Осип Маковей – В дорогу, в дорогу!
В дорогу, в дорогу! Іду, моя доле!
Чи цвітами піду, чи терня поколе,
Чи певно там зайду, чи щастя там найду, –
Іду, де побачив мету.
Не вернусь з дороги, хоч мучить тривога:
Чи справді до щастя веде ся дорога,
Чи гідне є муки, і бою, й розлуки
Се щастя, що я його жду.
Як найду його, порівняюсь з метою –
Все горе забуду за хвилі спокою.
Проживши ті хвилі, навіки в могилі,
Вдоволений, тихо епічну…
1887
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Осип Маковей – І я умію пісню І я умію пісню, Умію не одну, То тихо-милозвучну, То грімко-голосну. Я так люблю ті співи, А я їх сам зложив У тихі хвилі щастя, У хвилі, як тужив. Одна сільський дзвіночок Нагадує мені, Як в сумерку вечірнім Дзвенить у тишині. А друга сум наводить, Стає понурим світ, Мов вітер хмару кличе На ясний небозвід. […]...
- Осип Маковей – Брати В темних горах, при окопах, у болоті, Там зійшлися два вояки по роботі. Не зійшлися, тільки впали край дороги, Поранені: сей – у плечі, той – у ноги. Один стогне: “Тату милий, мамо рідна!” Другий плаче: “діти любі, жінко бідна!” Подивився сей на того довго, тихо, – Здивувала рідна мова, спільне лихо. “Поможіть мені, земляче, […]...
- Осип Маковей – Сон Тихий сон по горах ходить, За рученьку щастя водить. І шумлять ліси вже тихше, Сон малі квітки колише. Спіть, мої дзвіночки сині, Дикі рожі в полонині! Не шуміть, ліси зелені, Спати йдіть, вітри студені! Най квіточки сплять здорові, Най їм сняться сни чудові! Аж на небі зазоріє, Сонце їх, малих, зогріє: І зогріє, поцілує, і […]...
- Осип Маковей – Понад хмари Понад хмари! Понад хмари, брате! Вийди в гори з навісної хати! На верхах самітних там ще тихо, Не зайшло туди ще людське лихо. Не встають там ще весняні чари, Вітер там горою, низом хмари. Але кращі там сніги лискучі, Ніж на долах повінь, град і тучі. Краща студінь, пустка там сонлива, Ніж весна на долах […]...
- Осип Маковей – Привіт Україні Вітай, дорога Україно моя! Чи дужа ти, нене, здорова? Пропали і воля, і сила твоя, А все ж ти й сьогодні чудова! От гарно, що раз довелося мені До тебе навідатись, нене, – гей-гей! Хоч не давнім свобідним шляхом, А з жовтим пашпортом в кишені! Так нас розділили граничні стовпи, Жандарми, солдати і варти, Що […]...
- Осип Маковей – Налетіла куля з поля Налетіла куля з поля, Забриніла, як пчола, – Дійся, дійся, божа воля, Як така козацька доля, – Куля в груди застрягла. Впав козак, не може встати, Ще раз глянув навкруги: “Ах, прегарні сі Карпата! Тут би жити, не вмирати, Та убили вороги. Тільки й щастя, що вмираю На землі моїх братів; Тільки й смутку, що […]...
- Осип Маковей – Полетів би я на Україну Полетів би я на Україну Не конем, а бистрим самоходом, Щоб натішитись своїм народом, Щоб поглянути на ту країну, Що так довго у неволі Дожидала щастя й долі І діждалася спасення, Свого воскресення. Не пропустять чати самохода Напоперек вченої Європи, Скрізь плоти із дроту, і опоки, І жива з вояків загорода, – Смерть пильнує всі […]...
- Осип Маковей – Ніч Зчорнілі гори небозвід підперли, Підніжжя гір у хмарах застрягли, У пахощах вогких ліси завмерли, І сонні мари дебрі налягли. І сниться горам сторона далека, Де вічним сном страшні пустині сплять, Без гір, без вод, кругом смертельна спека, – Ліси стряслись, збудились, знов шумлять… 1899...
- Осип Маковей – Ти – як сон Ти – як сон, ти – як весняна казочка, Бо ти й казка моєї сумної душі, Що до мене часом прилетиш, мов та пташечка І щебечеш мені у вечірній тиші. Я тебе так люблю, моя мріє вечірняя, Осолоди життя і кринице краси, І бажаю тебе, моя любочко вірная, Як бажає потоптана травка роси. Приходи ти […]...
