Ольга Анцибор – Бажання

Related posts:

1. Ольга Анцибор – Не хочу зими Як не хочеться холодів І тріскучих зимових морозів. Хочу місяць щоб молодів І шуміли травневі грози. Хочу дощику і роси, І веселки шовкову стрічку, Хочу ніжного листя краси І води блакитної річку. Хочу хмарок і неба просині, Вітру й сонячної погоди, Лиш не хочу зими та осені Ні в житті своїм ні в природі....
2. Ольга Анцибор – Рідний дім Вишня цвіте біло пінно, Землю вкрива пелюстками, Хочу хоч на хвилину В рідний наш дім, до мами. Двір і батьківський ганок, Стежка між трав шовкових, Сонце дарує ранок І аромат медовий. Квітне тюльпан багряно, Білих нарцисів хмарка, Роси, що впали рано, Жадібно п’є фіалка. Лину до отчого дому, В домі від щастя тісно, Радість живе […]...
3. Ольга Анцибор – Очі В тобі я хочу зачіпати Найтонші струночки душі, А ще тобі подарувати Щойно народжені вірші. Я їх писала опівночі, Кохання вклала я у них. Я уявляла твої очі Серед усіх очей земних. Вони найкращі, найтепліші, Вся синь небесна в них живе. Вони прекрасні, наймиліші, Щоразу є в них щось нове. Зачарування, здивування, Тепло в них […]...
4. Ольга Анцибор – Мамині чорнобривці Чорнобривці цвітуть біля хати, Ароматом п’янять білий світ, Їх старенька насіяла мати, Гріє мамину душу їх цвіт. А душа у матусі як сонце, Випромінює море тепла, Бо вона – як у Всесвіт віконце, Бо вона як планета мала. І на тій на планеті прекрасній, І в великому Всесвіті тім Дітям маминим тепло та ясно, Кожен […]...
5. Ольга Анцибор – Художник Є в мене дві картини на стіні, Їх мій онук подарував мені, Він сам картини ці намалював, І в них свою дитячу душу вклав. Душа твоя вся сповнена краси, Ти її людям віддавай, неси. Яскраве сонце й дощик намалюй, Красу бентежну людям подаруй. На полотні усміхнені дівчата, В воді блакитній жовті каченята, Палітра фарб милує […]...
6. Ольга Анцибор – Освідчення Кілометрів багато між нами лягає, А між душами нашими злива рясна. Серце плаче в розлуці, а біль не стихає, Бо не прийде кохання квітуча весна. Ні, не прийде весна, бо попереду осінь, Чорнобривцями й листям багряним п’янить. Але небо дарує нам сонячну просинь І промінчик гарячий на землю летить. Осінь може ще бути тепліша за […]...
7. Ольга Анцибор – Лабіринти життя Чому ж ти, коханий, так пізно зустрівся? Чому ж ти так пізно на світ народився? Я довго жила і тебе все шукала, Та доля нас двох на роки роз’єднала. Я ціле життя лабіринтом блукала. Не тих я кохала, не тих цілувала. Тоді вже, як згасла остання надія, Здійснилась моя заповітная мрія. Прийшов мій коханий, прийшов […]...
8. Ольга Анцибор – Надіїні надії На землю спадав вечір. Палахкотіли білим цвітом сади, червоними коралами рясніли тюльпани, п’янкими пахощами чарували нарциси. Розімліла травиця відпочивала від спеки. Відпочивала і Надія. Вона сиділа на ганку, стомлена важкою роботою, перегріта палючим сонцем, і дивилася на сина і невістку, що стояли неподалік під квітучою яблунею. Молодята закохано дивилися одне на одного, щось тихенько гомоніли, […]...
9. Ольга Анцибор – Зустрічі з тобою жду, як свята Зустрічі з тобою жду, як свята, Зсумувалось серце аж до болю Я сказати хочу так багато, Поглядом зустрітися з тобою. Мрію я, що підійду до тебе, Обніму легенько, тепло, ніжно, І прошепочу: – моє ти небо, Ти любов моя, палка й безгрішна. Та скажу я це лише думками, Погляд заховаю аж під вії, Бо нема […]...
10. Ольга Анцибор – Пам’яті О. О Олександр Омельченко – ім’я це Пам’ятає кожен, хто хоч раз Цей поріг переступав, одначе, Вже його немає серед нас. Ми сумуєм і баян скучає, Вже ніхто до рук його не брав, Бо ніхто вже, мабуть, не заграє Так, як Олександр на ньому грав. Чи концерт, чи просто вечорниці, Зустріч друзів десь під вечорок, Грав він […]...
