Оля Зайцева – чуєш як вибруньковуються слова?
Чуєш як вибруньковуються слова?..
Полудень липня запалює факел блискавкою
Дай я нап’юся з неба його стривай
Чуй мене зараз я ж бо так близько стою
В грудях болить і дихання часом зраджує
Певно душа знову виросла в кілька вимірів
Мушля свідомості вщент перебовтала райдугу
Тілу лишивши десяток несправних димерів
Чуй мене серцем слова в анамнезі лишилися
Пересипають тишу в клепсидрі думання
Серцю байдужа знаєш латиниця і кирилиця
Серце впізнає райдугу навіть стлумлену
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Грушовська Катерина – я вірю, чуєш Я вірю, чуєш У травні можна почати дихати знову Розірвати старі моту́зки, що вже проросли у шкіру венами Заплющити очі, розбавити тишу розмовами Про політику, потепління, озонові діри Про тебе Можливо Про мене Сказати щось на кшталт “божеволію Коли пахне бузок” І вдавши Що цієї фрази раніше вже не було між нами Пу́чками пальців торкнутися […]...
- Семенко Михайль – Запитання (“Чи чуєш ти мене… “) Чи чуєш ти мене Обагнена Ти зникла не оглянулась… Чи бачиш ти мене Я твій Ховаюсь в туманах Чи скотиться з війниці Сльоза Коли за горою зникну? 2. XI. 1916. Владивосток __________________________________ Обагнена – неологізм автора від улюбленого його слова “багнути”....
- Аня Тет – Тримай мене міцніше тільки..Чуєш?! Тримай мене міцніше тільки..Чуєш?! Долонь своїх з моїх не відпускай.. Ще нашу мить солодку ми відчуєм, Не за горами стежка наша в рай! Відкинь тривогу! Все ще буде! Вір! До щастя ось – лише півкроку йти І нам під силу досягнути навіть зір Бо в тебе – я є, а у мене – ти!.....
- А ти люби його, дівчино, чуєш? А ти люби його, дівчино, чуєш? Нехай не так, як любила б я. Нехай шаленіє від того, як його цілуєш, Нехай не зможе прожити без тебе ні дня. Нехай з тобою він гуляє ночами, Нехай пригортає й обнімає тебе. Нехай не знає з тобою печалі, Нехай не згадує, як любив він мене. Нехай буде у […]...
- Броніслав Грищук – Чуєш, десь ірже лошатко? Я не знаю, що це сталося зі мною, Чую жалібне іржання за стіною, Із туману, з-за світання, з-над смеркання Зве та зве кудись лошаткове ридання. Не збагну я, де воно, лоша нещасне, Невидиме, позамежне, позачасне. Може, коней крав колись мій темний пращур Та в степу лоша лишив напризволяще, І тепер чужу я муку мушу чути […]...
- Галина Танай – Чуєш, як сточують камінь чужі голоси Чуєш, як сточують камінь чужі голоси, Як проростають у небо, скляне і глибоке, Поки покірно ковтають солоджену синь Ваших холодних будинків розбухлі коробки? Вас небагато лишилось – лиш ти і вона, Двоє на вимерзлу темінь порожніх кварталів, Двоє чужих і неторкана довга зима, Двоє живих на розметане сніжне провалля. Слухай різдвяного дзвону далеку луну, Слухай, […]...
- Оля Зайцева – Моє життя – пухнаста заметіль Моє життя – пухнаста заметіль, Наївно-біла і така морозна… Знайти вогонь в єднанні спраглих тіл Напевно, можна, тільки ж… несерйозно. А де ж шукать? На картах, по зірках? В свідомості змордованій до краю? Візьму й зліплю собі сніговика, Зігрію руки чорно-білим чаєм… І, може, справді, зовсім не біда Врочистий танець снігу невеселий Й моїх думок […]...
- Микола Луків – Не вимовлю ні слова Не вимовлю ні слова. Помовчу. А дощ іде. А вітер хилить клени. На серці так бентежно – до плачу. Присядь, кохана, ближче біля мене. Отак. Спасибі. Чуєш, як шумить, Як шелестить, кипить травнева злива? Увесь наш вік – одна жагуча мить, Я б так хотів, щоб ти була щаслива! Нехай не ятрять прикрощі душі, Нехай […]...
- Аня Тет – Не говори, не воруши слова Не говори, не воруши слова, Які лиш полем вітер рознесе Не розгуби.. бо не суха трава Той зміст, що слово у собі несе Подумай про зерно, яке посієш – Як ти за ним доглянеш, як зростиш? І як збереш врожай, то чи зумієш Зерно і в чиєсь поле донести?! Не говори, не шепочи у тишу […]...
