Олена Герасименко – Затужила зима за незвичністю рими
Затужила зима за незвичністю рими…
Я була не сама, лиш прозоро-незрима.
Я була межи днів, хоч тебе не пізнала.
Ми були не одні – була пісня між нами.
Ми жили собі так: в напівсні, напівказці.
Серцем стукали в такт невловимій підказці.
Скільки нам свічечок запалилося небом!..
Запалали – й мовчок… Лиш для мене і тебе.
Колихнулось крило у прозорому леті.
Нам космічно було на єдиній планеті.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Дмитро Загул – “Не слухають мне дзвінкії рими… “ Не слухають мене дзвінкії рими, Не мож акорду вивести зі струн; Розвіявсь спів дорогами пустими… Нема веселих дум!.. Прощай мене, високий Аполлоне, Що в землю я зарив святий талан! Не винен я, що в грудях жар холоне, Що в серці тисяч ран. Прости мені, небесная богине, Що я тебе ненароком завів! Не винен я, що […]...
- Олена довганюк – Ти знаєш, як важко без тебе? Ти знаєш, як важко без тебе? Наскільки потрібен мені? В присутності твоїй потреба, Тобою наповнені дні. Як погано без тебе буває Як серце без тебе болить… І сум як мене покидає, Як голос твій чую умить. Авжеж, ти, напевно все знаєш, Про що я, буває, мовчу, Та уваги, на те, не звертаєш Про що я […]...
- Iнна Орлецька – І нащо тоді ці рими, сльози і грими?! І нащо тоді ці рими, сльози і грими?! Писати зболені вІрші під ватри спів… Коли твої руки іншій тепер мейнстрими, Коли всі думки про тебе не варті слів. І я розчиняюсь в тихих акордах Ліста… Чекаю, як злива вигоїть з мене сум. Ці ночі травневі… ця дощова конкіста, Де рими… сльози – моя амальгама сну....
- Олена довганюк – Віддай мені мою частинку неба Віддай мені мою частинку неба, Нічого більше не візьму у тебе. Віддай мені назавжди лиш його, Частинку серця і життя мого. Тебе благала і просила, Й чекала, скільки було сили, Віддай мені тепер його, віддай, Натомість, все що маю – забирай. Від дня до дня останній час живу, Я прірву пустоти твою долаю. Чекання довгу […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Зима Кравці лисицям хутра шиють, Вітри на бурю грізно трублять. О боже, стережи в завію І людські, і звірячі кубла. У сто млинах зима пшеницю На сніг сріблясто-синій меле. Назустріч бурі ніч іскриться, Провалюючи небом села. 31 березня 1935...
- Олена довганюк – Там мріїї здійснились і десь загубились Там мріїї здійснились і десь загубились Між сотнями слів і думок. І стукали в двері серцям, що закрились На незрозумілий замок. Там болем і кров’ю ключа добивались Якого було не знайти Поразку приносячи, знову вертались Щоб тими ж шляхами піти. І мали надію, що очі сліпила, А серце вела в глухий кут, У пам’яті доля […]...
- Леся Українка – На вічну пам’ять листочкові Ой палка ти була, моя пісне! Як тебе почала я співати, В мене очі горіли, мов жар, І зайнявся у грудях пожар. Хтіла я тебе в серці сховати, Та було моє серденько тісне, Ой палка ти була, моя пісне! Так, була моя пісня палка. Вислухала товаришка спів, Мов троянда, уся паленіла, І сльоза в неї […]...
- Олена довганюк – Благаю тебе, відпусти Благаю тебе, відпусти… В мене сил вже на тебе немає За коротке терпіння прости, Та й воно всіх колись покидає. Тиша та твоя колюча І нестерпна твоя пустота… Чому ж ти на стільки болюча? Чому ти така непроста? Прошу тебе знов, припини! Досить спогадів з мене минулих. Ці тортури свої зупини, Ми про день із […]...
- Олена довганюк – Я хочу назавжди з тобою лишитись Я хочу назавжди з тобою лишитись, Щоб дихати твоїм теплом, У твої очі глибокі дивитись І бачити усмішку знов. Я хочу так міцно тебе обійняти, Щоб чути серцебиття. Я хочу твоєю частинкою стати, Віддати тобі все життя. Я хочу всю душу тобі присвятити, Вірші всі свої і пісні І, знаю, не можна нічим замінити З […]...
- Олена довганюк – У мене є мрія єдина У мене є мрія єдина – Провести з тобою життя. Віддати тобі до краплини Всю душу, усі почуття. І кожній радіти хвилині, Як чую твій голос м’який, І очі ті бачу єдині, І дотик той чую легкий. Як в обійми твої потрапляю І більше не хочеться йти… Я саме тоді відчуваю, Що кращим на світі […]...
