Олеся Сенченко – Ваш погляд так щемить, бува, в мені
Ваш погляд так щемить, бува, в мені.
І якось дивно: скільки ж ми знайомі?
Якихось щасних два десятки днів
І ще з десяток фото у альбомі.
Та щось таке, як втолена жага
Гарячим ранком літньої суботи,
До мене ваші очі простяга,
Які вночі світилися навпроти.
І, може бути, світло це здалось,
Тому що почуттям завжди межа є.
І я не знаю… Але є в вас Щось.
Це Щось у вас таки́ мене вражає!
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Віталій Іващенко – Мені щемить на серці – мчать літа Мені щемить на серці – мчать літа, І з кожним днем все швидше, Швидше, швидше, Душа тривожним сумом оброста, Кохання мрія безголосо кличе. Буває, серед тисячі очей Побачу раптом наче рідні очі. Я простягнути руку й серце хочу, Розкрити душу, що жива іще. В ній стільки мрій, бажання і тепла, В ній стільки ласки зібрано […]...
- Олеся Сенченко – Любіть життя! Любіть життя! Від подиху до мрії, Від стуку серця до говерлівських вершин, Допоки кості у могилі не зотліють Й не стане вічність ближче на аршин. Любіть життя, як то воно востаннє, Неначе завтра вже ніколи не буде́: Й ласкавий дотик зашарілими вустами, Й м’яке здіймання її лагідних грудей. Любіть життя від смерті і до смерті, […]...
- Роман Хованець – Любов, присвячена мені Волосся Ваше, мамо, посивіле Для мене завжди буде золотим. Обличчя Ваше, мамо, постаріле Для мене завжди буде молодим. А ваші руки, мамо, ваші руки Натруджені, поморщені, худі… Нехай мої зігріють поцілунки – Подайте ж руку, мамо… Як тоді, Так хочу щоб Ви, мамо, пригадали – Ходили ми у сад, до черешень, І відра повні ягід […]...
- Олеся Крисько – Мені знов губитись між довгими Мені знов губитись між довгими, заплутаними провулками, Вдягатись тепліше, бо все ж таки на дворі осінь, Пити каву і палити цигарки ментолові десь за лаштунками, Вірити в щастя, шукати його і вплітати у коси. Гріючись, тримати руки замерзлі в старої куртки кишенях, Ховати очі від усіх байдужих навколо у сутінки. І вічно за щось у […]...
- Олеся Крисько – Знати б мені скільки часу відведено Знати б мені скільки часу відведено, Скільки сивинок в волосся уплетено, Де спочиває загублене, втрачене, Чому всміхаюся менше ніж плачу я? Час поспішає – водою крізь пальці. Там де є кома, не бути вже крапці. Не зупиняюсь. По колу, по колу… Все так набридло, нестерпно знайоме. Твердості духу чомусь бракуватиме, Спогади знову будуть мені катами. […]...
- Олеся Крисько – Ти знаєш, мені часом сниться небо! Ти знаєш, мені часом сниться небо! Прошите чебрецем і запахом трави Нескошеної, сонцем перегрітої. Суниці. Смак джерельної води. Ти знаєш, закриваю очі й знову чую Спів ластівок. В повітрі жар горить – Липнева спека. Моя пам’ять не забула, Як прохолода лісу в тінь манить. А часом – враз рясним дощем укриє землю. БосОніж по калюжах. […]...
- Іван Сенченко Реферат Іван Сенченко (12 лютого 1901 – 9 листопада 1975) Поруч із Юрієм Яновським найміцніший (хоч і протилежний йому стилем) белетрист молодшої, другої по революції, генерації, яка родилась уже в 20 столітті і виявила себе тільки в другій половині 1920-х років. Закоханий (хоч анітрохи не засліплений своєю любов’ю) спостерігач сучасного йому життя і людини, Сенченко […]...
- Богдан Рапп – Таке бува в четвертій ранку Таке бува в четвертій ранку, Сценарій підкорився тиші, Вже не далеко до світанку, На мить нам Бог весь світ залишив. Тоді усе здається ближчим, Дешевшим, теплим, не глибоким. У наших мріях сонце нижче, І люди в них добріші трохи. Заллється змістом все таємне, Покірні нам моря і гори, Кохання нам завжди взаємне, І виграєм грошей […]...
- Життя і творчість Івана Сенченко Реферат на тему: Життя і творчість Івана Сенченко (12 лютого 1901 9 листопада 1975) Поруч із Юрієм Яновським найміцніший (хоч і протилежний йому стилем) белетрист молодшої, другої по революції, генерації, яка родилась уже в 20 столітті і виявила себе тільки в другій половині 1920-х років. Закоханий (хоч анітрохи не засліплений своєю любов’ю) спостерігач сучасного йому […]...
