Олесь Гончар. “За мить щастя”, “Залізний острів” (із роману “Тронка”)
Визнання прийшло до Олеся Гончара з першого твору. Вчорашній фронтовик, за плечима ще нема й тридцяти, опубліковано лише початок трилогії
“Прапороносці” – і раптом критика заговорила про нього як про зрілого художника. Для письменників його покоління визначальною, випробувальною в житті й творчості смугою стала Друга світова війна. Пройшовши курс її “окопних університетів”, Гончар виніс звідти сумні враження про руйнівні сили життя за допомогою слова став стверджувати протилежне – “сильне, поетичне, непокорене, бунтівливе,
На рубежі 50-60-х років в авторовому осмисленні війни вирізняється з найбільшою очевидністю мотив утвердження духовної стійкості людини в умовах війни. В романі “Людина й зброя” не випадково центральні постаті – це вчорашні студенти-історики, а одному з них – Богданові Колосовському – доводиться виявляти свій стоїцизм не тільки в протистоянні фашистському оточенню, а й тоталітарному режимові, який репресував у 30-х роках Богданового батька й тепер готовий будь-якої миті посягнути й на нього самого.
У романі оголюється ситуація,
Тему згубного впливу зброї на людину 0. Гончар підносить до вершин трагедійного звучання. Але є певна відмінність і навіть полемічність у трактуванні цієї теми українським письменником і деякими зарубіжними майстрами, котрі так чи інакше зверталися до неї, скажімо, – Е. Хемінгуеєм (“Прощавай, зброє”), Е.-М. Ремарком (“Час жити і час вмерти”), Г. Беллем (“Де ти був, Адаме?”). Якщо в згаданих майстрів тема покоління, обпаленого чи то Першою, чи Другою світовою війнами, трактується як тема втраченого, загубленого покоління, то провідний акцент О. Гончара – усе-таки на незнищенності людського в людині, що особливо всебічно відтворено вже у романі “Циклон”.
Цей роман став своєрідним продовженням “Людини і зброї”, образні системи в ньому мають широту асоціацій та глобальний характер – асоціюються тут не окремі деталі життя, а епохальні його пласти (циклон як фашистське нашестя й циклон як стихія природи); той же принцип – в основі розкриття психологічної напруги в душах героїв: Богдан Колосовський і його побратими-оточенці, які були “на самому споді життя”, у фашистському концтаборі, сьогодні знімають фільм про той концтабір й своє покоління і водночас ведуть боротьбу з природною стихією. В осмисленні цих випробувань О. Гончар відкриває незнищенне начало в людині.
Не менш цікаво розкривається ця якість і, так би мовити, у “мирній” творчості О. Гончара, де з плином часу прозаїк усе більше заглиблюється у сферу філософських, моральних й естетичних проблем, які хвилюють людство, де все ширшає поле для авторських роздумів про саму сутність людини, її роль і місце у сучасному світі.
До незвичайно складного способу, як висловився Д. Павличко, “схрещення” найболючіших світових проблем “столиць на дорогах одного українського села” вдається О. Гончар у романі “Тройка”. З яким моральним і духовним багажем стоїть людина на порозі третього тисячоліття? Чи не розгубила вона чогось украй важливого на нелегкій дорозі? Яка доля у планети, що починає задихатися від надпромислової потужності та перебуває у постійному страху перед екологічною чи ядерною загрозою? Де вони, ті витоки гармонії, що їх так нервово й так болісно шукає сучасник? Втішатися слід із того, що назавжди відійшли у минуле літа уповільнених швидкостей, чи доречніше поставити питання так, як це робить головний персонаж Заболотний: швидкості, взяті самі по собі, – чи наближають вони людину до щастя?
