Ольга Анцибор – Чудесний сон



Я сон сьогодні бачила чудесний:
Мовби озера, ріки і моря
Ввібрали в себе всю блакить небесну,
В шовкові шати одяглась земля.

Стояла я, ще юна, й милувалась
Красою неземною, раєм тим,
А хмара чорна тихо насувалась,
Тумани залягли, мов сизий дим.

І я в одну хвилину постаріла,
І погляд мій щасливий враз погас,
І коси пишні миттю побіліли,
Завмерло все і зупинився час.

І так було безрадісно і темно,
І так хотілось світла і тепла,
І Бога я благала палко й щемно,
Щоб знову зацвіла уся земля.

І Бог почув мої

палкі благання,
І обізвався голосом людським:
– Ти ще пізнаєш ніжнеє кохання,
Розвіється туманів сизий дим.

До тебе прийде хлопець синьоокий,
Любов тобі останню принесе,
Любов та буде, як ріка глибока,
Що в засуху вологу всім несе.

Любов та буде, як роси краплинка,
Любов та буде, як води ковток,
Як виловлена з темних надр перлинка,
І як ромашки ніжний пелюсток.

Не бійся ти її і не ховайся
Від синьоокого, що вже до тебе йде,
Ти почуттям палким уся віддайся,
А зараз в небі сонечко зійде!

І сталось так. Враз сонце засіяло,
І знову світ весь кольором заграв,
Я юною й щасливою знов стала.
І красеня мені Всевишній дав.

Дивлюсь – а очі в нього сині-сині,
А тіло в нього сильне й молоде,
І я йому належу вся віднині,
Бо це ж від Бога хлопець цей іде.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Сочинение на тему почему я люблю балет.
Ви зараз читаєте: Ольга Анцибор – Чудесний сон