Олеся Крисько – де взяти сил, щоб відступити на пів кроку?

Related posts:

1. Олеся Крисько – І якби на усіх тих вокзалах І якби на усіх тих вокзалах, Де ти зупинятимешся, Готували би каву таку, Як мені до смаку – З молоком, А не так, як ти любиш – геть чорну, Ти би згадував те, Як щоранку мене Переконував, Що було б до снаги, Якби свої смаки Я змінила і стиль, Та, пробач, тебе зовсім не слухала… […]...
2. Олеся Крисько – Твоє фото… Записки… Букети Твоє фото… Записки… Букети… Приглядаюсь в обличчя несміло, Намагаюсь у нім розпізнати, Що за біль ти у серці носила. Що за біль, чи любов нероздільну, Чи яку невиправну утрату, Чи самотність, що так безнадійно В собі стерти хотіла, зламати. Чорні очі наповнені сумом – Чом печалі ніхто не помітив? Що тепер? Лише фото в альбомах. […]...
3. Олеся Крисько – Знати б мені скільки часу відведено Знати б мені скільки часу відведено, Скільки сивинок в волосся уплетено, Де спочиває загублене, втрачене, Чому всміхаюся менше ніж плачу я? Час поспішає – водою крізь пальці. Там де є кома, не бути вже крапці. Не зупиняюсь. По колу, по колу… Все так набридло, нестерпно знайоме. Твердості духу чомусь бракуватиме, Спогади знову будуть мені катами. […]...
4. Олеся Крисько – Мені знов губитись між довгими Мені знов губитись між довгими, заплутаними провулками, Вдягатись тепліше, бо все ж таки на дворі осінь, Пити каву і палити цигарки ментолові десь за лаштунками, Вірити в щастя, шукати його і вплітати у коси. Гріючись, тримати руки замерзлі в старої куртки кишенях, Ховати очі від усіх байдужих навколо у сутінки. І вічно за щось у […]...
5. Олеся Крисько – Все скінчено Все скінчено. Лишаюсь я на самоті… Можливо так Було написано: В лініях долі на руці – Розлуки знак. Перегорить. І пам’ять ввічливо зітре Рани з душі, Хоч ще болить Я знаю – туга відійде, Пройдуть дощі. І відпущу. Я не затримую – іди! Ти ж так хотів! Ще зацвіту. Мов хризантеми восени До холодів. Перезимую […]...
6. Олеся Крисько – О чем мы говорим? О ревности? О чем мы говорим? О ревности? Имеем ли на это право? В твоей постели я не первая, Да и последняя едва ли. В твоих глазах искринки носятся, Лукавой страсти многоточия. Мне так с тобой, признаюсь, хочется Делится мыслями порочными. О чем мы говорим? О верности? Была бы верность – нас бы не было! Я мир […]...
7. Олеся Крисько – Еще не закончилось лето Еще не закончилось лето, а я уже жду апреля… Цветущих лугов и песен с юга вернувшихся птиц. Еще ведь совсем не осень, ну что же я в самом-то деле? Наверно устала просто от суетливых лиц. Неужто все так неизбежно? Зима придет, за ней старость… А что мне от лета осталось? Ромашек букет на память, да […]...
8. Крига скресає… – Олеся Крисько Крига скресає… Ти чуєш, допоки не пізно, Любий, тримай мене міцно, тримай, не впусти! Я точно знаю – любити не можна на різно, Разом ми зможемо ніжність крізь біль пронести. Любий, тримай мене! Води холодні хлюпочуть… Вір мені, милий, так само, як вірю тобі! Трави шумлять… І не марно ж нам зорі пророчать Спільну дорогу. […]...
9. Олеся Крисько – Тепла бракує Тепла бракує… Щирих почуттів… Руки торкнутись… Затишок відчути… Я так втомилась від жорстоких слів, Мені нестерпно їх постійно чути. Прошу тебе, не муч мене, прошу! Мені так важко з цим миритись болем. Я крізь життя самотність цю несу, І ти мені не додаєш покою… Холодний погляд твій пронизує все тіло, Ховаюсь від очей твоїх – […]...
10. Олеся Крисько – Сквозь моросящий дождь Сквозь моросящий дождь, закутавшись в пальто, Под стареньким зонтом со сломанными спицами, Спешу, опаздывая вновь, на станцию метро И снова тет-а-тет с бездушною столицею. Расписывая дни до тонких мелочей, Мне не хватает времени для самых-самых близких… В коротких разговорах не найти вещей, Что в памяти моей остались без прописки. Прости, что я звоню так редко […]...