- Ірина Лахоцька – де ті слова В черговий раз розбився десь літак… І стигне кров… думками віє протяг. Там спори йдуть, війна то чи теракт? І знов душа вдягає чорний одяг. Така сумна повістка наших днів Руйнує вщент всю силу твого духу, А від смертей й підступної брехні Хочеться вити й затуляти вуха. Чи хто з них брав до рук “Святе […]...
- Струмом по тілу Струмом по тілу Тілом по струнам Звуком невміло Та все одно нам Тягнуться душі В небо не сміло Тілом по струнам Струмом по тілу Грати не вмію Жити не мушу Струмом по тілу Натовп у душу Є у мені Безліч облич Струмом по тілу Лиш душу облиш...
- Надя Ковалюк – Ані слова. Ні звуку Ані слова. Ні звуку. Ти тільки очей не відводь – Щоб таким, як тепер, я тебе все життя пам’ятала. Наші долі, як райдуги, в дуги згинає Господь, І забути цю мить мені вічності буде замало. Я тебе не побачу ніколи, і ти мене – теж – Щоб не кИдати виклик ні пеклу, ні райському саду, […]...
- Ці слова про набиті трамваї… – драч Іван Ці слова – про набиті трамваї У вечірні просинені сутінки, Про зволожене танучим снігом Вітряне різкувате повітря, І про слюсаря з смуглим обличчям, Поцяткованим ластовинням, І про мрійні і теплі фіалки У спітнілій його руці. Ці слова – про терпку утому, Що сплива водяними струмками У блискучий цинковий тазик З його шиї, плечей і спини; […]...
- Надія Ковалюк – Я повернусь… ти чуєш… повернусь! Я повернусь… ти чуєш… повернусь! Весняними квітучими садами. Коли дощами досхочу нап”юсь, Разом із перелітними птахами. Зів”ють лелеки гнізда на дахах, І роси будуть марити світанком. Коли запахнуть яблуні в садах, Я повернусь… весняним тихим ранком… І цвіркуни прокинуться в траві. У лісовому плетиві ожини Загубить сонце промені свої. Я повернусь… в погожу літню днину. […]...
- Марта Тарнавська – Над синім океаном Над синім океаном Зустрінемося рано, Як вийде сонце на обрій. Послухаєм, як море Із берегом говорить, Чи день віщує нам добрий? Чи чуєш: немов хтось кличе. Чи чуєш: чайки кигичуть. Чи чуєш, як шепче вітер? Чи чуєш, як пахне літо? Чи чуєш, як шум колише? Чи чуєш, як дзвонить тиша? Чи чуєш удар прибою? Чи […]...
- Іван Андрусяк – Гуцули Ми лишилися там, де осінній туман. Нас ніколи нема. Нас давно вже не буде. І Говерла-гора, і гора Піп-Іван Обернулися в будень, У будень, у будень… ПорозПисаний Камінь свавіллям імен, За якими пітьма, за якими провалля. Ми лишилися там, де простуджений день – Як розсерджений кальвін. Нам кричить вже не горлом а раною світ, Але […]...
- Катерина Кочетова – Вже зникають слова у полоні твоїх очей Вже зникають слова у полоні твоїх очей, У мовчанні мелодія душ ледве чутно грає. Знаю, час забере оцю мить і кудись втече, Та коли ти не поряд, тоді і мене немає… І у віршах, і прозі, у доторках ніжних барв Даруватимеш рідне, захопиш тою красою. Що тебе надихаю – для мене це справжній скарб, Та […]...
- Любов Козир – Твої слова – нестримний криголам Твої слова – нестримний криголам, Прорвуться всюди, годі і тримати, Розгонять хмари і понищать грати, Немає протидії цим словам… Твоє тепло – то мій маленький рай, Ним кожен день засніжений зігрітий, Серед зими в душі розквітнуть квіти, Ти тільки грій мене, не забувай. Твоя любов – то мій життєвий шлях, І кожна мить осяяна тобою, […]...
- Іван Драч – Ці слова про набиті трамваї ІВАН ДРАЧ * * * Ці слова – про набиті трамваї У вечірні просинені сутінки, Про зволожене танучим снігом Вітряне різкувате повітря, І про слюсаря з смуглим обличчям, Поцяткованим ластовинням, І про мрійні і теплі фіалки У спітнілій його руці. Ці слова – про терпку утому, Що сплива водяними струмками У блискучий цинковий тазик З […]...
