Олена Багрянцева – Знали стіни мою історію
Знали стіни мою історію.
В синіх килимах холод плив.
І звивались в німій агонії
На віконницях крапки злив.
Шепотілися мідні дзвоники.
В кранах тихо текла вода.
І дивилася з фото скромно так
Мила мама – ще молода.
Знали стіни – і вже не квапились.
В синіх човниках холод плив.
І любов, що колись тут трапилась,
Огортав сивобровий пил.
26.02.2010
Автор: Олена Багрянцева
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Олена Багрянцева – Я тебе не любив Я тебе не любив. Тільки пестив доглянуте тіло. І за руку тримав, якщо шлях видавався слизьким. Я по лезу ходив, коли поруч ти спала, щаслива, Розкидаючи сни в унісон автострадам міським. Я ховав почуття у байдужі глибокі шухляди. Не питав, як живеш. І не бачив бурштинових сліз. Лиш приносив тобі тимчасову, як спалах, відраду. Лиш […]...
- Юлія-Ванда Мусаковська – Чотири стіни Чотири стіни, і глухо неначе в танку, І це фіолетове плаття старе, як світ Воно пам’ятає перші наші світанки, Де липи, немов обурені пуританки, До нас простягали кістляві долоні віт Чотири стіни, і фото заплющить очі, Бо парко, бо тисне у скроні йому картон І я забуваюся… просто забути хочу Неголені щоки, зовсім дитячий почерк […]...
- Світлана Костюк – Ми знали і розуміли, що всі ми – смертники Ми знали і розуміли, що всі ми – смертники… Ще більше скажу, що страшно насправді на смерть іти… Під кулями снайпера впасти, але не зламатися, Бо скільки, скажіть, вже можна всього боятися… Святі небеса назустріч пливли херувимами… І Ангели в першій колоні у крок із загиблими… Хтось скаже опісля, що всіх нас, мовляв, підставили, А […]...
- Герасим’юк Василь – Є стіни, стеля Є стіни, стеля. Вже заходь до хати. Нема підлоги – Вигадать не зміг. А на стіні Припала божа мати До ніг месії. До пробитих ніг. Не на стіні, А на землі, під нами, Притрушеній отавою, Сирій, Проступлять Губ твоїх криваві плями. Шепочеш: “Боже мій!..” – Як: “Сину мій!..” Зоря слов’янська, Сиві склавши крила, Як із […]...
- Тарас Шевченко – Якби ви знали, паничі Якби ви знали, паничі, * Де люде плачуть живучи, То ви б елегій не творили Та марне бога б не хвалили, На наші сльози сміючись. За що, не знаю, називають Хатину в гаї тихим раєм. Я в хаті мучився колись, Мої там сльози пролились, Найперші сльози. Я не знаю, Чи єсть у бога люте зло, […]...
- Автобіографічна основа вірша Т. Шевченка “Якби ви знали, паничі… “ Автобіографічна основа вірша Т. Шевченка “Якби ви знали, паничі… “ Т. Шевченко – талановита людина. У його творчості порушено багато злободенних тем: воля, кріпацтво, доля жінки-матері, особисті переживання. А взірцем автобіографічної лірики можна назвати вірш “Якби ви знали, паничі… “ Уже з перших рядків ми розуміємо, що вірш присвячено темі кріпаччини та важкій долі кріпаків. […]...
- Олена довганюк – Майнуло знов минуле за вікном Майнуло знов минуле за вікном. І вже не ріже, як колись давно Той холод, що проймає до кісток, Той страх, що зупиняє кожен крок. У рамках до сих пір закуті Згадали ми шляхи забуті. Що казати, що робити? – Не знали ми, як далі жити. Що нас наступної чекає миті, Сліпі чекатимемо тьмою вкриті. Ми […]...
- Безрадісне дитинство сироти (за поезіями Т. Шевченка “Якби ви знали, паничі”, “І золото! й дорогої… “) Дитинство… Найкраща пора твого життя. Ти згадуєш батьків, тепло рідної домівки, свої щасливі сни. Спокій огортає твою душу. А яке ж дитинство в сироти? Безрадісне, завжди безрадісне: і зараз, і в далекому минулому. У минулому, хоч яким важким воно було, людина знаходить і згадує ті хвилини, які запам’яталися на все життя. Безрадісне, сирітське дитинство постає […]...
- Олена Теліга – Чужа весна Десь, цілком недалеко, засліплює світло, Десь ридають трамваї і мучаться авта, Але тут, в синіх сутінках, тиша заквітла, А за сонними вікнами блимає нафта. Я піду, як звичайно, порожнім провулком, Бо мене обійматиме вітер весняний, Мої кроки і серце застукають гулко, І тебе я зустріну, як завжди, незнаний. Ти для мене чужий, не з єдиного […]...
