Олесь Гончар – Бура трава без води

Related posts:

1. Олесь Гончар – Поля навкруг мене Поля навкруг мене. Жита попід руки. Забуду про війни, забуду про муки, Про дим у воронках, нудоту від крові, Смерть лейтенанта мого на півслові, Коли ми ходили на штурм бліндажів, Коли шматували нас міни чужі. Знов слухаю степу я срібні пісні, Знов чую, як пахнуть святі полині. Марево бачу: отари овець На обрії йдуть, водяні, […]...
2. Олесь Гончар – Був я в середні віки капітаном Був я в середні віки капітаном. Пропадав по тавернах веселих. І ще не дослідженим океаном Сміливо я плив на хистких каравелах, І відкрив я, упертий, мої острови, Де ні воєн, ні сліз не було, ні крови. Первісного неба краса полуднева, І вітер, і сонце, й зелені дерева!.. Коханка моя на імення Людмила Там щастя зі […]...
3. Олесь Гончар – Мене війна веде все далі Мене війна веде все далі Просторами чужих земель. Де й наші птиці не літали, Іду, мов давній менестрель. Я вірю в пісню, як в молитву, І смерть, здається, на війні Щадить мене в найтяжчих битвах За… недоспівані пісні. Коли при спалахах заграви Вночі, ввірвавшися у дзот, Я дістаю із-за халяви З піснями вольними блокнот І […]...
4. Олесь Гончар – Сцена в степу А найприкріше для мене, Що свідків тоді, як на зло, Цієї страшної сцени У мене в степу не було. Коли я наїхав на міну І кінь мій став на диби. По самі йому коліна Зчесало обидві ноги. І дивиться він похмуро, І каже: ти думаєш, я німий. Ти відстібаєш кобуру, Що ж… коли хочеш… добий! […]...
5. Григорій Чубай – Я трава прадавня дика трава Я трава прадавня дика трава До билиночки вирвана до стеблиночки Витоптана і врешті гудроном гарячим Напоєна і здавалось назавжди Під ним похована Та сьогодні вранці я потрощила Ваші асфальти Росту Ось я вже вам по пояс Ось я вже вам по шию Ось я вже вам по очі І дивлюся ув очі віщо Ось я […]...
6. Кресафт (скорочено) – Гончар Олесь 1918-1995 Голову колгоспу Кухаренка повідомили на польовому току про те, що його кличуть у район. Кухаренко відразу похнюпився. У нього навіть “вуса висіли аж до землі”. Його легкова машина була в ремонті, то вирішив узяти кінну бідарку для такої поїздки. Від передчуття кари “млоїлося чоловікові в грудях”, сумно цокала бідарка. Дістався до районного містечка, пришпореного […]...
7. Олесь Гончар – Кресафт (СКОРОЧЕНО) ОЛЕСЬ ГОНЧАР КРЕСАФТ (СКОРОЧЕНО) Голову колгоспу Кухаренка повідомили на польовому току про те, що його кличуть у район. Кухаренко відразу похнюпився. У нього навіть “вуса висіли аж до землі”. Його легкова машина була в ремонті, то вирішив узяти кінну бідарку для такої поїздки. Від передчуття кари “млоїлося чоловікові в грудях”, сумно цокала бідарка. Дістався до […]...
8. Олесь Гончар – Людина в степу Олесь Гончар Людина в степу Оповідання з циклу “Південь” Морозом скувало степ, а потім враз розгасло – ні проїхати, ні пройти. Грейдери лежать розвернуті, колії по пояс. Тут – чорнозем. Важкий чорнозем. Середина зими, а так, наче осінь. Снігу ніде нема. Земля в полинялих барвах, небо – в холодній розтривоженості хмар; по голих посадках б’є […]...
9. Олесь Гончар – Мій дух бунтарський Скажи, яку, Іудо, плату За голову мою береш, За скільки мічених, проклятих Срібляників ти продаєш Моє життя твоїм хазяям У боягузливім листі? Щоби у тернові засяяв Я розіп’ятий на хресті! Я знав війну, не знав я миру, За праведні мої слова Хай, може, ляже під сокиру Моя чубата голова. Її, оцінену в металі, Сьогодні, може, […]...
