Ольга Анцибор – Муза
Меня сегодня муза посетила.
Стихи я написала – просто клас!
Скажи, мой друг, тебя я удивила,
А может быть, читатели, и Вас?
Она ко мне и раньше приходила,
Нашептывала тихо – Запиши!
Стихи же мне впервые подарила,
Я записать успела их в тиши.
Сказала Музе я: – Прошу – останься,
Побудь со мной, подольше поживи.
Но крыльями махнула и растаяла,
Сказав: – Приду еще, жди, не реви.
Шутница! Я не плачу, улыбаюсь.
Стихи писать я пробую одна,
Странички рву опять, уже отчаявшись,
Запас словарный вычерпав до дна.
О Муза, где ты? Ну вернись, подруга,
Мне без тебя стихов не написать.
Дела мои пошли совсем уж туго.
Мне славы хочется, мечтаю я блистать!
– Смири гордыню! – Муза прокричала –
Успех пришел случайно, ты остынь!
Я на колени перед нею стала,
И прошептала ей: – Прости, прости…
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Ольга Анцибор – Жіноча дружба Кажуть не буває між жінками дружби Я в це не повірю, ось що вам скажу, Якщо раптом стане тяжко і сутужно, Зразу ж до подруги плакатись біжу. Подруга розрадить, подруга пригорне, Розжене подруга прикрощі й жалі. Разом ми забудем усе лихо чорне І вже сміємося як діти малі. Разом ми поплачем, разом заспіваєм, Про дітей […]...
- Ольга Анцибор – Любимому поэту Я с тобой разминулась во времени, Златокудрый возлюбленный мой. Я стихами твоими беременна, Сердце полнится только тобой. Если б знал ты, любимый, как хочется Твои кудри погладить рукой. Я твоя Айседора-танцовщица, Ты мой свет, мой пожар голубой. Я такая ж, как ты скандалистка И такая ж сорвиголова. Осыпаются желтые листья, Под березами жухнет трава. Дни […]...
- Ольга Анцибор – Песня о любви За что я люблю тебя? А может всему вопреки, Жить так тяжело, любя, Как плыть посреди реки. Боюсь в реке утонуть, Любви безответной боюсь, И горя боюсь хлебнуть, Я с ним, как стеченьем борюсь. Нет радости, счастья нет, Зачем мне такая любовь? Кто же мне даст ответ, Утешит и снимет боль. В холодной душе твоей […]...
- Ольга Анцибор – Ніч Потяг мчить крізь засніжену ніч, Він везе мене з рідного міста, Я із болем своїм віч-на-віч І думкам в голові моїй тісно. В скроні стукають сотні питань, За вікном заметіль не стихає. В полі сніжнім займається рань, Але відповідей немає. Ніч без сну добігає кінця, До столиці підходить мій потяг. Без надії дорога оця, Вихолоджує […]...
- Ольга Анцибор – Вірші Подруга мене якось запитала Де в мене здібності такі взялись? І чи раніше я вже щось писала, Чи несподівано ці вірші полились? Мені й самій цього не зрозуміти, Я думаю про це з недавніх пір. А вірші йдуть і ніде їм подітись, Вони самі лягають на папір. Вони летять, наче пташки до неба, Вони пливуть, […]...
- Ольга Анцибор – Пам’яті Олени Теліги Іду по Києву, іду я по столиці Широка вулиця, машини, люди, гам. Ти тут жила, красуне-чарівнице, І вулиця тепер з твоїм ім’ям. А ось і Бабин Яр. Полита кров’ю, Здається, й досі стогне тут земля. Ти тут загинула і ми з любов’ю Приходимо сюди зблизька й здаля. І я прийшла, Оленочко, до тебе, Любов тобі […]...
- Ольга Анцибор – Я хочу тобі вірші почитати Я хочу тобі вірші почитати, Щоб ти послухав, серденько моє. І про любов свою тобі сказати, Та все щось заважає, не дає. Можливо гордість, може небажання, А може страх, що висмієш мене. Вже зовсім сил немає на чекання, А муза все вперед мене жене. Диктує вірш, пронизаний коханням, Нашіптує слова: – люблю, люблю. І тіло […]...
- Ольга Анцибор – Балада про батька З дитинства раннього я тата все просила: – Ти про війну, татусю, розкажи. Він голову схиляв низенько сиву: – Ні, не питай, дитино, не проси. Чому мовчав мій сивочолий тато, Чому так низько голову схиляв? Було питань у мене так багато, А він – кричав ночами, вдень – мовчав. Лиш потім, вже через багато років, […]...
