Олеся Крисько – Еще не закончилось лето

Related posts:

1. Олеся Крисько – Привет, сестренка! Проходит время Привет, сестренка! Проходит время… Мы с ним бороться, увы, не в силах. Порою сложно быть самой первой, Но и последней – невыносимо. А помнишь лето в том доме старом – Скрипучий пол и кувшины-кружки, Как нас учили, что нужно рядом Идти по жизни, держать друг дружку? Сестренка, знаешь, я так скучаю, Нам скайпа мало для […]...
2. Олеся Крисько – Сквозь моросящий дождь Сквозь моросящий дождь, закутавшись в пальто, Под стареньким зонтом со сломанными спицами, Спешу, опаздывая вновь, на станцию метро И снова тет-а-тет с бездушною столицею. Расписывая дни до тонких мелочей, Мне не хватает времени для самых-самых близких… В коротких разговорах не найти вещей, Что в памяти моей остались без прописки. Прости, что я звоню так редко […]...
3. Олеся Крисько – Все скінчено Все скінчено. Лишаюсь я на самоті… Можливо так Було написано: В лініях долі на руці – Розлуки знак. Перегорить. І пам’ять ввічливо зітре Рани з душі, Хоч ще болить Я знаю – туга відійде, Пройдуть дощі. І відпущу. Я не затримую – іди! Ти ж так хотів! Ще зацвіту. Мов хризантеми восени До холодів. Перезимую […]...
4. Олеся Крисько – Тепла бракує Тепла бракує… Щирих почуттів… Руки торкнутись… Затишок відчути… Я так втомилась від жорстоких слів, Мені нестерпно їх постійно чути. Прошу тебе, не муч мене, прошу! Мені так важко з цим миритись болем. Я крізь життя самотність цю несу, І ти мені не додаєш покою… Холодний погляд твій пронизує все тіло, Ховаюсь від очей твоїх – […]...
5. Олеся Крисько – О чем мы говорим? О ревности? О чем мы говорим? О ревности? Имеем ли на это право? В твоей постели я не первая, Да и последняя едва ли. В твоих глазах искринки носятся, Лукавой страсти многоточия. Мне так с тобой, признаюсь, хочется Делится мыслями порочными. О чем мы говорим? О верности? Была бы верность – нас бы не было! Я мир […]...
6. Крига скресає… – Олеся Крисько Крига скресає… Ти чуєш, допоки не пізно, Любий, тримай мене міцно, тримай, не впусти! Я точно знаю – любити не можна на різно, Разом ми зможемо ніжність крізь біль пронести. Любий, тримай мене! Води холодні хлюпочуть… Вір мені, милий, так само, як вірю тобі! Трави шумлять… І не марно ж нам зорі пророчать Спільну дорогу. […]...
7. Олеся Крисько – де взяти сил, щоб відступити на пів кроку? Де взяти сил, щоб відступити на пів кроку? Як можна швидше відступити і піти! Під впливом пристрасті боюся ненароком Про почуття свої розповісти. Де взяти сили, щоб себе переконати, Що це не правильно, що ти тепер не мій… Де взяти сили, щоб долоню свою забрати, Яку стискаєш ти в руці своїй… Не вистачає сил, щоби […]...
8. Олеся Крисько – І якби на усіх тих вокзалах І якби на усіх тих вокзалах, Де ти зупинятимешся, Готували би каву таку, Як мені до смаку – З молоком, А не так, як ти любиш – геть чорну, Ти би згадував те, Як щоранку мене Переконував, Що було б до снаги, Якби свої смаки Я змінила і стиль, Та, пробач, тебе зовсім не слухала… […]...
9. Олеся Крисько – Наполняется все новым смыслом Наполняется все новым смыслом. Каждый день совершенно иной. Я стараюсь смириться с той мыслью: Постепенно доходит – Не мой… Засыпаю. (сон боли сильнее) Ощущая вокруг пустоту, На своей половине постели Я согреться никак не могу. Одиноко. до боли, до крика! До безумно немой пустоты! К тишине все никак не привыкну, Что кричать мне, хоть до […]...
10. Олеся Крисько – Чи буде так колись, скажи Чи буде так колись, скажи, Що я від болю більше не ховатимусь? Скажи чи варто сподіватися? І як забути найтернистіші стежки? Скажи, чи хтось мої загоїть рвані рани, І хто довіри смак мені поверне? Чи я, можливо, зовсім ще зарано Замурувала в душу усі брами? Чи вірити в майбутнього здійсненність, Чи варто в серці оселятися […]...