11. Дмитро Загул – “де взяти слів таких жагучих… “ Де взяти слів таких жагучих, Таких нечуваних проклять? І біль тих ран моїх пекучих В слова співучі переллять. Щодня, щовечора, щоранку Зітхає серце те слабе І, хоч квилить безперестанку, Не може зрушити тебе. ІЗ ЗБІРКИ “З ЗЕЛЕНИХ ГІР”, З ЦИКЛУ “ЛІРИКА ІІ”...
12. Олеся Крисько – Наполняется все новым смыслом Наполняется все новым смыслом. Каждый день совершенно иной. Я стараюсь смириться с той мыслью: Постепенно доходит – Не мой… Засыпаю. (сон боли сильнее) Ощущая вокруг пустоту, На своей половине постели Я согреться никак не могу. Одиноко. до боли, до крика! До безумно немой пустоты! К тишине все никак не привыкну, Что кричать мне, хоть до […]...
13. Олеся Крисько – Чи буде так колись, скажи Чи буде так колись, скажи, Що я від болю більше не ховатимусь? Скажи чи варто сподіватися? І як забути найтернистіші стежки? Скажи, чи хтось мої загоїть рвані рани, І хто довіри смак мені поверне? Чи я, можливо, зовсім ще зарано Замурувала в душу усі брами? Чи вірити в майбутнього здійсненність, Чи варто в серці оселятися […]...
14. Олеся Крисько – По традиції – “Мокка” з вершками По традиції – “Мокка” з вершками. Сім хвилин. Я встигаю на потяг. Тихо серце вистукує гамми, Для натхнення ти вічний наркотик. У вагоні – поближче до вікон. Смс: “Напиши. Я зустріну”. Усміхнусь і у відповідь скину: “Я хвилин за п’ятнадцять приїду… “ По традиції – ти вже чекаєш. Час скорочує відстань між нами. Привезу тобі, […]...
15. Олеся Крисько – А мне бы только до весны дожить А мне бы только до весны дожить… Я верю! Верю в нашу встречу! Держусь за шелковую нить И путаюсь в ней каждый вечер. Готовлю ужин на двоих, Выбрасывая половину… А мне бы до весны дожить! В угаре полупьяном винном Курить. И на закате дня Мне дымом тем не надышаться. Не находить в себе тебя, В […]...
16. Олеся Крисько – Возможно ли заполнить пустоту? Возможно ли заполнить пустоту? С тобою все ушло, наверно, безвозвратно. Боль до краев заполнила мою Пустую душу каплею за каплей. И рук твоих все ж помниться тепло, С годами не забыть мне их изгибы. С тобою все, наверное, ушло, Оставив мне недоцелованные губы. Что с новым днем мне принесет рассвет? Без твоего тепла я пропаду, […]...
17. Олеся Крисько – В твоїх обіймах плачу, мов дитина В твоїх обіймах плачу, мов дитина, Не стримуючи сліз і почуттів. Я не кажу нічого про провину, Та розумієш ти мене без слів. Збігають сльози по щоках, Невпинно їх втираєш… О, як полегшуєш мій біль, Напевне й сам не знаєш!...
18. Олеся Крисько – Белое облако выхватив взглядом Белое облако выхватив взглядом сквозь пóлосы Улиц ночных, (это мне ли не сниться апрель?) – Нежная сакура, вдруг, посреди мегаполиса, Будто мираж. И глазам тут хоть верь, хоть не верь. Рано ли, поздно ли… Все таки во-время, кажется. Все предначертано нам вездесущей судьбой. Ведь не случайно – цветущее дерево – надо же, В первый же […]...
19. Олеся Крисько – Привет, сестренка! Проходит время Привет, сестренка! Проходит время… Мы с ним бороться, увы, не в силах. Порою сложно быть самой первой, Но и последней – невыносимо. А помнишь лето в том доме старом – Скрипучий пол и кувшины-кружки, Как нас учили, что нужно рядом Идти по жизни, держать друг дружку? Сестренка, знаешь, я так скучаю, Нам скайпа мало для […]...
20. Олеся Крисько – Відпускаю у небо свого журавля Відпускаю у небо свого журавля. Вкотре. Ти ж синицю зі жмень не пускаєш Знову. А мені та й до тебе навіть здаля Ближче. Ти ж на зустріч до мене не зробиш Й кроку. Відпускаю! Лети у свій вирій Дакеко. Не тривож мене більше, звільни Серце. Як забути тебе, мій милий? Не легко! В мою душу, […]...