- Дев’ятниця до Страдецької Матері Божої Нерушимої Стіни Достойно є воістину величати блаженною Тебе, Богородицю, Присноблаженную і Пренепорочную, і Матір Бога нашого. Чеснішую від Херувимів і незрівнянно Славнішую від Серафимів, що без зотління Бога Слово породила, Сущую Богородицю Тебе величаємо. Молитва на початку дев’ятниці О всеблагий і милосердний Отче наш, перед ликом Твоїм і Пресвятої Матері Небесної Нерушимої Стіни стою, пройнятий(а) жалем, і […]...
- Олена Теліга – Чоловікові Не цвітуть на вікні герані – Сонний символ спокійних буднів. Ми весь час стоїмо на грані Невідомих шляхів майбутніх. І тому, що в своїм полоні Не тримають нас речі й стіни, Ні на день в душі не холоне Молодече бажання чину. Що нам щастя солодких звичок У незмінних обіймах дому – Може, завтра вже нас […]...
- Олена Теліга – Без назви Д. д. Не любов, не примха й не пригода, – Ще не всьому зватися дано! Ще не завжди ж у глибоких водах Відшукаєш непорушне дно. І коли Твоя душа воскресла Знову мчиться у осяйну путь, Не питай чиї натхненні весла Темний беріг вміли відштовхнуть. Не любов, не ніжність і не пристрасть, Тільки серце – збуджений […]...
- Олена довганюк – Мені б безжальності краплину Мені б безжальності краплину Й байдужості міцніший щит Втопить в мені оту частину, Що від гострих слів болить. Скував надовго холод руки І вуста навік зімкнув Й перетворив всі дні на муки, Як мене лиш раз торкнув. Світ в очах моїх тьмяніє Й тане погляд мій німий, Душа лиш, шкода не черствіє І глушить крик, […]...
- Журлива Олена – Хто знає, як рік минає 1959 рік, видавництво “дитвидав” Ой, які сніги глибокі! Дід Мороз рум’янить щоки Та сніжинками лице До червоного січе. Налетіла завірюха. Ой, замерзли ніс і вуха! По землі з кінця в кінець Ходить Січень – молодець. Тріщить мороз. Надворі стужа. Аж страшно вийти за поріг… Навколо хат і по дорогах Рипить хрусткий блискучий сніг. Замерзли вікна, […]...
- Олена довганюк – Там мріїї здійснились і десь загубились Там мріїї здійснились і десь загубились Між сотнями слів і думок. І стукали в двері серцям, що закрились На незрозумілий замок. Там болем і кров’ю ключа добивались Якого було не знайти Поразку приносячи, знову вертались Щоб тими ж шляхами піти. І мали надію, що очі сліпила, А серце вела в глухий кут, У пам’яті доля […]...
- Олена Теліга – Козачок КОЗАЧОК Кожний крок – сліпуча блискавиця, А душа – польовий, буйний вітер, Розгораються уста і лиця Неспокійним, пурпуровим квітом. Не піймаєш: я – вогонь, я – вихор! А вони спинятися не звикли! Але раптом… усміхнуся тихо І в очах моїх заграє виклик. А душа, розбещеністю п’яна, Вип’є туги золоту отруту. О злови мене, злови, коханий, […]...
- Олена довганюк – Я втратити тебе боюсь Я втратити тебе боюсь, Неначе серце, наче душу, Бо більше я не повернусь Туди, куди вертатись мушу. В той світ, в якім жила, З якого довго так тікала. Якби не ти, не була б я Тою, ким я зараз стала. Ти – мого життя частина, Надії промінь у пітьмі. Ти – серця мого половина – […]...
- Олена довганюк – Благаю тебе, відпусти Благаю тебе, відпусти… В мене сил вже на тебе немає За коротке терпіння прости, Та й воно всіх колись покидає. Тиша та твоя колюча І нестерпна твоя пустота… Чому ж ти на стільки болюча? Чому ти така непроста? Прошу тебе знов, припини! Досить спогадів з мене минулих. Ці тортури свої зупини, Ми про день із […]...
- Олена Теліга – Відповідь О, так, я знаю, нам не до лиця З мечем в руках i з блискавками гнiву, Вiйськовим кроком, з поглядом ловця Iти завзято крiзь вогонь i зливу. Ми ж ваша пристань – тиха i ясна, Де кораблями – вашi збитi крила… Не Лев, а дiва наш вiдвiчний знак, Не гнiв, а нiжнiсть наша вiчна сила. […]...
