Олесь Гончар – Вечірня пісня

Related posts:

1. Олесь Гончар – дівоча пісня В полі ми окопи вже позагортали, Що ви їх узимку тут колись довбали. Чоловіче діло я робити вмію, На твоїх окопах пшеницю посію. Як поштар проходить, не зайде В обійстя, Вже давно не чути від милого вісті. Десь війна далеко, десь поза Карпати, І міста чужії трудно вимовляти. Я для тебе ласки вірно зберігаю Та […]...
2. Олесь Гончар – Маріння Це було десь – Байдужі пожежі, ніч, канонада. Доблесть, як епос. І зрада. І ліс, просякнутий кулями ввесь. Це було десь. Шмигнули в деревах чужі силуети, Блиснуло, свиснуло вістря багнета. А клич, мов ракета, звивавсь до небес. Це було десь. Ревла, стугоніла смертельна темрява. Де впала зоря – народилася слава В здриганні осяяних рідних берез. […]...
3. Олесь Гончар – Трансільванський марш Запасні в’яжу підкови До луки сідла. В чужі гори нам дорога, Ніби меч, лягла. Рвуться коні. Камінь дзвонить. Віддає луна. В межигір’ях, у бескеттях Гоготить війна. Буреломи та потоки, Та дзвінкі мости. Крешуть іскри на всі боки Чорні копити. Не впадуть на камінь роси, Бо ми вище хмар. В мене кінь не буде босий – […]...
4. Олесь Гончар – думи про Батьківщину Здрастуй, мій сонячний краю, Ти снишся мені і тут, Серцем щодня я літаю До тебе, за бистрий Прут. Як пишуть листи солдати, Тужливо стає мені. Кому ж мені написати, Якій догукнути рідні? Той – мамі, а той – дружині, Той – сестрам, а той – братам. А я напишу – Україні! Сонцю її і степам, […]...
5. Олесь Гончар – Злата улічка Камінь розігрітий аж пашить. Втомлений, замислений іду. Повнить сонце Улічку Злату, Сонцю тут подобається жить. Втомлений, замислений іду. Прага, Праго, мій слов’янський град! Через смерть, і горе, і біду Я пробивсь до тебе з-за Карпат, Мужність вніс на Улічку Злату. Втомлений, замислений іду. Біла чешка вийшла на балкон, А мені перед очима – Грон, Кров’ю […]...
6. Вечірня пісня (народна пісня) Тихесенький вечір на землю спадає, І сонце сідає в темнесенький гай. Ой сонечко ясне, невже ж ти втомилось, Чи ти розгнівилось? Іще не лягай! Світи ще годину, бо рано ще спати, Милуй нас, як мати, теплом обгортай! Ой сонечко ясне, невже ж ти втомилось, Чи ти розгнівилось? Іще не лягай! Не слухає сонце, за гору […]...
7. Олесь Гончар – Піхотинець Опалений полум’ям бою, В диму прокоптілий гіркім, Гордись, піхотинцю, собою, Званням рядовим своїм. Гордися, що в бурю й негоду Ти варварську гониш орду, Що спиш у тяжких походах Кілька хвилин на ходу. Що гори землі скопала Твоя лопатка мала. Що втома тебе валяла, А повалить не могла. Що в чорній окопній постелі Тебе ніч застає […]...
8. Олесь Гончар – В гори Угору та вгору, один за одним. Тисне нам сонце важке на плечі. І сонце здіймаєм! Катовані ним, Його ми возносим, його ми предтечі. У плечі солоні уївся станкач. Коней останніх покинули вчора. Не в силі впіймати уже передач Віддалених рація наша. А гори Зімкнулись, як вежі тяжкі, навкруги. Мало в нас неба! Мало блакиті! Впрігшись […]...
9. Олесь Гончар – Землячка В країні скелястій, Країні убогій, У горах високих, Найближче до Бога, Де жити не хочуть і сірі тумани, Де тільки гуляють Вітри та бурани, Та, гір цих самотніх Самотня цариця, У небі ясному кружляє орлиця, – Сьогодні, як видиво Рідних степів, Тебе я на скелі зустрів. Косинка біленька, З пакетами сумка, Подряпані руки в засохлій […]...