- Осип Маковей – Колисанка Сидять пани над Невою Та поникли головою, Місяцями раду радять Над правами, що не вадять, Що не вадять з них нікому – Все лишають по-старому. Межи ними пан граф Вітте Все лиш каже: “Ви заждіте! Я придумаю вам думу, Що наробить много шуму Над Невою і над доном, По всім світі за кордоном. Що урву […]...
- Осип Маковей – Образок Маленька хата, як коробка, Загата з листя під вікном, Кошниця, наче солі товпка, – Усе вже спить осіннім сном. У хмарі сонця і не знати, В тумані тихе поле спить, Собачка вилізла з загати, Раз гавкнула – і вже мовчить. Причулося! Се вітер гонить, А листя хоче утечи, – І сон собачку знову клонять: Нема […]...
- Осип Маковей – Я рад би все забути Я рад би все забути, Що трапилось мені, І знову хлопцем бути У рідній стороні. Нехай би жив і бідно, Та знав уже свій шлях І вік провів свобідно При плузі на полях. А так я загубився І плакати дарма: Від роду вже відбився, І вороття нема. 1900...
- Осип Маковей – Хрест І тут у горах хрест! От край проклятий! Куди не глянеш, Бог на хресті розп’ятий. Знання нема, а крізь безодня віри, І всюди рабських шибениць без міри. Землею гомонять пісні воскресні, А люди ждуть на ласощі небесні. Споганюють святе лице природи Страшним кінцем Христової пригоди. Самі ж ідуть чортівськими шляхами – Звірюки від колиски аж […]...
- Осип Маковей – Туга Біжить у яр вода, Біжить вода і сріблом ллється, Над нею дівчина сміється, Розкішна, молода. Голубко, не втікай! Скажи мені ту гарну казку Про радощі, дівочу ласку, Скажи про тихий рай! Ах, казочка моя! Я чув її, а де, не знаю, Забув і з туги заниваю, І рад би вмерти я. З водою поплисти В […]...
- Осип Маковей – думка Мені здається: я не жив, А тільки все збирався жити, Чогось шукав, за чимсь тужив, Бажав комусь весь вік служити; Аж ось і молодість минула, Не живши, втомлена заснула. І день прийде, як та сльота, Я довгу панахиду правлю: “Прощайте, молоді літа! Не гуджу вас я і не славлю; З могили вже вас не добуду, […]...
- Осип Маковей – Елегія Коли помрем і заростем квітками, У споминах ще оживем не раз, Аж поки поруч з нашими кістками Заснуть усі, що пам’ятали нас. І буде се вже наша смерть остання, Наш порох вітер світом розжене; Прийде весна, прийде пора кохання, А нас ніхто й ніколи не спімне. Аж вийде раз колись дівча самотнє В полуднє ясне […]...
- Осип Маковей – Помер рекрут в непривітній столиці Помер рекрут в непривітній столиці, Здалека від свого села, Від матері, убогої вдовиці, Від любки, що в селі жила. Помер, не бачивши у час конання Ні слізки жалю, ні зітхання. І вже його везуть на чорнім возі, В могилу піп його веде, Музика грає марша по дорозі, Гурток вояків мовчки йде. Лише не видко біля […]...
- Осип Маковей – Метеор Ось блиснув метеор і згас, Як у життю щасливий час. І на всесвітнім цвинтарі Лягли десь відламки зорі. Так розпадалися світи, Живуть і гинуть без мети. І всі вони – один цвинтар, А творець їх – старий гробар. Усе по радощах марних Гребе у безвістях сумних. 1899...
- Осип Маковей – Заплатив я податок кривавий Заплатив я податок кривавий – Сам у війську служив вісім літ, У війні з пруссаком став кулявий, Надививсь на людей і на світ. А тепер і мій син уже служить… Я без нього не маю і сну, Та нехай, як прийде, надолужить Всю роботу, а я відпічну. Я старий і вже сили не маю, От […]...
- Осип Маковей – Могила в полі Маленький хрест у полі Чорніє на снігу. Ім’я дощі вже змили, Не видно і могили, – Забули всі поволі За вірного слугу. І не спитають люди, Хто в бою тут поляг. Хто згадує одного, Коли могил так много І хрестики є всюди По горах і полях! Ти поклонись покірно Йому, бо він страдав! Чи свій, […]...
- Осип Маковей – Був монастир, а в нім черці Був монастир, а в нім черці – Відлюдки тихі, богомільні І в’язні віри добровільні, Що в божому жили страсі І словом правди та хрестом Боролися колись з гріхом. Тепер вже тих черців нема, Свічки не сяють в їх святині, – Там сірий пил і сіра тьма Покрила стіни всі і скрині. А в скринях порох, […]...
