Головна ⇒ 📌Твори з української літератури ⇒ Олена Теліга – “поетка вогненних меж” Д. Донців
Олена Теліга – “поетка вогненних меж” Д. Донців
Олена Теліга – “поетка вогненних меж” Д. Донців
І в павутинні перехресних барв
Я палко мрію до самого рання,
Щоб Бог зіслав мені найбільший дар:
Гарячу смерть, не зимне умирання
Олена Іванівна Теліга народилася 21 липня 1907 року в Петербурзі або в Еллінську у родині професора, вихідця із міста Слов’янська, що на Донеччині, мати – білоруського походження, родом із Поділля з родини священиків Квочковських. Росла у висококультурному оточенні, вивчила російську, французьку, німецьку мови.
В 1917 році сім’я переїжджає
1923р. – мати Олени переїжджає з дітьми до Кам’янця-Подільського. Ця подорож стала першим переломним моментом у житті майбутньої поетки. Бо виховувалася в російському оточенні, не знала про те, що вона українка, не знала української мови і почала її вивчати. У польській Тарнов поїхала уже українкою. Батька запитувала, чому нічого не говорив про Україну. А він відповів:
“Тут Україну кожен носить у серці таку, яку собі викохав, яку собі виборов у важких
Другим поворотним моментом у долі Теліги став контакт з російськими монархістами на великому балу, де Олена почула глузування з української мови. Вона відповідає росіянам, що ця “собача мова – моя мова! Мова мого батька і матері!”
У 1925 році вступає на історико-філологічний відділ Українського педагогічного інституту, батько у цей час ректор Української Академії. Олена шукає свою Україну. Вона для неї не тільки Земля, але й нація. Велика мета потребує сильного характеру. Вона хоче бачити такий характер у того, хто буде йти поруч у житті. Ним стає Михайло Теліга, кубанський козак, петлюрівець. Одружуються. Познайомив Олену з Є. Маланюком, Ю. Дараганом, В. Кириленком, Д. Донцовим. Входить в Організацію Українських Націоналістів, створену Є. Коновальцем. Зустрічається у 1939 році з Олегом Ольжичем. Саме ця зустріч стає третім поворотним пунктом у житті. Олена стає провідником мистецького товариства “Зарево”. Згодом переїжджає до Києва, де почали працювати школи, лабораторії університету, Академії Наук, з’явилася газета “Українське слово”. Олена Теліга очолила спілку письменників, редагувала літературний тижневик “Лаври”. Де закликала поетеса людину стати вільною, відчути свою приналежність до народу, який бореться проти німців. Цього німці стерпіти не могли і невдовзі заарештували редакцію “Українського слова”. Було запропоновано скоротитися Олені, але вона відмовила, її заарештували у Будинку спілки письменників. Разом із чоловіком 21 лютого 1942 року розстріляна у Бабиному Яру. У камері в’язниці знайдено напис: “Тут сиділа і звідси йде на розстріл Олена Теліга”. Зверху – тризуб.
Один із катів зізнався після розстрілу: “Я не бачив ще мужчини, щоб так героїчно вмирав, як ця гарна жінка”.
“Смерть… стала лише здійсненням її героїчної моралі, вся її публіцистична і поетична спадщина стала об’явом типу нової людини”.
Олена Теліга – це рідкісний тип жінки, у якому поєднуються сила, мужність, воля, безстрашність з жіночністю і чарівністю. У творчості Теліга стояла на межі, де закінчується спокій, сірість буднів і починається вогонь боротьби, справжнього життя. Ліричний герой – сама поетеса. Творчість Теліги – це її життя.
Головна тема – любов до України, але слова “Україна” майже немає, тому є такі пояснення Ю. Шереха:
“Можна творити поезію високого патріотизму, ні разу не вживати слів батьківщина або вітчизна, можна пройняти творчість палкою любов’ю до України, ні разу не вживши слова Україна… “
Тематика творчості:
1. Наскрізна тема – протест проти байдужості, сірості, прагнення повноти життя (“Сучсникам”);
2. Тема боротьби і героїзму (“Засудженим”, “Мужчинам”, “Поворот”);
3. Любов до рідної землі, до свого народу (“Лист”, “Поворот”);
4. Життєва мужність (“Життя”);
5. Трагедія еміграції (“П’ятий поверх”, “Поверх”).
