Олександр Олесь – Вгледіти щастя, зомліти, осліпнути… “
Вгледіти щастя, зомліти, осліпнути,
Скрикнути тільки: “Мій раю!” і стратити…
Боже всесилий! Чи зміг би ти вигадать
Муку ще більшую, гіршую, тяжчую?!
1905
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Олександр Олесь – “З серцем, повним смутку-горя… “ З серцем, повним смутку-горя, Утомився я ходить І прийшов на берег моря, Щоб журбу свою втопить. “Хвилі, хвилі! Люту муку Ви з грудей моїх візміть… Утопіть її, гадюку, На край світу занесіть… “ Стали хвилі і зітхнули… І крізь сльози бачив я, Як в журбі моїй тонули Море, небо і земля. 1908...
- Олександр Олесь – В роковини Шевченка Одно питання мимоволі Весь час в думках моїх встає: Чому не вгледів він сонця волі, Чому тепер він не жиє? Якими дужими громами Пророчий голос би гримів, Якими буйними річками Котивсь, шумів би його спів!? Які б вінки він сплів героям І як уславив би їх чин?! Він грав би в сурму перед боєм, Боровся […]...
- Леся Українка – Остання пісня Марії Стюарт Que suis je, helas!.. Що я тепер, о боже! жить мені для чого? Слаба, мов тіло, в котрім серця вже нема, Тінь марна я, мене жаль-туга обійма, Самої смерті прагну, більше вже нічого. Не будьте, вороги, ненависні до того, Хто в серці замірів владарних не здійма, Бо муку більшую, ніж має сил, прийма, Не довго […]...
- Олександр Олесь – “Солов’єва пісня ллється… “ Солов’єва пісня ллється, Розливається в низах, Соловей лящить, сміється… Наче… тоне у сльозах. Квітнуть яблуні і груші, В світлі місячнім тремтять… Наче… мертвих скорбні душі В білих саванах стоять. Вся земля миліша раю… Шум, пісні і щастя скрізь! Я дівлюся, я ридаю, Я не бачу із-за сліз. 1906...
- Олександр Олесь – Моїй матері Приснилося, що я вернувсь додому. Іду, дивлюсь: мій край, моя земля, Сміються в сонці золотому Річки, і села, і поля. Ось-ось прийду до хатоньки моєї, Де мати жде мене й не жде, Я скрикну “Матінко!” до неї, Вона на груди упаде. І будуть литись теплих сліз потоки І в них бринітимуть слова: “Я ждала, ждала […]...
- Олександр Олесь – “Невже твої уста-коралі… “ Невже твої уста-коралі У моря щастя я знайду?.. Невже твої гадюки-руки Мене, як лози, обів’ють?.. Невже мене чекають знову Зітхання, зустрічи, пісні, Квітки надій в тернах розпуки І ніжних уст твоїх: “Люблю… “ 1907...
- Олександр Олесь – Безсмертники Вони давно вже втратили життя, В них згасло все, що тільки малось, Умерли всі і думи, і чуття, І тільки форма їх такою же зосталась… Але вони сміються, мов вві сні, І погляд мій приковують до себе, Нагадують розкоші весняні І кажуть про тепло, про радощі, про тебе. Ці квіти – спогади про світлі дні… […]...
- Олександр Олесь – “дух наш пречистий, дух наш народний… “ Дух наш пречистий, дух наш народний, Над нами сходить в сю мить сьогодні. На крилах в’ється, В сльозах сміється. І сльози щастя, обмивши рани, Пливуть потоком, несуть кайдани. Сьогодні дух наш зійшов над нами, Ввійшов, влетів нам в серця пташками. У душах б’ється, У слові ллється. О день преславний, блаженні миті, Сьогодні з духом святим […]...
- Олександр Олесь – “Гроза пройшла… зітхнули трави… “ Гроза пройшла… зітхнули трави, Квітки голівки підняли, І сонце, тепле і ласкаве, Спинило погляд на землі. Здаля розвіялись тумани, Знов ясно, пахощі, тепло… Спинилась кров, замовкли рани… Прибите серце ожило. Літає радість, щастя світе, Дзвенять пташки в садах рясних, Сміються знову трави, квіти… А сльози ще тремтять на них. 1905...
- Ольга Анцибор – Щастя земне Радість моя єдина, Сонце моє ясне, Ти – моя гожа дитина, Щастя моє земне. Зірка на небосхилі, На пелюстках роса, Очі кохані, милі, А в тих очах сльоза. Переживу розлуку, Перетерплю печаль, Перестраждаю муку, Пережалію жаль. Горлицею полину, Чайкою вдалечінь, Сяду і відпочину Я на твоїм плечі. Чаєчку ти впізнаєш, І захистиш мене. Ти ж […]...