10. Олесь Гончар – Гірський етюд Мов дівчата худенькі, ялини Розбрелись по безпліддю гір. Дерев’яна гірська хатина, Чорних буйволів повен двір. І хазяйська дочка-мадярка Виносить мені молока. Усміхнулась до мене жарко, Та усмішка її не така, Як у тої, що десь у школі Перед дітьми сумна стоїть, – Від мене, від скель цих голих На відстані цілих століть. 1944, Трансільванія...
11. Олена Теліга – Вечірня пісня За вікнами день холоне, У вікнах – перші вогні… Замкни у моїх долонях Ненависть свою і гнів. Зложи на мої коліна Каміння жорстоких днів, І срібло свого полину Мені поклади до ніг. Щоб легке, розкуте серце Співало, як вільний птах, Щоб ти, найміцніший, сперся, Спочив на моїх устах. А я поцілунком теплим, М’яким, мов дитячний […]...
12. Олесь Гончар – Танкіст Сніги! Не сніги, а ріллі, Наорані смертю за мить. І хлопець – одне вугілля – Біля танка свого лежить. Руку підняв до неба. Крик занімів на вустах. Бо жити б йому ще треба В незайманих десь містах, Ще б чути довкола себе Той гомін прекрасних міст. Бунтуючи, зняв до неба Чорний кулак танкіст. І руки […]...
13. Олесь Гончар – Сині тіні бредуть із дунаю Недалеко від Братислави Я одержав твого листа. Спалахнули усі переправи І немає уже моста. У минуле, у наше, в раннє, Де були тільки ти і я. Чую – інше якесь кохання Вже шепоче твоє ім’я- Вийшла заміж. Втомилась чекати. Скільки можна! Літа і літа!.. Ти солдат, тобі, може, вмирати, А я, знаєш, іще молода. Сині […]...
14. Олесь Гончар – Сцена в степу А найприкріше для мене, Що свідків тоді, як на зло, Цієї страшної сцени У мене в степу не було. Коли я наїхав на міну І кінь мій став на диби. По самі йому коліна Зчесало обидві ноги. І дивиться він похмуро, І каже: ти думаєш, я німий. Ти відстібаєш кобуру, Що ж… коли хочеш… добий! […]...
15. Олесь Гончар – Іноземці І Уночі тебе я вкраду до схід сонця, Доручу тебе я хлопцям із обозу. Будеш ти співати Чорноморця, Який вивів на морозець тебе, босу. Ми поїдем через гори, через доли, Ти забудеш свою віллу на дунаї. Задніпровське там зелене поле Про батьків твоїх тебе не запитає. Чому ж плачеш, чом ламаєш руки, Будеш там співать, […]...
16. Олександр Олесь – Он чужино, чужинонько (Пісня) ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ ПІСНЯ Он чужино, чужинонько, Зрадливая дружинонько! Одружився я з тобою Після січі, після бою. Після січі – посічений, Після бою – скалічений. Пішов в хату – не топилось, Хотів з’їсти – не варилось. Хотів лягти і спатоньки, Як десь там, у матінки, А в головах на весілля Не подушка, а каміння. Хотів лиха […]...
17. Гончар Олесь – Біографія Олесь Терентійович Гончар народився 3 квітня 1918p. Після смерті матері, коли хлопцеві було 3 роки, із заводського селища на околиці Катеринослава (тепер дніпропетровськ) його забрали на виховання дід і бабуся в слободу Суху Козельщанського району Полтавської області. Працьовита і щира в ставленні до людей бабуся замінила майбутньому письменникові матір. Тридцяті роки в житті Олеся Гончара […]...
18. Олесь Гончар – Біографія ОЛЕСЬ ГОНЧАР (1918 – 1995) Олесь Терентійович Гончар народився 3 квітня 1918p. Після смерті матері, коли хлопцеві було 3 роки, із заводського селища на околиці Катеринослава (тепер Дніпропетровськ) його забрали на виховання дід і бабуся в слободу Суху Козельщанського району Полтавської області. Працьовита і щира в ставленні до людей бабуся замінила майбутньому письменникові матір. Тридцяті […]...
19. Олесь Гончар – Ямб Данину юності віддам І більш писать не буду. Тебе, розхристаний мій ямб, Як дівчину, забуду. У тих полях, де я співав, Женці хліба посіють. Дівчата ті, яких кохав, Дітьми розбагатіють. Гріхи, замолені давно, Під старість не згадають. Як біле молоде вино, Я також переграю. Лише сновиддя золоте Іноді наснується Про давнє і дзвінке! Про те, […]...