6. Тема кохання (“Літо”, “Я руці, що била – не пробачу”).
7. Доля жінки у житті суспільства (“Мужчинам”, “Вечірня пісня”, “Чоловікові”)
В поезії Олени Теліги поєднана ніжність, жіночність, мужність, пристрасть, громадськість. Це поєднання надає чарівності поезії Олени Теліги.
“Неперевершеним архитвором” назвав поезію “Вечірня пісня” В. Державин.
Лірична героїня поезії ніжна і вразлива, щира і щедра, романтична і водночас сильна. Вона тонко відчуває настрій і стан іншої людини. Тільки така жінка може все пережити своїм коханим назвати – “каміння жорстоких днів”, побачити в його очах “полум’яне пекло”. Тільки така жінка простягне долоні, аби прийняти в них зібрані на тяжких життєвих дорогах гнів і ненависть чоловіка, підтримати його, такого стомленого в цю хвилину, але й тепер – “найміцнішого”. Вона знає, що втома ця хвилинна, але саме зараз чоловікові так потрібні спокій, ласка, поцілунок теплий і м’який, мов дитячий сміх. А завтра – завтра знову бій. Вона проведе свого коханого і подарує йому свій поцілунок, але вже не теплий і м’який, а гострий, як ніж, цілунок-зброю.
Жінка, вважає авторка, повинна бути не тягарем для мужчини, а його спільником у боротьбі, не підтинати міць чоловікові, а надихати його на дії. Вірш має особливу композицію. Вступна частина елегійно-любовна, сповнена спокою, ніжності, ласки, турботи. А за цим – усвідомлення необхідності боротьби, готовність пожертвувати спокоєм, сімейним затишком заради великої і світлої мети.
Ще немає зовнішньої дії, але є розвиток думки, почуття, точніше, передбачення того, що буде:
Та завтра, коли простори
Проріже перша сурма –
В задимлений чорний морок
Зберу я тебе сама.
Особливість поезії Теліги в контрастності образів: крик і мовчання; уста ніжні, теплі і уста рішучі, як вистріл, тверді, як лезо меча; поцілунок м’який, мов дитячий сміх, і поцілунок гострий, як ніж.
“Вечірня пісня” – поезія-відкриття, де кожен новий рядок, новий образ доповнює, розширює рамки сказаного. “Це геніальна синтеза тематики любовної і громадської” (В. Державин).
“Сучасникам”. Це звернення, заклик до людей жити повнокровно, як живе лірична героїня “у святім союзі” болю і радості, сміху і ніжності, мужності і холодної зливи, з вітром і сонцем. Теліга протестує цим віршем проти сірості життя. Образи вогню, води, вітру традиційні в нашому фольклорі та художній літературі. Вони символізують буремність, неспокій, прагнення чогось незвичайного, небуденного і водночас очищення, оновлення. Цим образом послуговується Теліга.
Заметемо вогнем любові межі,
Перейдемо убрід бурхливі води;
Думки мов не роздмухані вогні;
У нас душа-криниця, із якої ви п’єте.
У поезіях “Танго”, “Козачок” пульсує радість, молодість, повнота життя, де танок – справді безжурний. Тут слово “танок” ужито, аби підкреслити: життя – це зовсім не безжурний танок. Це слово заперечує поняття, яке воно називає.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Олена Теліга – Душа на сторожі: Вибір з поезій Мюнхен: Культура, 1946. – 31 с. Зовсім невеличка, зворушлива добірка віршів Олени Теліги, набрана машинописом. “Вірші, з яких зложена збірка “Душа на сторожі”, збережені були одним з революційних друзів Олени Теліги. Вірші ці – відомі зі сторінок журналів – в сукупності творять певного роду підсумок мистецької та ідейної дороги поетки-революціонерки: починаючи з її молодечих поривів […]...
- Олена Теліга – Біографія Олена Іванівна Телі́га (*21 липня 1906, Іллінське (Московська область), Московська губернія, Росія – †22 лютого 1942, Київ) – українська поетеса, літературний критик, діяч української культури. ОЛЕНА ТЕЛІГА (1907-1942) Справжнє ім’я – Олена Іванівна Шовгенева. Олена Іванівна Шовгенева народилася 21 липня 1907р. в сім’ї інженера-гідротехніка професора І. Шовгенева (Теліга – це прізвище чоловіка Олени Іванівни, яке […]...