- Тіна Карабанович – Червоний погляд Червоний погляд та вуста, Якась не та мелодія моя… Примарно тиха, Мов за лиха… Терпка отрута- Моя одвічна писанини мука… І все для неї… Все йому… Ех, мила музо, та чому? Як сильно покарала, ти мене Цією тишиною, Цією сліпотою в серці… Горе випаде дощем, Як шрам з моїм лицем!!! Давай катуй мене надалі, Ще […]...
- Тарас Шевченко – Заворожи мені, волхве Заворожи мені, волхве, Друже сивоусий! Ти вже серце запечатав, А я ще боюся. Боюся ще погорілу Пустку руйнувати, Боюся ще, мій голубе, Серце поховати. Може, вернеться надія З тією водою Зцілющою й живущою, Дрібною сльозою – Може, вернеться з-за світа В пустку зимувати, Хоч всередині обілить Горілую хату. І витопить, і нагріє, І світло засвітить… […]...
- Kristik Хрустик – Цей дощ..він йде мені прямо у душу Цей дощ..він йде мені прямо у душу. Такі великі краплі падають на скроні. Вже затопило всю мою маленьку сушу І тону я, й мої запясття і долоні. Той день, коли мене десь тут не стало Ще не назначили державним святом. Свободи може бути комусь мало, Проте її не може бути забагато. Цей гамір, що лишили […]...
- Погляд А. Азімова на освіту майбутнього (за твором “Фах”) Погляд А. Азімова на освіту майбутнього (за твором “Фах”) Освіта – справді істотна проблема. Зараз здобувається стільки знань, що пересічна людина не має змоги опанувати їх. Отже, перед людством небезпека перевиробництва знань. Але ідея, яку розглядає письменник, навіює жах. Виходить, що дитину, як цеберко, наповнюють розчином знань. Нехай так. Нехай це були б базові знання […]...
- Микола Руденко – Незнайомі міста мені сняться щоночі Незнайомі міста мені сняться щоночі. Незнайомі дахи. Незнайомі жінки. Може, з інших планет?.. До дискусій охочі, Мене в зали запрошують молодики. Алюміній і скло. Всюди світяться стіни. В людях страху немає за слово, за рух. Щось тут є невловиме моє – з України. Може, образ жіночий. Чи пісня, чи дух… Прокидаюсь пітний і сідаю на […]...
- Сенченко Іван – Мандрівна квітка (Збірка) Казки і оповідання про маленьку Катрусю: “Горобчик Івасик”, “добре, як голому в кропиві”, “Хто вишні поїв” та інші. ВИНОГРАд У САдУ Коли Катрусині батько і мати приїхали працювати в село, їм дали невеликий дім біля дніпра. Будиночок гарний, цегляний, але ж біля нього нічого не було – гола земля. – Це не біда,- заспокоїв голова […]...
- Погляд Лежу на холодній долівці і намагаюсь не дихати, мені не потрібен час, не потрібне повітря – все одно життя вже закінчилося. Я не маю змоги бачити сонце, сонце, яке вже ніколи не зійде для мене. В небі бачу лише пустку і свої очі. Мій сон пройде крізь час, розірве кайдани невідомого, розіб’є холодну кригу простору… […]...
- Наталія Пиж – Коли на душі мені важко Коли на душі мені важко, На серце лягає печаль, З’являєшся ти. Ненадовго. Секунду, хвилину… А жаль! Приходиш до мене як мрія, Як марево в тихому сні, І я, наче квіточка млію, А ти щось говориш мені. Обійми твої, твої руки, Твої ніжні й чуттєві вуста… Ніколи я їх не забуду. А зараз чекаю листа. Чекатиму […]...
- Погляд з дзеркала І розділ Світ прокинувся, а ти ще не спав, тебе трошки морозить від сьогодення, ти нервуєш… Холодне дерево за вікном прагне глобальності у високому розумінні, і тихий дощ криє твої таємні наміри – розколоти цей світ, це сяйво. Психобаланс на позначці “О”- ти майже мрець, але ти існуєш, ти дихаєш – відбувається обмін речовин у […]...
- Іван Андрусяк – погляд дерева покруч Погляд дерева покруч – за ласку дарують дукати За труну самота за вогонь чикатіловський сплін Причаїлась задуха в легенях маленької хати Де ночуємо порізно Він або я або Він Облітають лані благально доліплені з воску Крига слів розкололась бо там уже інший газда Ми плекаємо зустріч під білими нігтями мозку Та сліди під порогом постійно […]...