- Павло Мовчан – Зима поета Пам’яті П. Тичини Відчиняються двері: білих птиць білий вир; В тебе птиці сидять на руках і на віях; Білопташшя ув очі тобі хтось навіяв, – Як воно розшугалось довкруж голови! Примостився край столу… а птиці із рук, На краєчку зажури… а птиці додолу. Сам стаєш білим птахом, і криляний рух Переходить в круте лопотіння поволі. […]...
- Олена довганюк – Прийди знов до мене, благаю! Прийди знов до мене, благаю! Дарунок останній зроби. Як серце моє завмирає, Щоб знову почути прийди! І руку я іншу стискати Не можу, бо знаю, є ти. Прийди, щоб мені розказати, Що мусиш ти знову піти… Що мусиш залишити знову Мене наодинці із ним, З печалем завести розмову, Чи з сумом побути одним. Я хочу […]...
- Ліля Колісник – давно не писала, не приходили рими Давно не писала, не приходили рими. Лиш хаос думок, я в пошуках музи. На кожну подію – свої причини, Шукай між рядків, вслухайся у музику. Не стукала в двері: вони вже зачинені, Сильна дівчинка вже не може боротися. Вона горда, не скаже: “Відчини мені”. І тихо вбиватиме в собі осінь. Не всі зрозуміють, не кожен […]...
- Олена довганюк – Ти навчив мене кохати Ти навчив мене кохати, Ти викликаєш дивні почуття Поки змушували всі страждати, Ти дав мені нове життя Ти – дивний світ, в який я поринаю, Забувши все і назавжди. І твої очі, які я так кохаю Шептатимуть мені: “Не йди”. І їх тепло, що грітиме мене, І ледь помітні сльози при прощанні. Кожну мить я […]...
- Богдан Согор – За небом тужу Я мов би птах із зламаним крилом, За небом тужу, та не можу полетіти, І прошу в тебе вилікуй мене своїм теплом, “Благаю”-я не перестану шепотіти. Бо той хто раз хоч в неба поринав блакить, Тут на землі лиш мучиться, страждає, І лиш тоді щасливо здатен жить, Коли між хмар у височінь злітає. Не так […]...
- Олена довганюк – Я так за тобою сумую Я так за тобою сумую Із кожного дня в кожну мить, Радію, як голос твій чую І щастя крізь сльози блищить. Я так за тобою сумую! Ти – сонце моє, моє небо, Без тебе я просто існую І сенсу немає без тебе. Я так за тобою сумую Навіть в миті, коли обіймаю. І довгі години […]...
- Червона зима – Сосюра Володимир I Лисиче над дінцем… де висне дим заводу, Музика у садку та потяг в сім годин… Вас не забуть мені, як рідну Третю Роту… Про вас мої пісні під сивий біг хвилин… На щебінь часто ми до Сущенка ходили, За це платили нам щоденно четвертак. Та по ночах дівчат в половниках любили… О свіжий дух […]...
- Олена довганюк – Мабуть, в тобі мене привабила твоя простота Мабуть, в тобі мене привабила твоя простота. Мене тягнуло до тебе з першого погляду, з кожною хвилиною ти ставав для мене все цікавішим. Попри багатство твоєї душі і розуму, ти – надзвичайно простий і зрозумілий, добрий і відкритий. Ніколи до цього я не зустрічала таких людей… Ти допоміг мені зрозуміти себе, адже твої думки збігаються […]...
- Микола Руденко – Знов насувається зима Знов насувається зима, Лягає паморозь на луки. Давно мені листів нема – Мовчать сини, мовчать онуки. Як видно, рід мій нетривкий: Все рідшає круг мене парість. За що життя – за гріх який Мене оголює на старість? Відірве друга, відбере – І вже назад не повертає. Я – ніби дерево старе, Яке на вітрі облітає. […]...
- Олена довганюк – Навіщо ти в моїм житті скажи? Навіщо ти в моїм житті скажи? Зруйнував мої прозорі міражі, І відсутність показав мені межі, І чому я вся тепер в тобі, скажи? Чому я п’янію від твоїх очей? І мені не треба жодної з речей. Я в тобі, а ти в мені шукаєш край, Вчорашній день в собі на дні шукай. Загубила я давно […]...
- Олена довганюк – Мені б до тебе доторкнутись Мені б до тебе доторкнутись, І знов відчути те тремтіння, Яке нам досі не збагнути, Авжеж, не вистачить терпіння. Нестерпні ті дні і години, Що зустірічі мушу чекати. Одної достатньо хвилини, Щоб міцно тебе обійняти. Мине та щаслива хвилина, Розлуки час знову прийде І знову у сум я порину, Що радість з обличчя вкраде. І […]...
