Олекси Стефановича – Сокіл
Сокіл літа високо,
Сонцю і бурі-січі
Остре соколе око
Дивиться просто в вічі.
Кігті – кігтити хмару,
Дзьоб – щоб її клювати,
Крил замашних удари –
Рвати її на шмати.
В кожную мить готовий
Кинуть кубло колюче, –
Зринуть, як стріл раптовий,
Що неминуче влуче.
Сокіл літа високо.
Сонцю і бурі-січі
Остре соколе око
Дивиться просто в вічі.
Прага, 1936
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Олекси Стефановича – Просто. Не йти праворуч Просто. Не йти праворуч Ані ліворуч – ні. Хай лише вітер поруч, Вічний сурмач борні. Вітер, що хмарі – в груди, – В груди, в горби хребта… Поруч хай вітер буде, А вдалині – мета. Чорно кругом чи біло, Не зупиняти рух. Може зламатись – тіло, Але ніколи – дух. Прага, 1936...
- Олекси Стефановича – Молитва О Ти, що тамо, де Почаїв, Під небом вставши голубим, Далеко в простори засяяв Золотоглавієм своїм, О Найсвятішая, Єдина, До стіп схиляюся чиїх, Умилостив свойого Сина, Щоб від одра її воздвиг! Прага, 1926...
- Олекси Стефановича – Юрій У силі своїй – всепотужний. Краса його – криці краса. В десниці спис харалужний І смерть на вістрі спися. Вже давнім затяте змагання, Та досі комонь пам’ята Храпке гадюче харчання, І кров, і хряскіт хребта… Німіють. В майбутньому зриться Борня незрівнянно тяжка, І лита з криці десниця Списа міцніше стиска. Прага, 1934...
- Олекси Стефановича – два Вони встають живими у словах: “Смієшся ти, а я ридаю, друже”. Як ти у них, ніхто, вкраїнська душе, Так не сміявсь, не плакав у віках! З того плачу котився небом жах, Того сміху і пекло не заглуше… Їх два було, чиє ширяння – дуже, Чиє крило – напруга і розмах. Та рід й земля, що […]...
- Олекси Стефановича – Сонет Із Подєбрад до Праги і назад, Щоб завтра знов полинути, як птиця, Якій ніде надовго не спуститься, Якій простір і вітер, а не сад. Хай вигнання часами у стократ Бува темніш і тяжче, ніж темниця, – Іще ясніш і різьбленіше сниться На чорнім тлі золотоверхий град. Давно душа подружена з піснями – І виться б […]...
- Олекси Стефановича – Сон Перуна Зростає грім дніпрових струн, Замурували хмари обрій… Як ніч, нахмурився Перун, – Його обурив сон недобрий, Таке ввижалося йому: Чужий, нахабний хтось приходив І насміхався: “3атамуй, Коли ти бог, дніпрові води… “ І котить гнів стара душа, Кремінно витесана з дуба: У хмарах – темрява й пожар, У хмарах – рокоти і труби. Реве та […]...
- Олекси Стефановича – Недобре Багрим, недобрим колом, Так, мов його не треба, Так, як іще ніколи, Сонце упало з неба. Дням голова відтята, Захід – кривава повідь. Щоб море вогню залляти, Вилили море крови. Багато крови, багато, Та ради не дасть огневі, – От-от він прорве загати І рине по всьому небі. Пожар півнеба кривавить. Мовчать на дзвіницях дзвони. […]...
- Олекси Стефановича – Плач Ярославни Мури якісь, хтось ридає на мурах, А перед мурами степ… Де б це, скажи мені, вірний мій джуро, Ми опинилися, де б? Мрія далека про соняшний виплив – Пасмуга світла бліда. Хто це отрути смертельної випив, Хто це так рано рида? Чуєш? Зозулею хоче злетіти, Хоче у далеч кудись… Чув те квиління жіноче, що вітер, […]...
- Олекси Стефановича – Крізь смерть Їм північні вітри гудуть, Їм сніги замітають путь, А вони ідуть без упину, А вони без спочину йдуть. Їм шати залляла кров, На шмати – їх корогов, Та кожен, кожен із них Смертю смерть поборов. Їм північні вітри гудуть, Їм сніги замітають путь, А вони ідуть без упину, А вони без спочину йдуть. Прага, 1933...
- Олекси Стефановича – Жабиний хор не дасть собі спокою Є. Маланюкові “Занадто панська – Польща. З нею важко. Гидке – московське: вірний твій холоп, Сміття твоє, підніжок твій Івашко. З такими жить – добра нам не було б. Туди нам треба глянути, за море. Хоч і далися турки узнаки, Та тільки з ними лад якийсь утворим. О Боже, пронеси часи тяжкі”. І, може, й […]...