10. Олесь Гончар – Ямб Данину юності віддам І більш писать не буду. Тебе, розхристаний мій ямб, Як дівчину, забуду. У тих полях, де я співав, Женці хліба посіють. Дівчата ті, яких кохав, Дітьми розбагатіють. Гріхи, замолені давно, Під старість не згадають. Як біле молоде вино, Я також переграю. Лише сновиддя золоте Іноді наснується Про давнє і дзвінке! Про те, […]...
11. Олесь Гончар – Маріння Це було десь – Байдужі пожежі, ніч, канонада. Доблесть, як епос. І зрада. І ліс, просякнутий кулями ввесь. Це було десь. Шмигнули в деревах чужі силуети, Блиснуло, свиснуло вістря багнета. А клич, мов ракета, звивавсь до небес. Це було десь. Ревла, стугоніла смертельна темрява. Де впала зоря – народилася слава В здриганні осяяних рідних берез. […]...
12. Олесь Гончар – Україні Плюндруються твої сади, Твоє чужинець поле крає. Вже лицарів твоїх сліди У полі вітер замітає. Та все ж люблю тебе, ясна, Як гнаний син нещасну матір. Тобі по краплі, всю, до дна Готовий кров свою віддати. І не страшить мене Сибір, І не страшать кайданів дзвони. Велика Україно, вір: За тебе встануть ще мільйони. І […]...
13. Олесь Гончар – Твоє ім’я Іноземка! Слово це дике Не по нутру мені. Дам тобі ймення – інше, велике, Мною відшукане в чорній війні. Будеш із ним ти прийнята всюди, Як рівня і як сестра. Над Тисою, і над Прутом, На берегах дніпра. Хто нас і чим розгородить, Ким заборонена ти? Суд? Окрім суду природи, Я всі зневажаю суди. Кордони? […]...
14. Олесь Гончар – Від автора Перечитавши свої фронтові поезії і досить скромно їх оцінюючи, автор, однак, вважає, що ці давні, подеколи, може, й кострубаті рядки – як не дивно – зберегли й через десятки літ свою первісну емоційну навантагу, внутрішню щирість, отже, й мають право на зустріч із читачем. “Поетичний пунктир походу” – так було колись названо твори цього фронтового […]...
15. Олесь Гончар – Арпад У замку обвалені стелі Та брухту тисячі тонн. Хто килими тут розстелить Між мармурових колон? У мертвому замку сьогодні Ніхто не засвітить вогні. Лиже дунай голодний Ноги йому кам’яні. На вході, роззявивши пащу, Чатує карбований лев – Чекає давно пропалих Дунайських своїх королев. В саду королівськім пустому Ясний шелестить листопад. У даль повернув невідому Коня […]...
16. Олесь Гончар – демобілізованому Ти їдеш додому туди, до дніпра. Позаду Європа, шалена пора. Ти згадку про неї довіку носи, Повище підкручуй гвардійські вуси! Були в Будапешті, були ми у Відні, Бували багаті, бували і бідні, Були ми і пильні, були й безтурботні, Десятком ходили супроти сотні! То бажані друзі, то судді суворі, Ми й небо трусили! І падали […]...
17. Олесь Гончар – Жнець Весняними ясними вітрами Наші перші овіяно драми, Наші перші щасливі незгоди, Наші чисті закохані гніви. Які в них були насолоди, Які у них чулися співи! Пронеслося, як сонячні зливи, На ниві чужій упало. І прийшов хтось інший, щасливий, У серпі його сонце сіяло, 1945, Мор (Угорщина)...
18. Олесь Гончар – Л. Голота. Післяслово Писати про Олеся Гончара важко і легко водночас. Важко, бо над тобою, хоч яким би ти був відвертим і щирим, панує відчуття дистанції – особистісної і літературної; його постать захищена тим силовим полем великого таланту, яке відкидає будь-яке панібратство, фальшивість, єлейну запобігливість, так само як і зухвальство невігласів, здатних і самого Бога поплескувати по плечах… […]...
19. Олесь Гончар – Май мужність ти Май мужність ти зізнатися у всьому: Що вже нема колишнього вогню, Що рада б ти віддатися другому, Що я тобі його не заміню. Май чесність ти присяги всі зламати, При місяці прошептані колись. Не зможеш ти по пам’яті кохати. Не хочу жертв. Не треба. Не проси. 1945, Мор...