11. Олеся Крисько – По традиції – “Мокка” з вершками По традиції – “Мокка” з вершками. Сім хвилин. Я встигаю на потяг. Тихо серце вистукує гамми, Для натхнення ти вічний наркотик. У вагоні – поближче до вікон. Смс: “Напиши. Я зустріну”. Усміхнусь і у відповідь скину: “Я хвилин за п’ятнадцять приїду… “ По традиції – ти вже чекаєш. Час скорочує відстань між нами. Привезу тобі, […]...
12. Олеся Крисько – А мне бы только до весны дожить А мне бы только до весны дожить… Я верю! Верю в нашу встречу! Держусь за шелковую нить И путаюсь в ней каждый вечер. Готовлю ужин на двоих, Выбрасывая половину… А мне бы до весны дожить! В угаре полупьяном винном Курить. И на закате дня Мне дымом тем не надышаться. Не находить в себе тебя, В […]...
13. Олеся Крисько – Возможно ли заполнить пустоту? Возможно ли заполнить пустоту? С тобою все ушло, наверно, безвозвратно. Боль до краев заполнила мою Пустую душу каплею за каплей. И рук твоих все ж помниться тепло, С годами не забыть мне их изгибы. С тобою все, наверное, ушло, Оставив мне недоцелованные губы. Что с новым днем мне принесет рассвет? Без твоего тепла я пропаду, […]...
14. Олеся Крисько – В твоїх обіймах плачу, мов дитина В твоїх обіймах плачу, мов дитина, Не стримуючи сліз і почуттів. Я не кажу нічого про провину, Та розумієш ти мене без слів. Збігають сльози по щоках, Невпинно їх втираєш… О, як полегшуєш мій біль, Напевне й сам не знаєш!...
15. Олеся Крисько – Белое облако выхватив взглядом Белое облако выхватив взглядом сквозь пóлосы Улиц ночных, (это мне ли не сниться апрель?) – Нежная сакура, вдруг, посреди мегаполиса, Будто мираж. И глазам тут хоть верь, хоть не верь. Рано ли, поздно ли… Все таки во-время, кажется. Все предначертано нам вездесущей судьбой. Ведь не случайно – цветущее дерево – надо же, В первый же […]...
16. Олеся Крисько – Відпускаю у небо свого журавля Відпускаю у небо свого журавля. Вкотре. Ти ж синицю зі жмень не пускаєш Знову. А мені та й до тебе навіть здаля Ближче. Ти ж на зустріч до мене не зробиш Й кроку. Відпускаю! Лети у свій вирій Дакеко. Не тривож мене більше, звільни Серце. Як забути тебе, мій милий? Не легко! В мою душу, […]...
17. Олеся Крисько – Твоє фото… Записки… Букети Твоє фото… Записки… Букети… Приглядаюсь в обличчя несміло, Намагаюсь у нім розпізнати, Що за біль ти у серці носила. Що за біль, чи любов нероздільну, Чи яку невиправну утрату, Чи самотність, що так безнадійно В собі стерти хотіла, зламати. Чорні очі наповнені сумом – Чом печалі ніхто не помітив? Що тепер? Лише фото в альбомах. […]...
18. Олеся Крисько – Мені знов губитись між довгими Мені знов губитись між довгими, заплутаними провулками, Вдягатись тепліше, бо все ж таки на дворі осінь, Пити каву і палити цигарки ментолові десь за лаштунками, Вірити в щастя, шукати його і вплітати у коси. Гріючись, тримати руки замерзлі в старої куртки кишенях, Ховати очі від усіх байдужих навколо у сутінки. І вічно за щось у […]...
19. Олеся Крисько – П’янким помаранчем наповнює сонце П’янким помаранчем наповнює сонце Мою кімнату. Всі барви вогню Складає в палітру із відтінком бронзи, Вклада тонкі пензлі в долоню мою. Вплітає у вечір тонкі аромати Сніжних конвалій, барвінку блакить. Їх змішує з свіжою зеленню м’яти Тендітністю теплою тихо п’янить. Мелодії ніжні, вже майже забуті, Старих, та до болю знайомих пісень. І так непомітно і […]...
20. Олеся Крисько – Знати б мені скільки часу відведено Знати б мені скільки часу відведено, Скільки сивинок в волосся уплетено, Де спочиває загублене, втрачене, Чому всміхаюся менше ніж плачу я? Час поспішає – водою крізь пальці. Там де є кома, не бути вже крапці. Не зупиняюсь. По колу, по колу… Все так набридло, нестерпно знайоме. Твердості духу чомусь бракуватиме, Спогади знову будуть мені катами. […]...