- Ольга Анцибор – Пам’яті О. О Олександр Омельченко – ім’я це Пам’ятає кожен, хто хоч раз Цей поріг переступав, одначе, Вже його немає серед нас. Ми сумуєм і баян скучає, Вже ніхто до рук його не брав, Бо ніхто вже, мабуть, не заграє Так, як Олександр на ньому грав. Чи концерт, чи просто вечорниці, Зустріч друзів десь під вечорок, Грав він […]...
- Ольга Анцибор – Ніч без сну Після спекотного літнього дня вечір здавався дуже прохолодним. В майці та коротеньких шортах вже було зябко, аж мурашки ганяли по оголеному тілу. Хотілося до хати, під ковдру, з пультом в руці відволіктись на чуже життя на екрані, бо своє – гірке й безрадісне, з постійними невдачами та ляпасами – набридло. А сьогодні ж неділя, і […]...
- Ольга Анцибор – Очі В тобі я хочу зачіпати Найтонші струночки душі, А ще тобі подарувати Щойно народжені вірші. Я їх писала опівночі, Кохання вклала я у них. Я уявляла твої очі Серед усіх очей земних. Вони найкращі, найтепліші, Вся синь небесна в них живе. Вони прекрасні, наймиліші, Щоразу є в них щось нове. Зачарування, здивування, Тепло в них […]...
- Ольга Анцибор – С. І В слухавці твій голос пролунав, В серці зачепив струну печальну. Ти колись кохання розтоптав, І мене ти відштовхнув безжально. Ким тоді для тебе я була? Та ніким, ну просто так – знайома, Я ж страждала, спати не могла, Цілу ніч блукала я по дому. Дім порожній, по кутках печаль, І самотність загляда у вікна. А […]...
- Ольга Анцибор – Осінь Сивина вже скроні посріблила, Листопадами літа летять, І в душі кохання відболіло, А на серці тиха благодать. Осені п’янке зачарування Вабить зір, нашіптує слова, Як юнак дівчині про кохання Пісню тихим голосом співа. Фарб осінніх буйне розмаїття, Золото й бурштини є у нім, Ще зими далеко лихоліття, Пахне ще дитинством сизий дим. Листям жовтим сповнене […]...
- Ольга Анцибор – Синові Знов лягає дорога Від воріт, від порога, Чи здолаю її, чи пройду? Я піду, я поїду, Відведу лиху біду, Може щастя синочку знайду. Вийду я в чисте поле, Сину, сину, соколе, Я до серця тебе пригорну. Буду мрію плекати, Буду Бога благати, Щоб додому тебе повернув. Моє серце втомилось, Мої ніженьки збились, Та в дорогу […]...
- Ольга Анцибор – Чекання Я тебе виглядаю, коханий, Із далеких і близьких доріг, Я благаю тебе, довгожданий, Щоб прийшов ти до мене, прибіг. Я крізь дощ простягну тобі руку, Другу руку крізь спеку подам. Перебуду я довгу розлуку, Бурям наперекір і вітрам. І нехай вітер дме тобі в спину, Буря стихне хай, Сонце сія, Щастя й радість безкраю, невпинно […]...
- Ольга Анцибор – Біль Душа порожня, вихололо серце, І порожнечу цю заповнив біль – Такий пекучий і такий нестерпний, Він рану розтинає звідусіль. А рана так болить і кровоточить, Терпіти біль цей вже немає сил, Неначе чорний птах біду пророчить, Крильми він вогник в серці загасив. Відкину ці пророцтва – розігнуся, Розправлю плечі, руки підійму, З нещасної в щасливу […]...
- Ольга Анцибор – Марафон Як же хочеться відпочити, Вранці вимкнути телефон Хоч ненадовго зупинити Нескінченний життя марафон. Все біжу кудись, поспішаю Наздогнати удачі мить, Вже у мене снаги немає І змордоване серце болить. Озирнутись би, зупинити Серця стомленого танок, По ранковій росі ходити, Із волошок плести вінок. Жити весело і розмірено І спокійною бути завжди, І щоб щастя було […]...
- Ольга Анцибор – Бажання Ну чому я завжди неможливого хочу? Хочу бачити барв пом’яну красу, Зірку ясну з небес діставати щоночі, Пити з квітів, як з келиха срібну росу. Щоб у світі повік лиш добро панувало І щасливо всі люди в цім світі жили, Щоб уміли дружити, щоб вірно кохали, До ста років, щоб всі молодими були. Кожен дім, […]...
- Ольга Анцибор – Благання Подаруй мені щастя краплинку, І хоч трішечки радості дай. Ти змахни мені з вії сльозинку, Покохай же мене, покохай. Простягни мені руку, коханий, Доторкнися до серця мого. Мій єдиний, мій любий, жаданий Так чекаю кохання твого. І хоч як я тебе не благаю, Не молю тебе навіть вві сні, В твоїм серці кохання немає, Не […]...