Та чи не найповнішою мірою жадоба “оволодіти істиною людського буття і людської історії в усіх її розтинах і вимірах” (П. Загребельний) характеризує роман “Твоя зоря”, що його з повним правом можна б назвати твором про шляхи і напрямки сучасної цивілізації. Власне, зіставляються тут дві цивілізації: нинішня, надіндустріальна і, уповільнена у швидкостях, кінця 20-х – початку 30-х років, причому аніскільки не на користь першої. Водночас автор цілком свідомий: скільки б не сумувати за минулим, вороття до нього вже не буде. Але… Хоч на хвилину затримайтеся у своєму поспіху, люди початку XXI століття, дух переведіть, озирніться довкола: відкинувши давні цінності, чи замінили ви їх кращими, тривкішими? Чи стали хоч на йоту добрішими та людянішими? – ніби звертається до нас письменник. Гострота змісту “Твоєї зорі” – в послідовному наголосі автора на можливих катастрофах у людських душах і потребі у зв’язку з цим шукати нові ідеали у житті. Головний герой “Твоєї зорі” Кирило Заболотний, перебуваючи в якійсь зарубіжній країні з дипломатичною місією, вирушив у дорогу, щоб подивитися сенсаційне живописне полотно, на якому, за повідомленням преси, зображена “слов’янська мадонна”; художній смисл цієї дороги прочитується в романі як шлях до краси, до істини. Ностальгія цього роману – не просто печаль за минулим, а печаль за природними печатками життя. Не має права, не повинна людина спотворювати власну природу, не може бути їй виправдання за стрімке наростання у світі руйнівних сил.
Поставлені поруч, “Собор” і “Твоя зоря” складають своєрідну дилогію – як ланки єдиного роздуму про призначення людини на землі. Є у романі епізод, в якому підліток Ліда Дударевич вигукує: “Які ви щасливі!.. Скільки хороших людей зустрічалося вам у житті… Ви жили на теплій планеті”. “А ти хіба ні? Ти вважаєш, що зараз похолоднішало?” – запитує Заболотний, але дівча змовчало. Не відповів Ліді й Заболотний, однак кількома сторінками пізніше, роздумуючи над долею чи то канадського, чи то американського юнака, вій робить висновок: “Нещасні діти всепланетного похолодніння”. Зрештою, узагальнює прозаїк, планета на всіх одна, і кожен, хто живе на ній, несе часточку відповідальності за дорогу в майбутнє. Як каже про цю відповідальність Заболотний, “є вчинки, котрі сьогодні мають сприйматися як колективний гріх людства, тільки так! І кожен із нас має взяти на себе частку покути, кожен мас пройнятися думкою, що ти – вартовий планети, відповідаєш на ній за всіх і за все”.
Простежуючи, як письменник розробляє у своїй творчості тему збереження й нагромадження у світі енергії гуманності та доброти, необхідно водночас підкреслити: той загальнолюдський відгук, що його здатна викликати Гончарева проза, має своєю першопричиною глибоке національне вкорінення його слова. Усі найкращі, наймиліші барви і тони рідної України бринять у його слові, повсякчас звучить тут симфонія національної історії, гордість за приналежність до свого талановитого й працьовитого народу сповнює найсвітліших героїв письменника.
Але сам О. Гончар стверджує, що його основне завдання – відкривати в людських душах “джерела світлі і здорові”, хіба ж не сам він зізнається, що надає перевагу зображенню людей “зі світлом у душі”, хіба не сам означає власний спосіб письма як “поетичний” чи “критичний” реалізм? О. Гончар є одним з найсвітлоносніших художників сучасної доби, котрий повсякчас нагадує: “Мистецтво та література, покликані стояти на варті духовності людини, берегти й у вік НТР поетичний початок життя, первісний вогонь краси”.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Залізний острів (з роману “Тронка”) (скорочено) – Гончар Олесь Новела з роману “Тронка” “Залізний острів” Блакитніє море. дитячим щебетом розпочинається ранок на одному із мальовничих півостровів. Тут дитячий табір відпочинку. Люди в ньому веселі, безжурні, але й серед них виділяється Тоня Горпищенко зі своїми вигадками і завзяттям, і голосом, як веселий дзвіночок. Хоч нікому й не потурає, як і їй самій батько не потурав, […]...
- Олесь Гончар – Залізний острів (СКОРОЧЕНО) Олесь Гончар Новела з роману “Тронка” “Залізний острів” (СКОРОЧЕНО) Блакитніє море. Дитячим щебетом розпочинається ранок на одному із мальовничих півостровів. Тут дитячий табір відпочинку. Люди в ньому веселі, безжурні, але й серед них виділяється Тоня Горпищенко зі своїми вигадками і завзяттям, і голосом, як веселий дзвіночок. Хоч нікому й не потурає, як і їй самій […]...
- Олесь Гончар – Залізний острів Олесь Гончар ЗАЛІЗНИЙ ОСТРІВ Блакитніє море. Дитячим щебетом починається ранок на одному з мальовничих півостровів, що по-тутешньому зветься просто кут. На куті великий старовинний парк, один з тих парків, що їх колись насаджували та поливали в таврійських маєтках заробітчани та місцеві степовики, ті, чиї внуки та правнуки зараз ціле літо щебечуть у затінках цього парку […]...