- Олександр Олесь – “О принесіть як не надію… “ О принесіть як не надію, То крихту рідної землі: Я притулю до уст її І так застигну, так зомлію… Хоч кухоль з рідною водою!.. Я тільки очі напою, До уст спрагнілих притулю, Торкнусь душею вогняною. 12.IX.1921...
- Грицеві курчата – Олесь Олександр Жив собі Максим убогий Коло річки, край села. Крім дітей та жінки, в його Тільки курочка була. Нанесла вона яєчок. Вже й Великдень ось-ось-ось! Хоч би кожному яєчком Розговітись довелось! Та старий Максим міркує: “Поїдяться крашанки, А коли підсипем квочку, Будуть згодом курочки. Швидко виростуть курчата, Навесні почнуть нестись, От тоді ми поласуєм! Ласували ж […]...
- Олесь Олександр – Біографія Олександр Іванович Канди́б – український письменник, поет, драматург, представник символізму. Свої твори публікував під псевдонімом Олександр Олесь. Олександр Олесь (справжнє прізвище – Кандиба) народився 5 грудня 1878 року в м. Білопілля в Лебединськім повіті Слобожанщини, Сумської області в чумацько-селянській сім’ї. дід по матері орендував маєток у селі Верхосулі, де провів молоді роки Олесь. Батько, Іван […]...
- Олександр Олесь – “В золотій смушевій шапці… “ В золотій смушевій шапці Циган-вечір сходив з гір, Ніс він ніченьці-циганці З срібла кований набір. А вона його вже ждала У долині, у гаю, Ніжним гребенем чесала Чорну кісоньку свою. І кохану він помітив, Уклонився, шапку зняв І найкращу квітку з квітів У обійми дужі взяв. Заспівали поцілунки, Чи озвались солов’ї, Чи забрязкали дарунки На […]...
- Олександр Олесь – Лебідь На болоті спала зграя лебедина. Вічна ніч чорніла, і стояв туман… Спало все навколо, тільки білий лебідь Тихо-тихо сходив кров’ю своїх ран. І співав він пісню, пісню лебедину, Про озера сині, про красу степів, Про велике сонце, про вітри і хмари, І далеко нісся лебединий спів. Кликав він проснутись, розгорнути крила, Полетіти небом в золоті […]...
- Олександр Олесь – “душа моя – пустка холодна й німа… “ Душа моя – пустка холодна й німа… Нічого в тій пустці самотній нема: То вітер розвіяв, то хвилі зірвали, То, граючись, діти малі розібрали. Душа моя – дно безджерельне й сухе, Де тільки сіріє каміння важке… Тим сірим камінням колись в мої груди Все били без жалю, жалкуючи, люди. 1906...
- Олександр Олесь – Чари ночі (АНАЛІЗ) Аналіз твору Олександр Олесь “Чари ночі” Літературний рід : лірика. Жанр : романс (він став популярною народною піснею). Вид лірики : інтимна (любовна). Провідний мотив : захоплення красою життя й красою кохання. Віршовий розмір : ямб. Літературознавці про твір. Вірш належить до збірки “З журбою радість обнялась”. Автор закликає читача улити “струмінь власної душі” у […]...
- Герасим’юк Василь – Є стіни, стеля Є стіни, стеля. Вже заходь до хати. Нема підлоги – Вигадать не зміг. А на стіні Припала божа мати До ніг месії. До пробитих ніг. Не на стіні, А на землі, під нами, Притрушеній отавою, Сирій, Проступлять Губ твоїх криваві плями. Шепочеш: “Боже мій!..” – Як: “Сину мій!..” Зоря слов’янська, Сиві склавши крила, Як із […]...
- Олесь Гончар – За мить щастя (СКОРОЧЕНО) Олесь Гончар За мить щастя (СКОРОЧЕНО) Було перше повоєнне літо. Зеленіли виноградники й виблискували перші снопи. Шляхом з військового табору до містечка тюпають артилерійські коні, але везуть не гармату, як завжди, а бочку-водо-возку. Високо на ній сидить Сашко Діденко в пілотці набакиреній, у медалях на всі груди. Про демобілізацію думає, не інакше. Бо всі в […]...
- Олександр Олесь – Чари ночі (Характеристика твору) Характеристика твору Олександр Олесь “Чари ночі” Літературний рід : лірика. Жанр : романс (він став популярною народною піснею). Вид лірики : інтимна (любовна). Провідний мотив : захоплення красою життя й красою кохання. Віршовий розмір : ямб. Літературознавці про твір. Вірш належить до збірки “З журбою радість обнялась”. Автор закликає читача улити “струмінь власної душі” у […]...