11. Ольга Анцибор – Рідне місто моє Я заблукала у часі і в просторі, Йду я по місту, по вулиці йду, Десь тут мій дім, і знайти його просто так, Я пошукаю і може знайду. Місто моє, таке рідне і затишне, Сквери і вулиці, річка й мости, Я заглядаю у день його завтрашній, Дім свій у ньому я хочу знайти. Та не […]...
12. Ольга Анцибор – В Сальвадорі дітей убивають… (переклад з Андрея дементьева) В Сальвадорі дітей убивають Зразу високо кидають їх, На льоту немовляток рубають, Як тонесенькі гілочки вільх. Та невже ж утечуть від розплати?! Не впадуть перед карою ниць?! Дайте ж бо автомат і гранати – Хочу бути убивцею вбивць....
13. Ольга Анцибор – Разом з тобою Дай мені щастя із вуст твоїх пити, Душу в очах твоїх синіх втопити, Дай цілувати тебе до нестями, Днями й ночами, палкими ночами. Хочу тобі своє серце віддати, Разом з тобою світанки стрічати, Разом з тобою, узявшись за руки, Вдвох по життю йти, крізь радість і муки. Вдвох до останку, удвох без зупину В люті […]...
14. Ольга Анцибор – Хіба це гріх, що хочу я кохання? Хіба це гріх, що хочу я кохання? Хіба це гріх, що серденько тріпоче? Воно в житті зазнало лиш страждання, Тепер тепла і ніжності так хоче. Так хоче рук, що захистять від світу, Міцних обіймів хоче, чоловічих, Та відцвіло вже літо буйним цвітом, Ніщо в житті, на превеликий жаль, не вічне....
15. Ольга Анцибор – дай мені, Боже, чоловіка Дай мені, Боже, чоловіка, Того, що палко я люблю. Я знаю, що це гріх великий, Та всеодно тебе молю. Тебе благаю на колінах, Цей гріх мені прошу простить, Бо дні й роки летять невпинно, А серце любить і болить. Я зла нікому не бажаю, Не хочу кривди і жалю. Хай тільки він мене кохає, Бо […]...
16. Ольга Анцибор – Зустріч в дорозі Перон ряснів людьми. Щойно динамік гугнявим застудженим голосом сповістив про прибуття електропотяга, якого з нетерпінням чекав людський натовп. Хтось побіг по перону назустріч потягу, що виповзав з-за горизонту, мов велика сороканіжка. Я спокійно спостерігала за двома жіночками, що давно привернули мою увагу. Старша була середнього зросту, трохи повновида білявка, а молодша – висока і струнка […]...
17. Ольга Анцибор – Моя Україна Є на світі прекрасна країна, Де мій дід народився і я. Батьківщина моя – Україна, Славна, вільна, квітуча земля. Мова лагідна в нас, солов’їна, Як джерельце дзвінкої краси, Під вікном кучерява калина, Хилить віти, важкі від роси. В полі жита колосся налите, В лісі сосни й могутні дуби, А в колисці дитятко сповите, Хай воно […]...
18. Ольга Анцибор – Сьогодні день народження коханого Сьогодні день народження коханого І я його раненько привітаю, І на початку свята довгожданого, Скажу йому, як ніжно я кохаю. Йому дарую сонечко грайливе, Дарую ранню зірочку у небі, Сніжинку білу – неповторне диво, І щастя стільки, скільки йому треба. Хай мрії здійсняться найзаповітніші, Йому бажаю доленьки щасливої, Хай кожен ранок розцвітає квітами, Хай щастя […]...
19. Ольга Анцибор – Життя Мудрість життєва і щастя кохання, Радість від зустрічі, біль розставання, Сльози вдови, сміх дитини малої, Взимку сніги, первоцвіти весною. Осінь бурштинами листя фарбує, Літо веселками зір нам милує, Дівчина сонце затьмарить красою, Станом струнким. золотою косою. Все це життя – швидкоплинне і чисте, Це почуттів кольорове намисто, Лине життя, швидко вгору злітає, В різних людей […]...
20. Ольга Анцибор – Зірка З неба темного зірка падає, Перерізала неба гладь, Листопадами, зорепадами, Ген за обрій літа летять. Я ту зіроньку, я ту іскорку В пожовтілій траві знайду. До берізки золотолистої Зачарована підійду. – Ти, берізонько, ти, лебідонько, Ти літа мої зупини, Горе тяжкеє, лиху бідоньку Із життя мого прожени. Білокора моя перлиночко, Ти розрадь мене, щось скажи, […]...
