Олена довганюк – Життя своє, мов книжку я гортаю



Життя своє, мов книжку я гортаю,
Вже всього, що в ній, мабуть, і не згадаю,
Полишу той день, в якім тепер живу
І минулим сторінками попливу…
І мені тепер це сном здається,
Що вже було, не повернеться,
Й немов з прочитаних книжок
Я позбуваюсь непотрібних сторінок.

Так писалася історія моя
І тоді, тим цікавіш не знала я
Як тверділа думка довго в голові
І з’являлися шляхи нові й нові…
І не знала я чого й чекати далі
Вже, здавалось і пройшла ті дні чималі,
І від долі повороту я чекала,
Та, бувало, сама

в руки долю брала.
Бо що хтозна мене тоді просило
Й було могутньої такої сили,
Здоровий глузд там участі не брав,
Тоді він непробудно в мені спав.

Час зводив мене з різними людьми
І такі, чомусь, були несхожі ми
Та якось все ж заводили розмову,
І знаходили ми, ніби, спільну мову.
Та час мене жаліти не хотів
Там спільний міст він знов розвів,
Ті, що хотіли, так і не зостались
І між уривками історії втрачались…

Та все, мабуть, було це недарма,
Такого в світі, думаю, й нема,
Бо що було, те в пам’яті лишилось
І як рука писати б не втомилась.
Всі ми пишемо свої книжки,
Хоч і, здавалось дні ідуть поволі
Кожен з нас творець своєї долі
Може, і на це підуть роки.

(с) Мілена

31.01.2013


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Твір на тему улюблений куточок мого села.
Ви зараз читаєте: Олена довганюк – Життя своє, мов книжку я гортаю