- Твір на тему: Квітка, яку знали ще в Стародавній Індії (твір-опис улюбленої квітки) Ви коли-небудь бачили росинки на пелюстках троянд? Якщо не бачили, раджу дуже рано, ще до того, як підніметься сонечко, вийти у сад. Підійдіть до куща троянд. Тонкий аромат пливе вам назустріч. А на кожній пелюстці тремтять крапельки роси. На довгих міцних стеблинах красуються квіти. їх назвали трояндами. Для того щоб мати змогу себе захищати, красуні […]...
- Олена довганюк – Слід після себе зітри Слід після себе зітри І більше в мені не з’являйся В минулій секунді завмри І в спогадах ти розчиняйся. Нікого й нічого не треба, Повітря лиш треба мені, Та не обійдуться без тебе Секунди, хвилини і дні… Все важче… Коли ж стане легше Все важче стає з кожним днем. Знов не востаннє й не вперше […]...
- Олена Теліга – Сьогодні кожний крок хотів би бути вальсом * Сьогодні кожний крок хотів би бути вальсом. Не студить вітер уст – зігрівся коло них. І радісно моїм тонким, рухливим пальцям Торкатись інших рук і квітів весняних, Любов – лише тобі. А це її уламки, Це через край вино! В повітря квіт дерев! Це щастя, що росте в тісних обіймах рамки Закритої душі і […]...
- Мозолевський Борис – Червень І не жона, й не наречена – Ішли степами без доріг. І божевільні квіти червня Тобі тулилися до ніг. І яструб довго плив над нами,- Чого він плив, чого хотів? Зринали в небо цвіркунами Жита, від сонця золоті. Я цвів тобою і для тебе, І ти світилася в мені. В твоїх очах гойдалось небо Із […]...
- Олена довганюк – Найважче із гріхів людських Найважче із гріхів людських Й найгірше може бути тільки зрада. Один із вчинків тих низьких І найболючіша суспільна вада. Зрозуміти це, на жаль, дано не всім І бути зрадником цілком нормально І явище таке у світі цім Не сприйматиме ніхто, як аномальне. Цей вираз, що звучить, дивіз такий Що від кожного доводиться почути: “Гуляй, поки […]...
- Ірина Шувалова – доведи мене Доведи мене вздовж високої чорної стіни До кінця війни Доведи мене серденько не обмани До беззубого лісу на краю землі До холодного поту на чолі До свинцевої каші на зубах Як би його встояти на ногах Як не збутись жодної з обидвох Заховай мене серденько в темний льох Затули мені серденько рот і ніс Щоби […]...
- Ліна Костенко – Старий годинникар Ще пароплавчики чаділи, наче праски, Ще ми шукали крем’яхи в піску, – На пограниччі дійсності і казки Стояв той дім за хмарами бузку. Там жив дідок, що схожий був на графа, В краватці чорній, не як всі діди. В трельяжі віддзеркалена карафа Була як сон криничної води. Усмішкою дитячої фортуни Було для нас потрапити в […]...
- Журлива Олена – У нашої Наталі (Збірка) 1960 рік, видавництво “Веселка” ВЕСНА Біжать, біжать хмариночки По небу в далечінь І кидають від сонечка Свою легеньку тінь. А сонечко всміхаються Цілує гай і сад, І в листя одягається Зелений виноград. Цвітуть грушки, і вишеньки, І яблунька рясна, – Прийшла з теплом і сонечком Сподівана весна. НЕ дІВЧИНКА, А КВІТКА У нашої Наталі Мальовані […]...
- Павло Глазовий – Побалакали Кадр із фільму у журналі жінка розгляда: На коні сидить панянка, гарна, молода. Клича жінка чоловіка, каже: – Подивись! Я хоч раз отак проїхать мріяла колись. – Чоловік скривився кисло: – Верхи на коні? Досить з тебе, що весь вік ти їздиш на мені. – Вийшло так, – зітхнула жінка. – Молода була. На коня […]...
- Олена Пчілка “Діти – се наш дорогий скарб, се наша надія, се – молода Україна” “ДІТИ – СЕ НАШ ДОРОГИЙ СКАРБ, СЕ НАША НАДІЯ, СЕ – МОЛОДА УКРАЇНА” Ці слова належать людині, яка все життя присвятила справі розвитку української культури, невтомно й самовіддано працювала в ім’я відродження української нації. Звати цю людину Ольга Петрівна Драгоманова (по чоловікові Косач). Псевдонім, який вона собі обрала і під яким найчастіше друкувалася, – Олена […]...
