Ольга Анцибор – Я брела по життю



Я брела по життю,
Як в тумані густому,
Зачепитись душею
За щось не могла.
Сум, печаль і турботи
Були в дні новому,
А в прожитім –
Самотність, що поруч ішла.

Я забула, що радість
Тепло і кохання,
А не тільки страждання
Живе на землі.
Не було вже надій,
Не було сподівання,
Тільки зморшки глибокі
Лягли на чолі.

Дні минали в турботах,
А ночі в примарах,
Холод душу скував,
Вже й пісні не лились.
Раптом очі блакитні,
Неначе ліхтарик,
Прямо в зболену душу
Мені уп’ялись.

Заболіла душа,
Заквилила, заскніла,
Що це, Боже,
Невже ж бо вона ще жива?
І польоту стрімкого
Душа захотіла
І кохання в ній
Пісня з’явилась нова.

І полинула пісня
В простори всесвітні,
То кохання її
Аж до сонця жене,
На землі ж залишилися
Очі блакитні,
І зігріли мене,
Спопелили мене.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Кавказ шевченко 3 частини.
Ви зараз читаєте: Ольга Анцибор – Я брела по життю