- Ольга Анцибор – Художник Є в мене дві картини на стіні, Їх мій онук подарував мені, Він сам картини ці намалював, І в них свою дитячу душу вклав. Душа твоя вся сповнена краси, Ти її людям віддавай, неси. Яскраве сонце й дощик намалюй, Красу бентежну людям подаруй. На полотні усміхнені дівчата, В воді блакитній жовті каченята, Палітра фарб милує […]...
- Ольга Анцибор – Заздрість В багатстві й розмаїтті почуттів Я перевагу віддаю коханню, Але і співчуття й правдивий гнів В житті займають місце не останнє. Ціную вірність я і щиру радість, Любов до ближніх, відданість ціную. Ненавиджу і зневажаю заздрість, Ту чорну заздрість, що життя руйнує. Нещасні всі, що заздрістю хворіють Вона їм душу їсть, як ржа залізо. Радіти […]...
- Ольга Анцибор – Освідчення Кілометрів багато між нами лягає, А між душами нашими злива рясна. Серце плаче в розлуці, а біль не стихає, Бо не прийде кохання квітуча весна. Ні, не прийде весна, бо попереду осінь, Чорнобривцями й листям багряним п’янить. Але небо дарує нам сонячну просинь І промінчик гарячий на землю летить. Осінь може ще бути тепліша за […]...
- Ольга Анцибор – Вишиванка Я тримаю в руках вишиванку, Квіти пещу, неначе у сні – Мама шила до самого ранку І співала сумнії пісні. Я пісні ті душею вбирала І співала із мамою вдвох, Нитку мамі у голку вселяла І дивився на нас з неба Бог. Ось і доня моя в вишиванці, Що зіткала бабуся із снів, Посміхається сонечку […]...
- Ольга Анцибор – Ніч кохання Я мрію про шалену ніч кохання, Я нею марю і покірно жду. Поклич мене вночі, чи може зрання І я до тебе прилечу, прийду. Між нами відстань – кроками не змірять, Та серце вмить її перелетить, Воно ж кохає віддано і щиро Та від розлуки довгої болить. Розлука ця закінчиться вже скоро, І я приїду […]...
- Ольга Анцибор – Розчарування Я не чекаю зустрічі з тобою, І радості від зустрічі немає, Бо не прийшлось напитися любов’ю, В душі моїй кохання помирає. В твоїх очах я вже тепла не бачу Кохання не було у нас ніколи, Намалювала я його, неначе Веселку чарівну в зеленім полі. Тебе я вимріяла й наділила Прекрасними, як сонце почуттями. Кохала я […]...
- Ольга Анцибор – Моя Україна Є на світі прекрасна країна, Де мій дід народився і я. Батьківщина моя – Україна, Славна, вільна, квітуча земля. Мова лагідна в нас, солов’їна, Як джерельце дзвінкої краси, Під вікном кучерява калина, Хилить віти, важкі від роси. В полі жита колосся налите, В лісі сосни й могутні дуби, А в колисці дитятко сповите, Хай воно […]...
- Ольга Анцибор – діти мої Життя іде, тече, летить, Хворіють доньки, син чекає. Як серце матері болить Ніхто з дітей цього не знає. Не треба знати їм цього, Нехай живуть, життю радіють. Вони – цвіт серденька мого, Про долю їм щасливу мрію. До них я сонце прихилю, У спрагу їм джерельцем стану. Я так дітей своїх люблю, Що зірку їм […]...
- Ольга Анцибор – Невезуча Я, як та жінка з пісні, – невезуча, Не таланить мені в житті і край, І навіть там переді мною круча, Де іншим зір милує водограй. Везунчики життям простують легко І без зусиль злітають до висот. А на моїх дорогах хащі й пекло, А на мої стежках поріс осот. Я продираюсь крізь колючі терни І […]...
- Ольга Анцибор – Ода подрузі Я про жіночу дружбу вже писала Та тема ця хвилює мене знов, У всі часи я дружбу шанувала – Це як води ковток, це як любов. Я рада, що таку подругу маю, З якою в бій і в розвідку піду. Я Господу молюсь, його благаю, Щоб дав їй щастя, щоб відвів біду. Ця жінка ділова, […]...
- Ольга Анцибор – Різдво Вже два тисячоліття на Землі Це день приносить радості багато, В великім місті і в малім селі Різдво святкують, як найбільше свято. В цей день Господь послав нам Свого Сина, І зірка в небі ясна засіяла, Бо не звичайна це була дитина, Вона прийшла, щоб правда в світі стала. Та Ірод, цар Юдейський, злий, жорстокий […]...