- Олександр Олесь – Ти не прийшла Ти не прийшла в вечірній час… Без тебе день вмирав сьогодні, Без тебе захід смутно гас І сонце сходило в безодні… Ти не прийшла в вечірній час. Тебе, здавалось, ждало море, І все не гасли скелі гір, І все дивилися в простори… І довго їх останній зір Шукав тебе і гас на морі. Ти не […]...
- За мить до щастя (скорочено) – Гончар Олесь Було перше повоєнне літо. Зеленіли виноградники й виблискували перші снопи. Шляхом з військового табору до містечка тюпають артилерійські коні, але везуть не гармату, як завжди, а бочку-водо-возку. Високо на ній сидить Сашко діденко в пілотці набакиреній, у медалях на всі груди. Про демобілізацію думає, не інакше. Бо всі в ці дні живуть лише думками про […]...
- Олександр Олесь – Три менти Тихше, тихше: ходять звірі, П’ють народну кров вампіри… Нахиляйтесь, Пригинайтесь: Може, мимо пройдуть звірі… Тихше, тихше – Хто це дише? Тихше… тихше… Тихше, тихше: сплять вампіри, Упилися кров’ю звірі… Нахиляйтесь, Підкрадайтесь, Як убиті сплять вампіри… Тихше, тихше – Хто це дише?.. Тихше… тихше… Гей, до зброї! Бийте в дзвони! Будьте смілі, як дракони! Всіх гукайте, […]...
- Олександр Олесь – “В дитинстві ще… давно, давно колись… “ В дитинстві ще… давно, давно колись Я вибіг з хати в день майовий… Шумів травою степ шовковий, Сміявся день, пісні лились… Весь Божий світ сміявсь, радів… Раділо сонце, ниви, луки… І я не виніс щастя-муки, І задзвеніли в серці звуки, І розітнувсь мій перший спів… 1904...
- Олесь Гончар – За мить щастя (АНАЛІЗ) Аналіз твору Олеся Гончара “За мить щастя” 1964 р. Літературний рід: епос. Жанр: новела. Тема: зображення кохання з першого погляду й страшної розплати за мить щастя. Головна ідея: оспівування краси й сили почуття кохання. Головні герої: артилерист Сашко Діденко, мадярка Лорі (Лариса), її чоловік, комбат Шадура. Сюжет: на жнив’яному полі зустрілися Сашко Діденко й мадярка […]...
- Олександр Олесь – Айстри Опівночі айстри в саду розцвіли… Умились росою, вінки одягли, І стали рожевого ранку чекать, І в райдугу барвів життя убирать… І марили айстри в розкішнім півсні Про трави шовкові, про сонячні дні, – І в мріях ввижалась їм казка ясна, Де квіти не в’януть, де вічна весна… Так марили айстри в саду восени, Так марили […]...
- Олександр Олесь – На чужині Не вірив я в життя по смерті, Тепер я вірю в диво з див. Було для мене страшно вмерти, Умер і нагло знов ожив. Так само тут: і сонце, й зорі, І люди наче ті самі, Але якісь байдужі в горі І в щасті, в радості – німі. Весна, зима, і дні, і ночі, Музика, […]...
- Над колискою – Олесь Олександр Спить мій малесенький, спить мій синок… Спить він, наслухавшись дивних казок. Нащо ж ти віченьки знову розкрив?! Спи, моя пташко, то вітер завив. Стогне і виє уже він давно, Б’ється і стука у наше вікно… Геть, розбишако, в далекі степи!.. Спи, моя ластівко, солодко спи! Ось уже й вітер зовсім занімів… Мабуть, заснуть під намет […]...
- Олесь Гончар – За мить щастя (Характеристика твору) Характеристика твору Олеся Гончара “За мить щастя” Жанр: новела. Тема: зображення кохання з першого погляду й страшної розплати за мить щастя. Головна ідея: оспівування краси й сили почуття кохання. У 1964 р. з’явився цей маленький шедевр О. Гончара. У новелі йому на високому художньому рівні вдалося показати красу і силу почуття кохання. Це найулюбленіша тема […]...
- Олександр Олесь – Заспів ЗАСПІВ Заспіваю вам не пісню Про стару старовину, Розкажу я вам не казку, А бувальщину одну. Розкажу вам про минуле, Що вже мохом поросло, Що, нащадками забуте, За водою поплило. Перед вами стародавні Пройдуть хвилями часи, Із могил до вас озвуться Наших предків голоси. Наших предків, що блукали По страховищах-лісах, Що з природою змагались Тільки […]...