20. Олесь Гончар – Сашенька Часто вечорами В тиші фронтовій, Як далеку пісню, Чую голос твій. Це було далеко, Це було давно. Ще як в Бессарабії Ми пили вино. Наливала Сашенька Із барильця нам. Саша моя, Сашенька – Душі пополам! Різні наші мови, Почуття одні. Серце невгомонне В мене й на війні. Й досі вечорами, Коли стихне бій, Як далеку […]...
21. Олесь Гончар – Україні Плюндруються твої сади, Твоє чужинець поле крає. Вже лицарів твоїх сліди У полі вітер замітає. Та все ж люблю тебе, ясна, Як гнаний син нещасну матір. Тобі по краплі, всю, до дна Готовий кров свою віддати. І не страшить мене Сибір, І не страшать кайданів дзвони. Велика Україно, вір: За тебе встануть ще мільйони. І […]...
22. Олесь Гончар – Твоє ім’я Іноземка! Слово це дике Не по нутру мені. Дам тобі ймення – інше, велике, Мною відшукане в чорній війні. Будеш із ним ти прийнята всюди, Як рівня і як сестра. Над Тисою, і над Прутом, На берегах дніпра. Хто нас і чим розгородить, Ким заборонена ти? Суд? Окрім суду природи, Я всі зневажаю суди. Кордони? […]...
23. Олесь Гончар – Арпад У замку обвалені стелі Та брухту тисячі тонн. Хто килими тут розстелить Між мармурових колон? У мертвому замку сьогодні Ніхто не засвітить вогні. Лиже дунай голодний Ноги йому кам’яні. На вході, роззявивши пащу, Чатує карбований лев – Чекає давно пропалих Дунайських своїх королев. В саду королівськім пустому Ясний шелестить листопад. У даль повернув невідому Коня […]...
24. Олесь Гончар – демобілізованому Ти їдеш додому туди, до дніпра. Позаду Європа, шалена пора. Ти згадку про неї довіку носи, Повище підкручуй гвардійські вуси! Були в Будапешті, були ми у Відні, Бували багаті, бували і бідні, Були ми і пильні, були й безтурботні, Десятком ходили супроти сотні! То бажані друзі, то судді суворі, Ми й небо трусили! І падали […]...
25. Олесь Гончар – Жнець Весняними ясними вітрами Наші перші овіяно драми, Наші перші щасливі незгоди, Наші чисті закохані гніви. Які в них були насолоди, Які у них чулися співи! Пронеслося, як сонячні зливи, На ниві чужій упало. І прийшов хтось інший, щасливий, У серпі його сонце сіяло, 1945, Мор (Угорщина)...
26. Олесь Гончар – Етап Пораненим білим звіром, Арештована, виє зима. Білі ідуть конвоїри, Біла тьма. Біла тьма у степу голосить, Полонені валяться з ніг. Ідуть полонені босі. Горить сніг. 15 грудня 1942 р....
27. Олесь Гончар – Май мужність ти Май мужність ти зізнатися у всьому: Що вже нема колишнього вогню, Що рада б ти віддатися другому, Що я тобі його не заміню. Май чесність ти присяги всі зламати, При місяці прошептані колись. Не зможеш ти по пам’яті кохати. Не хочу жертв. Не треба. Не проси. 1945, Мор...
28. Олесь Гончар – Атака Скрегоче залізом округа, Смертю повітря фурчить. Я знаю той ступінь напруги, Коли вже ніщо не страшить. Святе божевілля атаки В тобі поглинає все. Через яри та байраки Незнавана сила несе. Немає ні рідних, ні любих, Нема ні жалю, ні тривог. Байдужим стаєш до згуби, Могутнім стаєш, як Бог. 1942...
29. Олесь Гончар – Ніч у Карпатах Красива ніч, велика ніч, Як марево сторіч. Достиглий місяць з висоти Освітлює хребти. По каменю мій кінь ступа, Вузька моя тропа! Внизу озера білі хмар І сторожкий мадяр. З собою я везу в сідлі Пісні моїй землі: “Якщо убитий в цих горах, Мій коню, буду я, Лети на схід, лети, мов птах, Домівка там моя. […]...
