Олена Теліга – Козачок

КОЗАЧОК
Кожний крок – сліпуча блискавиця,
А душа – польовий, буйний вітер,
Розгораються уста і лиця
Неспокійним, пурпуровим квітом.
Не піймаєш: я – вогонь, я – вихор!
А вони спинятися не звикли!
Але раптом… усміхнуся тихо
І в очах моїх заграє виклик.
А душа, розбещеністю п’яна,
Вип’є туги золоту отруту.
О злови мене, злови, коханий,
Я так хочу біля тебе бути!
Бачиш, стіни зникли, мов примари,
Трави лізуть нам під закаблуки,
А над нами – рожевіють хмари,
Перед нами – зеленіють луки!
Тільки зловиш – радісно і в’юнко
Закручу тебе поривним рухом,
А з оркестри бризне поцілунків
Весняна, бурхлива завірюха!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Поетична розповідь про дитинство за повістю.
Ви зараз читаєте: Олена Теліга – Козачок
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.