- Війна з татарами – Олесь Олександр Як довідались татари, Що повстали Холм і Львів, Землю Галицько-Волинську Хан їх знищити схотів. На волинський Володимир То не хмара чорна йде, То не грім гуде далекий, А то військо хан веде. Виїжджає князь Василько: “Залиши мій рідний край!” Але був глухий, як камінь, Хан татарський Бурундай. І Василько підпалити Рідне місто мусив сам І […]...
- Олександр Олесь – “Як жити хочеться!..” Як жити хочеться! Несказанно, безмірно… Не надивився я ні на зелену землю, Ні на далекі сині небеса. Я не наслухався ні шуму рік широких, Ні шелесту лісів дремучих, темних, Ні голосу пташок, що вихваляють світ. Я все життя горів на огнищі людському, Я все життя неначе був розп’ятий За злочин чийсь на вічному хресті. Я […]...
- Олександр Олесь – Лебединій зграї Ви в ірій линете від сірого туману, Від сірих днів, від суму і нудьги На срібло чистеє спокійного лиману, На пишні береги. Не жаль вам тих, що сміло гинуть по дорозі Від пург і бур скажених і сліпих: Вам ірій мріється крізь сльози, А сонце суше їх. І скільки вас в борні розбилось об граніти, […]...
- А вже красно сонечко… – Олесь Олександр Веснянка (З драматичної поеми “Над дніпром”) А вже красно сонечко Припекло, припекло, Яснощире золото Розлило, розлило. На вулиці струмені Воркотять, воркотять. Журавлі курликають, Та летять, та летять. Засиніли проіски У ліску, у ліску… Швидко буде земленька Вся в вінку, вся в вінку. Ой сонечку-батечку, Догоди, догоди, А ти, земле-матінко, Уроди, уроди....
- Олександр Олесь – “Італійська ніч підкралась… “ Італійська ніч підкралась, Розлила солодкий чад; Десь здаля луна озвалась Флорентійських серенад. Марить море Середземне, Ледве лащить береги… Щось жагуче, щось таємне Палко диха навкруги. … Не заснула, сни не снились, Одчинила двері в сад: В тіло, в душу покотились Срібні хвилі серенад. Ніч проміння позбирала І змотала у клубок… Наче тінь жива упала Біля […]...
- Олександр Олесь – “Ти з’являєшся, як ранок… “ Ти з’являєшся, як ранок… Там, на заході ще ніч, А на сході уже небо Червоніє від проміння, Блиску сонця золотого… Як в чеканні б’єтся серце! Ти ідеш, як день блискучий! Все радіє навкруги, Все впилось очима в сонце, Все співає йому гімни, Простяга до його руки… Як радіє, квітне серце! Ти проходиш… ніби вечір… Там, […]...
- Ярослав Осмомисл – Олесь Олександр Володимирко поволі Тихо-мирно вік дожив І на княжому престолі Ярослава залишив. Це був князь палкий, відважний, Незрівнянний у бою, Наче рвався він покласти Першим голову свою. І коли він з Ізяславом, З князем київським зійшовсь, Першим кинувся з мечем він, Всіх попереду боровсь. І бояри зупиняли: “Ярославе, князю, стій: Хто тебе, орла, заступить У державі […]...
- Олександр Олесь – Заходить сонце Праворуч – сонце і пожежі! Палають гір високих вежі, Палають хвилі вогняні, І хмари в димі і огні. Ліворуч – сиза казка ночі, Чиїсь ласкаві ніжні очі, Чиїсь зітхання, шелест, шум, І тихий стогін, тихий сум. Ліворуч – місяць ллє проміння, І на воді горить каміння… Ліворуч – місяць іскри ллє, Мов в небі золото […]...
- Олександр Олесь – Чари ночі Сміються, плачуть солов’ї І б’ють піснями в груди: “Цілуй, цілуй, цілуй її, – Знов молодість не буде! Ти не дивись, що буде там, Чи забуття, чи зрада: Весна іде назустріч вам, Весна в сей час вам рада. На мент єдиний залиши Свій сум, думки і горе – І струмінь власної душі Улий в шумляче море. […]...
- Олександр Олесь – В Криму (уривок) Осріблені місяцем гори блищать, Їм кедри і сосни казки шелестять, І дивні пісні їм співають вітри, Що нишком підслухали в моря з гори. Осяяні місяцем, гори блищать, Осріблені місяцем, сосни шумлять, А море і сердиться й лає вітри, Що нишком його підслухають з гори. 1906...
Аналіз поезії крила драч.