- Хроніка одного життя (Олена Теліга) Заметемо вогнем любови межі О. Теліга Олена Теліга… Що ми знаємо про неї сьогодні? У свій час батько дівчини був відомим гідрографом, професором політехнічного інституту в Петербурзі. Виходець з Харківщини, Іван Шовгенів (так звали батька) після революції 1917 року повернувся в Україну, розпочав роботу в Київському політехнічному інституті У роки визвольних змагань перебував при уряді […]...
- Теліга Олена – Біографія Олена Іванівна Теліга (з дому: Шовгенова або Шовгеніва, 8 (21) липня 1906, Іллінське (Московська область), Московська губернія, Росія – 22 лютого 1942, Київ) – українська поетеса, літературний критик, діяч української культури. Народилась в Іллінському під Москвою в інтелігентній, напівбілоруській-напівукраїнській родині: мати – дочка православного священика; батько Іван Опанасович Шовгенів – знаний фахівець, гідротехнік-практик. Коли дівчинці […]...
- Олена Теліга – Вибрані твори Львів: Смолоскип, 2008. – 534 с. Видавництво Смолоскип презентує друге, доповнене видання вибраних творів Олени Теліги – політичної діячки і поетеси, розстріляної фашистами в 1942 році в Бабиному Яру. До збірки увійшли всі її відомі поетичні, центральні публіцистичні твори та добірка листів. Книжку доповнює важлива стаття про життя і творчість Теліги, яку написав її побратим […]...
- Олег Ольжич, Олена Теліга – поети і герої Тож нам не було запасного обходу, Єдине вело нас під кулі й ножі: Чи впасти під небом достойно народу. Чи гідність зарити в приватній межі. Так сказав наш поет-сучасник Борис Олійник про українських лицарів духу, до яких належать Олег Ольжич та Олена Теліга – митці, котрі не лише своїм проникливим художнім словом наближали світлу годину […]...
- Життя і творчість Олена Теліга Реферат на тему: Життя і творчість Олена Теліга (1907 – 1942) Олена Іванівна Теліга (дівоче прізвище Шовгенева) – українська поетеса, публіцист, громадсько-політичний діяч. Народилася 21 липня 1907p. в Петербурзі. З 1923p. вимушена жити за кордоном. Олена Теліга належала до кола поетів-“вісниківців”, що об’єднувались довкола редагованого критиком та публіцистом Д. Донцовим журналу “Вісник”. Характерними рисами її […]...
- Олена Теліга Реферат з української літератури. Олена Теліга (1907-1942) В її елегантно-карбованих віршах, небезпідставно названих критикою “приватними листами світові”, вимальовується яскравий образ вольової людини, відданої ідеям національного відродження України, життєлюба, морального максималіста, апологета загальнолюдських цінностей. Власне, у цьому й полягав сенс життя нескореної поетес антифашистки, розстріляної німецькими окупантами Києві у Бабиному Яру 21 лютого (за іншими джерелами […]...
- І злитись знову зі своїм народом (Олена Теліга) “І ЗЛИТИСЬ ЗНОВУ ЗІ СВОЇМ НАРОДОМ” Не лічу слів. Даю без міри ніжність. А може в цьому й є моя сміливість: Палити серце – в хуртовині сніжній, Купати душу – у холодній зливі. Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив, Та там, де треба, я тверда й сувора: О краю мій, моїх ясних привітів Не […]...
- Феміністичні мотиви в українській літературі XX століття (О. Кобилянська, О. Теліга, О. Забужко) Феміністичні мотиви в українській літературі XX століття (О. Кобилянська, О. Теліга, О. Забужко) Початок XX століття приніс великі зміни в життя як мистецьке, так і суспільне. Все частіше жінки беруть участь в політичних та культурних заходах, все частіше лунають твердження, що жіноча доля – це не тільки кухня, церква та дитина, але й участь у […]...
- Життєпис Олени Теліги Олена Теліга (1907 – 1942) Олена Іванівна Теліга (дівоче прізвище Шовгенева) – українська поетеса, публіцист, громадсько-політичний діяч. Народилася 21 липня 1907p. в Петербурзі. З 1923p. вимушена жити за кордоном. Олена Теліга належала до кола поетів-“вісниківців”, що об’єднувались довкола редагованого критиком та публіцистом Д. Донцовим журналу “Вісник”. Характерними рисами її поезії в цей період виступають прагнення […]...