- Осип Маковей – Коли помрем і заростем квітками Коли помрем і заростем квітками, У споминах ще оживем не раз, Аж поки поруч з нашими кістками Заснуть усі, що пам’ятали нас. І буде се вже наша смерть остання, Наш порох вітер світу розжене; Прийде весна, прийде пора кохання, А нас ніхто й ніколи не спімне. Аж вийде раз колись дівча самотнє В полудне ясне […]...
- Маковей Осип – Біографія Осип Степанович Маковей (23 серпня 1867, Яворів, нині Львівської області – †21 серпня 1925, Заліщики, нині Тернопільської області) – український поет, прозаїк, публіцист, критик, літературознавець, перекладач, редактор багатьох періодичних видань, педагог, громадсько-політичний діяч. Народився в сім’ї кушніра. Після початкової школи у рідному містечку навчався в 1879-1887 роках у Львівській гімназії. В 1887-1893 роках студіював філософію […]...
- Сопоставление двух стихотворений (“Парус”, “Выхожу один я на дорогу… “) Этот разбор – иллюстрация к тому, какое выражение находит конфликт мечты и реальности в пейзажной лирике. “Парус” принадлежит к числу ранних стихотворений Лермонтова (1832), “Выхожу один я на дорогу… ” – к самым поздним (1841). Таким образом, мы имеем дело с одним из сквозных образов, сохранявших для поэта значимость на протяжении всего творчества. 1. В […]...
- Молитви в дорогу Святий покровитель Матеріал з Вікіпедії – вільної енциклопедії. Покровитель (або патрон)- в традиційному християнстві де вірять в заступництво святих (католицизмі та православ’ї), святий покровитель має особливу близькість до певного роду зяняття чи групи. Молитви таких осіб Так наприклад Святий Флоріан є покровителем пожежників а Святий Христофор покровителем подорожуючих. Східне Православ’я за звичай не поєднує святих […]...
- Допоки зростаєш – дорогу життя прокладаєш Про те, що людина сама постійно творить своє життя, народ склав прислів’я “Допоки зростаєш – дорогу життя прокладаєш”. Його справедливість я почав усвідомлювати лише останнім часом, коли став замислюватись над тим, якою людиною увіходжу в доросле життя, які риси маю в собі виховати, щоб жити гідно. І переконуюсь: поміж них має бути насамперед чесність і […]...
- Юрій-Осип Федькович – Виправа в поле ВИПРАВА В ПОЛЕ – Ой брате мій, ой коханий, Чого ти ходиш заплаканий? Гай, гай, не думай, поїдем за Дунай, Гей, поїдем, коханий! – Ой рад би я, милий брате, Гей, рад би я не плакати, Але ж тяженько на моє серденько – Гадає розпукати. – Ци, може, ти, брате, плачеш, Що родина ба й […]...
- “Выхожу один я на дорогу” (анализ стихотворения М. Ю. Лермонтова) Одно из последних стихотворений Лермонтова, лирический итог многочисленных исканий, тем и мотивов. Белинский относил это стихотворение к числу избраннейших вещей, в которых “все лермонтовское”. Не будучи символическим, с мгновенной непосредственностью запечатлевая настроение и чувство в их “лирическом настоящем”, оно тем не менее сплошь состоит из высокозначимых в лермонтовском мире эмблематических слов, каждое из которых имеет […]...
- Юрій-Осип Федькович – Молитва МОЛИТВА О, як то тихо вечором на ярі! Де сонце було, там кроваві смуги, І ніби склали світ на чорні мари, Так все утихло, ні плачу, ні руги, Гейби всі люде привалили віком, Що криє сльози, сльози з чоловіком. І всі печалі, що мня вдень кроїли, Що моє серце на кавалки дерли, Угризки, троски, всі […]...
- Юрій-Осип Федькович – Думи мої, діти мої ДУМИ МОЇ, ДІТИ МОЇ Думи мої, діти мої, Лихо мені з вами! Поклав би я вас, як жовняре, Пишними рядами, Та боюся, що вас займуть За голубе море… Думи мої, діти мої, Лихо моє, горе! За моє б займили, як мене гонили, Гонили та били… чому не втопили? Не знали би люди, як темної ночі […]...