- Ольга Анцибор – Чудесний сон Я сон сьогодні бачила чудесний: Мовби озера, ріки і моря Ввібрали в себе всю блакить небесну, В шовкові шати одяглась земля. Стояла я, ще юна, й милувалась Красою неземною, раєм тим, А хмара чорна тихо насувалась, Тумани залягли, мов сизий дим. І я в одну хвилину постаріла, І погляд мій щасливий враз погас, І коси […]...
- Ольга Анцибор – Життя Мудрість життєва і щастя кохання, Радість від зустрічі, біль розставання, Сльози вдови, сміх дитини малої, Взимку сніги, первоцвіти весною. Осінь бурштинами листя фарбує, Літо веселками зір нам милує, Дівчина сонце затьмарить красою, Станом струнким. золотою косою. Все це життя – швидкоплинне і чисте, Це почуттів кольорове намисто, Лине життя, швидко вгору злітає, В різних людей […]...
- Ольга Анцибор – Рідний дім Вишня цвіте біло пінно, Землю вкрива пелюстками, Хочу хоч на хвилину В рідний наш дім, до мами. Двір і батьківський ганок, Стежка між трав шовкових, Сонце дарує ранок І аромат медовий. Квітне тюльпан багряно, Білих нарцисів хмарка, Роси, що впали рано, Жадібно п’є фіалка. Лину до отчого дому, В домі від щастя тісно, Радість живе […]...
- Ольга Анцибор – Не пара Ми зустрілись з тобою, Наче радість з журбою, Довго-довго в розлуці жили. Ти хотів мандрувати, Я хотіла співати, Ми по різних дорогах ішли. А тепер ми не пара, Ми давно вже не пара І росточок кохання зачах. Смак гіркий поцілунку, Як отруйного трунку, Догорає у нас на вустах. Я забуду образи, Не згадаю ні разу, […]...
- Ольга Анцибор – Помилка Стою з тобою в соняшниках пишних, До тебе пригортаюсь жартома, Пробач, коханий, що усе так вийшло, Помилки припустилась я сама. Помилка, що тебе я покохала, Помилка, що про це тобі кажу, Не жартома тебе я обіймала, Мені здавалось – світ в руках держу. Мені здалося – сонце прихилилось, Побачила я небо в тих очах, Що […]...
- Ольга Анцибор – Сніг Твої сліди засипав сніг. Ти був в моїм житті, чи снився? Твій образ наяву чи в сні В тумані сивім розчинився? В моїй душі щемка печаль, Сум, гіркота і спогад грішний, І жаль мені, так щиро жаль, Що сніг засипав погляд ніжний. Не бачу вже твоїх очей, Лиш голос чую в телефоні, І тане шал […]...
- Ольга Анцибор – Вчительці Дорога Мотроно Миколаївно, Незабутня вчителько моя. Це до Вас, моя кохана ластівко, Серцем і душею лину я. Я прийшла подякувати щиро За прекрасний благородний труд. Зичу Вам здоров’я, щастя, миру, Правнуки щоб народились тут. Ми самі уже життям побиті, Фарбою маскуєм сивину, Та для Вас ми завжди милі діти, З Вами зустрічаємо весну. Хай цих […]...
- Ольга Анцибор – Зачарована Я заворожена, Я зачарована, До тебе, гожого, Навік прикована. Очима синіми, Руками грішними, До тебе сильного, До тебе ніжного. Приїдь же, милий мій, Зігрій обіймами. З тобою лихо ми Удвох обійдемо. З тобою довгий час Буду щасливою, Любов впаде на нас Літньою зливою. Впаде рясним дощем І завірюхою, Осіннім листячком, Лиш не розлукою, Лише не […]...
- Ольга Анцибор – душа Кохання палало, кохання горіло, І душу самотню воно мені гріло. Я в небо злітала на крилах прозорих, Світив мені місяць, всміхалися зорі. Я ніжність в очах твоїх бачила, любий. Та раптом розлука, як чорная згуба, Камінням упала, стрілою злетіла, Коханню тендітнії крила побила. Взяла й понесла тебе в дім твій далекий, Ти з нею полинув, […]...
- Ольга Анцибор – доля Ніч темна за вікном і тиша, тиша, Природа спить, земля легенько дише, А я з вікна цю тишу споглядаю І спогади в душі перебираю. Враз ожили вони і ятрять душу, Я перебрати їх до ранку мушу. Дзвенять у серці пам’яті дзвіночки, А на щоках два зрадливі струмочки. Доріг я безліч по життю сходила, Десь ненароком […]...
Твір душу я у вишиванку вкладаю.