- Олена Теліга – Життя Василеві Куриленкові Зловіщий брязкіт мрій, розбитих на кавалки, І жах ночей, що покривають плач, Ти, зраджений життям, яке любив так палко, Відчуй найглибше, але все пробач. Здається, падав сніг? Здається, буде свято? Заквітли квіти? Зараз чи давно? О, як байдуже все, коли душа зім’ята, Сліпа, безкрила, сунеться на дно… А ти її лови! Тримай! Тягни […]...
- Олена Теліга – Мужчинам Не зірвуться слова, гартовані, як криця, І у руці перо не зміниться на спис. Бо ми лише жінки. У нас душа криниця, З якої ви п’єте: змагайся і кріпись! І ми їх даємо не у залізнім гимні, У сріблі ніжних слів, у вірі в вашу міць. Бо швидко прийде день і у завісі димній Ви […]...
- Олена Теліга – Подорожній Ти – тiльки випадковий подорожнiй На запашнiм, заквiтчанiм шляху. Л. Могилянська I Вiдпочинеш i пiдеш знову. Що ж, заходь до мойого дому, Щоб вином моїм рубiновим Затопити дорожню втому. Гостре щастя, раптовним блиском Мою душу до дна пропалить: Не чужий ти, а свiй i близький, Це ж на тебе я так чекала. В день звичайний […]...
- Олена Теліга – Лист Л. Мосендзові Ти б дивувався: дощ і пізня ніч, А в мене світло і вікно наростіж. І знов думки, і серце у вогні, І гостра туга у невпиннім зрості. Твоє життя – холодний світлий став Без темних вирів і дзвінких прибоїв, І як мені писать тобі листа І бути в нім правдивою собою? Далеко десь […]...
- Олена Теліга – Тільки вечір злітає на місто Тільки вечір злітає на місто І нема біля мене нікого, Я збираю в єдине намисто Всі слова, що почула від нього. Хай назустріч ідуть мені люде! Хай цілує непроханий вітер! Все, що пише він, згадано буде До останніх малесеньких літер. Хоч на вулиці зимно і сніжно, Хоч шумить надокучливе місто, Я зберу обережно і ніжно […]...
- Олена Теліга – За кордоном ЗА КОРДОНОМ Ех, в експресі світлому, блискучому З головою у вікні за шибою, Над річками полечу, над кручами, Десь далеко, там, де щастя здибаю. Біля станцій з паннами самітними, Біля сіл з обвітреними стріхами, У купе з лавками оксамитними Пронесусь, вагонами вколихана. Там, де шини розлетяться стрічками, Де реклами зацвітуть над стінами – На двірці […]...
- Олена Теліга – Напередодні Олегові Ш. I Коли приходиш ніжний і шумкий, І дзвоном слів перетинаєш спокій, Мені здається – весняних потоків Пливуть бурхливі і ясні струмки. Тоді вдаряють спінені думки У таємничість непочатих років, Куди пірве твої юнацькі кроки Далекий шлях – тривожний і стрімкий. Так радісно тримать твої долоні У цій кімнаті, де в низькім поклоні Схилились […]...
- Олена Теліга – Засудженим Як ми можемо жити, сміятись і дихать? Як могли ми чекати – не битись, а спать В ніч, коли у в’язниці спокійно і тихо Ви збиралися вмерти – у шість двадцять п’ять. І коли приволікся заплаканий ранок, Вас покликала смерть у похмурій імлі – А тепер наші душі і топчуть, і ранять Ваші кроки останні […]...
- Олена Теліга – Відвічне ВІДВІЧНЕ Н. Лівицькій-Холодній Тремтить кохання на розквітлих квітах, В зітханнях вітру і на крилах співу, В сльозах пекучих, уночі пролитих, В стрілі образи і в пожежі гніву. Заходить сонце – і відзвук мелодій, Які від віку вся земля гуркоче, Гарячий погляд, мов сміливий злодій, Нам краде серце поцілунком в очі. Тисячоліття залишились ззаду. Та в […]...
- Олена Теліга – Неповторне свято Гарячий день – і враз достигне жито, І доп’яніють обважнілі грона. Він ще незнаний, ще непережитий, Єдиний день – мого життя корона. І що це буде – зустріч, чин, екстаза? Чи дотик смерти на одну хвилину? Душа дозріє, сповниться відразу Подвійним смаком – меду і полину. А дивне серце, п’яне і завзяте, Відчує певність, мов […]...