- Олекси Стефановича – Вічна слава Доби славної та великої Піднесемо ми корогви! Буде хвала йому, тому рикові, Тому львиному – “йду на ви!” Слава князеві недосягнена: Він як пард ходив, був як тур. Слава часові, коли загнано Руський цвях в царгородський мур. Слава лицарям: над їх чолами Нахилялась лише гроза. Їм за п`угари були ш`оломи. Годував їх кінець спис`а. Славмо […]...
- Життя і творчість Олекси Стефановича Життя і творчість Олекси Стефановича Олекса Степанович Степанович Олекса народився 5 жовтня 1899 р. в селі Милитині Острозького повіту на Рівненщині в родині священика. У 1919р. закінчив Житомирську семінарію. В 1922р. емігрував, навчався на філософському факультеті Карловського університету в Празі, а згодом відвідував літературно – мистецькі курси Українського вільного університету. У 1944р. жив Міттенвальді (Німеччина), […]...
- Максим Рильський – Тріпоче сокіл Тріпоче сокіл, сріблом потемнілим Знімаючись у вогку височінь, – І любо впасти на зелену тінь Натрудженим і наболілим тілом. Доми, давно порівняні до скринь, Людські слова з їх розмахом несмілим… Дай, серце, волю нетерплячим крилам, Затріпочи, розвійся і полинь! А серце так: ти ж той листок єдиний На гілці всеземної деревини, Ти ж тільки частка, […]...
- Oй ти, дівчино, з горіха зерня… – Франко Іван Oй ти, дівчино, з горіха зерня, Чом твоє серденько – колюче терня? Чом твої устонька – тиха молитва, А твоє слово остре, як бритва? Чом твої очі сяють тим чаром, Що то запалює серце пожаром? Ох, тії очі темніші ночі, Хто в них задивиться, й сонця не хоче! І чом твій усміх – для мене […]...
- Іван Франко – Ой ти, дівчино, з горіха зерня Ой ти, дівчино, з горіха зерня, Чом твоє серденько – колюче терня? Чом твої устонька – тиха молитва, А твоє слово остре, як бритва? Чом твої очі сяють тим чаром, Що то запалює серце пожаром? Ох, тії очі темніші ночі, Хто в них задивиться, й сонця не хоче! І чом твій усміх – для мене […]...
- Олесь Гончар – Злата улічка Камінь розігрітий аж пашить. Втомлений, замислений іду. Повнить сонце Улічку Злату, Сонцю тут подобається жить. Втомлений, замислений іду. Прага, Праго, мій слов’янський град! Через смерть, і горе, і біду Я пробивсь до тебе з-за Карпат, Мужність вніс на Улічку Злату. Втомлений, замислений іду. Біла чешка вийшла на балкон, А мені перед очима – Грон, Кров’ю […]...
- Олесь Гончар – Сині тіні бредуть із дунаю Недалеко від Братислави Я одержав твого листа. Спалахнули усі переправи І немає уже моста. У минуле, у наше, в раннє, Де були тільки ти і я. Чую – інше якесь кохання Вже шепоче твоє ім’я- Вийшла заміж. Втомилась чекати. Скільки можна! Літа і літа!.. Ти солдат, тобі, може, вмирати, А я, знаєш, іще молода. Сині […]...
- Створення рослинності в українській міфології: Сокіл-Род, Падуб, Білобог і Чорнобог, Земля, Дажбог і Жива, Перун-Стрибог-Сварог Реферат на тему: “Створення рослинності в українській міфології: Сокіл-Род, Падуб, Білобог і Чорнобог, Земля, Дажбог і Жива, Перун-Стрибог-Сварог” Українська міфологія досить багата на символіку, велика частина – це символіка дохристиянського пантеону багатобожжя слов’ян, праукраїнців. Велика частина символів пов’язана з рослинним світом. Довгий час вважалося, що слов’яни-язичники мали примітивний пантеон богів, бідну міфологію. Проте вітчизняні та […]...
- Біографія Олекси Стороженка Олекса Петрович Стороженко народився 24 листопада 1806 р. в с. Лисогори Борзнянського повіту (тепер Ічнянського району) на Чернігівщині в родині дрібного поміщика, що належала до старовинного козацького роду, відомого ще з XVII ст. Дитячі роки письменника минули в містечку Велик. Будища Зіньківського повіту на Полтавщині, де він одержав домашню освіту. Згодом навчався у “благородному пансіоні” […]...
- Юрій Федькович – Русь По “Mignon” Гете Ци знаєш, де країна тая мила, Де явір ріс і де калина цвила, Де дністер грав, де Галич иечаліє, Де руський край, де руське серце мліє? Ци знаєш де, ци знаєш, моя доле? – Туда, туда піду з тобов, соколе. Ци знаєш, де там Левова палата, А в їй мурах вибивана кімната, […]...
