Ольга Анцибор – Вірші

Подруга мене якось запитала
Де в мене здібності такі взялись?
І чи раніше я вже щось писала,
Чи несподівано ці вірші полились?

Мені й самій цього не зрозуміти,
Я думаю про це з недавніх пір.
А вірші йдуть і ніде їм подітись,
Вони самі лягають на папір.

Вони летять, наче пташки до неба,
Вони пливуть, мов річка уповні.
Радію я й питаюся у себе:
– Щось нове народилося в мені?

Воно завжди було, воно дрімало
Це відчуття гармонії й краси.
В житті я радості зазнала мало,
Неси ж мене, поезіє, неси!

Неси до творчості вершин безхмарних,
Неси до сонця, до зірок неси.
Людей я возвеличу щирих, гарних,
Співцем я стану щастя і краси.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Задивляюсь у твої зіниці.
Ви зараз читаєте: Ольга Анцибор – Вірші
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.