- Олена Теліга – Гострi очi розкритi в морок * Гострi очi розкритi в морок, Б’є годинник: чотири, п’ять… Моє серце в гарячих зморах, Я й сьогоднi не можу спать. Але завтра спокiйно встану, Так, як завжди, без жодних змiн, I в життя, як в безжурний танок, Увiйду до нiчних годин. Придушу свiй невпинний спогад. Буду радiсть давати й смiх. Тiльки тим дана перемога, […]...
- Олена Теліга – Пломінний день День прозорий мерехтить, мов пломінь, І душа моя горить сьогодні. Хочу жити, аж життя не зломить, Рватись вгору чи летіть в безодню. Хоч людей довкола так багато, Та ніхто з них кроку не зупинить, Якщо кинути в рухливий натовп Найгостріше слово – Україна. І тому росте, росте прокляття! Всі пориви запального квітня Неможливо в дійсність […]...
- Олена Теліга – Сучасникам “Не треба слів! Хай буде тільки діло! Його роби – спокійний і суворий, Не плутай душу у горіння тіла, Сховай свій біль. Зломи раптовий порив”. Але для мене – у святім союзі: Душа і тіло, щастя з гострим болем. Мій біль бринить, зате коли сміюся, То сміх мій рветься джерелом на волю! Не лічу слів. […]...
- Олена Теліга – Не треба слів “Не треба слів. Хай буде тільки діло. Його роби – спокійний і суворий, Душі не плутай у горіння тіла, Сховай свій біль. Стримай раптовий порив”. Але для мене – у святім союзі Душа і тіло, щастя з гострим болем. Мій біль бринить. Зате, коли сміюся, І сміх мій рветься джерелом на волю. Не лічу слів. […]...
- Олена Теліга – Чорна площа ЧОРНА ПЛОЩА І Це ввижається в ніч, коли змучена пам’ять Божевільних думок від вогню не хоронить, І вони закипають, іскряться снопами, Щоб пізніше застигнути – сріблом на скронях. Тільки вранці, як вітер росою полоще Звислі руки дерев і пропалені чола, Я лишаю її – чорну, стиснуту площу, І виходжу на шлях – з синім небом […]...
- Олена Ляуфлер – жінка, котра відстоює своє право бути людиною (Повість “Людина” О. Ю. Кобилянської) Повість “Людина” О. Ю. Кобилянської – це твір, в якому письменниця розкриває становище жінки в тодішньому галицькому суспільстві, твір, який порушує проблему емансипації жінки у другій половині XIX століття. Олена Ляуфлер – головна героїня повісті “Людина”, дочка царсько-королівського лісового радника. Олена читає серйозні книги, відстоює рівноправність між чоловіком і жінкою. Така позиція дівчини лякала батьків, […]...
- Олена Теліга – На п’ятім поверсі НА П’ЯТІМ ПОВЕРСІ Так, завтра зрання та ж незмінна пісня, Все те ж життя бездомних волоцюг, І ще міцніше, аж за горло стисне Тяжких турбот ржавіючий ланцюг. Та прийде вечір – завтра чи позавтра,- Забувши втому, я не буду йти, Я буду бігти й обминати авта – На п’ятий поверх, де чекаєш ти. І невідмінно […]...
- Олена Теліга – П’ятий поверх (Емігрантське) Так, завтра зрання та ж незмінна пісня, Все те ж життя бездомних волоцюг, І ще твердіше, ще міцніше стисне Тяжких турбот ржавіючий ланцюг. Та прийде вечір – завтра чи позавтра, Забувши втому, я не буду йти, Я буду бігти й обминати авта – На п’ятий поверх, де чекаєш ти. І невідмінно – березень чи […]...
- Олена Теліга – Братерство в народі БРАТЕРСТВО В НАРОДІ Це була справжня оргія тріскучих слів і блискучих гасел. 20 літ вони тарахкотіли на наших землях, шаруділи, мов сухе листя, сипалися, мов соняшникове насіння, і – мов порожня луска з того насіння – засмічували нашу багату плідну землю. Українська душа, тільки що збуджена, вільна й горда, як колись перед віками, довго відштовхувала […]...