- Характеристика новели “Залізний острів” О. Гончар Новелу “Залізний острів” у романі О. Гончара “Тронка” називають твором-засторогою. Адже гуманістичні цінності, та й саме життя людини часто опиняється під загрозою цивілізаційних процесів. І як важливо при цьому зберегти здатність сучасної людини до захисту свого єства, своїх почуттів. Закохані через свою легковажність опиняються на військовому кораблі, який служить полігоном для нічних бомбардувань. їхній човен […]...
- Олесь Гончар – За мить щастя (АНАЛІЗ) Аналіз твору Олеся Гончара “За мить щастя” 1964 р. Літературний рід: епос. Жанр: новела. Тема: зображення кохання з першого погляду й страшної розплати за мить щастя. Головна ідея: оспівування краси й сили почуття кохання. Головні герої: артилерист Сашко Діденко, мадярка Лорі (Лариса), її чоловік, комбат Шадура. Сюжет: на жнив’яному полі зустрілися Сашко Діденко й мадярка […]...
- Олесь Гончар – За мить щастя (Характеристика твору) Характеристика твору Олеся Гончара “За мить щастя” Жанр: новела. Тема: зображення кохання з першого погляду й страшної розплати за мить щастя. Головна ідея: оспівування краси й сили почуття кохання. У 1964 р. з’явився цей маленький шедевр О. Гончара. У новелі йому на високому художньому рівні вдалося показати красу і силу почуття кохання. Це найулюбленіша тема […]...
- Олесь Гончар – За мить щастя (СКОРОЧЕНО) Олесь Гончар За мить щастя (СКОРОЧЕНО) Було перше повоєнне літо. Зеленіли виноградники й виблискували перші снопи. Шляхом з військового табору до містечка тюпають артилерійські коні, але везуть не гармату, як завжди, а бочку-водо-возку. Високо на ній сидить Сашко Діденко в пілотці набакиреній, у медалях на всі груди. Про демобілізацію думає, не інакше. Бо всі в […]...
- Олесь Гончар – За мить щастя Олесь Гончар За мить щастя У тропічному місті Рангуні, де молоді смаглочолі солдати стоять з автоматами на постах у своїй джунгляній зеленавій одежі, в місті золотих пагод – храмів, що підносяться в небо стогами жовтогарячого жнив’яного блиску, в місті, де рано ніч настає і в присмерках палацу, мовби вихопленого з казок Шехерезади, майне раптом обличчя […]...
- Детальний Аналіз “Залізний острів” Гончар ” Залізний острів ” аналіз твору – тема, ідея, жанр, сюжет, герої, проблематика, композиція та інші питання розкриті в цій статті. ПАСПОРТ ТВОРУ Рід літератури “Залізний острів”: Епос. Жанр “Залізний острів”: новела-засторога (з роману в новелах “Тронка”). Тема “Залізний острів”: розповідь про романтичну подорож закоханих Тоні й Віталика на старий залізний крейсер, яка мало не […]...
- За мить до щастя (скорочено) – Гончар Олесь Було перше повоєнне літо. Зеленіли виноградники й виблискували перші снопи. Шляхом з військового табору до містечка тюпають артилерійські коні, але везуть не гармату, як завжди, а бочку-водо-возку. Високо на ній сидить Сашко діденко в пілотці набакиреній, у медалях на всі груди. Про демобілізацію думає, не інакше. Бо всі в ці дні живуть лише думками про […]...
- Критика “Залізний острів” Гончар Твір ” ЗАЛІЗНИЙ ОСТРІВ ” – новела-засторога. Гуманістичні цінності, та й саме життя людини часто опиняється під загрозою цивілізаційних процесів. І як важливо при цьому зберегти здатність сучасної людини до захисту свого єства, своїх почуттів. Закохані через власну легковажність опиняються на військовому кораблі, який служить полігоном для нічних бомбардувань. їхній човен відв’язався, і вони не […]...
- Аналіз роману “Тронка” О. Гончар завжди активно вторгається в життя, не тільки сміливо порушуючи гострі, актуальні проблеми сучасності, а й пророче зазираючи в майбутнє, розвідуючи шляхи в незвідане. Ця істотна риса творчості письменника чи не найвиразніше виявляється в романі ” Тронка “, цілком слушно названому Д. Павличком “книгою доби”. У ній порушуються гостро актуальні, дійсно вічні проблеми, питання, […]...