30. Олесь Гончар – Україна Україна – плантаторське поле, Україна – лиш ярем скрипіння, Україна – плачі й голосіння, Які не вщухають ніколи! 1943...
31. Олесь Гончар – демобілізований Він свого не забув ще полка, Полкових ще підметок не стер. Козирнути ще хоче рука, Коли мимо іде офіцер. Він не скинув куфайку ще ту, Яка виділа триста чортів. Вчора бачив його на мосту – У канати себе переплів. Вже на фермах повис і клепа, Підв’язавшись на них горілиць. Завірюха мете, як і в тих […]...
32. Олесь Гончар – Білу ніч Білу ніч, як кришталь, дзвінку Крик ракети прорвав. Небо все у кривавім вінку, В терновім вінку заграв. – Хлопці, Кому з нас сьогодні вмирати? – Питається хтось із нас. Мовчки бредуть білі халати. Крик ракети погас. Звиклі до крові, на все ми готові. До смерті втоптали шляхи. Ми знаєм – нам буде у праведнім слові […]...
33. Олесь Гончар – Карнавал Гики, та гуки, Та звуки цимбал. Сьогодні в мадяр карнавал. Вулиця валом валить, Вирує, Реве, Карнавалить. Гуляй. Виноградар зібрав урожай. В центрі бочку везуть із вином Розцяцьковану, у квітках. Дівчата на ній верхом У білих сидять сорочках. Розмальовані в них обличчя, Кухлі в руках з вином. Язичницький буйний звичай У вулицю б’є напролом. Ілонка на […]...
34. Олесь Гончар – На дунаї Мисливець, веселий і п’яний, Стоїть у дворі короля. І бронзові рани рвані, Видно, йому не болять. З собаками на п’єдесталі, Із луком, що вже не стріля, Полює в епоху сталі Він в замку пустім короля. Жовтень 1945 р., Будапешт...
35. Олесь Гончар – У муках У муках, у битвах я, серцем вразливий, Цілий усесвіт збагнув. Тому ходжу по землі юродивим, Клену-проклинаю війну. Безглуздя її проклинаю велике, Лють геростратів нового часу. Утікши з полону, на зелені вічній Я, босий апостол, телят пасу. Годі! Втомивсь од кривавої праці! Знову блакитним замилуюсь днем! Декламую в степу Горація. Читаю телятам: carpe diem*. 1943...
36. Олесь Гончар – Віхола Нагадала мені віхола, Що окоп мій заміта, Як ти в госпіталь приїхала, Вся від сонця золота. Вся в цвіту пругкої зрілості, Смаглощока і туга, Від дівочої невмілості Іще більше дорога. Чи й тобі оця хурделиця Хоч що-небудь нагада? … Сніг сухий степами Стелеться І окоп мій заміта. 1943...
37. Олесь Гончар – Небо Так тяжко, так гірко іноді буває, Що рад би, здається, померти В цю мить. А глянеш у небо високе, безкрає – І знову захочеться в світі пожить. І знову ожие у серці розбитім Огонь, що, здавалось, давно вже Погас. Якісь там є тайни у вічній блакиті, Якісь там є сили, втішаючі нас! 1944, Ближешти (Румунія)...
38. Олесь Гончар – Лебеді На кривавій вечірній воді Білі ячать лебеді. Вітре бурхливий, повій, Озера зруш супокій. Тиші ясної раби, Не знали ми вік боротьби. Чого ми бажали, куди пливли? Для чого на світі жили? На кривавій вечірній воді Білі ячать лебеді. 1941, Харків...
39. Олесь Гончар – Моравія Колись тут ходили брати із Солуні, І слово рум’яне, як те немовля, У крижмо зелене, в розгорнуте вруно Приймала уперше оця земля. Воно виростало для битов і слави, В наметах училось, не знаючи парт. Сягнуло на північ звідсіль, від Морави, Дала йому північ і силу, і гарт. І бачать сьогодні Кирило й Мефодій, Як в […]...
40. Олесь Гончар – Брати Свою землю, далеку, святу, Не забудем до згуби. Як матроси в чужому порту, Ми тримаємось купи. Став і я чомусь ніжний такий В цім краю невеселім. І для мене тут всі земляки, Хто у сірій шинелі. І для мене усі тут брати, Із дитинства знайомі, Чи не батько єдиний ростив Нас в єдиному домі? Чи […]...