- Леся Українка – Забуті слова То вже давно було. Мені сім літ минало, А їй, либонь, минуло двадцять літ. Сиділи ми в садку, там саме зацвітало, І сипався з каштанів білий цвіт. Вона не бавила мене і не учила, Я кидала і забавки, й книжки, Щоб тільки з нею буть, вона уміла Єдину забавку – плести вінки. Я подавала їй […]...
- Твір на тему: Етюд. Краса поетичного слова Етюд. Краса поетичного слова Багатьом людям подарував Шевченко цілющий промінь поезії. Його іскра завжди освітлює найзаповітніший куточок серця – куточок прекрасного. Люди не в змозі забути прекрасних рядків Шевченка, звернених до сучасника: Доле, де ти! Доле, де ти? Нема ніякої! Коли доброї жаль, боже, То дай злої, злої! Не дай спати ходячому, Серцем замирати І […]...
- Мар’яна Невиліковна – мовчання як сповідь [мовчання як сповідь очима лише, долонями, Бери мене, вирію, вір мені, виростай, Рости у мені, водою гойдай солоною, Готова я, бачиш: з любистку зійшла роса. Мовчання як сховок між серцем і серцем, між вдихами, Тримай мене, чуєш, тримай мене на межі, Межею, живою, близькою, незмінно тихою І будь мені кимось, усім, і лишись чужим. І […]...
- Анна Ахматова – “Ні до кого і слова в ці дні не кажу… ” (в перекладі М. Тарнавської) В перекладі Марти Тарнавської Анна Ахматова По неделе ни слова ни с кем не скажу… * Ні до кого і слова в ці дні не кажу, Біля моря самотня сиджу, І так любо, що бризки солоні морські, Як і сльози мої, гіркі. Весни й зими пройшли, та мені лиш одна Залишилась у згадці весна. Вже […]...
- Таня Бенещук – Пусті слова, зруйновані надії Пусті слова, зруйновані надії… Мій тихий сум, як плач гірського кришталю. Він випнув геть, усі мої крилаті мрії, Він випнув радість без жалю. Мій гіркий плач мов клекіт журавлиний, Зірвався з уст у прірви чорноту. Бджолиним роєм, що безмежно дивний, Він ніс мене й мою одвічною журбу. Здавалося летіли дні, світали ночі, Та час стояв […]...
- Аналіз вірші Ліни Костенко “Страшні слова… “ Роздуми Ліни Костенко про значення слова в житті людини, про сутність поетичного мистецтва висловлені у вірші “Страшні слова, коли вони мовчать… ” (саме цим твором завершується збірка “Неповторність”). Авторка звіряється: слова – ніби живі згустки, що ввібрали в себе радощі й болі багатьох людей, які їх промовляли. Чутлива душа поета усе це вловлює, тому з […]...
- Ліна Біла – Прості слова (листи) Під викривленим почерком – листи Написані й нікуди не відправлені, Як кинуті від крОків всі мости, Як в полі міражі – крихкі, розплавлені… Кому їх надсилати як не ждуть?! Кому віддати душу на потАлу?! А думи на папір, як сніг, метуть. А думам, наче всесвіту замало… Відкрию, прочитаю в самоті – Хіба таке можливо надсилати: […]...
- Невмирущість рідного слова (за віршем О. Олеся “Рідна мова в рідній школі”) Олександр Олесь – тонкий лірик і водночас поет з мужнім громадянським голосом, що гнівно засуджував реакційну політику переслідування української культури. Як справжній патріот, письменник вважав за обов’язок спрямувати силу свого таланту на захист рідного слова. Олександр Олесь утверджував думку, що, втративши рідну мову, людина зрікається і перших материних слів, і колискових пісень, і рідної землі. […]...
- Леся Українка – “де поділися ви, голоснії слова… “ Де поділися ви, голоснії слова, Що без вас моя туга німа? Розточилися ви, як весняна вода По ярах, по байраках, по балках. Чом не станете ви, як на морі вали, Не гукнете одважно до неба, Не заглушите туги прибоєм гучним, Не розіб’єте смутку моєї душі Міцним напрасним натиском бурі? Я не на те, слова, ховала […]...
- Микола Руденко – Слова, накидані докупи Слова, накидані докупи,- Давно вже справа не нова. Передусім, які слова – Вони живі чи тільки трупи? П’яненькі лірники-поети Співають нам про зло й добро. Але приймають за дніпро Холодний плин німої Лети. Пливе по річці мертве слово. Кричить модерний віршобай: – О милий Боже, видибай! Ген сяє храм злотоголово… Він справді сяє многі літа,- […]...
