Ольга Анцибор – Побачення з сином

Я їду на побачення до сина,
Під брамою в’язничною стою,
Коли ж вона настане та година,
Що обніму кровиночку свою.

П’ять літ я вже сюди топчу стежину,
В колючим дротом оповитий дім.
За що страждаєш, мій коханий сину,
Чию вину спокутуєш ти в нім?

Терпи, мій сину, цю лиху годину,
Колись таки ж настане їй кінець.
І я обіймами тебе зустріну,
Дитино люба, рідний пагінець.

Я буду жити, щоб тебе діждатись,
Добро творить, щоб Бог мене простив,
За те, що не змогла вам щастя дати,
За те, що часом вже бракує сил.

Я буду сильною, я всіх любити буду,
Усіх людей, серед яких ти зріс,
Великодушною я буду і забуду,
Хто горе та нещастя нам приніс.

Думками світлими я до небес полину,
Проситиму Ісуса та Отця,
Щоб швидше повернувся ти, мій сину,
Пекельна мука, щоб скінчилась ця.

Ти скоро вже повернешся, я знаю,
Я відчуваю – близько вже той час,
Тож правду кажуть, що нас не вбиває,
Те робить нас сильнішими в сто раз.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Надія гоменюк біографія.
Ви зараз читаєте: Ольга Анцибор – Побачення з сином
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.