Олексій Чупа – Перед артобстрілом



Перед артобстрілом неодмінно здіймається вітер.
Ніби вітрила тріпочуть та напинаються прапори
На будинках та блок-постах,
Аби ти не забув, за які умиратимеш кольори.
Ось ти стоїш. Ось зривається у твій бік – і Бог наче пам’ять твою витер,
І вже проростає полин на згарищах та пустирях.

Як тільки підійметься вітер, місцеві вже знають: безперестанно
Співатиме канонада свої колискові.
Крізь сон не почуємо, як у подвір’ї, знявши кількох вартових,
Зойкнувши жалісно та підлітково,
Підкошено падає чийсь коханий
У запах диму та вранці скошеної трави.

І що? Ніхто і не зглянеться, як би ти не просив.
Моя мати, почувши вибухи, до стіни цегляної тулиться.
І тільки помітно, як вільна хода зривається в біг,
Як міста волосся заплутане – вулиці,
Стишують вітер з останніх сил,
Як ховають своїх.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Стилет чи стилос художні засоби.
Ви зараз читаєте: Олексій Чупа – Перед артобстрілом