21. Ольга Анцибор – дар Божий Зі мною вперше за життя Трапилось диво – я віршую, Найкращі в світі почуття Я прославляю і віншую. Так довго десь дрімало все В моїй душі, в її глибинах. Слова відточені несе Моїх віршів ріка невпинна. Я славлю труд, любов, красу. Слова збираю по краплині. Здається – крила піднесу І пташкою у вир полину. Ці […]...
22. Ольга Анцибор – Різдво Вже два тисячоліття на Землі Це день приносить радості багато, В великім місті і в малім селі Різдво святкують, як найбільше свято. В цей день Господь послав нам Свого Сина, І зірка в небі ясна засіяла, Бо не звичайна це була дитина, Вона прийшла, щоб правда в світі стала. Та Ірод, цар Юдейський, злий, жорстокий […]...
23. Ольга Анцибор – Любов тут не живе Електричка наближалася до столиці. Надія нервувалася. Вона їхала на нову роботу. На жаль, відпочинок після п’ятнадцять діб попередньої роботи був зовсім коротким – лише чотири дні. Не встигла відіспатися, насолодитися тишею і знову вперед – в невідомість. Цього роза робота чекала не в Києві, а в “Царському Селі”, за кілька десятків кілометрів від столиці. Нові […]...
24. Ольга Анцибор – Я хочу тобі вірші почитати Я хочу тобі вірші почитати, Щоб ти послухав, серденько моє. І про любов свою тобі сказати, Та все щось заважає, не дає. Можливо гордість, може небажання, А може страх, що висмієш мене. Вже зовсім сил немає на чекання, А муза все вперед мене жене. Диктує вірш, пронизаний коханням, Нашіптує слова: – люблю, люблю. І тіло […]...
25. Ольга Анцибор – Світ без тебе порожній Світ без тебе порожній, Вкрилось хмарами небо, Сонця промінь холодний На землю летить. Як навчитися жити, Коханий, без тебе? Душу туга проймає І серце болить. Серце хоче кохати, Тебе ніжно любити, Серце битися хоче З твоїм в унісон. Та кохання немає, Це були лише квіти, Це була лише мрія, Лиш солодкий мій сон....
26. Ольга Анцибор – Ніч без сну Після спекотного літнього дня вечір здавався дуже прохолодним. В майці та коротеньких шортах вже було зябко, аж мурашки ганяли по оголеному тілу. Хотілося до хати, під ковдру, з пультом в руці відволіктись на чуже життя на екрані, бо своє – гірке й безрадісне, з постійними невдачами та ляпасами – набридло. А сьогодні ж неділя, і […]...
27. Ольга Анцибор – Я брела по життю Я брела по життю, Як в тумані густому, Зачепитись душею За щось не могла. Сум, печаль і турботи Були в дні новому, А в прожитім – Самотність, що поруч ішла. Я забула, що радість Тепло і кохання, А не тільки страждання Живе на землі. Не було вже надій, Не було сподівання, Тільки зморшки глибокі Лягли […]...
28. Ольга Анцибор – Пам’яті Олени Теліги Іду по Києву, іду я по столиці Широка вулиця, машини, люди, гам. Ти тут жила, красуне-чарівнице, І вулиця тепер з твоїм ім’ям. А ось і Бабин Яр. Полита кров’ю, Здається, й досі стогне тут земля. Ти тут загинула і ми з любов’ю Приходимо сюди зблизька й здаля. І я прийшла, Оленочко, до тебе, Любов тобі […]...
29. Ольга Анцибор – Лист коханому (новела) Привіт сонечко моє, щастя моє! Наша розлука така довга і болісна, так хочеться її скоротити і я вірю, що мій лист зробить розлуку коротшою. Вже давно сиджу я над відкритим зошитом і не можу зібрати думки докупи. Вони рояться в голові, наскакують одна на одну, а мені необхідно припинити їх хаотичний танок, щоб так […]...
30. Ольга Анцибор – Балада про батька З дитинства раннього я тата все просила: – Ти про війну, татусю, розкажи. Він голову схиляв низенько сиву: – Ні, не питай, дитино, не проси. Чому мовчав мій сивочолий тато, Чому так низько голову схиляв? Було питань у мене так багато, А він – кричав ночами, вдень – мовчав. Лиш потім, вже через багато років, […]...