21. Олеся Крисько – А знаєш, це місто мене убиває стиха А знаєш, це місто мене убиває стиха… Я знову дивуюсь його перемаренням літнім. Коли вже похмурим туманом ця осінь диха, Сповита журбою, я марю завінчаним квітнем. Мені б із тобою зігрітися знову… Чи варто? Намарно чекати тепла, та ховатись від вітру. Багряними стежками сплетені сквери та парки. Ця осінь остання для нас – хіба ти […]...
22. Олеся Крисько – В твоіх очах я кришталеві бачу роси В твоїх очах я кришталеві бачу роси, Що спочивають на світанку в пелюстках. Тебе люблю я, знаєш, досі, Хоч бачу рідко, та і то у снах. Ті сни – моя надія і відрада, Моє натхнення у туманнім забутті. Тебе у снах я зустрічаю радо, Але на жаль не так все у житті…...
23. Олеся Крисько – Якби ж ти слухав стук мого серця Якби ж ти слухав стук мого серця, Та рахував би його удари, Розшифрував би у його герцах Всю потаємність ранкових марень. Якби ж відчув ти чим пахне небо, Пташиних співів весняні ноти, Що невагомо ллються у вуха Якби ж ти знав це, якби ж ти слухав! В передсвітанні, як завжди, знову Ховаю в грудях той […]...
24. Олеся Крисько – дощить з самого ранку нині в Лондоні Дощить з самого ранку нині в Лондоні… В відкриту душу – сльози неба без жалю. Я тим солоним морем вкотре переповнена, Що в нім кінця не бачу і краю. Знову дощить. Я так люблю похмуре небо, Кафе-латте і теплий светр на плечах… Мені б коло вікна помріяти про тебе, Та знову ніколи – в турботах […]...
25. Олеся Крисько – Ти знаєш, мені часом сниться небо! Ти знаєш, мені часом сниться небо! Прошите чебрецем і запахом трави Нескошеної, сонцем перегрітої. Суниці. Смак джерельної води. Ти знаєш, закриваю очі й знову чую Спів ластівок. В повітрі жар горить – Липнева спека. Моя пам’ять не забула, Як прохолода лісу в тінь манить. А часом – враз рясним дощем укриє землю. БосОніж по калюжах. […]...
26. Олеся Крисько – Пахучі яблука дарує рання осінь Пахучі яблука дарує рання осінь – Солодше меду присмак на моїх вустах. А у розлук ніхто пояснення не просить. І що в замін, коли душа вже геть пуста? Перегоріло. Опустіло серце. Знову Переступаю через тисячі причин. Свою любов ввела з байдужістю у змову. Усе по колу – безкінечний серпантин. Чия вина, що в серпні пахне […]...
27. Сочинение на тему: Лето в Потоках (описание природы) Лето в Потоках (описание природы) Уже дважды мне посчастливилось отдыхать на турбазе, которая находится в маленьком городке Потоки, что под Кременчугом. Потоки расположены на берегу реки Псел, одной из самых чистых рек Европы. Мы прибыли туда рано утром, когда еще только всходило солнце. Было прохладно, дул легкий ветерок. По обеим сторонам дороги тянулся обычный деревенский […]...
28. Сочинение на тему: Как я провела лето Как я провела лето Летние каникулы – это всегда приятно. Закончились уроки, позади остались звонки, переменки, а впереди – что-то очень хорошее. Вместе с сестрой я с удовольствием ухаживаю за нашими овощами. Мы поливаем, пропалываем нашу зеленую грядку, где растут редис, щавель, укроп, петрушка. И нам приятно, когда мама за обедом говорит: “Ах, какой вкусный […]...
29. Краткое содержание Лето Господне – Шмелев Иван Сергеевич Лето Господне Краткое содержание повести Чистый понедельник. Ваня просыпается в родном замоскворецком доме. Начинается Великий пост, и все уже готово к нему. Мальчик слышит, как отец ругает старшего приказчика, Василь Василича: вчера его люди провожали Масленицу, пьяные, катали народ с горок и “чуть не изувечили публику”. Отец Вани, Сергей Иваныч, хорошо известен в Москве: он […]...
30. Темы и мотивы поэзии Б. Пастернака (по стихотворениям “февраль. Достать чернил и плакать… “, “На ранних поездах”, “Лето в городе”, “Гамлет”, “Зимняя ночь”) Поэзия Бориса Пастернака представляет собой явление, совершенно новое в русской литературе вообще и в литературе Серебряного века в частности. Сам Пастернак считается одним из величайших поэтов не только в рамках указанного периода, но и в контексте всей русской литературы. Поэзии он посвятил всего себя, всю свою жизнь, считая, что только творчество способно возвысить человека над […]...
