуринська – Важкі киреї, золоті * Важкі киреї, золоті Далматики та оловіри, І княжі корзна, і щити, Ножі, списи, мечі, сокири. Ковтки, підвіски. Барми й гривни. І соболі, білиці й куни. І згуки рогу переливні, Й гучні від перегонів луни. Розгонисте небесне грище, Все довше, ширше, глибше, вище. Є лицарству де погуляти І хист і силу показати. А пугар з […]...
- Оксана Лятуринська – Щастя згублені ключі Щастя згублені ключі. Якби їх знайти хутчій! Пошукати в лісі, в полі, Запитать, зустрівшись, долі: “Ти горою, доле, йшла, Чи мої ключі знайшла З золотими обідками? Щоб пізнати, що ті самі, Там намітку під кісник Накарбовано з весни. Чом я пояс попустила? Не інакше – вража сила. Чом цяцькований обруч Не тулила обіруч?” Посміхнеться оком […]...
- Оксана Лятуринська – Зуб, ратище, копито, пазур ** Зуб, ратище, копито, пазур. Тут муж ішов на силу вражу. Сурмив тут мамут. Тут ведмідь Печерний вів кошлатий слід. Кружляв тут яструб в яснім небі, По озеру плив чорний лебідь. **...
- Оксана Лятуринська – Устами славлена… /strong> * Устами славлена Стріла стужавлена. Хвалена, хвалена, В отруті калена! Стріла окрилена, Стріла доцілена. Кров’ю гартована Стріла значкована. **...
- Оксана Лятуринська – Створив ти землю, оболоки * Створив ти землю, оболоки Й людину дотиком і дихом, Чинив добро і діяв лихо, Ти повнив дні й вершив ти роки. Являвся пращуру, вогненно Злітав до хатнього порога. На землю ти зсилав дажбога І вергав їй сліпу Морену. Владав ти всесвітом, Свароже! Впаду на твар свою: воскресни! Твого народу жрець безчесний Вклонився Одіну. Чи […]...
- Оксана Лятуринська – І знову цілу ніч верзлося * І знову цілу ніч верзлося: Біжу зацькований, мов звір, І слід кривавиться на росах, І піт рудий туманить зір. І знову бачу світ багряно. За мною полум’я і дим, Гаряча заграва над станом, Безправ’я над добром моїм. І знов в ганьбі стріваю ранок, І ліс мені, мов звірю кліть. Та прийде день мій невблаганно, […]...
- Оксана Лятуринська – Ліси ловитв! Опійні ночі! * Ліси ловитв! Опійні ночі! Звір затремтить, птах затріпоче. Непевен час ані барліг, Ані відбочини доріг. Вогні запалять хтиво очі. Хижак напружиться, і скочить, І переможно сподалік У ліс потужний кине рик. **...
- Лятуринська Оксана – Біографія Оксана Зінаїда Лятуринська народилася 1 лютого 1902 року на хуторі Ліски (нині село Хоми Збаразького району) біля Вишневця (звідси один з псевдонімів – Оксана Вишневецька ) колишньої Старо Олексинецької волості Кременецького повіту. Батько Михайло Лятуринський служив офіцеромросійської прикордонної застави біля Старого Олексинця. Мати Ганна Лятуринська походила з родини німецьких колоністів. Оксана мала шестеро сестер і […]...
- Оксана Лятуринська – Ти ще не вмер, ти ще не вмер! * Ти ще не вмер, ти ще не вмер! Через розбурханий дністер З дніпра ти видибаєш, Боже! Впадуть долів боги ворожі. Перед лицем великих чуд Жахнеться князь, чернець і люд. Тоді ж у громі-блискавиці Запаляться скирти пшениці. Злетить офірою когут. Явися, Боже, і пребудь! *...
