Ольга Анцибор – Зірка



З неба темного зірка падає,
Перерізала неба гладь,
Листопадами, зорепадами,
Ген за обрій літа летять.

Я ту зіроньку, я ту іскорку
В пожовтілій траві знайду.
До берізки золотолистої
Зачарована підійду.

– Ти, берізонько, ти, лебідонько,
Ти літа мої зупини,
Горе тяжкеє, лиху бідоньку
Із життя мого прожени.

Білокора моя перлиночко,
Ти розрадь мене, щось скажи,
І синочка, мою кровиночку,
Дочекатись допоможи.

А двох донечок – ясних горличок,
Сміхом-радістю обдаруй,
Дай їм щастя, хорошу долечку,
Сонця променем поцілуй.

І онуку, хлопчині милому,
Розум, силу, терпіння дай,
Пригорни його, обійми його,
По життю йти допомагай.

Глянь, берізонько – зірка котиться,
Синім полиском виграва,
Дай нам доле, всього, що хочеться,
Є ж на світі іще дива!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Вірші про природу лесі українки.
Ви зараз читаєте: Ольга Анцибор – Зірка