21. Олеся Крисько – П’янким помаранчем наповнює сонце П’янким помаранчем наповнює сонце Мою кімнату. Всі барви вогню Складає в палітру із відтінком бронзи, Вклада тонкі пензлі в долоню мою. Вплітає у вечір тонкі аромати Сніжних конвалій, барвінку блакить. Їх змішує з свіжою зеленню м’яти Тендітністю теплою тихо п’янить. Мелодії ніжні, вже майже забуті, Старих, та до болю знайомих пісень. І так непомітно і […]...
22. Олеся Крисько – дощить з самого ранку нині в Лондоні Дощить з самого ранку нині в Лондоні… В відкриту душу – сльози неба без жалю. Я тим солоним морем вкотре переповнена, Що в нім кінця не бачу і краю. Знову дощить. Я так люблю похмуре небо, Кафе-латте і теплий светр на плечах… Мені б коло вікна помріяти про тебе, Та знову ніколи – в турботах […]...
23. Олеся Крисько – В твоіх очах я кришталеві бачу роси В твоїх очах я кришталеві бачу роси, Що спочивають на світанку в пелюстках. Тебе люблю я, знаєш, досі, Хоч бачу рідко, та і то у снах. Ті сни – моя надія і відрада, Моє натхнення у туманнім забутті. Тебе у снах я зустрічаю радо, Але на жаль не так все у житті…...
24. Олеся Крисько – А знаєш, це місто мене убиває стиха А знаєш, це місто мене убиває стиха… Я знову дивуюсь його перемаренням літнім. Коли вже похмурим туманом ця осінь диха, Сповита журбою, я марю завінчаним квітнем. Мені б із тобою зігрітися знову… Чи варто? Намарно чекати тепла, та ховатись від вітру. Багряними стежками сплетені сквери та парки. Ця осінь остання для нас – хіба ти […]...
25. Олеся Крисько – Якби ж ти слухав стук мого серця Якби ж ти слухав стук мого серця, Та рахував би його удари, Розшифрував би у його герцах Всю потаємність ранкових марень. Якби ж відчув ти чим пахне небо, Пташиних співів весняні ноти, Що невагомо ллються у вуха Якби ж ти знав це, якби ж ти слухав! В передсвітанні, як завжди, знову Ховаю в грудях той […]...
26. Олеся Крисько – Ти знаєш, мені часом сниться небо! Ти знаєш, мені часом сниться небо! Прошите чебрецем і запахом трави Нескошеної, сонцем перегрітої. Суниці. Смак джерельної води. Ти знаєш, закриваю очі й знову чую Спів ластівок. В повітрі жар горить – Липнева спека. Моя пам’ять не забула, Як прохолода лісу в тінь манить. А часом – враз рясним дощем укриє землю. БосОніж по калюжах. […]...
27. Олеся Крисько – Пахучі яблука дарує рання осінь Пахучі яблука дарує рання осінь – Солодше меду присмак на моїх вустах. А у розлук ніхто пояснення не просить. І що в замін, коли душа вже геть пуста? Перегоріло. Опустіло серце. Знову Переступаю через тисячі причин. Свою любов ввела з байдужістю у змову. Усе по колу – безкінечний серпантин. Чия вина, що в серпні пахне […]...
28. Скотилась зірка на плече Скотилась зірка на плече Прошепотіла-ти одна І зашарілась на щоці Сльозинка забавна. А серце стук і стук – повір Він твій. І чари мрій І знову, знову очі зір Перлини незабутніх днів І місяць з нами в унісон Сріблинка ніжності в очах І день як рік, а ніч як сон І ти в моїх думках […]...
29. Олеся Сенченко – Ваш погляд так щемить, бува, в мені Ваш погляд так щемить, бува, в мені. І якось дивно: скільки ж ми знайомі? Якихось щасних два десятки днів І ще з десяток фото у альбомі. Та щось таке, як втолена жага Гарячим ранком літньої суботи, До мене ваші очі простяга, Які вночі світилися навпроти. І, може бути, світло це здалось, Тому що почуттям завжди […]...
30. Микола Вінграновський – ОдійдЕ, і вишневі сади одійдУть Одійде, і вишневі сади одійдуть, Одійде, і моя біля тебе пора одійде, Не одійде, не знаю, але не одійде, Оте люблене раз на плечі, на щоці, на устах. Одійде, і вишневі сніги одійдуть, Одійде, і твоя біля мене пора одійде, Не одійде любов – серце в серце влетіло! – Вона не одійде, Аж як вив’ялить […]...