- А моє серце ще живе тобою Ти просиш йти, а серце завмирає Бо ти не мій. уже не мій… Я вниз біжу, а серце сльози крають І капають на рани моїх мрій… А я біжу… Від чого я тікаю?! Від снів своїх, в яких є ти і я В яких ти кажеш: “Мила, хочеш чаю?… “ В яких я забувала солов’я… […]...
- Страшні слова, коли вони мовчать – Ліна Костенко Страшні слова, коли вони мовчать, Коли вони зненацька причаїлись, Коли не знаєш, з чого їх почать, Бо всі слова були уже чиїмись. Хтось ними плакав, мучивсь, болів, Із них почав і ними ж і завершив. Людей мільярди і мільярди слів, А ти їх маєш вимовити вперше! Все повторялось: і краса, й потворність. Усе було: асфальти […]...
- Катерина Кочетова – Хтось подарує ніжності слова Хтось подарує ніжності слова Та лиш чекатиме світання за світанням, І не помітить те, як час сплива, А я не буду вірити зізнанням. Я відбудую мрії до зірок, Але не потону в світі ілюзій. Достатньо інколи зробити крок, Щоб не тримати серце у напрузі. Хтось у обійми схоче захопити, Але думками буду я далеко, І […]...
- Слова… вчинки….деталі – це те, що ми є насправді Приємно читати твори людей, які не бояться ділитися власними думками, переживаннями, тим, що дозволяє нам упізнавати себе самих… Слова, думки, ідеї, – це ті маленькі деталі які показують нашу сутність. Показують, те що ми старанно намагаємся маскувати при кожному новому знайомстві, при важливих для нас зустрічах… Важко зараз зустріти людину, яка не боїться висловлювати власну […]...
- Анастасія Кравець – Три ніжних слова прошепчу Три ніжних слова прошепчу… Душа тепла жадає… О Сонце, я тебе люблю!.. Кохаю…...
- Тарас Шевченко – Ну що б, здавалося, слова Ну що б, здавалося, слова… Слова та голос – більш нічого. А серце б’ється – ожива, Як їх почує!.. Знать, од бога І голос той, і ті слова Ідуть меж люди! … .. Похилившись, Не те щоб дуже зажурившись, А так на палубі стояв І сторч на море поглядав, Мов на Іуду… Із туману, Як […]...
- Наші бажання Миттю тебе побачив у реалії, Запалали вогники блакиті, Забулись принципи моралі, Думки відкрились скриті. І я як вперше закохалась В малинові тонкі вуста, В пориві моє серце рвалось І закричало твоя неспроста… Життєво лину я в твої обійми, Твоя краса закралась в душу, І серцем я уже не вільний, Спокій втратив свою тишу. І в […]...
- Кацай Олексій – Слова Слова – це лиш відлуння биття сердець, Крихка луна, що сиплеться зо склепінь Навіченьки забутих храмів Разом з прадавнім космічним пилом. І кожен ранок ми знов полощемо Горлянки, вимиваємо звук із вух Та й сунемо в галасливі будні Чисті, напахчені. Але безмовні....
- Яскравий світ художнього слова Л. Костенко (2 варіант) “Подивись уважніше навкруги! Чи бачиш ти райдугу серед затягнутого хмарами неба, чи відчуваєш пахощі квітів на галявинах, чи розумієш мову мурах та тварин? Чи пам’ятаєш ти нашу історію, Чи любиш Батьківщину? Ні? Тоді тобі не варто читати мої вірші”,- саме так, на мою думку, мала б звертатися Ліна Костенко до нас, сучасників. Адже її творчість […]...
- Значення слова Значення слова – відображення в слові певного явища дійсності (предмета, якості, відношення, дії). Розрізняють лексичне (індивідуальне) і граматичне (узагальнене, абстраговане) З. с. Граматичне З. с. регулярно виражається в мові за допомогою спеціальних відповідних засобів, співіснує в слові завдяки єдності з його конкретним (лексичним) значенням, наприклад, значення жіночого роду іменника “література” чи минулого часу дієслівної форми […]...
- Валентина Капшук – Не мовить ще ні слова, та Не мовить ще ні слова, та.. Ті вогники в очах все скажуть, Відкрилась нОва стежка, золота, Де світ та чудеса покажуть.. Ні, неможливо порівняти погляд, Що сповнений наївності й любові, Їм лиш потрібно душу поряд – Маленькі янголи, вони чудові..!...
Вінграновський індустріальний сонет аналіз.