- Аналіз новели “Залізний острів” У новелі ” Залізний острів ” розвиток подій надзвичайно напружений, драматичний, масштабність думок просто-таки дивовижна, особливо коли зважити, що розгортаються події протягом доби, участь у них беруть тільки двоє героїв, до того ж поставлених у такі умови, за яких власне діяти їм майже не доводиться. Ідейний зміст ” Залізного острова ” не можна звести до […]...
- Олесь Гончар “Прапороносці” “Прапороносці” Олеся Гончара Прапороносці – роман-реквієм, це – гімн на честь полеглих. Основна проблема роману: людина на війні. У творі змальовано біль утрат. Майже кожна сім’я утратила на фронті батька чи сина, дочку чи матір, а багато з них шкандибали на милицях. Автор писав, що він хотів поєднати високий дух романтики з “проривом “до правди, […]...
- Коротко про “За мить щастя” (1964) Літературний рід: епос. Жанр: новела. Тема: зображення кохання з першого погляду й страшної розплати за мить щастя. Головна ідея: оспівування краси й сили почуття кохання. Головні герої: артилерист Сашко діденко, мадярка Лорі (Лариса), її чоловік, комбат Шадура. Сюжет: на жнив’яному полі зустрілися Сашко діденко й мадярка Лариса, їх охопило неймовірне почуття кохання – молоді […]...
- Аналіз “За мить щастя” Жанр: новела. Тема: зображення кохання з першого погляду й страшної розплати за мить щастя. Головна ідея: оспівування краси й сили почуття кохання. У 1964 р. з’явився цей маленький шедевр О. Гончара. У новелі йому на високому художньому рівні вдалося показати красу і силу почуття кохання. Це найулюбленіша тема митця (“З любові – творчість, з любові […]...
- Олесь Гончар – Біографія ОЛЕСЬ ГОНЧАР (1918 – 1995) Олесь Терентійович Гончар народився 3 квітня 1918p. Після смерті матері, коли хлопцеві було 3 роки, із заводського селища на околиці Катеринослава (тепер Дніпропетровськ) його забрали на виховання дід і бабуся в слободу Суху Козельщанського району Полтавської області. Працьовита і щира в ставленні до людей бабуся замінила майбутньому письменникові матір. Тридцяті […]...
- Гончар Олесь – Біографія Олесь Терентійович Гончар народився 3 квітня 1918p. Після смерті матері, коли хлопцеві було 3 роки, із заводського селища на околиці Катеринослава (тепер дніпропетровськ) його забрали на виховання дід і бабуся в слободу Суху Козельщанського району Полтавської області. Працьовита і щира в ставленні до людей бабуся замінила майбутньому письменникові матір. Тридцяті роки в житті Олеся Гончара […]...
- Олесь Гончар – співець прекрасного в людині Творчий процес – це завжди вихід за межі свого “я”. “Молодий, самобутній голуб” із роману “Таврія” є своєрідним образом-символом естетичної позиції Олеся Гончара, однією з найхарактерніших особливостей якого було “розривання себе між спрагою світла і потребою зазирнути в чорні глибини людської природи”. Гончарове поривання до світла переконує, бо навіть у безвиході можна знайти вихід, якщо […]...
- Характеристика героїв новели “За мить щастя” Творчі зусилля автора зосереджено на розкритті психології персонажів. Оповідач, теж фронтовик, тонко передає внутрішній стан Сашка Діденка, артилериста, котрий був добрим солдатом, “воював по-геройськи”, як характеризує його комбат. У його душі змагаються любов і смерть. Притлумивши голос смерті, яка в умовах війни надмірно активізувалася, Сашко живе передчуттям радості. У тому святковому настрої дисонансом прозвучало лише […]...
- Твір-відгук на новелу “За мить щастя” Кохання такої сили, що підносить над реаліями життя. Так, за це покладена смерть, але мить щастя коштує того, щоб ні про що не жалкувати. Ця розповідь – неначе ключ до розуміння філософії Олеся Гончара, його прагнення до ідеального, до свободи. Як письменник, він розумів, що абсолютна свобода можлива лише у сфері почуттів, бо лише вони […]...
