Ольга Жаровська – Туманність Скорпіона

Related posts:

1. Ольга Жаровська – Музи Мої музи загрузли в пасатах, Де смарагди ледь сірі тріщать. Їм повік автостопом втікати Із екліптик весняних проклять І штовхатись крізь кактуси й терні В реквіємів по світу час-пік, І стікати етюдами Черні По зшершАвілих персиках щік В циферблатів насуплені брови, Розвідні піднебесні мости, Від розряду колючого слова По арктичних водоймах плистИ, Їм повік тестувати […]...
2. Ольга Жаровська – Жовтень Міcяць змінює осяйніcть Від перлини до вуглини, Чорним ходом серця завись В целофанну зливу рине. Міcяць сон cтирає в порох – І душа під ним сріблиться, Він зникає в коридорах Ялівцевої темниці. Місяць злизує побілку Ночі не мені на втіху. Ржавий обрій – млява білка – Лущить вечорів горіхи – І розтріпаний ним шов днів […]...
3. Ольга Анцибор – Крізь снігопад… (переклад з Андрея дементьева) Крізь снігопад Пробився ранок. Дерева тихо так стоять, І, засмутившись наостанок, Готуються убір мінять. І серед чарівного бігу Всі щастям спільним сповнені, Із білого полону снігу Вступаєм в царство тиші ми. На лижах ти летиш неначе У тишу снігу- Навздогад. І я тебе уже не бачу Крізь снігопад, Крізь снігопад....
4. Ольга Анцибор – Чекання Я тебе виглядаю, коханий, Із далеких і близьких доріг, Я благаю тебе, довгожданий, Щоб прийшов ти до мене, прибіг. Я крізь дощ простягну тобі руку, Другу руку крізь спеку подам. Перебуду я довгу розлуку, Бурям наперекір і вітрам. І нехай вітер дме тобі в спину, Буря стихне хай, Сонце сія, Щастя й радість безкраю, невпинно […]...
5. Ольга Анцибор – Світ без тебе порожній Світ без тебе порожній, Вкрилось хмарами небо, Сонця промінь холодний На землю летить. Як навчитися жити, Коханий, без тебе? Душу туга проймає І серце болить. Серце хоче кохати, Тебе ніжно любити, Серце битися хоче З твоїм в унісон. Та кохання немає, Це були лише квіти, Це була лише мрія, Лиш солодкий мій сон....
6. Ольга Анцибор – діти мої Життя іде, тече, летить, Хворіють доньки, син чекає. Як серце матері болить Ніхто з дітей цього не знає. Не треба знати їм цього, Нехай живуть, життю радіють. Вони – цвіт серденька мого, Про долю їм щасливу мрію. До них я сонце прихилю, У спрагу їм джерельцем стану. Я так дітей своїх люблю, Що зірку їм […]...
7. Ольга Анцибор – Лист від руки Скрізь інтернет, високі технології, Не час листи писати від руки. Та в цих листах свій час і хронологія, Людина проглядає між рядків. У цих листах людська душа присутня, Вона живе в них, тепла і палка, В них відчувається людини щира сутність, Тверда і життєдайна ось така. Енергія в них б’є, чи сльози ллються, Чи мова […]...
8. Ольга Анцибор – Освідчення Кілометрів багато між нами лягає, А між душами нашими злива рясна. Серце плаче в розлуці, а біль не стихає, Бо не прийде кохання квітуча весна. Ні, не прийде весна, бо попереду осінь, Чорнобривцями й листям багряним п’янить. Але небо дарує нам сонячну просинь І промінчик гарячий на землю летить. Осінь може ще бути тепліша за […]...
9. Дмитро Загул – Привіт осінньому … А було тихо. Було журно, Аж доки з нетрів городів, Мов свіжий вихор в хату курну, З потужним криком, грізно й бурно, Ти в наші села зелетів. Прийшов у стомлені оселі З юрбою радісних пісень, Заколихав трухляві стелі, Переорав сухі пустелі І засвітив веселий день. Вітай, великий чародію! Тобі, осінньому, хвала! Перетворив ти в […]...
10. Микола Вінграновський – Крізь час, і простір Крізь час, і простір, і крізь дерева, освітлені ніччю, Летить на мене доля моєї Вітчизни і людства. І сиза чайка б’ється наді мною… 1964...