- Дмитро Загул – Перший мій погляд Мій перший погляд дитячий На заграву сонця впав, І промінь яскраво-гарячий Мої очі вперше скупав. Горіли вогні червоні В чоловічках моїх очей, І сонця рожеві долоні Доторкались дитячих плечей. Од ночі сонце втікало За далекі, сині шпилі І червоною кров’ю стікало Крізь повіки, в жили мої. Стікало краплями в очі І в серці палало вогнем, […]...
- Олеся Крисько – Відпускаю у небо свого журавля Відпускаю у небо свого журавля. Вкотре. Ти ж синицю зі жмень не пускаєш Знову. А мені та й до тебе навіть здаля Ближче. Ти ж на зустріч до мене не зробиш Й кроку. Відпускаю! Лети у свій вирій Дакеко. Не тривож мене більше, звільни Серце. Як забути тебе, мій милий? Не легко! В мою душу, […]...
- Дмитро Павличко – “Щось у мені тремтить… “ Щось у мені тремтить, Як зимове повітря. Несхопне, наче мить, Студене, наче вістря. То я тобою вщерть Наповнив душу, мила, Ти ж думала про смерть, Коли мене любила....
- Олена довганюк – Чому мені знову так боляче? Чому мені знову так боляче? Чом я знову лишилась одна? І цей біль ріжучий й колючий Всю мене випаває до дна. Чаша сліз вже давно переповнилась, Вже нема чим топити печаль. Знову я почуттями наповнилась, Їх звільнити не можу, на жаль. Я від серця стискання тремчу, І від болю я зуби стискаю. Цього разу я […]...
- Сенченко Іван – Біографія Іван Юхимович Сенченко ( 30 січня (12 лютого) 1901, Наталине – 9 листопада 1975, Київ) – український письменник. Народився 30 січня (12 лютого) 1901 року в селі Наталиному (нині Красноградського району Харківської області). Його батько, не маючи землі, змушений був працювати чорноробом, хористом, садівником, крамарем, церковним регентом. Іван спочатку навчався в Костянтиноградському чотирикласному училищі, яке […]...
- Микола Вінграновський – дерева Коли ви, як зелені волейболісти, Перекидаєте місяць вночі одне одному над собою, Над містами і над країнами, – Я думаю, що ви збожеволіли, І мені стає радісно, що ви не люди. Коли ви снідаєте землею і хмарами Ось уже скоро двадцять століть, Я думаю, щО ви будете їсти, Якщо раптом почнеться воднева війна? І мені […]...
- Павло Мовчан – Погляд на дерево Крізь вершечки дерев проступає щомиті чіткіше дорога, І співають багряно присипані листям півні. Що ж ти вичитать встиг із листка вогняного, Коли він п’ятипало світився тобі у вікні? Та чи ж лінія серця бува за життєву коротша? Шестимісячний строк – це багато чи мало для нас? Тихо стовбур схитнувсь – червониться пороша, Продувається клен, продувається […]...
- Олеся Крисько – де взяти сил, щоб відступити на пів кроку? Де взяти сил, щоб відступити на пів кроку? Як можна швидше відступити і піти! Під впливом пристрасті боюся ненароком Про почуття свої розповісти. Де взяти сили, щоб себе переконати, Що це не правильно, що ти тепер не мій… Де взяти сили, щоб долоню свою забрати, Яку стискаєш ти в руці своїй… Не вистачає сил, щоби […]...
- Катерина Кочетова – Ти звучиш у мені Ти звучиш у мені… Літній парк і сплетіння рук. А тоді моє щастя – лише у твоїх обіймах… Поцілунок прощання на згадку я заберу, Коли ніч огорне і у казку до себе прийме. І тих спогадів біль перетнув не одну межу, І той час, що лікує, втрачає мою довіру. Я тобі про любов не казала […]...
- Подивись мені в очі Подивись мені в очі. Що ти там бачиш? Океан, чи море? Подивись! Я не плачу! Ти захочеш втонути? Не старайся даремно! Там завжди горить світло, а ти кажеш, що темно. Не тікай сам від себе. Не старайся втонути. Це вже все не реально, та тобі не збагнути! Зачекай! Зупинися! Просто хочу почути… Ті слова з […]...
- Павло Мовчан – Погляд крізь магічний кристал Чаклун безвухий та облудний Крізь камінь пильно прозирав, І бачив жовтий степ безлюдний, Сухий курай, щетини трав. Серпи іржаві, роги смерті, Квадрати, кола та хрести, І б’є пісок з джерел роздертих, Яскраво б’є до сліпоти… Там Шамбала… пустеля Гобі… Безвічна вічність там десь, там… Жарина, жевріюча в лобі, Веде його в кристал, як в храм. […]...