20. Олесь Гончар – Атака Скрегоче залізом округа, Смертю повітря фурчить. Я знаю той ступінь напруги, Коли вже ніщо не страшить. Святе божевілля атаки В тобі поглинає все. Через яри та байраки Незнавана сила несе. Немає ні рідних, ні любих, Нема ні жалю, ні тривог. Байдужим стаєш до згуби, Могутнім стаєш, як Бог. 1942...
21. Олесь Гончар – Ніч у Карпатах Красива ніч, велика ніч, Як марево сторіч. Достиглий місяць з висоти Освітлює хребти. По каменю мій кінь ступа, Вузька моя тропа! Внизу озера білі хмар І сторожкий мадяр. З собою я везу в сідлі Пісні моїй землі: “Якщо убитий в цих горах, Мій коню, буду я, Лети на схід, лети, мов птах, Домівка там моя. […]...
22. Олесь Гончар – Сашенька Часто вечорами В тиші фронтовій, Як далеку пісню, Чую голос твій. Це було далеко, Це було давно. Ще як в Бессарабії Ми пили вино. Наливала Сашенька Із барильця нам. Саша моя, Сашенька – Душі пополам! Різні наші мови, Почуття одні. Серце невгомонне В мене й на війні. Й досі вечорами, Коли стихне бій, Як далеку […]...
23. Олесь Гончар – демобілізований Він свого не забув ще полка, Полкових ще підметок не стер. Козирнути ще хоче рука, Коли мимо іде офіцер. Він не скинув куфайку ще ту, Яка виділа триста чортів. Вчора бачив його на мосту – У канати себе переплів. Вже на фермах повис і клепа, Підв’язавшись на них горілиць. Завірюха мете, як і в тих […]...
24. Олесь Гончар – Піхотинець Опалений полум’ям бою, В диму прокоптілий гіркім, Гордись, піхотинцю, собою, Званням рядовим своїм. Гордися, що в бурю й негоду Ти варварську гониш орду, Що спиш у тяжких походах Кілька хвилин на ходу. Що гори землі скопала Твоя лопатка мала. Що втома тебе валяла, А повалить не могла. Що в чорній окопній постелі Тебе ніч застає […]...
25. Олесь Гончар – Карнавал Гики, та гуки, Та звуки цимбал. Сьогодні в мадяр карнавал. Вулиця валом валить, Вирує, Реве, Карнавалить. Гуляй. Виноградар зібрав урожай. В центрі бочку везуть із вином Розцяцьковану, у квітках. Дівчата на ній верхом У білих сидять сорочках. Розмальовані в них обличчя, Кухлі в руках з вином. Язичницький буйний звичай У вулицю б’є напролом. Ілонка на […]...
26. Олесь Гончар – Білу ніч Білу ніч, як кришталь, дзвінку Крик ракети прорвав. Небо все у кривавім вінку, В терновім вінку заграв. – Хлопці, Кому з нас сьогодні вмирати? – Питається хтось із нас. Мовчки бредуть білі халати. Крик ракети погас. Звиклі до крові, на все ми готові. До смерті втоптали шляхи. Ми знаєм – нам буде у праведнім слові […]...
27. Олесь Гончар – Побратими Ласкавих, ласканих подруг, Здається, я забути зможу. Солдатський стан, суворий круг Тих, з ким в краї ішов ворожі, Хто рану тамував мою Для себе триманим пакетом, Для кого був я у бою Лиш побратимом, не поетом, Із ким у ріках крижаних, Охрещений, як у Йордані, Я плив до берегів чужих У вогнянім чаднім тумані, Хто […]...
28. Олесь Гончар – Танкіст Сніги! Не сніги, а ріллі, Наорані смертю за мить. І хлопець – одне вугілля – Біля танка свого лежить. Руку підняв до неба. Крик занімів на вустах. Бо жити б йому ще треба В незайманих десь містах, Ще б чути довкола себе Той гомін прекрасних міст. Бунтуючи, зняв до неба Чорний кулак танкіст. І руки […]...
29. Олесь Гончар – Плацдарм Ми вночі підійшли до ріки, Форсували із ходу її. У підхмар’ї заграв маяки Нам горять в несходимі краї. Ким ти зміряна, збройна пітьма? Де твої причаїлись пости? Повороту з плацдарму нема, Не настелені нам ще мости. І не треба! З цієї землі До своїх не зійдем переправ. Каштане! Пали кораблі, Тільки мужність у серці зостав. […]...