11. Ольга Анцибор – Ніч Потяг мчить крізь засніжену ніч, Він везе мене з рідного міста, Я із болем своїм віч-на-віч І думкам в голові моїй тісно. В скроні стукають сотні питань, За вікном заметіль не стихає. В полі сніжнім займається рань, Але відповідей немає. Ніч без сну добігає кінця, До столиці підходить мій потяг. Без надії дорога оця, Вихолоджує […]...
12. Ольга Анцибор – Разом з тобою Дай мені щастя із вуст твоїх пити, Душу в очах твоїх синіх втопити, Дай цілувати тебе до нестями, Днями й ночами, палкими ночами. Хочу тобі своє серце віддати, Разом з тобою світанки стрічати, Разом з тобою, узявшись за руки, Вдвох по життю йти, крізь радість і муки. Вдвох до останку, удвох без зупину В люті […]...
13. Перебийніс Петро – Батькова дорога Це наснилося, можливо, Чи привиділось мені, Чи насправді сталось диво При досвітньому вікні. Що це діється зі мною? Хоч немає вороття, – Бачу: стежкою земною Тато йде із небуття. Тато йде сорокалітній, І гойдаються поля. Линуть гуси перелітні, Обертається земля. Ронять гуси з високості Сизе пір’я на луги. Видно мамі сивокосій Недосяжні береги. Пам’ятає небагато […]...
14. Ольга Анцибор – Свято спогадів Івану П. Голос тихий у слухавці Затремтів, схвилювався, Наче спогад із юності Крізь роки обізвався. Сорок літ пролетіло вже, Сорок літ – майже вічність. Всі роки пам’ятав тебе, Зберігав в серці ніжність. Мила дівчино-квіточко, Синь в очах волошкова, Відшуміло вже літечко, Ми зустрілися знову. Восени ми зустрілися, Не весною, не літом, Наші скроні покрилися Сивим […]...
15. Ольга Анцибор – Невезуча Я, як та жінка з пісні, – невезуча, Не таланить мені в житті і край, І навіть там переді мною круча, Де іншим зір милує водограй. Везунчики життям простують легко І без зусиль злітають до висот. А на моїх дорогах хащі й пекло, А на мої стежках поріс осот. Я продираюсь крізь колючі терни І […]...
16. Микола Вінграновський – Зазимую тут і залітую Зазимую тут і залітую, В цій великій хаті не своїй, У кутку відтихну, відлютую, Намовчусь у темряві німій. Поза полем небо та піднеб’я, З-попід неба димаровий дим, І літак, що сам летить від себе, Дві тополі і вітряк один… Слово моє, сила моя, славо, Сльозо моя, гніваню ти мій, Хто і що зріднило нас й […]...
17. Ольга Анцибор – Ніч без сну Після спекотного літнього дня вечір здавався дуже прохолодним. В майці та коротеньких шортах вже було зябко, аж мурашки ганяли по оголеному тілу. Хотілося до хати, під ковдру, з пультом в руці відволіктись на чуже життя на екрані, бо своє – гірке й безрадісне, з постійними невдачами та ляпасами – набридло. А сьогодні ж неділя, і […]...
18. Павло Мовчан – Розгорнути книгу Книгу життя розігни, бо промкнулась трава крізь окладень І рядок голосний, мов струмок, ниже літер розсаду. Ось над урвищем хмар уривається громом хвилина, В очі жбухає жар, В губах пророста насінина. Виноградна лоза, тонкожало пронозячи м’язи, Крізь граніт пророста, Та крізь пам’ять плитку не пролазить. Срібна маківка церкви над текстом летить – не спіймати, Мої […]...
19. Ольга Анцибор – Лист коханому (новела) Привіт сонечко моє, щастя моє! Наша розлука така довга і болісна, так хочеться її скоротити і я вірю, що мій лист зробить розлуку коротшою. Вже давно сиджу я над відкритим зошитом і не можу зібрати думки докупи. Вони рояться в голові, наскакують одна на одну, а мені необхідно припинити їх хаотичний танок, щоб так […]...
20. Павло Мовчан – Вересневий вальс Усупереч усьому був вересень тривалим: Куницями снував і яблука котив… Хоч на кілку кашкет вже теліпавсь зів’яло І, репнувши, кавун сміявся золотим. Мене ти вже не ждеш… Я й сам не жду нікого… То промайнеш в юрмі, то виринеш зі сну, На обрії зійшлись в одну – прямі дороги, А я собі обрав криву і […]...