- Олена Теліга – Люблю я проходити помалу Люблю я проходити помалу В час, коли засвітять ліхтарі, По старому празькому цвинтарі, Скрізь подвір’я й вулички старі. Всі будинки таємничо строгі, Заховали спогади свої Про блискучі лицарські остроги, Про криваві лицарські бої. Може, в домі недалеко Влтави, Там, де у шоломі голова, Вирішалися великі справи, Говорилися святі слова. Так, як в казці, в чарівному […]...
- Олена Теліга – Напередодні Олегові Ш. I Коли приходиш ніжний і шумкий, І дзвоном слів перетинаєш спокій, Мені здається – весняних потоків Пливуть бурхливі і ясні струмки. Тоді вдаряють спінені думки У таємничість непочатих років, Куди пірве твої юнацькі кроки Далекий шлях – тривожний і стрімкий. Так радісно тримать твої долоні У цій кімнаті, де в низькім поклоні Схилились […]...
- Олена Теліга – Засудженим Як ми можемо жити, сміятись і дихать? Як могли ми чекати – не битись, а спать В ніч, коли у в’язниці спокійно і тихо Ви збиралися вмерти – у шість двадцять п’ять. І коли приволікся заплаканий ранок, Вас покликала смерть у похмурій імлі – А тепер наші душі і топчуть, і ранять Ваші кроки останні […]...
- Олена Теліга – Вірність Від сонця свят і непогоди буднів, Щоб не змінилися безцінні фарби, В твою скарбницю я складаю скарби, Які дає мені моє полуднє. Скарбницю ту ти залишив безжурно, А я сховала у глибокий спокій, Де інших пристрастей рвучкі потоки Її не змиють у годину бурну. Приходять люди й золоті пориви Несуть за скарби, що господар кинув, […]...
- Олена Теліга – Літо Топчуть ноги радісно і струнко Сонні трави на вузькій межі. В день такий віддатись поцілункам! В день такий цілим надхненням жить! П’яним сонцем тіло налилося, Тане й гнеться в ньому, мов свіча, – І тремтить схвильоване колосся, Прихилившись до мого плеча. В сотах мозку золотом прозорим Мед думок розтоплених лежить. А душа вклоняється просторам І […]...
- Олена Теліга – Подорожній Ти – тiльки випадковий подорожнiй На запашнiм, заквiтчанiм шляху. Л. Могилянська I Вiдпочинеш i пiдеш знову. Що ж, заходь до мойого дому, Щоб вином моїм рубiновим Затопити дорожню втому. Гостре щастя, раптовним блиском Мою душу до дна пропалить: Не чужий ти, а свiй i близький, Це ж на тебе я так чекала. В день звичайний […]...
- Олена Теліга – Сучасникам “Не треба слів! Хай буде тільки діло! Його роби – спокійний і суворий, Не плутай душу у горіння тіла, Сховай свій біль. Зломи раптовий порив”. Але для мене – у святім союзі: Душа і тіло, щастя з гострим болем. Мій біль бринить, зате коли сміюся, То сміх мій рветься джерелом на волю! Не лічу слів. […]...
- Олена Теліга – Лист Л. Мосендзові Ти б дивувався: дощ і пізня ніч, А в мене світло і вікно наростіж. І знов думки, і серце у вогні, І гостра туга у невпиннім зрості. Твоє життя – холодний світлий став Без темних вирів і дзвінких прибоїв, І як мені писать тобі листа І бути в нім правдивою собою? Далеко десь […]...
- Олена Теліга – На смерть Грицька Чупринки НА СМЕРТЬ ГРИЦЬКА ЧУПРИНКИ Смерті в очі я загляну, Жах могильний я стерплю, – Все одно я маю рану, Нестерпучу, нездоланну, – Рану смертного жалю!.. З творів Г. Чупринки. До великої покори На розпутті при дорозі Судять Байду Яничари В Золотім галатськім Розі… “Байда” Г. Чупринки. “Кто дальше?.. Он!.. А!.. стой… ” – гукнув чекіст. […]...
- Олена Теліга – Поворот Це буде так: в осінній день прозорий Перейдемо ми на свої дороги. Тяжке змагання наші душі зоре, Щоб колосились зерна перемоги. І те, що мрією було роками, Все обернеться в дійсність і можливість, – Нам буде сонцем кожний кущ і камінь У ці хвилини – гострі і щасливі! Подумать тільки: наші села й люди, А […]...
- Олена Теліга – Радість Ой, не знаю, що то за причина – Переходжу обережно вулицю, І весь час до мене радість тулиться, Як безжурний вітрогон-xлопчина. До міського руху ми не звикли, А хлопчина рветься, як метелиця, Ніби поле перед нами стелиться, Ніби зникли авта й мотоцикли. І сама я на ногах не встою, Пролітаю між людьми похмурими, Козачка вдаряю […]...
Зміст п'єс ляльковий дім.