- Аналіз новели “За мить щастя” Новела ” За мить щастя ” писалась, коли в літературу прийшло більше трагічної правди про війну. На той час О. Гончарем був написаний роман ” Людина і зброя ” про трагедію студентського батальйону, бійцем якого був і сам автор; у його уяві окреслювався роман “Циклон” про страшну табірну одіссею радянських полонених. Через те не дивно, […]...
- Олесь Гончар – Л. Голота. Післяслово Писати про Олеся Гончара важко і легко водночас. Важко, бо над тобою, хоч яким би ти був відвертим і щирим, панує відчуття дистанції – особистісної і літературної; його постать захищена тим силовим полем великого таланту, яке відкидає будь-яке панібратство, фальшивість, єлейну запобігливість, так само як і зухвальство невігласів, здатних і самого Бога поплескувати по плечах… […]...
- Олесь Гончар – Біографія (СКОРОЧЕНО) О Лесь Гончар (1918-1995) Народився 3 квітня 1918р. в с. Ломівці, в передмісті Дніпропетровська. Закінчив семирічку у сусідньому селі, Харківський технікум журналістики. З 1937р. активно починає друкуватися у періодиці. У 1938р. вступає до Харківського університету. Приймав участь у війні як сержант-мінометник. Зокрема у битві за Київ на річці Рось. Після закінчення війни повертається до навчання […]...
- Наче волошки в житі… Олесь Гончар Олесь Гончар НАЧЕ ВОЛОШКИ В ЖИТІ… Людям потрібне лише те слово художника, яке чарує, яке бентежить, яке здатне сколихнути і серце, і розум. Андрій Головко повною мірою володів цим щасливим, рідкісним даром, хвилюючою силою художнього слова. На світанку української радянської літератури читачі бачать його в передніх лавах митців нового, соціалістичного світу. Молодий і натхненний, прийшов […]...
- Люди повинні будувати, а не руйнувати (спільне й відмінне в романах “Вершники” Ю. Яновського та “Тронка” О. Гончара) “Вершники” Ю. Яновського та “Тронка” О. Гончара написані в жанрі новелістичної повісті та роману. Це не дуже поширена епічна форма, хоч у вітчизняній літературі з цього питання стверджується відповідна естетична традиція. Першим освоїв цей жанр Ю. Яновський, написавши роман у новелах про громадянську війну. У середині 30-х років про цю історичну сторінку в житті України […]...
- Блакитні вежі Яновського Олесь Гончар Олесь Гончар БЛАКИТНІ ВЕЖІ ЯНОВСЬКОГО Пригадуєте ту першу вражаючу фразу “Вершників”, той могутній, сповнений епічної сили заспів? Як лютували шаблі під Компаніївкою, де зчепились бортами степові пірати, і коні бігали без вершників, і небо “округ здіймалося вгору блакитними вежами”? Коли вийшли “Вершники”, в нашому студентському середовищі, поміж закоханих в літературу юних ентузіастів точились дискусії навіть […]...
- Олесь Гончар – Кресафт (СКОРОЧЕНО) ОЛЕСЬ ГОНЧАР КРЕСАФТ (СКОРОЧЕНО) Голову колгоспу Кухаренка повідомили на польовому току про те, що його кличуть у район. Кухаренко відразу похнюпився. У нього навіть “вуса висіли аж до землі”. Його легкова машина була в ремонті, то вирішив узяти кінну бідарку для такої поїздки. Від передчуття кари “млоїлося чоловікові в грудях”, сумно цокала бідарка. Дістався до […]...
- Спільне й відмінне в романах “Вершники” Ю. Яновського та “Тронка” О. Гончара “Вершники” Ю. Яновського “Тронка” О. Гончара Спільне Порушення важливих суспільно-політичних і морально – етичних проблем. Через обидва романи проходить уславлення творчої праці людини, несумісність творення й руйнування В обох творах – гуманістичне розв’язання проблеми війни й миру. І хоч у романі Яновського – класова боротьба, а в “Тронці” – мирне будівництво, твори обох письменників наснажені […]...
- Олесь Гончар – Собор (Стислий переказ, дуже скорочено) Олесь Гончар Собор (Стислий переказ, скорочено) 1 Студент Микола Баглай іде вночі рідною Зачіплянкою і розмірковує над її долею. Тут він народився під час бою прямо в окопі. Тут він виріс, весь час бачачи над собою прекрасні бані собору. Він доходить до двору Віруньки, дружини свого старшого брата, і вмощується на лавці, яку поставив колись […]...