21. Ольга Анцибор – Надіїні надії На землю спадав вечір. Палахкотіли білим цвітом сади, червоними коралами рясніли тюльпани, п’янкими пахощами чарували нарциси. Розімліла травиця відпочивала від спеки. Відпочивала і Надія. Вона сиділа на ганку, стомлена важкою роботою, перегріта палючим сонцем, і дивилася на сина і невістку, що стояли неподалік під квітучою яблунею. Молодята закохано дивилися одне на одного, щось тихенько гомоніли, […]...
22. Ольга Анцибор – Чари літньої ночі Літня ніч – поцілунок шовковий, А повітря, як трунок медовий, Зірки в темному небі прекрасні, Ніби очі коханої ясні. Юний хлопець, міцний, як дубочок, Свою милу привів у садочок, Як берізку її обіймає, Пісню їй про кохання співає. Місяць раптом до них нахилився Пильно в очі обом подивився, І сказав: “Збережіть цю хвилину, Я ж […]...
23. Ольга Анцибор – Світло любові Я тебе приворожила, Я тебе причарувала. Тобі темними ночами Своє серце віддавала. Віддавала своє тіло, Відкривала свою душу. Час пройшов, ніч пролетіла, Я ж тепер страждати мушу. Я страждаю-бо кохаю, Я сумую-бо розлука, Чи надовго, я не знаю, А в душі солодка мука. В серці туга за тобою, В грудях щем, в душі вагання, Щастя […]...
24. Семенко Михайль – Сірий вихор Сірий вихор пронісся над моїми будовами – Сірий вихор мої будови звалюючи. Пройнявсь містично він огненними словами – Пройнявсь огненними словами, тугу спалюючи. Блиснув опівночі пожарами беззразковими. Гудів і тріскав, цілу ніч не змовкаючи. Язиками і пасмами червоними випадковими Мене за душу, мене за багрову душу торкаючи....
25. Ольга Анцибор – Нічний дзвінок Телефон захлинався знову, Сон тривожив пронизливий звук. – Так! – Це ти? – і образливе слово Враз злетіло з невидимих вуст. Жінка відповіді не чекала, Був брутальним її монолог, Вона плакала і проклинала Люті в голосі стало б на двох. – Ну, послухай же! Зупинися! Хто ти? Що ж тобі так болить? – Та прокляття […]...
26. Микола Руденко – Естафета Я знов дорогу пригадав сліпу Та бурю, котра небо колихала; Грозу, що царювала у степу І шаблями вогненними махала; Та голови уярмлених волів, Які тягнули в темряві мажару. Рогаті силуети їх голів Були, здається, витворені з жару. А блискавка, упавши вдалині, Звивалась полум’яною змією… Навік запам’яталося мені: Я народився з блискавки тієї. Вона мені висвічує […]...
27. Ольга Анцибор – Художник Є в мене дві картини на стіні, Їх мій онук подарував мені, Він сам картини ці намалював, І в них свою дитячу душу вклав. Душа твоя вся сповнена краси, Ти її людям віддавай, неси. Яскраве сонце й дощик намалюй, Красу бентежну людям подаруй. На полотні усміхнені дівчата, В воді блакитній жовті каченята, Палітра фарб милує […]...
28. Ольга Анцибор – Любов тут не живе Електричка наближалася до столиці. Надія нервувалася. Вона їхала на нову роботу. На жаль, відпочинок після п’ятнадцять діб попередньої роботи був зовсім коротким – лише чотири дні. Не встигла відіспатися, насолодитися тишею і знову вперед – в невідомість. Цього роза робота чекала не в Києві, а в “Царському Селі”, за кілька десятків кілометрів від столиці. Нові […]...
29. Ольга Анцибор – Побачення з сином Я їду на побачення до сина, Під брамою в’язничною стою, Коли ж вона настане та година, Що обніму кровиночку свою. П’ять літ я вже сюди топчу стежину, В колючим дротом оповитий дім. За що страждаєш, мій коханий сину, Чию вину спокутуєш ти в нім? Терпи, мій сину, цю лиху годину, Колись таки ж настане їй […]...
30. Ольга Анцибор – Розмова з батьком Тату, вставай, твоє свято сьогодні, Грає оркестр і співають пісень, День Перемоги – тріумф всенародний, Зустрічей, спогадів, пам’яті день. Йдуть ветерани рядами рідкими, Їх усе менше і менше стає, Жаль, що тебе вже немає між ними, Тужить душа, плаче серце моє. Люди у радості, люди в скорботі, Ехо війни в кожнім домі живе. День Перемоги […]...