30. Павло Мовчан – Величання води Грунтуймо собі ніч, бо йде вода висока. Окличники сурмлять в зелену бугилу, І ручі конюхи вже білять коням боки, І так, без поводів, пускають їх на луг. Підрізуйте вогонь, перейнятий у спадки, Розшийте житла всі і цямрини замкніть: Іде вода до нас через широку кладку, Кладіть до ніг її просту вербову віть. Бо ж це […]...
31. Олесь Гончар – Лебеді На кривавій вечірній воді Білі ячать лебеді. Вітре бурхливий, повій, Озера зруш супокій. Тиші ясної раби, Не знали ми вік боротьби. Чого ми бажали, куди пливли? Для чого на світі жили? На кривавій вечірній воді Білі ячать лебеді. 1941, Харків...
32. Олесь Гончар – Моравія Колись тут ходили брати із Солуні, І слово рум’яне, як те немовля, У крижмо зелене, в розгорнуте вруно Приймала уперше оця земля. Воно виростало для битов і слави, В наметах училось, не знаючи парт. Сягнуло на північ звідсіль, від Морави, Дала йому північ і силу, і гарт. І бачать сьогодні Кирило й Мефодій, Як в […]...
33. Олесь Гончар – Іноземці І Уночі тебе я вкраду до схід сонця, Доручу тебе я хлопцям із обозу. Будеш ти співати Чорноморця, Який вивів на морозець тебе, босу. Ми поїдем через гори, через доли, Ти забудеш свою віллу на дунаї. Задніпровське там зелене поле Про батьків твоїх тебе не запитає. Чому ж плачеш, чом ламаєш руки, Будеш там співать, […]...
34. Олесь Гончар – Україна Україна – плантаторське поле, Україна – лиш ярем скрипіння, Україна – плачі й голосіння, Які не вщухають ніколи! 1943...
35. Олесь Гончар – Брати Свою землю, далеку, святу, Не забудем до згуби. Як матроси в чужому порту, Ми тримаємось купи. Став і я чомусь ніжний такий В цім краю невеселім. І для мене тут всі земляки, Хто у сірій шинелі. І для мене усі тут брати, Із дитинства знайомі, Чи не батько єдиний ростив Нас в єдиному домі? Чи […]...
36. Олесь Гончар – Полтава Мов яхта біленька, у зелені плава Мирна моя Полтава. Чужого солдата говірка гаркава – Невже це моя Полтава? Сміється до нього землячка лукава – Зрадлива моя Полтава. Ведуть нас у табір – доріжка Кривава. Ні! Не моя це Полтава! 1942, Полтава...
37. Олесь Гончар – Етап Пораненим білим звіром, Арештована, виє зима. Білі ідуть конвоїри, Біла тьма. Біла тьма у степу голосить, Полонені валяться з ніг. Ідуть полонені босі. Горить сніг. 15 грудня 1942 р....
38. Олесь Гончар – У муках У муках, у битвах я, серцем вразливий, Цілий усесвіт збагнув. Тому ходжу по землі юродивим, Клену-проклинаю війну. Безглуздя її проклинаю велике, Лють геростратів нового часу. Утікши з полону, на зелені вічній Я, босий апостол, телят пасу. Годі! Втомивсь од кривавої праці! Знову блакитним замилуюсь днем! Декламую в степу Горація. Читаю телятам: carpe diem*. 1943...
39. Олесь Гончар – Землячка В країні скелястій, Країні убогій, У горах високих, Найближче до Бога, Де жити не хочуть і сірі тумани, Де тільки гуляють Вітри та бурани, Та, гір цих самотніх Самотня цариця, У небі ясному кружляє орлиця, – Сьогодні, як видиво Рідних степів, Тебе я на скелі зустрів. Косинка біленька, З пакетами сумка, Подряпані руки в засохлій […]...
40. Олесь Гончар – На дунаї Мисливець, веселий і п’яний, Стоїть у дворі короля. І бронзові рани рвані, Видно, йому не болять. З собаками на п’єдесталі, Із луком, що вже не стріля, Полює в епоху сталі Він в замку пустім короля. Жовтень 1945 р., Будапешт...