- Оксана Осовська – Які світи між нами і роки! Які світи між нами і роки! Які шторми невидані і штилі! То сніжні, то квіткові заметілі – Отак рука торкнулася руки… Які цілунки розум відняли! Які обійми душу відігріли! То забирали, то давали сили… Хоч небувалі, а таки були! Які в пітьмі засяяли вогні! Які явились дивні відкриття : Кохання є живішим за життя, І […]...
- Павло Мовчан – На пасовиську Спалахує останнім соком зелень, Так наче хоче очі задобрить Облудним світлом, полиском сталевим, Що іскравіє, міниться щомить. То бризне враз, то нагло відвологне, То пронесе метеликів разок, Аби не чули, як дерева стогнуть, Зронивши з себе ще один листок. Вразливе все, що тіло, що стеблина, І біль один, бо час один на всіх. І мов […]...
- Максим Рильський – Поцілунок У темній гущині її я наздогнав. Вона, вже лежачи серед пахучих трав, Руками пружними од мене одбивалась. Нарешті стишилась – і дивне диво сталось: Уста, що і мене, і весь мій рід кляли, Мов квітка багряна, до мене простягали Свій келих, сповнений солодкої знемоги. Натомлені з біги стрункі та дужі ноги Біліли мармуром під місяцем […]...
- Оксана Осовська – Може, буває на світі любов без печалі Може, буває на світі любов без печалі – Радість чиясь досягає постійних висот, І рівновага приность плоди небувалі – Рай на Землі. А в раю не буває турбот! Мабуть, у небі чиємусь є сонце барвисте – Майже розумне, що знає про міру і межі! Ніжну веселку малює над дахом, над містом, Пестить обранців своїх і […]...
- Павло Мовчан – Рука Тільки й видно було, що руку, А за нею не розпізнати імені, Ані змісту очей, ані жодного звуку. Тільки широка долоня, ширша за світ. Гойдати колиску, місити тісто, пестить тиху кульбабу. О руко! Няньчиш вогонь, запліднюєш землю І кладеш камінь на межі з холодом, Благословення твоє п’ятиперсте відкриває простір, Вперед простерта – іде… іде… дорога… […]...
- Казка про калинову сопілку (скорочено) – Забужко Оксана Дівчинка народилася з місяцем на лобі – невеликою багряною міткою-серпиком. Мати переживала, що то за знак, хотіла вірити, що на добре, на якусь особливу долю. Вечорами розчісувала доньку, розказувала казки про дівчину-золотоволоску, про Ганну-панну. Ганна росла гордою, розумною не по літах, а сільські кумасі тільки дивувалися. Не знали, яка гризота матері Марії – адже вона […]...
- Юрій Андрухович – Я ночую тут у такому домі Я ночую тут у такому домі, Де живуть письменники і поети. Це не зовсім те, що жити в Содомі: Групівщина, збочення і міньєти Тут не зовсім ті, суть яких пізнав ти З італійських фільмів, книжок, де кралі Так відверто лізуть в ліжка і авта. Тут усе це є. На рівні моралі. Ця оселя має ознаки […]...
- Оксана Боровець – Серце моє Серце моє – плетена тепла річ. Вовна овеча, оригінальний крій. Прихисток твій у найлютішу ніч, Хочеш – закутай шию чи руки грій. Серце моє – з пряжі твоїх снів. І без примірки знала, що розмір L Буде тримати сотні тремких слів, Сніжну облогу, сонячну акварель. Скільки у нім наших п’янких днів, Скільки печалі, смутку і […]...
- Малий Віз (скорочено) – Сенатович Оксана Зорі з червневого неба відбивалися в озері, здавалося, що озеро – це небо. дмитрик полетів, намацав ногою дно того неба, розплющив очі. Вхопився за дишель (товсту жердину біля воза, до якого прив’язують коней) Малого Воза (сузір’я Малої Ведмедиці) і витягнув його з озера. Прогуркотів небом Великий Віз (сузір’я Великої Ведмедиці), а Малий Віз повіз дмитрика […]...