31. Євген Рибчинський – Це зрозуміло, кожен в світі гість Це зрозуміло, кожен в світі гість, Ніхто не зна, чи доживе до ранку, Але піти з життя у 46 Це долі незбагнена забаганка. Чому вона зі смаком вибира Талановитих, мужніх, повних сили, Невже для долі і буття це гра, А ми лише ляльки її безсилі? Хто вибира to be or not to be? Хто замовляє […]...
32. Відображення нашого минулого у поезіях з книги О. Олеся “Княжа Україна” Олександр Олесь створив прекрасний поетичний цикл “Княжа Україна”, до якого увійшли вірші “Війна з татарами”, “Ярослав Осмомисл” та інші. Доба Київської Русі – загадковий та прекрасний період нашої історії. Попри війни, які точилися на той час із хижими завойовниками, попри міжусобиці, які деколи затьмарювали мирне існування держави, цей період подарував нам розвиток писемності, прекрасні літописні […]...
33. Таня Гелетюк – Вовчиця В мертвій тиші, в забутім краю, У тайзі непривітній, жорстокій, Пролунало тривожне “а-у-у-у… “ І зірвалось на ноті високій. Блідий місяць, немов побліднішав, Розгубившись, розсипав зірки, Й, щоб не чути благального крику, Заховався за берег ріки. То вовчиця свій голос подала… Все на небо дивилась сумна, Відтепер серед лісу глухого Вона буде навіки одна… Її […]...
34. Борис Грінченко – Олеся БОРИС ГРІНЧЕНКО ОЛЕСЯ Це було давно. Це було тоді, як нашу землю шарпали турки й татари, а гетьмани українські ходили з козацтвом одбиватись од ворогів. Тоді на Волині було невеличке село. Воно заховалося в улоговині. Круг його були ліси. В селі жили прості люди-хлібороби. Якби не татари, то їм жити було б непогано. А то […]...
35. Валентина Капшук – То не твоє, як не чекають То не твоє, як не чекають, Солодку мить, зустрітись знов, То не твоє, як не питають, Що на душі..то не любов. Не те, коли тобі не вірять, І звинувачують весь час, То не твоє, коли не мріють, Торкнутися руки..хоч раз.. Ти знай, що не твоє, коли, Не б’ється серце в унісон, Не сяють очі, хоч […]...
36. Павло Мовчан – Весна Щодень тебе перемагаю: Ім’я й накреслення твоє, Що підкріпилось бростю гаю І однослівним ручаєм. І, вочевидь, звитяжства денні Значущі лиш для самовтіх. Джмелі літають нестяменні, Продіркувавши злеглий сніг. Пониклість сходить з рук лінивих, Коли стрічають обтинач: Дерева тверднуть терпеливо, Тамуючи у жилах плач. А завтра на ногах тремтячих Духмяне визріє лоша, І випурхне у день, […]...
37. Катерина Кочетова – Мені б тільки знати, що моє слово Мені б тільки знати, що моє слово Чутимеш подумки навіть на відстані, Як розгадаєш рядки загадково, Ще не озвучені, ще не написані. Мені б тільки знати, що моє серце Матиме відзвук у серці твоєму, Наче у тім чарівливім люстерці С? бе побачу у т? бі таємно. Мені б тільки знати, знати напевно, Що всі думки […]...
38. Олеся Сенченко – Любіть життя! Любіть життя! Від подиху до мрії, Від стуку серця до говерлівських вершин, Допоки кості у могилі не зотліють Й не стане вічність ближче на аршин. Любіть життя, як то воно востаннє, Неначе завтра вже ніколи не буде́: Й ласкавий дотик зашарілими вустами, Й м’яке здіймання її лагідних грудей. Любіть життя від смерті і до смерті, […]...
39. Красиве й потворне в романі Олеся Гончара “Людина і зброя” “Творчість Олеся Гончара відзначається різко індивідуальним колоритом, він цілком органічний, і його ніколи не плутаєш із іншим. М’яка задушевність, тонке ліричне почуття, ненав’язливий романтичний аромат, на яких лежить печать самобутньої письменницької особистості”, – так сказав Євген Гуцало. І дійсно, ці риси властиві чи не кожному рядку роману “Людина і зброя”. Це перший масштабний антикультівський твір […]...
40. Твоє тіло то є ціла історія Твоє тіло то є ціла історія. Яку говорять пошепки, Щоб не зурочити Яке торкаються мовчки, Щоб не сполохати. Твої руки так ніжно стомлені, І Блукають по моїх вигинах Зараз не втримаю спогадів Просто не втримаю. Ти відчуваєш, як солодко? Розливається теплота по зап’ястях. Нам сьогодні все дозволено За квитком, На щастя....