- Олесь Гончар – Мій дух бунтарський Скажи, яку, Іудо, плату За голову мою береш, За скільки мічених, проклятих Срібляників ти продаєш Моє життя твоїм хазяям У боягузливім листі? Щоби у тернові засяяв Я розіп’ятий на хресті! Я знав війну, не знав я миру, За праведні мої слова Хай, може, ляже під сокиру Моя чубата голова. Її, оцінену в металі, Сьогодні, може, […]...
- Олесь Гончар – Танкіст Сніги! Не сніги, а ріллі, Наорані смертю за мить. І хлопець – одне вугілля – Біля танка свого лежить. Руку підняв до неба. Крик занімів на вустах. Бо жити б йому ще треба В незайманих десь містах, Ще б чути довкола себе Той гомін прекрасних міст. Бунтуючи, зняв до неба Чорний кулак танкіст. І руки […]...
- Олесь Гончар – Людина в степу Олесь Гончар Людина в степу Оповідання з циклу “Південь” Морозом скувало степ, а потім враз розгасло – ні проїхати, ні пройти. Грейдери лежать розвернуті, колії по пояс. Тут – чорнозем. Важкий чорнозем. Середина зими, а так, наче осінь. Снігу ніде нема. Земля в полинялих барвах, небо – в холодній розтривоженості хмар; по голих посадках б’є […]...
- Олесь Гончар – демобілізований Він свого не забув ще полка, Полкових ще підметок не стер. Козирнути ще хоче рука, Коли мимо іде офіцер. Він не скинув куфайку ще ту, Яка виділа триста чортів. Вчора бачив його на мосту – У канати себе переплів. Вже на фермах повис і клепа, Підв’язавшись на них горілиць. Завірюха мете, як і в тих […]...
- Олесь Гончар – Май мужність ти Май мужність ти зізнатися у всьому: Що вже нема колишнього вогню, Що рада б ти віддатися другому, Що я тобі його не заміню. Май чесність ти присяги всі зламати, При місяці прошептані колись. Не зможеш ти по пам’яті кохати. Не хочу жертв. Не треба. Не проси. 1945, Мор...
- Олесь Гончар – В гори Угору та вгору, один за одним. Тисне нам сонце важке на плечі. І сонце здіймаєм! Катовані ним, Його ми возносим, його ми предтечі. У плечі солоні уївся станкач. Коней останніх покинули вчора. Не в силі впіймати уже передач Віддалених рація наша. А гори Зімкнулись, як вежі тяжкі, навкруги. Мало в нас неба! Мало блакиті! Впрігшись […]...
- Собор (дуже стисло/скорочено) – Гончар Олесь 1 Студент Микола Баглай іде вночі рідною Зачіплянкою і розмірковує над її долею. Тут він народився під час бою прямо в окопі. Тут він виріс, весь час бачачи над собою прекрасні бані собору. Він доходить до двору Віруньки, дружини свого старшого брата, і вмощується на лавці, яку поставив колись Іван. Вірунька вірно чекає свого завзятого […]...
- Олесь Гончар – Бура трава без води Бура трава без води В гарячім конанні злягла. Над степом, од сонця рудим, Дзвінка пролітала стріла. Все заглушила на мить Сила стріли молода. Повітря навкруг аж кипить, Мов сонячна світла вода. Співуча стріло! Як і ти, Прожити б хотів життя. Вперед блискавицею йти, Не знати назад вороття....
- Олесь Гончар – Жнець Весняними ясними вітрами Наші перші овіяно драми, Наші перші щасливі незгоди, Наші чисті закохані гніви. Які в них були насолоди, Які у них чулися співи! Пронеслося, як сонячні зливи, На ниві чужій упало. І прийшов хтось інший, щасливий, У серпі його сонце сіяло, 1945, Мор (Угорщина)...
- Кресафт (скорочено) – Гончар Олесь 1918-1995 Голову колгоспу Кухаренка повідомили на польовому току про те, що його кличуть у район. Кухаренко відразу похнюпився. У нього навіть “вуса висіли аж до землі”. Його легкова машина була в ремонті, то вирішив узяти кінну бідарку для такої поїздки. Від передчуття кари “млоїлося чоловікові в грудях”, сумно цокала бідарка. Дістався до районного містечка, пришпореного […]...
Твір без друга життя погане.