- Оксана Горбенко – В повітрі – ладаном В повітрі – ладаном, У травах – квітами, А шрифтом заданим, Летять привітами, Слова несказані Болять магнітами. Думки замазані Пливуть орбітами, Горять невпевнено, Мов малахітами… І скло затемнено – Вогні заховано, Дрібні яскравості Не зараховано… Живу за темними Скляними сховами… Тужу невпевнено За світлим спомином…...
- Оксана Осовська – Безсоння Всю ніч у мозку гастролює день, І циркулює по нейронах струмом. А вранці з дому вибіжить мішень Дорослістю прикрита і костюмом, Щоб знати : вічне серце чи забіг! Так вічна кава ставиться до столу, А в сумочці робочій оберіг – Чергова упаковка валідолу… Світ дошкуляє світний чи втіша, То успіх ліпиш, то тримаєш планку! А […]...
- Микола Вінграновський – Оксана І спродалась, й скупилась, та й додому, Окрай дороги стежкою собі… А на обличчі тихомолодому Цвітуть два маки тихомолоді. В одній руці корзина базарова, І на другій дитина засина… Дощу набрала хмара вечорова На неї й на дитину з-за села. По крапельці, по краплі, по мокренькій До маку, до маківоньки, до нас… А ми собі […]...
- Оксана Осовська – Бувай! Бувай – а я спішу в нікуди! Судилися мені буденні і сумні Без тебе нові дні – Я звикну, будь що буде! Бувай! А смуток – через край! А варто : отак життя – на карту? Найтяжчі ці хвилини старту Від тебе! Що ж – бувай! Бувай! думки мої пречисті, А ніч спада на плечі… […]...
- Оксана Осовська – Моїм учителям Снігом – снігом скроні Ваші вкриті, Втоми слід на ясному чолі… Вас так мало вже на білім світі, Наші незабутні вчителі! Осінь в школу кличе, стеле листом, Дзвоником чарує Вас щораз… Без оркестрів ходите Ви містом – Як відрадно зустрічати Вас! Як відрадно : ще іде урок! Не минущі істини шкільні… Зважую свій кожен день […]...
- Оксана Боровець – Місто між нами – тисячі рук і рік Місто між нами – тисячі рук і рік. З ранку до ночі, поміж метро і METRO, – Скорені вівці, навчені вівчарі. Люди з очима вовка біжать із NETрів. Місто між нами – лігво чужих тварин, Чути спиною подих різкий і спертий. Віти метро б’ються за склом вітрин, Києве яблуко котиться по проспекту. Вовчі зіниці ширяться […]...
- Оксана Осовська – Простіть того, хто Вас кохає Простіть того, хто Вас кохає, Кому цей пломінь не на мить. Того, хто вірить Вам безкрає, Не осудіть, не остудіть! Простіть того, хто Вас кохає, Того, хто не зустрівши б Вас, Уже б зачах, навік погас, А так – живе і як палає! Простіть того, хто Вас кохає, В чиїм житті Ви – над усе, […]...
- Оксана Боровець – Я вам скажу: все доволі безболісно Я вам скажу: все доволі безболісно. Треба лишень у той бік не дивитися, Де в переході вже: – Проліски! – Проліски! … так пропонують усміхнені витязі. Ще не зійшло пріле небо по клаптику. Синя пелюстка краплиною падає. Гривня – пучечок. Розпродаж романтики. Диха’ весна чи на ладан, чи ладаном… Хто ж кому скаже: неболісно-болісно. Кожен […]...
- Оксана Осовська – Є в друзів безперечні привілеї Є в друзів безперечні привілеї: Аміго слід у долі залиша… Колись моя схвильована душа Всміхнулась до прекрасної твоєї. Для тебе досі дні мої відкриті – Яка різниця, хто кому напише? Не знаю, як тобі, мені світліше, Бо ти живеш, бо ти живеш на світі! Слова прийшли – надійні та прості. Шукати слів – наука не […]...