31. Краткое содержание Прекрасное лето – Павезе Чезаре Прекрасное лето Краткое содержание повести Италия тридцатых годов нашего столетия, рабочая окраина Турина. В этих тусклых декорациях разворачивается грустная история первой любви юной девушки Джинии к художнику Гвидо. Джиния работает в ателье и водит компанию с работницами фабрики и окрестными парнями. Как-то раз она знакомится с Амелией. Про Амелию известно, что “она ведет другую жизнь”. […]...
32. Мои размышления над повестью А. И. Куприна “Олеся” И снова передо мною страницы книги про любовь, после несравненной, яркой в стилистическом отношении, какой-то торжественной повести “Суламифь”, после светлого трагизма и очищающей душу мелодии “Гранатового браслета”. И каждый раз – по-другому, потому что нет (и не может быть!) одного-единственного подхода, одного рецепта, одного пути. Дело не в том, что эта история снова с грустным […]...
33. Любовь в русской литературе (по повести “Олеся”) Александр Иванович Куприн – замечательный мастер слова. Он сумел отразить в своем творчестве самые сильные, возвышенные и тонкие человеческие переживания. Любовь – это прекрасное чувство, которым проверяется человек, как лакмусовой бумагой. Способностью глубоко и искренне любить обладают далеко не многие. Это удел сильных натур. Именно такие люди привлекают внимание писателя. Люди гармоничные, живущие в ладу […]...
34. Олеся Сенченко – Любіть життя! Любіть життя! Від подиху до мрії, Від стуку серця до говерлівських вершин, Допоки кості у могилі не зотліють Й не стане вічність ближче на аршин. Любіть життя, як то воно востаннє, Неначе завтра вже ніколи не буде́: Й ласкавий дотик зашарілими вустами, Й м’яке здіймання її лагідних грудей. Любіть життя від смерті і до смерті, […]...
35. Олеся Сенченко – Ваш погляд так щемить, бува, в мені Ваш погляд так щемить, бува, в мені. І якось дивно: скільки ж ми знайомі? Якихось щасних два десятки днів І ще з десяток фото у альбомі. Та щось таке, як втолена жага Гарячим ранком літньої суботи, До мене ваші очі простяга, Які вночі світилися навпроти. І, може бути, світло це здалось, Тому що почуттям завжди […]...
36. Мир природы и человеческих чувств в повести А. И. Куприна “Олеся” В 90-е годы XIX столетия в русской литературе появился целый ряд новых писателей, в творчестве которых ярко прослеживалось тяготение к реализму. Сознавая все недостатки и пороки общества, эти писатели объективно освещали их в своих произведениях, разоблачали сами основы общественных отношений. Высказывая решительный протест общественному злу и насилию, писатели и поэты стремились к поиску высоких идеалов, […]...
37. Поема Олеся Гончара – 9 травня (тільки почата) Лунко асфальт лопоче, Мов дощ об зелений лист. Зненацька, як ласка дівоча, Крізь вітру блакитний свист. Ранок в дорозі догонить, Сміється і плаче: стань, Скидай фронтові погони, Свідки твоїх скитань! Спинися, живий і щасливий, Спинися на повнім скаку. Не раз біля теплої гриви Ти ж мріяв про мить таку! Коня, що парує в милі, Звільни […]...
38. “Лесная колдунья” Олеся в одноименной повести А. И. Куприна По жадности все захватить и на все откликнуться хотя бы мелочью, пустячком, по жадности “вжиться в жизнь”, вернее – еще раз пережить, вернуть невозвратное, побыть с людьми – этот художник не знает себе равных. Он постоянно стремится “заглянуть, что там внутри”, он испытывает наслаждение “подержать в руке живое, горячее человеческое сердце и испытать его биение”. […]...
39. Гимн возвышенному, первозданному чувству любви (По повести А. И. Куприна “Олеся”) Познакомившись с творчеством А. И. Куприна, я отметила для себя основную тему его произведений – это воспевание чистой, непорочной, великодушной любви. Я перевернула последнюю страницу повести “Олеся” – моей любимой повести А. И. Куприна. “Олеся” глубоко затронула меня, я считаю эту повесть гимном величайшей, чистой любви, которая, на мой взгляд, должна быть в жизни каждого […]...
40. Іван Франко – Михалині Р Ні, не однако для всіх сонце сяє, Хоч безучасно над всіми блищить. Бідний слізьми його блиск заливає, Щасним воно і терни золотить. Серце дівоче, красніше сіяє Щирість твоя, аніж сонячний світ: Радісний усміх для щасного має, Сльози для горя, пораду й привіт. 7 апреля 1882...