- “Найти свою дорогу, узнать свое место – в этом все для человека, это для него значит сделаться собой” (В. Г. Белинский) (по повести А. Платонова “Сокровенный человек”) Вся жизнь А. Платонова была призмой, сквозь которую преломлялось все то, что посылала ему судьба. В Платонове всегда гармонично уживались писатель, художник слова, и мастеровой человек, многое умеющий делать своими руками. Будучи литератором и возрождая погибшие вроде бы земли, писатель точно знал, что человек в этой жизни может все, вот только с самим собой, с […]...
- Роксоляна (скорочено) – Назарук Осип У гарячий літній вечір 1518 року зі Львова до Рогатина їхав купець дропан женити свого сина Стефана на дочці отця Луки Лісовського Насті. Молодий аж цвів од радісного нетерпіння. Його батьки не дуже раді були небагатим родичам, а рідні молодої не імпонував наречений – “крамар”, та все ж якось домовилися. Перед весіллям Настя звернулася до […]...
- Поза межами болю (скорочено) – Турянський Осип Присвята дружині й сину Переднє слово “Я й мої товариші впали жертвою жахливого злочину. Це був злочин, якого люди і природа допустилися на нас і який і нас приневолив стати злочинцями супроти духа людства. І судилося нам пройти за життя пекло, яке кинуло нас поза межі людського болю – у країну божевілля і смерті”. Автор […]...
- Іван Франко – О. О “Сумоглядні ваші співи, Все лиш горе та неволя, Мов нема ніяких цвітів Крім будяччя серед поля. Чорним вкривалом жалоби Ясне небо ви закрили, В людських серцях горе, злобу Й зопсуття лиш ви відкрили. Зависті пожар зловіщий Серед люду ятрите ви, Замість радощів, любові – Всіх до бою зовете ви. Брудом буденним сплямили Чисту красоти святиню, […]...
- Леся Українка – “далі, все далі! он латані ниви… “ Далі, все далі! он латані ниви, Наче плахти, навкруги розляглись; Потім укрили все хмари ті сиві Душного диму, з очей скрився ліс, Гори веселі й зелені долини Згинули раптом, як любії сни; Ще за годину, і ще за хвилину Будуть далеко, далеко вони!.. Щастя колишнього хвилі злотисті Час так швидкий пожира, мов огонь, – Гинуть […]...
- Турянський Осип – Біографія Осип Васильович Турянський (псевдонім – Іван думка ; 1880-1933) – український письменник і літературний критик, учитель середніх шкіл Галичини. Народився 22 лютого 1880 року в селі Оглядів (нині Радехівський район Львівської області) в родині тесляра. Був найстаршим серед 8 дітей. За допомогою сільського вчителя вступив до Львівської української гімназії, потім закінчив філософський факультет Віденського університету. […]...
- Назарук Осип – Біографія Осип Тадейович Назару́к – український громадський і політичний діяч, письменник, журналіст, публіцист. Осип Назарук народився 31 серпня 1883 р. в Бучачі (за іншими даними в містечку Язловець) в родині кушніра (гробівець батьків знаходиться біля церкви Св. Михайла (див. Архітектурні пам’ятки Бучача) на Нагірянці – тепер частині Бучача). Навчався в Бучацькій, Золочівській гімназіях, голова таємного драгоманівського […]...
- Осип Турянський – Біографія Осип Васильович Туря́нський (псевдонім – Іван Думка ; 1880-1933) – український письменник і літературний критик, учитель середніх шкіл Галичини. Народився 22 лютого 1880 року в селі Оглядів (нині Радехівський район Львівської області) в родині тесляра. Був найстаршим серед 8 дітей. За допомогою сільського вчителя вступив до Львівської української гімназії, потім закінчив філософський факультет Віденського університету. […]...
- Олександр Олесь – “З серцем, повним смутку-горя… “ З серцем, повним смутку-горя, Утомився я ходить І прийшов на берег моря, Щоб журбу свою втопить. “Хвилі, хвилі! Люту муку Ви з грудей моїх візміть… Утопіть її, гадюку, На край світу занесіть… “ Стали хвилі і зітхнули… І крізь сльози бачив я, Як в журбі моїй тонули Море, небо і земля. 1908...
- Микола Вінграновський – Я думаю, як і чиню Я думаю, як і чиню, Але скажи, хіба це горе, Якщо це горе неогорне В своїй сльозі я розчиню? Мій труд – не горе, не приречність. Він шлях і щастя і біди. Впадуть на груди поїзди, І сядуть літаки на плечі, І стане щастям все те горе! Віддаленіє рій причин, Відстелиться, як поле орне, Засіяне […]...
Василь стус вірш синові.