- Оксана Осовська – Приходить час і ваблять нас вокзали Приходить час і ваблять нас вокзали – Берем квитки, отримуєм – білети… Щоб душу інші втішили сюжети, Яких свої дощі не написали. Ми, перелітні, втративши в вазі, Такі долаєм позахмарні траси, А не платформи чи дорожні каси І летимо, хоч на одній нозі! Лишаєм тихі острівці свої, Про непогоду думаючи мало, Щоб десь були, щоб […]...
- Оксана Боровець – Якби ти знав усі мої дороги “… у нього в лівій руці мало ніжності” Із розмови про музикантів Якби ти знав усі мої дороги, І перейшов усі мої стежки. То став би між іконою і Богом На відстані руки. Де лівою – виловлювати слово, Де правою – розкочувати звук. Можливо, найдавніша в світі мова – Розмова рук. Так лівою звучатиме довіра, […]...
- Оксана Гаджій – Розказуй своєму собаці Розказуй своєму собаці як тобі сумно без неї Та чий запах усюди скільки би не провітрював Вирізаєш горло кожній десятій випитій І кожній зеленій Відробляй азбуку Морзе на власних рибках Не плач у акваріум – вони не живуть у солоній З прозорим білим волоссям тут ходять сотні Одна – рідна Вилий всю воду щоб вбити […]...
- Оксана Боровець – Все прозоро. Вона говорить, я – на межі Все прозоро. Вона говорить, я – на межі. Я кажу: це провал, у цьому немає сенсу. Паперова богине, зжалься… Віщунко стресу, Дівчина з каси повернення платежів. Подивися, державна жрице, що я приніс, І коштовні каміння, і золото, і цукерки. Це усе навзамін одного – відпустки клерка, На яку я збирав роками коту під хвіст. А […]...
- Оксана Пахльовська – Нема ні стін, ні вікон, ані свіч Нема ні стін, ні вікон, ані свіч, Лише холодні клавіші і руки. Ти граєш і не музику, а ніч, Обвітрену століттями розлуки. Я ненадовго, але ти не вір. Я вже навіки, запитай у долі. Вітри гортають спалений клавір. Ні стін, ні вікон у твоєму домі. А тільки ніч, і музика, і ми – Як срібні […]...
- Сенатович Оксана – Вчиться вересень читати (Збірка) 1977 рік, видавництво “Веселка” В ШКОЛУ ЇдУТЬ БУКВАРІ Поїзд осені гуде, Серпень поїзда веде, Через гори, через доли Букварі везе до школи. І на станції на кожній, На зупинці придорожній – Скрізь вітають залюбки Букварів трудівники. На зупинці Хліб і сіль Повно люду звідусіль. Сівачі та комбайнери, Трактористи і шофери Тиснуть руки букварям: – Хай […]...
- Оксана Боровець – Коли сніги сягнуть мого плеча Коли сніги сягнуть мого плеча, Охопить тиха віхола повіки – За крок у морок круки закричать, Сполохані ходою чоловіка. У постаті пізнаєш не себе, Роз’ятреного ватрами й вітрами, – Одну погрозу, зронену з небес, Одну монету з проданого краму. Дзвенять вітри і дзвонять у серця До тих, кого трима’ німа сторожа. А я біжу до […]...
- Оксана Кравець – давай розіб’ємо весь посуд Давай розіб’ємо весь посуд. Давай стрибнемо з парашутом. Давай не звертати уваги на побут. Давай сьогодні підем іншим маршрутом. Давай зробим дурниці. Давай заб’ємо на пари. Давай купим суниці. Давай будем ходити по дорозі, до біса тротуари. Давай співати в маршрутці Давай я тобі нафарбую рожевим нігті. Давай я буду в твоїй куртці Давай вип’єм […]...
Писня йедине слоо.