- Олена Теліга – Безсмертне Упало світло ліхтарів На день конаючий і тихий, Та перед смертю він зустрів Посмертні свічі – дивним сміхом. І, мабуть, кожний з нас відчув Той сміх, як переможну силу, Як перенесену свічу За межі схилу. І це тому я, мов у сні, Пішла серединою вулиць, І очі, зустрічні, ясні, Не глянули, а розчахнулись. Та я […]...
- Олена Теліга – Радість Ой, не знаю, що то за причина – Переходжу обережно вулицю, І весь час до мене радість тулиться, Як безжурний вітрогон-xлопчина. До міського руху ми не звикли, А хлопчина рветься, як метелиця, Ніби поле перед нами стелиться, Ніби зникли авта й мотоцикли. І сама я на ногах не встою, Пролітаю між людьми похмурими, Козачка вдаряю […]...
- Олена Теліга – Махнуть рукою! Розiллять вино! * Махнуть рукою! Розiллять вино! Хай крикне хтось – хай буде завiрюха, – Ах, як я хочу вiднайти вiкно У сiрiм мурi одностайних рухiв! А в тiм вiкнi нехай замерехтить Чиєсь обличчя – вперте i смiливе, Щоб знов життя – надовго чи на мить – Розколихалось хвилею припливу. Щоб погляд чийсь, мов трунок дорогий, Переплеснувся […]...
- Олена Теліга – Відповідь О, так, я знаю, нам не до лиця З мечем в руках i з блискавками гнiву, Вiйськовим кроком, з поглядом ловця Iти завзято крiзь вогонь i зливу. Ми ж ваша пристань – тиха i ясна, Де кораблями – вашi збитi крила… Не Лев, а дiва наш вiдвiчний знак, Не гнiв, а нiжнiсть наша вiчна сила. […]...
- Олена Теліга – Вірність Від сонця свят і непогоди буднів, Щоб не змінилися безцінні фарби, В твою скарбницю я складаю скарби, Які дає мені моє полуднє. Скарбницю ту ти залишив безжурно, А я сховала у глибокий спокій, Де інших пристрастей рвучкі потоки Її не змиють у годину бурну. Приходять люди й золоті пориви Несуть за скарби, що господар кинув, […]...
- Олена Теліга – Усе – лише не це! * Усе – лише не це! Не ці спокійні дні, Де всі слова у барвах однакових, Думки, мов нероздмухані вогні, Бажання – в запорошених оковах. Якогось вітру, сміху чи злоби! Щоб рвались душі крізь іржаві грати, Щоб крикнув хтось: ненавидь і люби – І варто буде жити чи вмирати! Не бійся днів, заплутаних вузлом, Ночей […]...
- Олена Теліга – Літо Топчуть ноги радісно і струнко Сонні трави на вузькій межі. В день такий віддатись поцілункам! В день такий цілим надхненням жить! П’яним сонцем тіло налилося, Тане й гнеться в ньому, мов свіча, – І тремтить схвильоване колосся, Прихилившись до мого плеча. В сотах мозку золотом прозорим Мед думок розтоплених лежить. А душа вклоняється просторам І […]...
- Олена Теліга – Поворот Це буде так: в осінній день прозорий Перейдемо ми на свої дороги. Тяжке змагання наші душі зоре, Щоб колосились зерна перемоги. І те, що мрією було роками, Все обернеться в дійсність і можливість, – Нам буде сонцем кожний кущ і камінь У ці хвилини – гострі і щасливі! Подумать тільки: наші села й люди, А […]...
- Олена Теліга – Весняне Розцвітають кущі жасмину, Грає сонце в височині! Чи зустріну, – чи не зустріну? Чи побачу тебе, чи ні? І куди б скерувати кроки, Щоб тебе я могла знайти? Тільки бачу, іде високий, Приглядаюсь, чи тож не ти… І не вітряно і не хмарно, Все заповнює весняний сміх! Цілий день я проброжу марно, Не зустрівши очей […]...
- Олена Теліга – Танго І знов з’єднались в одну оману, – О дивне танго, – і сум, і пристрасть; Пливу на хвилях твого туману, Згубила керму, спалила пристань. І б’ється серце, і гнеться тіло В твоїм повільнім і п’янім вирі; Блакитне сонце мені світило, А буде чорне, а може й сіре! Чекає прірва на кожнім схилі, Та сум і […]...
Які історічні події відтворені в романи айвенго.