- Микола Хвильовий – “За зеленим гаєм… “ За зеленим гаєм Покотився стріл, Хмари-зграї Дим. Тумани у лузі, По ланах. Ну-бо, ще раз вдарте – – Бах-ба-бах! Розстріляли поле, Розкидали цвіт… А бандура в зорях У руці. І криваве море, Бездоганний сміх Налива повітря Фарбами весни. Ще раз покотився Від гармати стріл… І тікає морок Стовбурами… дим… ....
- Юрій Андрухович – Арія Олекси Розумовського Єлисавет божественна Феміна з меду й криці У вінку монархинь окраса белль-роз Аки змій залізши я до лігва цариці Арлекин єхидний підступний малорос Гоп-ля фортуни фаворит цур обаво згинь Голова відвалиться хіба від забав Напудрений троянець (троянський кінь) Августійше серце в кишеню забрав Похукав Розтануло Так зійшов указ Гетьман у перуці гуляй лицарство славне Голови […]...
- Герасим’юк Василь – Тоді ми зникли в лісі Тоді ми зникли в лісі… Кроків шість – І там твій сміх і крок! Слабого світла Пучок з-між віт – ти зблідла. З того літа Він там живе між афин і дощів, Твій сміх. Туди – шість кроків і смерік. Йому не відлунати, не пропасти. Не дався звіру – й вітрові не вкрасти Його. Зайшов […]...
- Юрій-Осип Федькович – Русь РУСЬ По “Mignon” Гете Ци знаєш, де країна тая мила, Де явір ріс і де калина цвила, Де Дністер грав, де Галич иечаліє, Де руський край, де руське серце мліє? Ци знаєш де, ци знаєш, моя доле? – Туда, туда піду з тобов, соколе. Ци знаєш, де там Левова палата, А в їй мурах вибивана […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Кінець світу Мов бура плахта, хмара круків Сідає на дахах бриластих, І місяць, звівши сині руки, Немов пророк, став місто клясти. За всі гріхи і всі провини, За малість, зрадність і підлоту, За злочини, що повне ними Кубло презирства і голоти. Тоді розпутники і гарпагони Покутних псалмів заспівали, І калібани били в дзвони, Й гетери, мов кобили, […]...
- Бути щасливим (за твором “Скарб” Олекси Стороженка) Олекса Стороженко народився 1805 року в селищі Лисогорах на Чернігівщині в родині офіцера, нащадка давнього козацького роду. Потім він навчався в губернській гімназії міста Харкова. Олекса також служив у війську, брав участь у російсько-турецькій війні. Після відставки він став чиновником. Спочатку Олекса писав російською мовою, зокрема це роман “Брати-близнята” і різні оповідання. Друкував він твори […]...
- Коліно Коліно – частина пісенного рядка між паузами (цезурами), що складає ритмомелодійну одиницю в загальній метричній структурі пісенної строфи (куплету). Наприклад, строфа старовинної козацької пісні має таку будову: Сокіл з орлом, // сокіл з орлом // купається, Сокіл орла // питається. Складається з двох однакових, гетерометричних (нерівномірних) стихів (рядків) – три – і двоколійного. Складочисельно її […]...
- Небо – Петренко Михайло Дивлюсь я на небо та й думку гадаю: Чому я не сокіл, чому не літаю, Чому мені, боже, ти криллів не дав? Я б землю покинув і в небо злітав! Далеко за хмари, подальше од світу, Шукать собі долі, на горе привіту, І ласки у зірок, у сонця просить, У світі їх яснім все горе […]...
- Хочеш бути щасливим – будь! (“Скарб” Олекси Стороженка) (1805-1874) Народився в с. Лисогорах на Чернігівщині в родині офіцера, нащадка давнього козацького роду. Навчався в губернській гімназії м. Харкова. Служив у війську, брав участь у російсько-турецькій війні. Після відставки став чиновником. Спочатку писав російською мовою (роман “Братья-близнецы”, оповідання). Друкував твори у журналі “Основа”. Окреме місце в доробку українською мовою займають гумористичні оповідання (“Скарб”, “Вуси”, […]...
- Короткий життєпис Олекси Влизька Влизько Олекса Федорович народився 17 лютого 1908 року в с. Коростень на Новгородщині в сім’ї дрібного службовця. 1917 року родина переїхала на батьківщину діда в Сингаївку Звенигородського повіту (Черкащина). Закінчив мовно-літературний факультет Київського інституту народної освіти. У 1928 році подорожував по Німеччині, згодом – по нагір’ях Паміру. Друкуватися почав 1925 року. Належав до літературної організації […]...