- Юрій Герасименко – День народження Дощ… Він іде вже не день і не два, не зупиняючись ні на мить. То ж чи варто вже рахувати оті дні? Знову вечір, – тобто ввімкнулося вечірнє освітлення, дещо тьмяніше, ніж звичайне. У цьому рожевуватому напівприсмерку стерео-портрет Регіни сприймається як беззаперечна реальність. Аж моторошно! Тільки тепер Михайло починає розуміти, ким була для нього ця […]...
- Юрій Герасименко – Ельфи доктора Штіллера Бак на горищі 1 Макс-Еріх фон Штіллер не вживав нічого солодкого. Першого дня, прислужуючи за столом, Йоганн подав був хазяїнові вазу з цукерками. Штіллер відмовився, похитавши головою: – Діабет… Юнак здивувався: годину тому в багажнику старенького “опеля” другий служник Штіллера, кривий Каспар, привіз лантух цукру. – Запас? – ввічливо поцікавився Йоганн. Каспар нічого не відповів, […]...
- Олена довганюк – Щось хвилює моє серце без упину П’ятниці 13 присвячується. Щось хвилює моє серце без упину, Щось мій тривожить спокій мить у мить. Не заспокоїти мене ні на хвилину В очах жаданий образ загорить. І тут мій погляд раптом зупинився. І, мабуть, також секунди дві На мене загадково ти дивився, Й розвелися наші погляди прямі. Що потім я дізналась, здивувався, Побачивши мене […]...
- Юрій Герасименко – Лісове озеро Документальна повість українського радянського письменника про делегата XXVI з’їзду КПРС, Героя Соціалістичної Праці, лауреата Державної премії УРСР майстра машинного доїння радгоспу “Безлюдівський” на Харківщині Варвару Савельєву. ЗАСПІВ Білі-білі хмарки над весняним передмістям… . Білі? Спробуй-но, відтвори словом хоч один колір у шаленому цьому святі світла, святі квітневих, бунтуючих барв… Барви оті справді неповторні – кожна […]...
- Дисонансні рими (консонанси) Дисонансні рими ще називають Консонансами (лат. consonans – приголосний звук від consonare – звучати в унісон), тобто неточними римами, зумовленими співзвуччям лише приголосних. Ними надто захоплювалися авангардисти, зокрема футуристи, хоч консонанси були добре відомі українській версифікації ще до них (Т. Шевченко, І. Франко та ін.), дарма що видавалися дещо екзотичними, зважаючи на евфонічний принцип української […]...
- Олена довганюк – Я втратити тебе боюсь Я втратити тебе боюсь, Неначе серце, наче душу, Бо більше я не повернусь Туди, куди вертатись мушу. В той світ, в якім жила, З якого довго так тікала. Якби не ти, не була б я Тою, ким я зараз стала. Ти – мого життя частина, Надії промінь у пітьмі. Ти – серця мого половина – […]...
- “Мені здасться, що я просто згадала наші ліси та затужила за ними”. Поетика “Лісової пісні” Лесі Українки Ви втомилися буденністю, втратили сенс свого життя? Залиште все і візьміть до рук невеличку книжечку, де на обкладинці написано: “Лісова пісня” Леся Українка. Розкрийте її, послухайте велику тишу, і вона відкриє вам свої таємниці, залікує душевні рани. Придивіться пильніше: можливо, серед пишного гілля перед вами з’явиться прекрасна зеленоока дівчина з довгим розплетеним волоссям, заквітчаним яскравим […]...
- Олена Теліга – Чужа весна Десь, цілком недалеко, засліплює світло, Десь ридають трамваї і мучаться авта, Але тут, в синіх сутінках, тиша заквітла, А за сонними вікнами блимає нафта. Я піду, як звичайно, порожнім провулком, Бо мене обійматиме вітер весняний, Мої кроки і серце застукають гулко, І тебе я зустріну, як завжди, незнаний. Ти для мене чужий, не з єдиного […]...
- Юрій Герасименко – Біографія Юрій Георгійович Герасименко (20 жовтня 1927, м. Харків – 17 січня 1985, Харків) український радянський поет, прозаїк, перекладач, фантаст, критик. Герасименко Юрій Георгійович народився 20 жовтня 1927 року в м. Харкові в сім’ї службовця. Закінчив філфак Харківського університету (1951). Викладав українську мову й літературу в сільській школі на Харківщині. Член КПРС з 1956. Творчість Писав […]...