31. Ольга Анцибор – Пам’яті Олени Теліги Іду по Києву, іду я по столиці Широка вулиця, машини, люди, гам. Ти тут жила, красуне-чарівнице, І вулиця тепер з твоїм ім’ям. А ось і Бабин Яр. Полита кров’ю, Здається, й досі стогне тут земля. Ти тут загинула і ми з любов’ю Приходимо сюди зблизька й здаля. І я прийшла, Оленочко, до тебе, Любов тобі […]...
32. Дмитро Загул – Перший мій погляд Мій перший погляд дитячий На заграву сонця впав, І промінь яскраво-гарячий Мої очі вперше скупав. Горіли вогні червоні В чоловічках моїх очей, І сонця рожеві долоні Доторкались дитячих плечей. Од ночі сонце втікало За далекі, сині шпилі І червоною кров’ю стікало Крізь повіки, в жили мої. Стікало краплями в очі І в серці палало вогнем, […]...
33. Ольга Анцибор – Я хочу тобі вірші почитати Я хочу тобі вірші почитати, Щоб ти послухав, серденько моє. І про любов свою тобі сказати, Та все щось заважає, не дає. Можливо гордість, може небажання, А може страх, що висмієш мене. Вже зовсім сил немає на чекання, А муза все вперед мене жене. Диктує вірш, пронизаний коханням, Нашіптує слова: – люблю, люблю. І тіло […]...
34. Ольга Анцибор – Балада про батька З дитинства раннього я тата все просила: – Ти про війну, татусю, розкажи. Він голову схиляв низенько сиву: – Ні, не питай, дитино, не проси. Чому мовчав мій сивочолий тато, Чому так низько голову схиляв? Було питань у мене так багато, А він – кричав ночами, вдень – мовчав. Лиш потім, вже через багато років, […]...
35. Іван Андрусяк – звитяжці станули живими Звитяжці станули живими А сіль зійшла і все зійшло І не вміщалося жало Щоб виправдовувати ними Оселя ближче до тепла До грижі в мозку (до презумпції) Попід деревами просунутись І випити – оце хвала Оце гидота (чир і блаж Кобіт захланних ремигання Котів сорочинці) загальний Шинок повітря – куля й раж І замах з вірою […]...
36. Ольга Анцибор – Очі В тобі я хочу зачіпати Найтонші струночки душі, А ще тобі подарувати Щойно народжені вірші. Я їх писала опівночі, Кохання вклала я у них. Я уявляла твої очі Серед усіх очей земних. Вони найкращі, найтепліші, Вся синь небесна в них живе. Вони прекрасні, наймиліші, Щоразу є в них щось нове. Зачарування, здивування, Тепло в них […]...
37. Ольга Анцибор – С. І В слухавці твій голос пролунав, В серці зачепив струну печальну. Ти колись кохання розтоптав, І мене ти відштовхнув безжально. Ким тоді для тебе я була? Та ніким, ну просто так – знайома, Я ж страждала, спати не могла, Цілу ніч блукала я по дому. Дім порожній, по кутках печаль, І самотність загляда у вікна. А […]...
38. Аліна Заверткіна – Ну що ж, привіт Ну що ж, привіт… Зустрілися з роками. Минуло п’ять, чи, може, тільки два? Колись грішила пізніми дзвінками, Тепер ти поряд – не знайду слова. Усі не ті. Вдивляюся сумними В твої веселі. І крізь пальці час… Здається, вічність ми були чужими. І пусто так. давно немає нас. Є ти і я, між нами інші люди […]...
39. Андрій Малярик – Чому життя таке несправедливе? Чому життя таке несправедливе? Розчарування, біль, душа болить… Всі, як один, ми вклали свої сили, У відповідь: “Забудь ти щастя мить” Чому життя таке одноманітне? Сонливий ранок, чашка кави і TV. І свято мами стало непомітним, VK, ютуб і фільм на DVD. Та все тому, що портять людей люди, Поганий вплив, байдужість, компромат, І позаочі […]...
40. Кацай Олексій – дорога На відстань невситенну Крізь безлад перелогу Між мною і землею Утиснулась дорога А в темряві обабіч Як закоцюблі мури Миттєвості зліпились У років кучугури І щоби не синицю А журавля спіймати Не впоперек потрібно А вздовж її долати Щоб десь в опівніч впасти Дрімаючи вже нишком З окраєчку планети Немов дитина з ліжку....