- Юрій Вітяк – Погляд, як карти з Богом Погляд, як карти з Богом, Гра неможлива. Утопія. Сонце так смажить, зо попелу – Я на твоєму плечі. Гострю думки-мечі Із ренесансною втомою Хочу зродитися комою, Щастям, гучним прологом, Погляд, як карти з Богом, Карта на наше грядуще, Душі, як кавові гущі, Запахи плоті сплелися, Де ж ти фатальна милосте, Дай же дізнатись імення, Крила […]...
- Тарас Марищук – Вона співала мені про вулицю Вона співала мені про вулицю, Про якісь божевільні ідеї, пусті бібліотеки, Освітлені проспекти, Про день, який скоро настане, Та вулицю, яка зранку забуде про нас. – Поспішай, до ранку так мало часу. Шепотом говорила мені на вухо та бігла. Співала так, що я вірив їй більше ніж Вакарчуку, Коли той казав, що “Все буде добре”. […]...
- Діана Сушко – Не вір мені Не вір мені, Вір мені, Вір мені, Вір мені, Вір… Коли вже несила чекати, Коли я – босоніж до хати З кишенями, повними зір. Не руш мене, Руш мене, Руш мене, Руш мене, Руш… Коли умиваємось зрання, Коли я скидаю убрання Зі спраглих сполоханих душ. Не клич мене, Клич мене, Клич мене, Клич мене, Клич… […]...
- Влада Грушицька – Ти відболів мені вчорашньою зимою Ти відболів мені вчорашньою зимою По шкірі від гірких і дивних слів. Ти підхопив мене душевною струною, І дав відчути щастя теплих днів. Ти відболів мені ще літньою грозою, Коли ловила краплі під дощем. Любов втекла з солоною водою, Залишивши лиш тіні під плащем. Ти відболів мені безсонними ночами, І снами, де ти дивишся й […]...
- Катя Гуйван – Воюй в мені дешевими цигарками Воюй в мені дешевими цигарками. Світанками. Коханками. Останками Завітреного “дядька джека” В склянці. Чугунними думками рано вранці, Чого мені не так, якби хотілося… Чи ми то МИ? Чи щось між нас розбилося, Потріпаною кішкою майнуло 13-го в п’ятницю. Сяйнула Холодна пристрасть кінчиками вій… Не плачу я. Так думати не смій… Я просто в перемовах застережень… […]...
- Олеся Крисько – І якби на усіх тих вокзалах І якби на усіх тих вокзалах, Де ти зупинятимешся, Готували би каву таку, Як мені до смаку – З молоком, А не так, як ти любиш – геть чорну, Ти би згадував те, Як щоранку мене Переконував, Що було б до снаги, Якби свої смаки Я змінила і стиль, Та, пробач, тебе зовсім не слухала… […]...
- Шевченко як правозахисник (Несподіваний погляд на діяльність і творчість поета) Ми знаємо прізвища багатьох українських правозахисників, але ніколи серед них ви не зустрінете прізвища Тараса Шевченка. Хоча саме його я вважаю найвидатнішим правозахисником України. Так, він не писав ні наукових праць з юриспруденції, не робив наукових розвідок. І до створення Організації Об’єднаних Націй було ще ціле століття, та вже тоді він порушив у своїх творах […]...
- Мій погляд на конфлікт п’єси М. Куліша “Мина Мазайло” Доля української мови, як і доля нації, в усі часи складалась непросто. Які тільки культури не намагалися підім’яти їх під себе й поглинути. Українську мову не визнавали (“не было, нет и быть не может”), калічили неправильною вимовою, призначали для хатнього чи провінційного вжитку, надмірно вживали іншомовні слова, хоч не бракувало українських синонімів. У роки радянської […]...
- Сергій дроботенко – Мені вночі наснилася війна Мені вночі наснилася війна, Така війна, що страшно й уявити. Нестримна, безперечна, руйнівна, Яка не дозволя в цілому жити. У тому сні ішов запеклий бій, Чужинці знов і знов атакували… Лилася кров рікою по землі, А танки синім полум’ям палали. Палало все, і хати, і мости, Поля палали стиглої пшениці, Палали згодом цвинтарські хрести, Палали […]...
- Крига скресає… – Олеся Крисько Крига скресає… Ти чуєш, допоки не пізно, Любий, тримай мене міцно, тримай, не впусти! Я точно знаю – любити не можна на різно, Разом ми зможемо ніжність крізь біль пронести. Любий, тримай мене! Води холодні хлюпочуть… Вір мені, милий, так само, як вірю тобі! Трави шумлять… І не марно ж нам зорі пророчать Спільну дорогу. […]...
Чари ночі повністю.