- Ірина Лахоцька – Причаїлась зима у високій гущавині неба Причаїлась зима у високій гущавині неба, Де душа дивовижна пливе в уособленні хмар. Ще от – от й приголубить сніжинками зрізані стебла І прокинеться з сну наш самотній вечірній ліхтар. Ще от-от і почнеться одвічна елегія снігу, Цей зимою задуманий янгольський витвір краси, У якім є всі шанси життя прочитати, мов книгу, І в душі […]...
- Юрій Герасименко – Коли вмирає Безсмертний В ніч на 31 грудня І9.. року радіостанції Соціалістичної Землі прийняли з космосу уривки незвичайної радіограми: “Говорить “В-18″… Бідило… Не ждіть… Всі три не діють… Прощайте… ” П’ять років тому з місячного космодрому стартував до далекої планетної системи зорі N трансгалактичний лайнер “В-18”. пілотований Іваном Бідилом. Про життя Івана Бідила на далекій космічній планеті, про […]...
- Олена довганюк – Чому мені знову так боляче? Чому мені знову так боляче? Чом я знову лишилась одна? І цей біль ріжучий й колючий Всю мене випаває до дна. Чаша сліз вже давно переповнилась, Вже нема чим топити печаль. Знову я почуттями наповнилась, Їх звільнити не можу, на жаль. Я від серця стискання тремчу, І від болю я зуби стискаю. Цього разу я […]...
- Олена довганюк – Подаруй мені ту мить безцінну Подаруй мені ту мить безцінну – Щасливу, неповторну мить, Щоб знову запалав нестримно Вогонь у серці, що горить. Подаруй мені той погляд, Який завмерши я зловлю, Залиш в мені той спогад, В якому я тебе люблю. Покажи мені силу бажання, Що змусить забути про все. Відчуй те нестримне кохання, Що у світ почуттів занесе. Я […]...
- Олена довганюк – Ти – найпрекрасніший з усіх Ти – найпрекрасніший з усіх, Кого я тільки зустрічала.. Ти – найкоханіший з всіх тих, Кого за все життя я знала. І той погляд твій м’який Й солодкий присмак поцілунку. Немає кращого ніж ти Мені на світі подарунку. З тобою кожна мить безцінна І забуваю я про все. Й тобі сказати я повинна, Коханий, дякую […]...
- Олена Багрянцева – Я тебе не любив Я тебе не любив. Тільки пестив доглянуте тіло. І за руку тримав, якщо шлях видавався слизьким. Я по лезу ходив, коли поруч ти спала, щаслива, Розкидаючи сни в унісон автострадам міським. Я ховав почуття у байдужі глибокі шухляди. Не питав, як живеш. І не бачив бурштинових сліз. Лиш приносив тобі тимчасову, як спалах, відраду. Лиш […]...
- Твір на тему: Осінь і зима нашого життя Осінь і зима нашого життя Життя минає дуже швидко. Здавалось, що дитинство ніколи не закінчиться і ми не станемо дорослими… Але спливають дні, місяці, роки, непомітно відлітають у спогади дитячі літа, приходить юність, потім зрілість, а потому – і невблаганна старість. Цю пору життя порівнюють з осінню і зимою – холодною, суворою, непоступливою, сумною… Мені […]...
- Олена Теліга – Весняне Розцвітають кущі жасмину, Грає сонце в височині! Чи зустріну, – чи не зустріну? Чи побачу тебе, чи ні? І куди б скерувати кроки, Щоб тебе я могла знайти? Тільки бачу, іде високий, Приглядаюсь, чи тож не ти… І не вітряно і не хмарно, Все заповнює весняний сміх! Цілий день я проброжу марно, Не зустрівши очей […]...
- Олена довганюк – Куди від вас усіх тікати? Куди від вас усіх тікати? Де мені прихисток знайти? Чи мені виходу шукати, За течією чи плести? Чи, може, скажете ховатись Від ваших вух і злих очей? Щоб із думками там зібратись, І щоб не спати знов ночей. Щоб, знову, зустрічаючи світанок, Писала вже останні я рядки. Читаючи, відчули б наостанок Тремтіння нетерплячої руки. Далекі […]...
- Олена довганюк – Кохана людина – це твій найкращий друг Кохана людина – це твій найкращий друг, якому ти можеш повністю довіритися, поділитися найсокровеннішими думками і мріями. Це той, хто тебе підтримуватиме кожну хвилину життя і не покине в біді. Той, кого ти не соромишся і кому відкриваєш усю душу. Хто знає тебе так, як ти сам. І, напевно, зустріти таку людину – найбільше щастя....
Хронологічні таблиця плужника.