- Біографія Олекси Тихого О. І. ТИХИЙ (1932 – 1984) Олексій Іванович Тихий народився 27 січня 1932 року на хуторі Їжівка біля міста Дружківка. Закінчив філософський факультет Московського університету, працював учителем, завучем. У 1956 році виступив з відкритою заявою проти окупації радянськими військами Угорщини, за що був засуджений несправедливим судом на 7 років таборів суворого режиму та 5 років […]...
- Короткий життєпис Олекси Ющенка ЮЩЕНКО Олекса Якович народився 2 серпня 1917 р. у с. Хорунжівка Недригайлівського району Сумської області. Закінчив філологічний факультет Ніжинського учительського інституту. Учасник Великої Вітчизняної війни. Член Спілки письменників з 1944 р. Лауреат літературних премії ім. П. Тичини, М. Хвильового, М. Коцюбинського, П. Артеменка. Автор багатьох збірок поезій, нарисів, спогадів, серед них – “До рідної землі”, […]...
- Біографія Олекси Слісаренка Олекса Слісаренко (1891-1937) Слісаренко Олекса Андрійович народився 28 березня 1891 р. на хуторі Конівцов, Шатовської волості, Вовчанського повіту на Харківщині (нині село Шипутове, Великобурлуцького району). Батько майбутнього письменника, Андрій Прокопович Снісар, назвав свого сина, свою п’яту дитину, Олексою. А під час хрестин глухуватий піп записав хлопчика сином Слісаря (звідси й пішло Слісаренко). Багатодітна сім’я Снісарів, […]...
- Дивлюсь я на небо (народна пісня) Дивлюсь я на небо та й думку гадаю: Чому я не сокіл, чому не літаю, Чому мені, Боже, ти крилець не дав? Я б землю покинув і в небо злітав. Далеко за хмари, подальше од світу, Шукать собі долі, на горе привіту, І ласки у зірок, у сонця просить, У світлі їх яснім все горе […]...
- La moir Привіт тобі весінній водоспад, Гармонія краси й всього живого. І не шукаю стежки я назад, Мені з тобою добре й завжди ново. Коли тебе зустрів на зоряних шляхах, Зрадів, як сонцю й першим поцілунком Означив свою долю в дивних снах І бачить Бог, то не прості стосунки… Як грає небо, що повік цвіло І милувало […]...
- Твір на тему: Осінь (Твір-опис) Різні пори року несуть різний настрой. Хтось захоплюється білим снігом, хтось мріє про квітучі дерева навесні, хтось бажає дочекатися жаркого літа з купанням в річці. А я люблю осінь. Це така красива пора року! Клени одягнулися в рум’янець. Вони стоять, задумавшись, на галявині, немов сумують про те, що прийшов жовтень. Іноді тихенько скидають своє різьблене […]...
- Леся Українка – Пісня Чи є кращі між квітками Та над веснянії? Чи є в житті кращі літа Та над молодії? Цвітуть квіти веснянії, Швидко й посихають. Мої літа найкращії Марно пропадають! Не всихайте, пишні квіти, Цвітіть хоч до літа! Пождіть літа, доля прийде, Не тікайте з світа! Двічі на рік пишні квіти Та не процвітають; В житті літа […]...
- Іван драч – Музичний етюд Помаранчева стигла палітра Горизонту вина подає. Запрягає музика три вітра, Щоб процокати в серце твоє. Вибухають сонати високо В епіцентрі твоєї журби, І сімфонії чорні соколи Гострять крила об чорні дуби. І троянд неціловані жмутки Посивіли з чиєїсь вини. І по клавішах сивого смутку Ходять сині сумні слони. Та, до крапельки сонцю віддане, На пшеничних […]...
- Семенко Михайль – Туман випливав Містерія Обізвалися струни легеньким гомоном Осміхнулися струни потухлими болями. Ще тріпався звук, але був уже хорий і стомлений Нерви тремтіли нитками голими. Туман випривав з-за гір моторошних Багровість заходу офонив в пекельну містерію Никли дерева, мізерно позгиналися постаті – Бурі, Великій, Таємній Бурі відчиняйте двері. 21. VI. 1917. Владивосток...
- Микола Хвильовий – На позиції Які простори – Буревій! Іде із лісу – Буревій! І сосни на узліссі стогнуть. Рішуча ніч – і буде морок, І упаде на груди стріл, І відгукнуться Трансільванські гори. Шляхи в тривозі (без шляхів). А тут – потоки, бук, Потоки, бук, Бук! – Так монотонно із-за дроту … прокинувсь вартовий … Які простори – Буревій! […]...
Малодушие сочинение.