31. Ольга Анцибор – Ніч Потяг мчить крізь засніжену ніч, Він везе мене з рідного міста, Я із болем своїм віч-на-віч І думкам в голові моїй тісно. В скроні стукають сотні питань, За вікном заметіль не стихає. В полі сніжнім займається рань, Але відповідей немає. Ніч без сну добігає кінця, До столиці підходить мій потяг. Без надії дорога оця, Вихолоджує […]...
32. Ольга Анцибор – С. І В слухавці твій голос пролунав, В серці зачепив струну печальну. Ти колись кохання розтоптав, І мене ти відштовхнув безжально. Ким тоді для тебе я була? Та ніким, ну просто так – знайома, Я ж страждала, спати не могла, Цілу ніч блукала я по дому. Дім порожній, по кутках печаль, І самотність загляда у вікна. А […]...
33. Ольга Анцибор – Чудесний сон Я сон сьогодні бачила чудесний: Мовби озера, ріки і моря Ввібрали в себе всю блакить небесну, В шовкові шати одяглась земля. Стояла я, ще юна, й милувалась Красою неземною, раєм тим, А хмара чорна тихо насувалась, Тумани залягли, мов сизий дим. І я в одну хвилину постаріла, І погляд мій щасливий враз погас, І коси […]...
34. Ольга Анцибор – Біль Душа порожня, вихололо серце, І порожнечу цю заповнив біль – Такий пекучий і такий нестерпний, Він рану розтинає звідусіль. А рана так болить і кровоточить, Терпіти біль цей вже немає сил, Неначе чорний птах біду пророчить, Крильми він вогник в серці загасив. Відкину ці пророцтва – розігнуся, Розправлю плечі, руки підійму, З нещасної в щасливу […]...
35. Ольга Анцибор – Благання Подаруй мені щастя краплинку, І хоч трішечки радості дай. Ти змахни мені з вії сльозинку, Покохай же мене, покохай. Простягни мені руку, коханий, Доторкнися до серця мого. Мій єдиний, мій любий, жаданий Так чекаю кохання твого. І хоч як я тебе не благаю, Не молю тебе навіть вві сні, В твоїм серці кохання немає, Не […]...
36. Ольга Анцибор – Пріоритети Є цінності у кожної людини, У кожного свої пріоритети, Красу хтось прославляє безупинно, Її давно оспівують поети. І профіль різьблений, і очі волошкові, І стан стрункий, і руки лебедині, І коси юнки ніжної шовкові, І погляд неповторний і єдиний. Найбільша цінність інших – це достаток, Монети дзвін і блиск прикрас коштовних, Столи багаті чи не […]...
37. Ольга Анцибор – Ніч кохання Я мрію про шалену ніч кохання, Я нею марю і покірно жду. Поклич мене вночі, чи може зрання І я до тебе прилечу, прийду. Між нами відстань – кроками не змірять, Та серце вмить її перелетить, Воно ж кохає віддано і щиро Та від розлуки довгої болить. Розлука ця закінчиться вже скоро, І я приїду […]...
38. Ольга Анцибор – Вчительці Дорога Мотроно Миколаївно, Незабутня вчителько моя. Це до Вас, моя кохана ластівко, Серцем і душею лину я. Я прийшла подякувати щиро За прекрасний благородний труд. Зичу Вам здоров’я, щастя, миру, Правнуки щоб народились тут. Ми самі уже життям побиті, Фарбою маскуєм сивину, Та для Вас ми завжди милі діти, З Вами зустрічаємо весну. Хай цих […]...
39. Ольга Анцибор – Жінка Жінка йде по вулиці красива, Впевнена й легка її хода. Жінка йде по вулиці щаслива, Вже не юна – просто молода. Рання сивина лягла в волосся, Сум і радість хлюпають з очей, В тих очах я бачу, чи здалося Світло дня і темряву ночей. Ближче підійшла – ні, не здалося, Жінка і весела і сумна, […]...
40. Ольга Анцибор – Чекання Я тебе виглядаю, коханий, Із далеких і близьких доріг, Я благаю тебе, довгожданий, Щоб прийшов ти до мене, прибіг. Я крізь дощ простягну тобі руку, Другу руку крізь спеку подам. Перебуду я довгу розлуку, Бурям наперекір і вітрам. І нехай вітер дме тобі в спину, Буря стихне хай, Сонце сія, Щастя й радість безкраю, невпинно […]...